Постанова № 55943891, 16.02.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2016 р. Справа № 922/4432/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шепітько І.І., суддя Ільїн О.В., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Довбиш А.Ю.

за участю представників:

позивача не зявився

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №319Х/1-32) на рішення господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2015 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювіс", м. Київ,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Ювіс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з ФОП ОСОБА_1 заборгованість за Договором купівлі-продажу № 3369/01 від 13.12.2011 року у розмірі 145000,00 грн.(а.с.1,2).

05 жовтня 2015 року позивач подав клопотання про збільшення розміру позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість за Договором купівлі-продажу № 3369/01 від 13.12.2011 року у розмірі 366240,00 грн., пені у розмірі 137324,09 грн., послуги адвоката у розмірі 40000,00 грн. (а.с.82-84).

Рішенням господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2015 року (суддя Інте Т.В.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 136800,00 грн. та судовий збір у розмірі 2 736,00 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.132-136).

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 366240,00 грн. основного боргу, 137 324,09 грн. пені, 40000,00грн. вартості послуг адвоката, 8878,46 грн. судового збору. Вказує на те, що позивач не міг передбачити неналежне виконання відповідачем зобовязань та зміну курсу долару США, а надану видаткову накладну № 113 від 18.01.2012 року на загальну суму 490000,00 грн. в момент, коли з боку позивача були виконані всі покладені на нього зобовязання в повному обсязі. Також зазначає, що пеня нарахована відповідно до положень п.9 Договору. Витрати на послуги адвоката за твердженням позивача підтверджуються Актом наданих адвокатських послуг згідно Договору про надання правової допомоги від 02.07.2015 року(а.с.174-177).

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що оскаржене рішення прийняте при повному та всебічному зясуванні обставин справи, воно є обґрунтованим і відповідає як фактичним обставинам, так і вимогам чинного законодавства. Вказує на те, що позивач виставив лише один рахунок № 3369/01 від 13.12.2011 року на суму 490000,00 грн., та зафіксував цю суму у накладній на поставлений товар № 113 від 18 січня 2012 року без урахування курсу іноземних валют, що змінювались протягом з дати поставки товару. Стосовно пені зазначає, що фактично у заяві про збільшення позовних вимог, позивач не збільшив позовні вимоги, а змінив предмет позову, оскільки під час звернення до суду першої інстанції стягнення пені не заявлялось. Також вважає, що господарським судом обґрунтовано відмовлено у стягненні витрат на послуги адвоката, оскільки позивачем не надано доказів проведення оплати за Договором про надання правової допомоги від 02.07.2015 року. На цій підставі просить рішення господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Представники сторін у судове засідання не зявились, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином про що в матеріалах справи є зворотні повідомлення про вручення ухвали суду.

Приймаючи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів вважає можливим розглядати апеляційну скаргу у справі відповідно до ст.75 ГПК України без участі представників сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин та докази на їх підтвердження, юридичну оцінку, правильність застосування господарським судом Харківської області норм процесуального права та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 13 грудня 2011 року між ТОВ "Ювіс" (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) укладено Договір на постачання лабораторного устаткування № 3369/01 (а.с. 10,11).

Відповідно до п. 1 Договору продавець продав, а покупець купив на умовах "склад покупця" лабораторне устаткування, надалі продукція, у відповідності до специфікації, що додається до дійсного договору і є невід'ємною його частиною (додаток № 1). Строк дії даного договору - до 31 грудня 2013 р., але не менше часу, необхідного для виконання всіх забов'язань сторін

Згідно з п.2 Договору ціни на продукцію встановлюються в гривнях, як еквівалент до фіксованих цін в доларах США за міжбанківським курсом покупки валюти на день, що передує дню сплати за графіком платежів (додаток №2), згідно рахунків-фактур, і вважаються за оптові ціни на умовах склад покупця. Загальна сума по дійсному договору визначається у специфікації (додаток №1) та вказується в доларах США га складає 61000,00 доларів США (шістдесят одна тисяча доларів 00 центів). В ціну продукції включено доставку та вартість встановлення обладнання в лабораторії Покупця (м.Харків), його гарантійне обслуговування, навчання персоналу роботі з обладнанням.

У п. 3 Договору зазначено, що продукція повинна бути поставлена у 10-ти денний термін з дати отримання продавцем попередньої оплати 4 % від вартості продукції. Датою поставки вважати дату товарної накладної, яка надходить разом з продукцією на склад покупця.

Згідно з п. 5 Договору, покупець здійснює оплату отриманого товару в гривнях шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця, згідно графіку платежів (додаток №2).

Зі Специфікації від 13.12.2011 року вбачається, що відповідно до Договору на постачання лабораторного устаткування № 3369/01 позивач поставив відповідачу біохімічний аналізатор AU 480 з комплектом витратних матеріалів за ціною 61000,00 дол.США (а.с.12).

З видаткової накладної №113 від 18.01.2012 року, яка підписана сторонами та скріплена печатками підприємств, вбачається, що позивач визначив вартість біохімічного аналізатора AU 480 з системою у сумі 490000,00 грн. (а.с. 19).

Позивач вказує на те, що станом на 02.09.2015 року відповідачем на користь позивача за Договором № 3369/01 від 13.12.2011 року не сплачено 16800 дол. США, що в перерахунку в національну валюту по курсу НБУ станом на 02.09.2015 року становить 366240,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, якими передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України зазначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 2 Договору, позивач зобовязався згідно з графіком платежів, щомісяця виставляти відповідачу рахунки, в яких би враховувалася (у разі наявності) зміна міжбанківського курсу покупки валюти, та у випадку зміни цього курсу відповідач був би зобов'язаний провести оплату з врахуванням цих змін.

Позивач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів виставлення відповідачу рахунків, в яких би враховувалась зміна міжбанківського курсу покупки валюти.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру №3369/01 одразу на всю суму Договору в розмірі 490000,00 грн., що свідчить про фактичну фіксацію ціни договору, що підлягала сплаті відповідачем за графіком платежів (додаток № 2 до договору) (а.с. 13).

Відповідно до графіку платежів відповідач мав здійснити кінцеву оплату за продукцію впродовж 23 місяців з дати поставки - тобто до січня 2014 року.

З платіжних доручень наявних в матеріалах справи вбачається, що відповідач оплатив поставлений товар на загальну суму 353200,00 грн. (а.с.110-128).

З Акту звірки взаєморозрахунків за Договором № 3369/01 від 13.12.2011 року, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств, вбачається, що станом на 30.09.2015 року несплаченою залишилась частина заборгованості у розмірі 136800,00 грн. (а.с.109).

Приймаючи до уваги виставлення позивачем лише одного рахунку на суму 490000,00 грн., колегія суддів вважає необґрунтованим перерахунок позивача суми договору за курсом долару США станом на 02.09.2015 року.

Приймаючи до уваги, що позивач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів сплати у повному обсязі заборгованості за Договором на постачання лабораторного устаткування № 3369/01, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 136800,00 грн. та відмови щодо стягнення частини основного боргу у розмірі 229440,00 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 137 324, 09 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 137324,09 грн. заявлені позивачем у клопотанні про збільшення розміру позовних вимог, яке подано до господарського суду 05 жовтня 2015 року (а.с.82-84).

У пункті 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З позовної заяви вбачається, що предметом позову по даній справі є стягнення основного боргу за Договором купівлі-продажу № 3369/01 від 13.12.2011р.(а.с.1,2).

Проте, у клопотанні про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить додатково стягнути з відповідача пеню у розмірі 137324,09 грн., тобто фактично змінює предмет позову.

У вищезазначеній постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 зазначено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК), відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

З протоколу судового засідання вбачається, що суд приступив до розгляду справи по суті 14.09.2015 року (а.с. 71).

Приймаючи до уваги, що заява про збільшення позовних вимог подана 05.10.2015 року, тобто, після початку розгляду справи по суті, господарський суд першої інстанції обґрунтовано залишив вказану заяву в частині зміни предмету позову щодо стягнення пені в сумі 137324,09 грн. без розгляду.

Що стосується позовних вимог про стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 40000,00 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 15 липня 2015 року між ТОВ "ЮВІС" та адвокатом ОСОБА_2 укладено Договір про надання правової допомоги (а.с.25).

Відповідно до п. 4.1. Договору оплата за даним Договором вартості правової допомоги, наданої Адвокатом, становить 800,00 грн. за 1 годину роботи адвоката, які Довіритель оплачує Адвокатові. Дана оплата є оплатою витрат Адвоката по підготовці необхідних документів і виступ у суді та консультації, виходячи із вартості години роботи Адвоката.

З Акту надання послуг адвоката згідно з Договором про надання правової допомоги від 02.07.2015 року вбачається, що вартість наданих адвокатом послуг складає 40000,00 грн. (а.с.86).

В п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 №01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права", зазначено, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції документів, які підтверджують оплату позивачем послуг адвоката (банківських квитанцій, платіжних доручень тощо), а також не надано калькуляцію цих послуг.

Приймаючи до уваги, що позивачем не надано суду доказів в підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 40000,00 грн., колегія суддів вважає, що господарським судом обґрунтовано відмовлено в позові в цій частині.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглянув всебічно, повно та обєктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, та вірно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи позивача про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає статтям 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційних скаргах не вбачається.

За таких обставин, апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2015 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2015 року у справі № 922/4432/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили

Повна постанова складена 19.02.2016 року.

Головуючий суддя Шепітько І.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Черленяк М.І.