Ухвала суду № 55940549, 17.02.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 725/6180/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Галичанський О.І.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

17 лютого 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білоуса О.В.

суддів: Совгири Д. І. Курка О. П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Марцісь Ю.А.,

представника відповідача - Факас В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 14 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмови в перерахунку пенсії та зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Першотравневого районного суду м. Чернівці з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмови у перерахунку пенсії за зобов'язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії за минулий час.

Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14.12.2015 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Першотравневого районного суду м. Чернівці від 14.12.2015 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись при цьому на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині з'ясування обставин, які мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив колегію суддів її задовольнити, посилаючись на неправельне застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині з'ясування обставин, що мають істостне значення для справи, що призвело до неправельного вирішення спору.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що засвідчується матеріалами справи, про причини неявки суд не повідомив, жодних клопотань про відкладення розгляду справи не надав і не надіслав.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_3 отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яку нараховує і виплачує Головне управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Розмір вказаної пенсії було розраховано на підставі довідок військової частини А 2308, в тому числі довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії від 31.12.2013 року № 211.

29.10.2015 року позивач звернувся до Головного УПФ в Чернівецькій області із заявою про перерахунок пенсії за 12 минулих місяців з дня подання цієї заяви із врахуванням одержаних за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2013 року (за останні 24 календарні місяці перед звільненням) таких додаткових видів грошового забезпечення, як матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, премія за якісне виконання службових обов'язків, грошова винагорода за безперервну службу, щомісячна додаткова грошова винагорода, премія за результати роботи та матеріальна допомога на оздоровлення. До даної заяви позивачем було долучено додаткову довідку військової частини А 2308 від 28 жовтня 2015 року № 202 про розмір та період виплати додаткових видів грошового забезпечення, які не було включено в первинну довідку для обчислення пенсії від 31 грудня 2013 року № 211.

Головне управління Пенсійного фонду в Чернівецькій області відмовило позивачу в проведенні вказаного перерахунку пенсії, мотивуючи свою відмову тим, що врахування в розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії за якісне виконання службових обов'язків, грошової винагороди за безперервну службу, щомісячної додаткової грошової винагороди, премії за результати роботи, матеріальної допомоги на оздоровлення не передбачено ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Проаналізувавши положеня ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суд першої інстанції вірно зазначив, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються зокрема суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

З огляду на вичерпний перелік видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, та які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсії, наведений у Постанові Кабінету Міністрів України № 1170 від 22.12.2010 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що суми виплат, вказані у довідці, виданій Військовою частиною А2308 від 28.10.2015 року №202 позивачу, не входять до зазначеного переліку.

До того ж, як підтверджується матеріалами справи, на всі виплати, включені у вказану довідку, нараховані страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Водночас, суд апеляційної інстанції зважає на правову позицію з даного питання висловлену Верховним Судом України у постанові від 20 лютого 2012 року у справі № 21-430а11, де в ході проведення аналізу положень ч. 1 ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII та положень ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV, чітко визначено, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обовязкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, у зв'язку з чим підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції не вбачається.

Доводи скаржника не спростовують зазначених висновків суду першої інстанції, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм права, які призвели до неправильного вирішення справи

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення заявлених вимог у спосіб та межах, визначених законом.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 14 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 22.02.2016.

Головуючий Білоус О.В. Судді Совгира Д. І. Курко О. П.