Рішення № 55964387, 15.02.2016, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/4427/15-ц

провадження №2/619/171/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

15 лютого 2016 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого суддіОСОБА_1за участюсекретаря судового засіданняОСОБА_2

розглянувши у відкритому судому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 селищної ради Дергачівського району Харківської області, третя особа Перша Харківська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання особи спадкоємцем четвертої черги, визнання права власності,

встановив

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 селищної ради Дергачівського району Харківської області, третя особа Перша Харківська державна нотаріальна контора, про встановлення факту проживання однією сімєю ОСОБА_3 з ОСОБА_5, визнання ОСОБА_3 спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_5, яка померла 01 листопада 2012 року, визнання права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Березівське вул. Санаторій «Бермінводи» №1 кв.6. В обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначив, що 01 листопада 2012 року померла ОСОБА_5, яка була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1Бермінводи» №1 кв.6, але останні 8 років постійно проживала однією сімєю з ОСОБА_3 у орендованому ним житловому будинку за адресою: м. Харків вул. Серафимовича №33. Зазначений житловий будинок належав ОСОБА_5, яка 26 березня 2004 року уклала договір довічного утримання та догляду з ОСОБА_3 Після смерті ОСОБА_6, який був сином ОСОБА_5, у останньої не залишилося родичів та вона потребувала постійного догляду. У звязку з цим ОСОБА_5 проживала з позивачем, оскільки у них склалися фактично родинні відносини, що фактично підтверджується зазначеним договором. Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина, яка складається з квартири, що знаходиться за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Березівське вул. Санаторій «Бермінводи» №1 кв.6. Для оформлення спадщини, як спадкоємець четвертої черги, ОСОБА_3 звернувся до Першої Харківської державної нотаріальної контори, але йому було відмолено у вчиненні нотаріальних дій, оскільки відсутні документи, що підтверджують підстави для закликання його до спадкоємства за законом.

ОСОБА_4 селищний голова подав до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що ОСОБА_3 не може бути визнаний судом спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_5, померлої 01.02.2012 року, оскільки остання ніколи не проживала разом із ним однією сімєю. Такі твердження позивача не відповідають дійсності та спростовуються рядом доказів, як письмових, які будуть надані відповідачем, так і показаннями свідків, клопотання про виклик яких заявлене окремо. Слід зазначити, що померла ОСОБА_5 ніколи не проживала за зазначеною позивачем адресою. Все життя вона проживала у квартирі за адресою: с. Березівське вул. Санаторій «Бермінводи» №1 кв.6 разом зі своїм чоловіком. Після смерті чоловіка, а згодом і сина, ОСОБА_5 дійсно залишилась сама. Між нею та позивачем дійсно було укладено договір довічного утримання. Однак вимоги договору довічного утримання з боку ОСОБА_3 не виконувалась, про що свідчить той факт, що відповідно до даних територіального центру надання соціальних послуг, ОСОБА_5 з 03.07.2006 року перебувала на надомному обслуговування територіального центру. За юридичним змістом Закону України «Про соціальні послуги», право на отримання соціальної послуги має особа, яка опинилась у складних життєвих обставинах, тобто внаслідок інвалідності, похилого віку, стану здоровя, соціального становища, особа не має здатності чи можливості самостійно піклуватись про особисте життя та брати участь у суспільному житті. Таким чином, сам факт отримання соціальних послуг померлою ОСОБА_5 свідчить про те, що вона не отримувала жодної сторонньої допомоги, тобто з боку позивача ОСОБА_3 не виконувались вимоги договору довічного утримання. За життя ОСОБА_5 страждала на ряд тяжких захворювань, дуже погано бачила, внаслідок чого не була здатна до самообслуговування. Усю допомогу їй оказували сусіди та соціальний працівник. Позивача по справі, ані сусіди, а соціальний працівник у квартирі ОСОБА_5 жодного разу не бачили. Таким чином, доводи позивача не відповідають дійсності та ґрунтуються виключи на його бажанні отримати у власність нерухомість, яка залишилась після смерті ОСОБА_5 Дане нерухоме майно має всі ознаки відумерлої спадщини, внаслідок чого селищною радою, до компетенції якої входить питання щодо виявлення, взяття на облік відумерлої спадщини, що перебуває на її території, проводяться дії щодо визнання спадщини відумерлою, оформлення права власності на дане нерухоме майно за територіально громадою з метою забезпечення житлом осіб, які перебувають на обліку першочергово поліпшення житлових умов.

У судове засідання 11 січня 2016 року представник відповідача ОСОБА_4 селищної ради Дергачівського району Харківської області не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, від нього не надійшло повідомлення про причини неявки. Відповідно до поштового повідомлення судова повістка про виклик до суду була вручена 15 грудня 2015 року.

У судове засідання 15 лютого 2016 року представник відповідача ОСОБА_4 селищної ради Дергачівського району Харківської області повторно не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, від нього не надійшло повідомлення про причини неявки. Відповідно до поштового повідомлення судова повістка про виклик до суду була вручена 15 січня 2016 року.

Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

У судове засідання представник третьої особи Перша Харківська державна нотаріальна контора не зявився, до суду надійшла заява завідуючої ОСОБА_7, в якій вона просила справу розглядати у відсутність представника нотаріальної контори.

У судове засідання позивач ОСОБА_3 не зявився, подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутність, у разі неявки в судове засідання представника відповідача, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Згідно п.2 ч.1 ст.169 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разі першої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Таким чином, законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності явки відповідача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці відповідача до суду (другої підряд).

Це пов'язано із дією принципу цивільного судочинства - диспозитивністю, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами.

Крім того, таке положення закону пов'язане із дотриманням судом розумних строків розгляду справи, що є вимогою статті 157 ЦПК України та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Представник відповідача у судове засідання повторно не зявився. Враховуючи положення ч.4 ст.169 ЦПК України, відповідно до якої суд не враховує поважність/неповажність явки відповідача до суду, тобто не вказує на врахування судом поважності причин при повторній неявці відповідача, а також враховуючи принцип диспозитивності, відповідно до якого кожний учасник процесу самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами, суд не зясовує причини неявки відповідача та відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України ухвалює заочне рішення.

Судом встановлені обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.01.2008 року, на підставі рішення виконкому ОСОБА_4 селищної ради Дергачівського району Харківської області №298 від 18.12.2007 року, ОСОБА_5 є власником квартири, яка знаходиться за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Березівське вул. Санаторій «Бермінводи» №1 кв.6.

Згідно свідоцтва про смерть серії І-ВЛ №377250, ОСОБА_5 померла 01 листопада 23012 року.

Згідно довідки про склад сімї №459 від 16.11.2012 року, виданої головою квартального комітету Органу самоорганізації населення квартального комітету «Залютинський», ОСОБА_5, згідно заяв сусідів, проживала без реєстрації за адресою: м. Харків вул. Серафимовича №33, разом з ОСОБА_3

Згідно постанови державного нотаріуса Першої Харківської державної нотаріальної контори від 02.07.2014 року, відмовлено ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті 01 листопада 2012 року ОСОБА_5 у звязку з відсутністю документів, що підтверджують підстави для закликання його як спадкоємця четвертої черги.

Всебічно, повно, обєктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, зясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних мотивів.

Щодо вимоги про встановлення факту, що має юридичне значення.

Пленум Верховного Суду України в п.21 своєї постанови №7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року розяснив, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

Як вбачається з постанови державного нотаріуса Першої Харківської державної нотаріальної контори від 02.07.2014 року, нотаріус відмовила ОСОБА_3 в оформленні спадщини після смерті ОСОБА_5

Пленум Верховного Суду України в п.23 своєї постанови №7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року розяснив, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст.256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути визнані факти, що призводять до виникнення, зміни чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб.

Дослідивши письмові докази, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов про встановлення факту постійного проживання однією сімєю ОСОБА_3 з ОСОБА_5 більше пяти років до часу відкриття спадщини, яка відкрилася 01 листопада 2012 року після смерті ОСОБА_5, підлягає задоволенню, оскільки для цього є законні підстави.

Відповідно до договору довічного утримання та догляду від 26.03.2004 року, ОСОБА_5 передала, а ОСОБА_3 прийняв у власність житловий будинок за адресою: м. Харків вул. Серафимовича №33.

При цьому ОСОБА_3 відповідно до п.6 зазначеного Договору зобовязався довічно утримувати ОСОБА_5, надаючи їй необхідне харчування, одяг і забезпечувати за нею належний догляд та необхідну допомогу.

Пунктом 7 зазначеного Договору передбачено, що ОСОБА_5 залишається довічно проживати у відчужуваному будинку №33.

Факт проживання ОСОБА_5 у житловому будинку за адресою: м. Харків вул. Серафимовича №33, в тому числі на час відкриття спадщини, також підтверджується довідкою про склад сімї №459 від 16.11.2012 року, виданої головою квартального комітету Органу самоорганізації населення квартального комітету «Залютинський».

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують про наявність підстав для встановлення зазначеного факту.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, що померла ОСОБА_5 ніколи не проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, та те, що вимоги договору довічного утримання з боку ОСОБА_3 не виконувалась, оскільки зазначене не підтверджується належними та допустимими доказами, та фактично спростовується вищезазначеними доказами, які надані позивачем.

Надані відповідачем докази, а саме: копія відомостей про виборців, які здійснюють голосування на дому, копія довідки територіального центру надання соціальних послуг, копія довідки ЖБК «Березівка», копія акту депутата ОСОБА_4 селищної ради, копія акту про відключення абонента від газопостачання, та витребувані судом за клопотанням відповідача дані про те, що ОСОБА_5 перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області та на диспансерному обліку в ОСОБА_4 медичній амбулаторії загальної практики сімейної медицини, не спростовують факт проживання ОСОБА_5 у житловому будинку за адресою: м. Харків вул. Серафимовича №33.

Щодо вимоги про визнання особи спадкоємцем четвертої черги.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих правових норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Відтак, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Судом встановлений факт постійного проживання однією сімєю ОСОБА_3 з ОСОБА_5 більше пяти років до часу відкриття спадщини, яка відкрилася 01 листопада 2012 року після смерті ОСОБА_5.

Зазначений факт призводить до виникнення у ОСОБА_3 права на спадкування за законом у четверту чергу після смерті ОСОБА_5

У звязку з цим, немає необхідності додатково визнавати ОСОБА_3 спадкоємцем четвертої черги.

Щодо вимоги про визнання права власності.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Як вбачається з спадкової справи №458/2014, після смерті ОСОБА_5 з заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_3, як особа, яка на час відкриття спадщини, проживала разом зі спадкодавцем.

Матеріали спадкової справи №458/2014 не містять даних про інших спадкоємців.

Судом встановлений факт постійного проживання однією сімєю ОСОБА_3 з ОСОБА_5 більше пяти років до часу відкриття спадщини, яка відкрилася 01 листопада 2012 року після смерті ОСОБА_5.

Таким чином, ОСОБА_3 є спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_5, яка померла 01 листопада 2012 року.

ОСОБА_5 є власником квартири, яка знаходиться за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Березівське вул. Санаторій «Бермінводи» №1 кв.6.

Згідно ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_5 є ОСОБА_3, який прийняв спадщину, оскільки проживав із ОСОБА_5 на час відкриття спадщини.

Згідно ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, суд визнає за ОСОБА_3 право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Березівське вул. Санаторій «Бермінводи» №1 кв.6, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла 01 листопада 2012 року.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-215, 224-226, 233 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Встановити факт постійного проживання однією сімєю ОСОБА_3 з ОСОБА_5 більше пяти років до часу відкриття спадщини, яка відкрилася 01 листопада 2012 року після смерті ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: Харківська область Дергачівський район с. Березівське вул. Санаторій «Бермінводи» №1 кв.6, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5, яка померла 01 листопада 2012 року.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Харківської області через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя Є. А. Болибок