Постанова № 55944507, 17.02.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.02.2016 р. справа №905/3083/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 за довіреністю; ОСОБА_5 за довіреністю; ОСОБА_6 за довіреністю; розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Краматорськ, Донецька областьна рішення господарського судуДонецької областівід16.12.2015 р. у справі№ 905/3083/15 (головуючий суддя: Овсяннікова О.В., судді Матюхін В.І., Тоцький С.В.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Донецький завод високовольтної апаратури", м. Маріуполь, Донецька областьдо Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго", м. Краматорськ, Донецька областьпростягнення 19 509 896 грн. 56 коп.В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Донецький завод високовольтної апаратури" (далі ТОВ "ВП "Донецький завод високовольтної апаратури", позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою про стягнення на його користь з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (далі - ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго", відповідач) 19 509 896 грн. 56 коп., з яких: 11 369 240 грн. 00 коп. заборгованості, 2 899 748 грн. 56 коп. пені, 370 143 грн. 17 коп. річних, 4 870 764 грн. 83 коп. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.12.2015 р. у справі № 905/3083/15 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 9 469 240 грн. 00 коп. заборгованості, 2 230 094 грн. 76 коп., 218 331 грн. 55 коп. річних, 3 797 795 грн. 38 коп. інфляційних втрат, а також 156 531 грн. 58 коп. судового збору.

Рішення суду мотивоване частковою доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" подало апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "ВП "Донецький завод високовольтної апаратури" до ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, з урахуванням пояснень № 63юр від 27.01.2016 р., № 63юр-114/16 від 12.02.2016 р., № 63юр-780 від 16.02.2016 р. заявник скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Зокрема, заявник апеляційної скарги стверджує, що вартість матеріальних ресурсів входить до кошторисної документації, відтак, здійснення проміжних платежів за поставлене обладнання не відповідає умовам укладеного між сторонами договору та вимогам діючого законодавства, а тому, судом першої інстанції неправомірно встановлено обовязок відповідача здійснювати оплату поставленого обладнання шляхом здійснення проміжних платежів, оскільки умовами договору передбачено можливість виплати авансу на підставі оформленого та наданого позивачем рахунку на отримання авансу за умови оформлення додаткової угоди між сторонами.

На думку відповідача, право власності на матеріальні ресурси у відповідності до п. 5.4 договору до останнього не перейшло.

Відповідач зазначає, що внаслідок дії форс-мажорних обставин, про які свідчать сертифікати №№ 3932, 995 Торгово-промислової палати України, судом неправомірно стягнуто з відповідача суму штрафних санкцій, нарахованих після 19.03.2015 р., а також відповідальність відповідача не настає починаючи з 07.07.2014 р.

Крім того, відповідач посилається на скрутне фінансове становище внаслідок проведення антитерористичної операції в Донецькій області, велику дебіторську заборгованість юридичних осіб, збитки ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" з посиланням на звіт про фінансові результати за січень-вересень 2015 р., виникнення заборгованості з заробітної плати перед працівниками, існування боргу перед ДП "Енергоринок".

Також скаржник вважає, що судом першої інстанції порушено принцип змагальності сторін.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу та поясненнях, просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст.811 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Представник позивача у судових засіданнях підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу та поясненнях, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники відповідача у судових засіданнях підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та поясненнях.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у даній справі.

Відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі № 905/3083/15 до розгляду господарським судом Донецької області справи № 905/256/16 за позовом ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" до ТОВ "ВП "Донецький завод високовольтної апаратури" про стягнення 90 000 грн. 00 коп., яке судовою колегією відхилено за необґрунтованістю.

Крім того, відповідачем також заявлено клопотання про зупинення виконання рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2015 р. у справі № 905/3083/15.

Судова колегія враховує наступне.

Згідно з п. 14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 р. "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" відповідно до статті 121-1 ГПК повноваження щодо зупинення виконання судового рішення має виключно суд касаційної інстанції. Тому апеляційний господарський суд за будь-яких обставин не має права на таке зупинення.

З огляду на викладене, клопотання відповідача про зупинення виконання зазначеного рішення у даній справі судовою колегією відхилено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом, позивач, як Підрядник, та відповідач, як Замовник, 23.04.2014 р. уклали договір підряду №230414-9Д2.1/08и (далі - договір), згідно з п. 1.1. замовник доручив, а підрядник зобовязався відповідно до умов договору, виконати роботи з реконструкції ПС "Южна 110/10кВ" в м. Донецьк, а замовник прийняти і оплатити належним чином виконані роботи.

За умовами п. 17.1 договору строк його дії - з дати підписання та до 31.12.2015 р., але у всякому разі до завершення всіх розрахунків між сторонами.

За додатковою угодою № 1 до договору (без дати її підписання) строк дії договору продовжено до 31.12.2017 р.

У розділі 5 договору сторони передбачили, що роботи можуть виконуватися з використанням матеріальних ресурсів як підрядника, так і замовника.

Договірна ціна робіт визначається на основі кошторису і становить 79 954 131 грн. 74 коп. (п. 2.1.1 договору)

Згідно з п. 2.1.2 договору договірна ціна містить у собі вартість всіх необхідних для виконання робіт матеріальних ресурсів, що надаються підрядником, інших витрат підрядника, повязаних з виконанням робіт, та плату за виконану ним роботу.

Договірна ціна визначена як тверда і може бути змінена лише за додатковою угодою сторін, у тому числі внаслідок зростання цін на ресурси, забезпечення якими покладено на підрядника, якщо зростання перевищить 10 % від договірної ціни (п. 2.1.3 договору).

На виконання умов договору позивачем придбано і передано відповідачу обладнання, необхідне для виконання робіт за договором на загальну суму 36 599 400 грн. 00 коп., що підтверджується видатковими накладними: - № 142 від 14.10.2014 р. на суму 16 989 600 грн. 00 коп.; - від 13.11.2014 р. на суму 11 115 000 грн. 00 коп.; - № 1 від 05.01.2015 р. на суму 8 949 800 грн. 00 коп.

У звязку з проведенням АТО на території Донецької області і, зокрема, у місті Донецьку, виконання робіт на території ПС "Южне 110/10кВ", яка знаходиться у місті Донецьку виявилось неможливим.

У додатковій угоді № 1 до договору сторони визнали виникнення обставин непереборної сили (форс-мажора) у розумінні розділу 14 договору та домовились, що підрядник передає придбане обладнання замовнику за адресою: вул. Ленінградська, буд. 40, м. Дніпропетровськ, де воно і зберігається у теперішній час.

За додатковою угодою № 2 від 09.04.2015 р. обладнання вартістю 11 115 000 грн. 00 коп. було повернуто відповідачем у звязку з відсутністю грошових коштів на його оплату.

У п. 2 зазначеної додаткової угоди сторони домовились, що обовязок замовника з оплати за обладнання, що повертається, припиняється одночасно із поверненням.

Після повернення обладнання на суму 11 115 000 грн. 00 коп., решта суми склала 25 484 400 грн. 00 коп., з якої відповідачем 26.02.2015 р. оплачено 1 000 000 грн. 00 коп.

Залишок заборгованості відповідача перед позивачем склав 24 484 400 грн. 00 коп.

10.04.2015 р. сторонами підписано додаткову угоду № 3, згідно з п. 1 якої уточнено договірну ціну внаслідок зростання цін на ресурси більше чим на 10 % від договірної ціни, забезпечення якими покладено на підрядника.

Відповідно до даної угоди вартість отриманого відповідачем обладнання склала 27 932 840 грн. 00 коп.

У звязку з поверненням обладнання на суму 11 115 000 грн. 00 коп. договірна ціна робіт склала 71 287 571 грн. 74 коп., що підтверджено п. 3 даної додаткової угоди.

За приписами ч. 1. ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна.

Відповідно до ч. 2. ст. 334 ЦК України переданням майна вважається вручення його набувачеві.

Відповідно до п. 2.2.3 договору замовник здійснює проміжні платежі протягом 5-ти робочих днів по закінченню 90 календарних днів з дати прийняття виконаних робіт.

Встановлено, що вартість обладнання включається в акт прийомки-передачі виконаних робіт, який сторонами не складався і не підписувався внаслідок неможливості виконання робіт, передбачених договором, у звязку з форс-мажорними обставинами, що підтверджуються сертифікатом № 3932 від 07.04.2015 р., оплата вартості отриманого обладнання мала бути здійснена відповідачем за видатковими накладними у строки, передбачені п. 2.2.3, як проміжні платежі.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобовязується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Позивачем не врахована сума оплати, яка була здійснена відповідачем у сумі 900 000 грн. 00 коп., про що свідчить платіжне доручення № НОМЕР_1 від 06.11.2015 р., відповідно, сума основного боргу зменшується до 10 469 240 грн. 00 коп.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем сплачено 1 000 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № НОМЕР_2 від 07.12.2015 р., а тому, судом на законних підставах припинено провадження у справі в частині стягнення зазначеної суми.

Залишок заборгованості відповідача перед позивачем склав 9 469 240 грн. 00 коп., доказів погашення якої відповідачем суду не надано, а тому, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача борг у сумі 9 469 240 грн. 00 коп.

На підставі п. 13.4 договору позивач заявив до стягнення пеню у сумі 2 899 748 грн. 56 коп., розраховану за періоди: з 13.01.2015 р. по 05.02.2015 р.; з 06.02.2015 р. по 13.07.2015 р.; з 10.07.2015 р. по 03.11.2015 р.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що пеня з відповідача на користь позивача підлягає стягненню частково: за накладною № 142 від 14.10.2014 р. у сумі 1 385 462 грн. 45 коп., за накладною № 1 від 05.01.2015 р. у сумі 1 207 890 грн. 74 коп., за додатковою угодою від 10.04.2015 р. у сумі 194 265 грн. 26 коп., всього на загальну суму 2 787 618 грн. 45 коп.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив до стягнення 3% річних у сумі 370 143 грн. 17 коп., що розраховані за періоди: з 13.01.2015 р. по 05.02.2015 р.; з 06.02.2015 р. по 13.07.2015 р.; з 10.07.2015 р. по 03.11.2015 р., а також інфляційні нарахування у сумі 4 870 764 грн. 83 коп., що розраховані за ті ж самі періоди.

Перевіривши розрахунок позивача, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних лише у сумі 218 331 грн. 55 коп. та інфляційні нарахування лише у сумі 3 797 795 грн. 38 коп.

Встановлено, що на момент прийняття судом оскаржуваного рішення відомостей про наявність форс-мажорних обставин відповідачем до матеріалів справи надано не було.

Відповідно до ч. 1. ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України визначено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

При розгляді місцевим господарським судом даної справи відповідач заявив клопотання про зменшення пені на 100 % та про надання відстрочки виконання рішення суду на 6 місяців.

Суд першої інстанції обгрунтовано частково задовольнив клопотання про зменшення розміру стягуваємої пені та відхилив клопотання про надання відстрочки виконання рішення суду.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню в силі.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" на рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2015 р. у справі № 905/3083/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2015 року у справі № 905/3083/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І. Бойченко

СуддіО.В. Стойка

ОСОБА_3

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГСДО