Постанова № 55944506, 17.02.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

17.02.2016 справа № 908/149/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючогоСкакун О.А.суддів:Колядко Т.М. , Марченко О.А. за участю представників сторін: від позивача:не з`явився, від відповідача:не з`явився,розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-Магнолія", м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької областівід02.04.2014по справі№908/149/14 (ОСОБА_4.)за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_5, м. Запоріжжя,доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аптека-Магнолія", м. Запоріжжя,простягнення 321 197, 44 грн.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5, Орендодавець), м. Запоріжжя, звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека-Магнолія» (далі - ТОВ «Аптека-Магнолія», Орендар), м.Запоріжжя, про стягнення, згідно із заявою про збільшення позовних вимог, основного боргу в розмірі 306 590, 00 грн., пені в сумі 5 995, 79 грн., 3 % річних у сумі 5 279, 71 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3 331,94 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.04.2014 у справі № 908/149/14 позовні вимоги згідно із заявою про збільшення позовних вимог ФОП ОСОБА_5 задоволено частково та стягнуто з ТОВ «Аптека-Магнолія» основний борг у розмірі 303 623, 00 грн., пеню в сумі 3 596, 18 грн., 3 % річних у розмірі 4 788, 82 грн., інфляційні втрати в сумі 3 282, 13 грн., судовий збір у розмірі 6 305, 80 грн. та витрати на отримання витягу в сумі 56, 80 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог ФОП ОСОБА_5 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає, що рішення місцевого господарського суду є законним і обґрунтованим, а тому підстав для його скасування не вбачає.

15.02.2016 до канцелярії Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання ТОВ «Аптека-Магнолія», в якому відповідач просить розстрочити виконання рішення у справі № 908/149/14 в порядку п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України на 24 місяці рівними частинами щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

До канцелярії Донецького апеляційного господарського суду 16.02.2016 надійшли клопотання від ФОП ОСОБА_5 про витребування доказів та долучення їх до матеріалів справи, а також відкладення розгляду справи та продовження строку її розгляду.

Розглянувши клопотання позивача, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки документи, які підлягають витребуванню не стосуються предмета спору по даній справі, а також вони не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Щодо клопотань про відкладення розгляду справи та продовження строку її розгляду, то вони заявлені у зв`язку з витребуванням додаткових документів, а тому також задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від першого клопотання.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за їх відсутності.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст. 101 ГПК України та на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд, -

В С Т А Н О В И В :

Між ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «Аптека-Магнолія» 14.04.2011 було укладено Договір № 14/04/11-14/Г-30 (далі - Договір), відповідно до якого Орендодавець на правах власника передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: відокремлене вбудоване нежитлове приміщення з окремим входом, загальною площею 74,3 м2, яке знаходиться на першому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною вартістю 205 080, 00 грн. станом на 12.04.2011 (т. 1, а. с. 46-48).

Згідно з п. 1.2 Договору призначення приміщення (мета використання) - під аптеку ТОВ «Аптека-Магнолія».

Відповідно до п. 1.3 Договору вступ орендаря в користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами Акту прийому-передачі вказаного майна.

У п. 1.4 Договору сторони узгодили, що Орендодавець передає Орендарю в оренду нежитлове приміщення після проведеної реконструкції під аптеку і введення об'єкта в експлуатацію згідно з актом державної приймальної комісії, приміщення повністю пристосоване та відповідає вимогам для здійснення аптечної господарської діяльності, знаходиться в належному технічному стані, також в належному технічному та функціонуючому стані знаходиться усе обладнання, устаткування (Додаток № 2) та комунікаційні системи (водо-, теплопостачання, електромережі, каналізації, телефонного зв'язку та інше).

Як встановлено п. 2.1 Договору, передача та повернення майна здійснюється двосторонньою комісією, яка складається з повноважних представників сторін.

Відповідно до п. 2.4 Договору приміщення повертається Орендодавцеві за Актом прийому-передачі.

Сторони домовились, що вартість оренди приміщення за повний місяць оренди становить 17 200, 00 грн. До складу орендної плати не входить ПДВ (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 3.4 Договору орендна плата нараховується починаючи з 16-го дня з дня підписання акту прийому-передачі щомісяця і сплачується Орендарем щомісяця у гривнях безготівковим переказом на розрахунковий рахунок Орендодавця до 15-го числа поточного місяця, згідно з наданими Орендодавцем рахунками.

Відповідно до п. 3.4 Договору Орендар протягом двох робочих днів з дня підписання сторонами цього договору здійснює платіж на поточний рахунок Орендодавця в розмірі 8 600, 00 грн., а саме: перераховує Орендодавцю орендну плату за період з 16-го по 30 червня орендного користування приміщенням. Після підписання Акту прийому-передачі приміщення Орендар перераховує Орендодавцю на поточний рахунок гарантійний платіж в розмірі 17 200, 00 грн.

При цьому у п. 3.5 Договору встановлено, що орендна плата збільшується на 15 % кожні 12 місяців, починаючи від дня підписання акту прийому-передачі, але не частіше одного разу на рік і не раніше ніж через 12 місяців з дня, з якого починається нарахування орендної плати. Сторони узгодили, що орендна плата індексації на індекс інфляції не підлягає.

Згідно з п. 3.6 Договору за орендну плату, перераховану несвоєчасно, Орендодавець має право нарахувати Орендарю пеню в розмірі 1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Орендар компенсує Орендодавцю вартість спожитих комунальних послуг (експлуатаційні витрати, витрати за центральне опалення, електроенергію, комунальні послуги, послуги телефонного зв'язку та інше) на підставі виставленого Орендодавцем рахунку з доданням до нього копій рахунків відповідних спеціалізованих організацій. Оплата Орендодавцем здійснюється протягом п'яти робочих днів з дня надання Орендодавцем такого рахунку (п. 3.8 Договору).

Відповідно до п. 3.9 Договору у випадку закінчення строку дії Договору оренди орендна плата нараховується та сплачується Орендодавцю по добу фактичної здачі приміщення за Актом прийому-передачі.

Розділом 4 Договору встановлені обов'язки Орендаря, зокрема: використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов Договору (п. 4.1 Договору); своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та, понад суми орендної плати, відшкодовувати експлуатаційні та комунальні послуги (гаряче та холодне водопостачання, каналізування, опалення, електропостачання, послуги телефонного зв'язку), а також у разі потреби сплачувати витрати, пов'язані з проведенням держповірки приладів обліку отриманих послуг (п. 4.2 Договору); не надавати в суборенду чи тимчасове користування надане в оренду майно (п. 4.18 Договору); у разі закінчення, припинення Договору оренди або його розірвання негайно звільнити приміщення і в триденний термін повернути за Актом прийому-передачі Орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу та погоджених змін (п. 4.19 Договору).

Відповідно до п. 10.1 Договору його укладено на період з 12.04.2011 до 31.03.2014, строком до 3-х років.

За Актом прийому-передачі від 01.06.2011 нежитлове приміщення було передане відповідачу (т. 1, а. с. 49).

Оскільки в період з лютого 2013 року по березень 2014 року ТОВ "Аптека-Магнолія" всупереч умовам Договору не сплачувало орендну плату за користування приміщенням, ФОП ОСОБА_5 звернулась до суду для стягнення заборгованості.

Вивчивши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду є частково обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з такого.

Статтею 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 ЦК України.

Згідно з п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач, в порушення п.п. 3.2, 3.4, 4.2 договору, у визначені строки оплату за надані послуги оренди не провів, а, отже, прострочив виконання зобов'язання.

Проте, відповідач заперечує проти стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 306 590, 00 грн., оскільки вважає, що орендна плата розрахована Орендодавцем невірно.

Доводи скаржника щодо безпідставного збільшення розміру орендної плати до уваги судовою колегією не приймається, оскільки спростовується змістом п. 3.5 Договору.

При цьому колегія суддів зазначає, що ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено колегією суддів, умови Договору оренди від 14.04.11 № 14/04/11-14/Г-30 (зокрема щодо збільшення розміру орендної плати) були узгоджені сторонами в установленому порядку і відповідач не заперечував проти таких умов договору.

Посилання відповідача на укладені між сторонами Додаткові угоди до спірного Договору є безпідставним, оскільки у них містяться умови щодо орендної плати за конкретний місяць, а саме: Додатковою угодою № 1 встановлена орендна плата в розмірі 8 600 грн. за вересень 2011 року, Додатковою угодою № 2 - 8 600 грн. за жовтень 2011 року, Додатковою угодою № 3 - 8 600 грн. за листопад 2011 року, Додатковою угодою № 4 - 8 600 грн. за грудень 2011 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє доводи відповідача щодо невірного розрахунку збільшення орендної плати.

Відповідач вважає, що він має бути звільнений від сплати орендної плати в період з 13.11.2013 по 06.02.2014 на підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України, оскільки в цей час ТОВ «Аптека-Магнолія» не мало можливості використовувати спірне приміщення через відключення останнього від електричної мережі, у зв'язку з чим сума основного боргу підлягає зменшенню на 63 258, 33 грн.

Колегія суддів, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та враховуючи пояснення сторін у справі, погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заперечень відповідача з огляду на таке.

Згідно з ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що 13.11.2013 Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» здійснило відключення орендованого приміщення від мережі електроустановок, а прилад обліку був демонтований, що підтверджується актом від 13.11.2013, складеним представником Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» (т. 2, а. с. 47) та ОСОБА_7, а також актом від 20.01.2014, складеним представником ТОВ «Аптека-Магнолія» та представниками Міського комунального підприємства «Основаніє» (т. 2, а. с. 46).

Як вбачається з матеріалів справи, 20.01.2003 між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Едванс» укладено Договір про постачання електричної енергії № 3907, відповідно до якого Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі, згідно з умовами цього Договору та Додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (т. 3, а. с. 4-7).

З Додатку № 5 до зазначеного Договору вбачається, що постачання електричної енергії за цим Договором здійснюється щодо приміщення аптеки за адресою: АДРЕСА_1 (т. 3, а. с. 8).

Пізніше, 14.04.2011 між ФОП ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Едванс» (Платник) укладено Договір № 14/04/11-14/К/Г-30 про тимчасове надання можливості користування комунальними та експлуатаційними послугами, зокрема з електропостачання, відповідно до якого Орендодавець на правах власника передає в оренду, а Орендар приймає в строкове платне користування, згідно Договору оренди нерухоме майно, а саме: відокремлене вбудоване нежитлове приміщення, з окремим входом, загальною площею 74,3 м2, які знаходяться на першому поверсі дев'ятиповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Орендар, користуючись орендованим приміщенням, споживає комунальні та експлуатаційні послуги, які надаються згідно з договорами на постачання та рахунків, виставлених на ім'я Платника, доки орендар чи Орендодавець не переоформить відповідні Договори постачання з Платника на себе. Платник сплачує за рахунками, виставленими за спожиті Орендарем комунальні та експлуатаційні послуги, з подальшим відшкодуванням своїх витрат з боку Орендодавця, згідно з виставленими Платником рахунками (т. 3, а. с. 9-10).

03.11.2013 між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» та ФОП ОСОБА_5 була укладена Додаткова угода до Договору постачання електричної енергії № 3907 від 29.01.2003 про розірвання цього Договору у зв'язку із закриттям електроустановки (т. 2, а. с. 80).

Натомість, в матеріалах справи міститься Договір про постачання електричної енергії № 8036 від 27.09.2004, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (Постачальник) та Приватним підприємцем ОСОБА_5 (Споживач), відповідно до якого Постачальник електричної енергії постачає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі, згідно з умовами цього Договору та Додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (т. 3, а. с. 13-16).

З Додатку № 5 до Договору № 8036 від 27.09.2004. вбачається, що постачання електричної енергії за Договором № 8036 від 27.09.2004. здійснюється щодо приміщення аптеки. (т. , а. с. 17).

03.11.2013 між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» та Приватним підприємцем ОСОБА_5 укладено Додаткову угоду до Договору № 8036 від 27.09.2004, згідно з якою до Споживача підключена електроустановка в нежитловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 11).

У матеріалах справи також містяться копії рахунків, виставлених Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» ФОП ОСОБА_5 на оплату електричної енергії за Договором № 8036 від 27.09.2004 за період з листопада 2013 року по лютий 2014 року, та платіжних доручень, що підтверджують оплату відповідачем електроенергії за цей період.

Крім того, у п. 6.11 Договору оренди сторони узгодили, що Орендодавець не несе відповідальності перед Орендарем за припинення надання послуг не з причин несвоєчасної їх оплати, а з будь-яких інших причин (технічних - планове відключення організацією-постачальником послуг, обрив, аварія постачальних мереж, інші технічні причини).

Таким чином, колегія суддів вважає, що заперечення відповідача щодо неможливості користування орендованим приміщенням з 13.11.2013 по 06.02.2014 спростовується матеріалами справи, а місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про стягнення заборгованості з орендної плати за вказаний період.

Також відповідач вважає, що суд безпідставно не врахував платежі, здійснені ТОВ «Аптека-Магнолія» в якості оплати за спірним Договором, у розмірі 16 368, 57 грн.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо неврахування зазначених платежів в якості погашення заборгованості з орендної плати, оскільки платіжними дорученнями № 32089 від 29.12.2011., № 32559 від 19.01.2012, № 44489/1 від 23.08.2013, № 44682/1 від 03.09.2013, на які посилається відповідач, грошові кошти перераховано для відшкодування оплати комунальних послуг, в якості інших орендних платежів тощо.

Отже, з наведеного у зазначених платіжних дорученнях призначення платежу не вбачається, що грошові кошти були перераховані відповідачем для сплати орендної плати, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав зменшення орендної плати на 16 368, 57 грн.

Твердження відповідача про те, що у нього не виникло зобов'язань з оплати оренди через ненадання позивачем йому рахунків, до уваги судовою колегією також не приймається, оскільки, як вбачається з умов договору в частині порядку розрахунків, в даному випадку ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку своєчасної оплати орендної плати, чим спростовуються доводи апелянта в цій частині. До того ж позивачем доведено факт надсилання рахунків на оплату орендної платі відповідними доказами, наявними в матеріалах справи (фіскальні чеки, описи вкладення до цінного листа тощо).

Крім того, відповідач просить зменшити суму заборгованості зі сплати орендної плати на 733, 77 грн., оскільки вважає, що Договір припинив свою дію 30.03.2014, а позивачем нарахована орендна плата по 31.03.2014.

У п. 3.9 Договору сторони узгодили, що у випадку закінчення строку дії Договору оренди орендна плата нараховується та сплачується Орендодавцю по добу фактичної здачі приміщення за Актом прийому-передачі.

Оскільки станом на 31.03.2014 приміщення за спірним Договором не було повернуто у встановленому Договором порядку, позивач правомірно нарахував орендну плату по 31.03.2014.

З матеріалів справи вбачається, що Орендодавець виставив рахунок № О-06/Г-30 від 07.06.2013 на оплату орендної плати за червень 2013 року в розмірі 22 747, 00 грн., тобто з урахуванням збільшення орендної плати на 15 %, в порядку п. 3.5 Договору оренди.

Підвищення орендної плати за цей період починається з 17.06.2013, оскільки орендна плата збільшується на 15 % кожні 12 місяців, починаючи з 16-го дня від дня підписання акту прийому-передачі, який був підписаний сторонами 01.06.2011.

При цьому попереднє збільшення орендної плати відбулося у червні 2012 року, що підтверджується рахунком-фактурою № О-6/Г-30 від 06.06.2012, виставленим ФОП ОСОБА_5 на оплату орендної плати за спірним Договором у розмірі 19 780, 00 грн.

Враховуючи те, що п. 3.2 Договору передбачено, що орендна плата сплачується Орендарем щомісяця у гривнях безготівковим переказом на розрахунковий рахунок орендодавця до 15-го числа поточного місяця, а збільшення орендної плати в розмірі 22 747, 00 грн. починається з 17.06.2013, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за червень 2013 року орендна плата складає 19 780, 00 грн., що зумовлює зменшення суми основного боргу до 303 623, 00 грн.

Щодо нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами і договором.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач заявив до стягнення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 15 січня по 15 липня 2013 року у сумі 5 995, 79 грн., розраховану від суми заборгованості з наростаючим підсумком.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, в частині, що позивач необґрунтовано включив до розрахунку пені суму основного боргу, що підлягала стягненню за рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 5009/3316/12.

Однак, перевіривши розрахунок, здійснений судом першої інстанції, колегія суддів вважає, що він є арифметично невірним, оскільки стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 4 163, 32 грн. за період з 15 лютого по 15 липня 2013 року, а не в сумі 3 596, 18 грн., як це було визначено в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 5 279, 71 грн. за період з 15.01.2013 по 15.03.2014 та інфляційні втрати у сумі 3 331, 94 грн. за період з 16.11.2012 по 15.03.2014, розраховані з наростаючим підсумком. При цьому позивач нарахував 3 % річних та інфляційні втрати за період з 15 січня по 10 квітня 2013 року, включивши до розрахунку період прострочення виконання рішення суду у справі № 5009/3316/12, виходячи з суми 59 340, 00 грн., яка була стягнута по вищеназваній справі.

Відповідно до п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин колегія суддів вважає, що нарахування 3 % річних втрат на суму основного боргу, стягнутого за рішенням суду у справі № 5009/3316/12, є правомірним.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Як вірно встановив суд першої інстанції, рішення господарського суду Запорізької області від 29.01.2013 у справі № 5009/3316/12 набрало законної сили 10.04.2013, тобто в день прийняття постанови Донецького апеляційного господарського суду у названій справі.

Зазначене рішення місцевого господарського суду було виконано у повному обсязі 22.04.2013, що підтверджується платіжним дорученням № 42003/1 від 22.04.2013 на суму 59 340, 00 грн. (т. 2, а. с. 29).

Враховуючи, що відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3 % річних, інфляційних нарахувань та пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період прострочення зі сплати заборгованості за рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 5009/3316/12 становить з 11 по 21 квітня 2013 року.

Колегія суддів також бере до уваги, що у справі № 5009/3316/12 на суму заборгованості у розмірі 59 340, 00 грн. позивач заявляв про нарахування 3 % річних за період до 15.01.2013, а тому нарахування 3 % річних у даній справі на вищевказану суму заборгованості за період з 15.01.2013 є правомірним.

При розрахунку інфляційних втрат колегія суддів також враховує лист Верховного суду України № 62-97 від 03.04.1997 та п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, стягнутих судом першої інстанції відповідно в сумі 4 788, 82 грн. та 3 282, 13 грн., судова колегія находить його арифметично невірним і доходить висновку, що з відповідача підлягає стягненню 3 % річних в сумі 5 213, 14 грн. за період з 15.01.2013 по 15.03.2014 та інфляційні втрати в розмірі 3 295, 96 грн. за період з грудня 2012 року по березень 2013 року.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення строком на 24 місяці, то колегія суддів зазначає таке.

Так, в обґрунтування цього клопотання відповідач посилається на тяжкий фінансовий стан підприємства, відсутність на банківських рахунках ТОВ «Аптека-Магнолія» грошових коштів, необхідних для негайного погашення суми заборгованості, відсутність на балансі підприємства об'єктів нерухомості, а також наявність ризику утворення заборгованості за іншими договірними зобов'язаннями.

Розглянувши зазначене клопотання ТОВ «Аптека-Магнолія» колегія суддів доходить висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити його виконання.

Як вбачається з роз'яснень, наведених у п. 7.2 постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 № 9 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Аналогічні приписи містяться у ч. 2 ст. 617 ЦК України, відповідно до якої не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, колегія суддів враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події.

Колегія суддів також враховує, що ТОВ «Аптека-Магнолія» систематично не виконувало свого обов'язку зі своєчасного внесення орендної плати за користування спірним приміщенням, що підтверджується викладеними вище обставинами та рішеннями господарського суду Запорізької області від 18.05.2012 у справі № 5009/1480/12 та від 29.01.2013 у справі № 5009/3316/12.

Отже, відповідач не довів належними і допустимими доказами винятковість обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду, а тому клопотання ТОВ «Аптека-Магнолія» про розстрочення виконання рішення не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних з отриманням витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 57, 80 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно зі ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Проте, відшкодування судових витрат за рахунок іншої сторони в порядку ст. 49 ГПК передбачає стягнення тих витрат, які були необхідними для розгляду справи, зокрема, у випадку визнання судом явки представників сторін обовязковою або необхідності дослідження речових доказів за місцем їх знаходження.

Оскільки з матеріалів справи не вбачається, що суд зобов`язував позивача надати витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а суду доступ до відомостей Єдиного державного реєстру надається на безоплатній основі, колегія суддів вважає, що клопотання про покладення на відповідача судових витрат на отримання витягу із зазначеного реєстру не підлягає задоволенню.

На підставі вищенаведеного, судова колегія доходить висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Аптека-Магнолія" задоволенню не підлягає, однак рішення господарського суду Запорізької області від 02.04.2014 у справі № 908/149/14 підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача пені, 3 % річних та інфляційних втрат з мотивів, викладених у постанові.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника, а за подання позовної заяви - на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека-Магнолія», м. Запоріжжя, на рішення господарського суду Запорізької області від 02.04.2014 у справі № 908/149/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 02.04.2014 у справі № 908/149/14 частково скасувати.

Викласти п. 2 резолютивної частини рішення у такій редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека-Магнолія» (69121, м. Запоріжжя, вул. Ладозька, 19, код ЄДРПОУ 23879012) на користь Фізичної особи - підприємця (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) основний борг у розмірі 303 623, 00 грн., пеню в сумі 4 163, 32 грн., 3 % річних у розмірі 5 213, 14 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 295, 96 грн. та судовий збір за подання позовної заяви в сумі 6 326, 54 грн.»

Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набуває законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М. Колядко

О.А. Марченко