Ухвала суду № 55956489, 17.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/1144/15-ц Головуючий у І інстанції Зінченко О. М.Провадження № 22-ц/780/447/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 43 17.02.2016

УХВАЛА

Іменем України

17 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого суддіЛівінського С. В.

суддів: Коцюрби О.П.

ОСОБА_2

за участю секретаря судового засідання Бобка О.В.,

представника позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про примусове виселення з житлового будинку за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 травня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом в якому просив виселити ОСОБА_6 з житлового будинку №2 по вулиці Жовтневої Революції в смт. Козин Обухівського району Київської області, у звязку з припиненням у ОСОБА_6 права власності на цей будинок.

Заочним рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 травня 2015 року позов задоволено. Розподілено судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подала апеляційну скаргу в якій ставить питання про його скасування через незаконність і необґрунтованість, а також порушення норм матеріального та процесуального права. Просить ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючі позовні вимоги щодо примусового виселення відповідача з житлового будинку, районний суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимог позовної заяви.

З цим висновком суду першої інстанції погоджується й колегія суддів.

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положеннями ст. ст. 316, 317, 321 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

Відповідно до статей 386, 391 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 43 постанови від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати, що згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст. ст. 39 - 40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи таке.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 25 липня 2013 року позов ОСОБА_5 задоволено.

В рахунок погашення заборгованості в розмірі 1 928 162 грн. 90 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що належав на праві власності ОСОБА_6 і знаходиться за адресою вул. Жовтневої Революції буд. №2, смт. Козин, Обухівського району Київської області, а також земельну ділянку, розташовану за тією ж адресою, що належала на праві власності ОСОБА_7 шляхом припинення права власності ОСОБА_6 на житловий будинок і припинення права власності ОСОБА_7 на земельну ділянку та визнання права власності на зазначене майно за ОСОБА_5

Рішення набрало законної сили 22 січня 2014 року.

28 листопада 2013 року і 04 березня 2014 року зареєстрував право власності на зазначене нерухоме майно, що підтверджується витягами №13608710 від 28 листопада 2013 року і №18589917 від 04 березня 2014 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.

Разом з тим, на даний час відповідачка продовжує перебувати в житловому будинку, на який звернено стягнення шляхом припинення права власності ОСОБА_6 та визнання права власності на зазначене майно за позивачем.Її знаходження там унеможливлює виконання рішення Обухівського районного суду Київської області від 25 липня 2013 року.

Письмові вимоги позивача про добровільне виселення відповідача зі спірного житлового будинку від 07 липня 2014 року, 13 серпня 2014 року і 13 жовтня 2014 року повернулися за закінченням строку зберігання разом із конвертом та поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Крім того, 14 липня 2014 року відповідач відмовлялася прийняти письмову вимогу про добровільне виселення з житлового будинку, яку позивач намагався вручити їй особисто.

Факти відмови відповідача отримати письмову вимогу про добровільне виселення зі спірного будинку підтверджується також довідками відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції №1001/1 від 15 квітня 2015 року і старшого дільничного інспектора міліції у смт. Козин, Обухівського району, Київської області - майора міліції ОСОБА_8 від 08 квітня 2015 року.

Суд першої інстанції, всупереч твердженням апелянта, повно і всебічно дослідив та оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, та правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом у даному випадку Законів України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» та «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» є безпідставним.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують та не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, колегія суддів вважає, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а заочне рішення районного суду - залишенню без змін.

Керуючись ч. 3 ст. 209, ст. ст. 218, 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313-314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 05 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя С.В.Лівінський

Судді: О.П.Коцюрба

ОСОБА_2