Рішення № 55943981, 18.02.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/3121/15-ц Номер провадження 22-ц/786/158/16Головуючий у 1-й інстанції Іващенко Ю.А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Дряниці Ю.В.,

суддів: Карнауха П.М., Кривчун Т.О.,

при секретарі : Ткаченко Т.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 листопада 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 кредит» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Лубенське Шляхове-Будівельне управління № 9» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

в с т а н о в и л а :

В серпні 2015 року ПАТ «ОСОБА_3 кредит» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_4звернувся до місцевого суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 07 жовтня 2010 року між ПАТ «ОСОБА_3 кредит» та ТОВ «Лубенське Шляхове Будівельне управління №9» укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №62ю/2010/05-262/2-1. Відповідно до п. 1.1.1 Кредитного Договору, надання кредиту здійснюється окремими частинами (надалі траншами), зі сплатою 25 % процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному Тарифами та послугами по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, що є невідємною складовою частиною цього договору, (надалі ОСОБА_5), в межах максимального ліміту заборгованості до 7 680 000 грн., враховуючи заборгованість по договору кредиту №24 від 18.09.2008 року, з графіком змін максимального ліміту та кінцевим терміном погашення кредиту до 28.09.2011 року на умов визначених цим Договором. В подальшому максимальний ліміт заборгованості, розмір відсоткової ставки та кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом, за погодженням сторін неодноразово змінювались та, згідно Договору про внесення змін №14 від 30.12.2014 року, максимальний ліміт заборгованості становить 6 730 000 грн., встановлено фіксовану процентну ставку в розмірі 30% протягом 30 календарних днів від дати укладення цього договору, а починаючи з 31 календарного дня - процентна ставка є змінюваною (плаваючою); кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом визначено до 26.12.2015 року на умовах визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.1.1. кредитного договору (в редакції зі змінами та доповненнями внесеними Договором про внесення змін №14 від 30.12.2014 року) з 31.01.2015 року максимальний ліміт заборгованості мав становити 6 580 000 грн. тобто позичальник мав здійснити погашення Траншу, проте не виконав взяті на себе зобовязання. Таким чином, відповідно до п.4.4 кредитного договору, позичальник мав до 14.02.2015 року повернути заборгованість за кредитним договором в повному обсязі.

Для забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 07 жовтня 2010 року між ПАТ «ОСОБА_3 кредит», позичальником ТОВ «Лубенське Шляхове Будівельне управління №9» та відповідачем ОСОБА_2 укладено Договір поруки №04-286/1-4, згідно умов якого, поручитель зобовязався перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником в повному обсязі зобовязань за кредитним договором про надання відновлювальної кредитної лінії №62/ю/2010/05-262/2-1 від 07.10.2010 року, а саме: повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених Договором кредиту.

В подальшому, у звязку з внесенням змін до кредитного договору, за погодженням сторін неодноразово вносилися зміни до договору поруки, зокрема, Договором про внесення змін №9 від 13.12.2014 року внесено зміни до п.6.1. Договору поруки та викладено в наступній редакції пункт 6.1: «6.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його укладення уповноваженими представниками Сторін та діє протягом пяти років з дня закінчення строку повернення кредиту, тобто по 26 грудня 2020 року, якщо інше не встановлено законом».

Станом на 20 липня 2015 року загальна заборгованість позичальника ТОВ «Лубенське Шляхове Будівельне управління №9» перед Банком за договором про надання відновлюваної кредитної лінії №62ю/2010/05-262/2-1 від 07.10.2010 року становить 12989846 грн. 50 коп., яку ОСОБА_3 просив стягнути з поручителя.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 листопада 2015 рокупозов ПАТ «ОСОБА_3 кредит» до ОСОБА_2, третя особа ТОВ «Лубенське Шляхове Будівельне управління №9» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОСОБА_3 кредит» заборгованість ТОВ «Лубенське Шляхове Будівельне управління №9» за договором про надання відновлювальної кредитної лінії №62ю/2010/05-262/2-1 від 07.10.2010 року, укладеним між ПАТ «ОСОБА_3 кредит» та ТОВ «Лубенське Шляхове Будівельне управління №9», станом на 20.07.2015 року у розмірі 12 989 846 (дванадцять мільйонів девятсот вісімдесят девять тисяч вісімсот сорок шість) грн. 50 коп.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 6090 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні вимог. Посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом рішення ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

В суд апеляційної інстанції сторони не зявились, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, подавши заяви про відкладення слухання по справі з підстав неможливості їх участі, в звязку з зайнятістю, як в інших судових процесах, так і перебуванні у відрядженні.

В звязку з тим, що сторони по справі з такими заявами до суду зверталися неодноразово, колегія суддів вважає за можливе слухати справу без їх участі з підстав, визначених ч. 1 ст. 305 ЦПК України, вважаючи їх неявку до суду здійсненою без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Разом з тим, згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з підстав, визначених п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Частиною 4 статті 60 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно зясованих обставин.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що факт прострочення боржником своїх зобовязань та сума заборгованості за кредитним договором знайшли своє підтвердження, а тому ОСОБА_3 обґрунтовано предявив позовні вимоги та має право стягнути дану заборгованість з поручителя відповідно до договору поруки.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 07.10.2010 року між ПАТ «ОСОБА_3 кредит» та ТОВ «Лубенське Шляхове Будівельне управління №9» укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №62ю/2010/05-262/2-1 (Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1.1 даного договору, надання кредиту здійснюється окремими частинами (траншами), зі сплатою 25 % процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному Тарифами та послугами по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, що є невід'ємною складовою частиною цього договору, (ОСОБА_5), в межах максимального ліміту заборгованості до 7 680 000 грн., враховуючи заборгованість по договору кредиту №24 від 18.09.2008 року, з графіком змін максимального ліміту та кінцевим терміном погашення кредиту до 28.09.2011 року на умов визначених цим договором (а.с. 6-14).

В подальшому ПАТ «ОСОБА_3 кредит» та ТОВ «Лубенське Шляхове Будівельне управління №9» неодноразово укладали договори про внесення змін до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №62ю/2010/05-262/2-1, а саме : 31.12.2010 р., 09.03.2011 р., 24.06.2011 р., 20.09.2011 р., 01.12.2011 р., 14.09.2012 р., 20.11.2012 р., 20.02.2013 р., 29.05.2013 р., 02.07.2013 р., 06.08.2013 р., 28.10.2013 р., 27.12.2013 р., 30.12.2014 р. (а.с. 15-57).

Таким чином, максимальний ліміт заборгованості, розмір відсоткової ставки та кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом, за погодженням сторін неодноразово змінювалися та, згідно Договору про внесення змін №14 від 30.12.2014 року, максимальний ліміт заборгованості становить 6 730 000 грн., встановлено фіксовану процентну ставку в розмірі 30% протягом 30 календарних днів від дати укладення цього договору, а починаючи з 31 календарного дня - процентна ставка є змінюваною (плаваючою); кінцевий термін повернення заборгованості за кредитом визначено до 26.12.2015 року на умовах визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №62ю/2010/05-262/2-1 від 07.10.2010 року кредит надається Позичальнику з ціллю поповнення обігових коштів. Згідно п. 2.1. Кредитного договору видача Траншів кредиту на цілі, визначені п. 1.2. договору проводиться шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з позичкового рахунку №2062.8.004809.001 в Лубенському відділенні ПАТ «ОСОБА_3 Кредит» в межах максимального ліміту заборгованості, що діє на дату оплати.

Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 5 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти, на рахунок ПАТ «ОСОБА_3 кредит», а також в день повернення заборгованості за Кредитом в повній сумі (п. 2.6 Кредитного договору).

Відповідно до п. 2.5. Кредитного договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

ПАТ «ОСОБА_3 кредит» виконав свої зобовязання за кредитним договором та надав ТОВ «Лубенське Шляхове Будівельне управління №9» кредит, що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 07.10.2010 року по 20.07.2015 року (а.с. 74-97).

Згідно п. 4.4. кредитного договору, у разі невиконання позичальником зобов'язань, визначених пп. 3.3.2. - 3.3.18. цього договору, порушення позичальником або третьою особою, з якою укладений договір забезпечення виконання зобов'язань за Кредитом, умов договорів, визначених п. 1.3. цього Договору, протягом більше 15 днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився, та, відповідно, позичальник зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня, погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, комісії та нараховані штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості позичальника за цим Договором, дія Договору припиняється. Пунктом 3.3.6. Кредитного договору передбачено обов'язок позичальника повернути Банку в повному обсязі Транші кредиту в строки визначені п. п. 1.1.1., 2.4. цього договору.

Відповідно до п. 1.1.1. кредитного договору (в редакції зі змінами та доповненнями внесеними Договором про внесення змін №14 від 30.12.2014 року) з 31.01.2015 року максимальний ліміт заборгованості мав становити 6 580 000 грн., тобто позичальник мав здійснити погашення Траншу, проте не виконав взяті на себе зобов'язання. Таким чином, відповідно до п.4.4 кредитного договору, позичальник мав до 14.02.2015 року повернути заборгованість за кредитним договором в повному обсязі.

Позичальник ТОВ «Лубенське Шляхове Будівельне управління №9» не виконав свої зобов'язання та не повернув до 14.02.2015 року заборгованість в повному обсязі за кредитним договором, а тому з 15.02.2015 року вся сума заборгованості за кредитом та відсотками вважається простроченою.

У разі настання обставин, визначених, зокрема, п.4.4. цього договору, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився і, відповідно, позичальник зобов'язаний повернути кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, комісії, нараховані штрафні санкції у розмірах передбачених цим договором та Тарифами (п. 7.4. Кредитного договору).

Згідно п. 4.2. кредитного договору, у разі прострочення позичальником строків сплати процентів та комісій, визначених цим договором та Тарифами, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених пп. 1.1.1., 2.4., 2.14.3., 3.2.5., 4.4., цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за цим договором.

У разі порушення позичальником вимог п.п. 3.3.2. -3.3.16. цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 5 (п'ять) процентів від суми кредиту, визначеного п. 1.1.1. цього договору, за кожний випадок (п. 4.3. Кредитного договору).

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника ТОВ «Лубенське Шляхове Будівельне управління №9», 07.10.2010 року між кредитором ПАТ «ОСОБА_3 кредит», позичальником ТОВ «Лубенське Шляхове Будівельне управління №9» та ОСОБА_2 укладено Договір поруки №04-286/1-4, згідно умов якого, поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за виконання позичальником в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором про надання відновлювальної кредитної лінії №62/ю/2010/05-262/2-1 від 07.10.2010 року, а саме: повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту (а.с. 99-101).

В подальшому між кредитором ПАТ «ОСОБА_3 кредит», позичальником ТОВ «Лубенське Шляхове Будівельне управління №9» та поручителем ОСОБА_2 неодноразово укладалися договори про внесення змін до договору поруки №04-286/1-4, а саме : 20.09.2011 р.,01.12.2011 р., 14.09.2012 р., 20.11.2012 р., 20.02.2013 р., 29.05.2013 р., 28.10.2013 р., 27.12.2013 р., 30.12.2014 р. (а.с. 102-114).

Так, у звязку з внесенням зміни до кредитного договору, договором про внесення змін №9 від 30.12.2014 року, внесено зміни до п.6.1. Договору поруки №04-286/1-4 та цей пункт викладено в наступній редакції: «6.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його укладення уповноваженими представниками Сторін та діє протягом п'яти років з дня закінчення строку повернення кредиту, тобто по 26 грудня 2020 року, якщо інше не встановлено законом».

Станом на 20.07.2015 року загальна заборгованість позичальника ТОВ «Лубенське Шляхове Будівельне управління №9» перед Банком за договором про надання відновлюваної кредитної лінії №62ю/2010/05-262/2-1 від 07.10.2010 року становить 12 989 846,50 грн., яка складається з : 6 673 411,37 грн. - заборгованість за кредитом; 329 541,23 грн. - нараховані несплачені відсотки; 1 640 440,47 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості згідно п.4.2. кредитного договору та ч.1 ст.624 ЦК України; 8 049,86 грн. - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за кредитом згідно п.4.2. кредитного договору та ч.1 ст.624 ЦК України; 745,78 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату відсотків згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України; 160 610,19 грн. -3% річних за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України; 5 480,08 грн. - індекс інфляції за час прострочки по сплаті процентів; 2 152 567,52 грн. - індекс інфляції за час прострочки по кредиту; 336 500 грн. - штраф за несвоєчасне повернення кредиту; 1 682 500 грн. - штраф за несвоєчасну сплату процентів, що підтверджується розрахунками позивача (58-72).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно застосовано правову позицію, висловлену ВСУ в постанові від 09.04.2012 року по справі №3-88гс11, відповідно до якої вбачається, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Розмір заборгованості належними та допустимими доказами відповідачем під час розгляду справи не було спростовано.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до норм статей 629, 610, 612, 625 ЦК України - договір є обовязковим до виконання; порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобовязання.

Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк, як закріплено нормами статей 526, 530 ЦК України.

Забезпечення виконання зобов'язання здійснюється шляхом встановлення спеціальних способів, які стимулюють боржника до належної поведінки, гарантують виконання ним основного зобов'язання з урахуванням інтересів кредитора.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.ст.553,554 ЦК України).

Кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд предявити вимогу до боржника й поручителя разом чи окремо, в повному обсязі чи частково.

Слід зазначити, що предявлення позову до солідарних боржників (боржника і поручителя) є правом, а не обовязком Банку. Законом не передбачено обмеження Банку звертатися до суду з позовом до кожного із солідарних боржників окремо.

В даному випадку, позов предявлено лише до поручителя (фізичної особи) відповідно до договору поруки, який повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до розяснень п. 2 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобовязання кредитного договору характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути повязана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобовязання та іншими умовами договорів.

Разом із тим, оскільки предявлення позову до солідарних боржників є правом, а не обовязком банку чи іншої фінансової установи (частина перша статті 543 ЦК), у разі предявлення позову до кожного з них окремо суди мають враховувати визначену ЦПК компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності в провадження господарського суду спору між боржником та Банком що стосується визначення розміру заборгованості за кредитним договором. Так само не надано належним і допустимих доказів про наявність рішень судів про визнання певних умов Кредитного договору недійсними.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги щодо неможливості розгляду даного спору окремого від вимог про стягнення заборгованості безпосередньо з боржника, колегія суддів не бере до уваги.

Що стосується доводів апеляційної скарги про не направлення в досудовому порядку Банком відповідачу, як поручителю, вимоги про погашення заборгованості, то вони не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобовязань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "предявлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання як умови чинності поруки слід розуміти як предявлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість предявлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобовязання за договором повинно бути предявлено в судовому порядку в межах строку дії поруки.

Саме така правова позиція висловлена ВСУ в постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53 цс14.

Враховуючи те, що Договором про внесення змін до договору поруки №9 від 13.12.2014 року внесено зміни до п.6.1., відповідно до якого цей Договір набирає чинності з моменту його укладення уповноваженими представниками Сторін та діє протягом пяти років з дня закінчення строку повернення кредиту, тобто по 26 грудня 2020 року, якщо інше не встановлено законом, то колегія суддів вважає, що Банком дотримано як норми закону, так і умови договору поруки та предявлено вимогу до поручителя саме шляхом предявлення позову до суду в межах дії строку поруки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо безпідставності застосування судом норм ч. 2 ст. 625 ЦК України, так як стягнення 3% річних та інфляційних витрат не передбачено умовами Договору, не підлягають задоволенню, оскільки не зазначення в умовах договору можливості стягнення 3% річних та інфляційних витрат не виключає застосування судом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобовязання.

Разом з тим, при вірному вирішенні спору по суті предявлених позовних вимог, суд першої інстанції неправильно визначився із сумою судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Так, до суду першої інстанції, ПАТ «ОСОБА_3 кредит» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ОСОБА_4 звернувся 21 серпня 2015 року шляхом направлення позовної заяви до суду засобами поштового звязку.

Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про судовій збір» (в редакції чинній на момент подачі позову до суду) уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб була віднесена до категорії осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору.

Відповідно до п. 1.1. ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подачі позову), судовий збір повинен був сплачений в розмірі 3654 грн., а тому саме така сума повинна була бути стягнута з відповідача на користь держави при ухваленні рішення суду.

Вирішуючи питання стягнення судового збору з відповідача відповідно до задоволених вимог, суд першої інстанції застосував розмір ставок, виходячи на момент ухвалення рішення суду, що не відповідає нормам процесуального права.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду підлягає скасуванню в частині стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст. 303, 309 ч.1 п. 4, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 23 листопада 2015 рокув частині стягнення на користь держави судового збору скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 3654 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_1

Судді: (підпис) ОСОБА_6

(підпис) ОСОБА_5

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1