Ухвала суду № 55946811, 18.02.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Бондаренко Н.В., Малько О.С., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 листопада 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а:

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 15 листопада 2013 року стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" 25095 грн.75 коп. боргу за кредитним договором та 250 грн. 96 коп. понесених позивачем судових витрат.

В поданій апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 покликається на незаконність вказаного рішення в зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що приймаючи рішення суд не звернув увагу на те, що кредит видавався в розмірі 5000 грн., а до стягнення висунута вимога на суму 8004,48 грн. заборгованості за кредитом, що ніяким чином не пояснюється матеріалами справи та поясненнями представника позивача.

В п. 9.12 Умов та правил надання банківського кредиту зазначено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання та може бути пролонгований на той же самий термін за відсутності заяв сторін про його припинення, однак у вказаних Умовах не передбачено, що такий договір може пролонговуватися автоматично безкінечну кількість разів.

Вказує, що пунктом 8.6 Умов та правил надання банківських послух передбачено два види штрафу за порушення строків платежів понад 120 днів: фіксована сума та процентна складова, що є подвійною відповідальністю за одне й те саме порушення зобов'язань.

Також, оскільки він не знав і не міг знати про час та місце розгляду даної справи в зв'язку з тим, що в період з 1 листопада 2013 року по 20 листопада 2013 року перебував у відрядженні, рішення було прийняте судом однобічно на підставі наданих позивачем документів.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в зв'язку з їх недоведеністю.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ КБ "Приватбанк", суд першої інстанції виходив із того, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, оскільки відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, це є підставою для стягнення грошових коштів за цим договором.

Такі висновки суду ґрунтуються на досліджених судом доказах та відповідають вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов'язки виникають у кожного контрагента.

Встановлено, що 13.03.2007 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% річних з розрахунку 360 днів на рік. Порядок погашення заборгованості встановлений щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості.

Сторонами погоджено, що договір складається з заяви позичальника, Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою і тарифів.

На виконання договору позивачем на ім'я відповідача був відкритий картковий рахунок.

Пунктом 2 розділу І Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що кредитним лімітом (кредитом, кредитною лінією) є розмір грошових коштів, наданих банком клієнту на строк, визначений у договорі, на умовах платності та зворотності (повернення).

Відповідно до п.6.5, 6.6 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевищення платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. У разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку.

Також пунктом 8.6. Умов та правил надання банківських послуг встановлено, що при порушені клієнтом строків платежів за будь-яким з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 120 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. та 5 % від суми позову.

Відповідно до п.5.3 Умов і правил надання банківських послуг банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому Банк, за виключенням випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не пізніше чим за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта, в тому числі випискою з карткового рахунку згідно п.4.9 цього договору. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) Банк залишає за собою в односторонньому порядку, за власним рішенням Банку і без попереднього повідомлення Клієнта.

Із пункту 9.12 Умов та правил надання банківських послуг вбачається, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на той же строк.

Факт отримання кредиту та використання кредитної картки відповідачем не оспорюється.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконував, внаслідок чого станом на 31.07.2013 року утворилась заборгованість в розмірі 25095,75 грн., яка складається з наступного: 8004,48 грн. - заборгованість за кредитом; 11925,79 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3494,25 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1171,23 грн. - штраф (процентна складова).

Отже, задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" та, стягуючи заборгованість за кредитним договором, суд правильно виходив із того, що через неналежне виконання умов кредитного договору утворилась заборгованість, яка в силу ст.ст. 526, 610, 1054 ЦК України підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк".

Доводи представника відповідача щодо необґрунтованості нарахування позивачем заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8004,48 грн. не заслуговують на увагу, так як із пояснень, наданих представником позивача в судовому засіданні вбачається, що заборгованість по тілу кредиту збільшилась внаслідок збільшення банком кредитного ліміту до 15000грн., якими позичальник користувався, що узгоджується з положеннями п.5.3 Умов і правил надання банківських послуг.

Також безпідставними є покликання в скарзі на покладення на відповідача подвійної відповідальності за одне й те саме порушення зобов'язань, оскільки подвійна відповідальність може мати місце у разі стягнення одночасно двох видів неустойки (штрафу та пені) за несвоєчасне виконання одного й того самого грошового зобов'язання, а в даному випадку судом стягнуто з відповідача лише штраф, який складається з фіксованої та процентної складових.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи судом першої інстанції є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи та положеннях ст.74 ЦПК України, відповідно до ч.5 якої, у разі відсутності особи, яка бере участь у справі, за зареєстрованим місцем проживання, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їй належним чином. Судом двічі направлялися повістки за постійним місцем проживання на адресу ОСОБА_1: м.Рівне вул.Струтинської,7/17, які повернуті з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Із відміток пошти, що містяться на конвертах вбачається, що повістки не вручені відповідачу через його відсутність за вказаною на відправленні адресою. Для отримання повісток на 11.10.2013року та на 15.11.2013р. у кожному випадку 2 рази відповідачу залишалось повідомлення про надходження рекомендованого повідомлення.

Судом першої інстанції 15 листопада 2013 року ухвалено заочне рішення, з дотриманням вимог ч. 4 ст.169, ч. 1 ст.224 ЦПК України.

18.02.2016року представником відповідача до апеляційного суду подана заява про застосування строків позовної давності. Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. При цьому йдеться про винесення рішення судом першої інстанції, оскільки саме ухваленням ним свого рішення закінчується судовий розгляд спору (ч. 3 ст. 208 ЦПК України). Такий правовий висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 21 листопада 2012року справі № 6-101 цс 12, який відповідно до ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обовязковим для всіх судів України.

Враховуючи викладене відсутні підстави для застосування строків позовної давності та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 315, 317, 319, 323-325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 15 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: Бондаренко Н.В.

ОСОБА_3

ОСОБА_4