Рішення № 55939392, 15.02.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/157/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2016 Справа № 908/6140/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Налагоджувально-монтажне підприємство Енергосервіс (69063, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Свердлова, 30, офіс 207)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжбудстандарт (69096, АДРЕСА_1)

про стягнення 25 242,46 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №2 від 21.01.2016

ОСОБА_2, директор

Від відповідача: не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Налагоджувально-монтажне підприємство Енергосервіс до Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжбудстандарт про стягнення 25242,46 грн.

Ухвалою суду від 17.12.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/6140/15, справі присвоєно номер провадження 5/157/15, розгляд якої призначено на 25.01.2016. Розгляд справи відкладався. У судовому засіданні 15.02.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

Позивач підтримує позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, суду надано наступні пояснення: 28.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжбудстандарт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Налагоджувально-монтажне підприємство Енергосервіс» було укладено договір №28/01/15, відповідно до п. 1.1. якого виконавець приймає на себе зобовязання надати юридичні послуги у галузі отримання ліцензії на будівничу діяльність. Позивач перерахував відповідачу передоплату за договором у розмірі 25 000,00 грн. Листом відповідач повідомив позивача про неможливість виконання своїх зобовязань за договором та зобовязався повернути грошові кошти у розмірі 25000,00 грн. до 31.07.2015. станом на 15.02.2016 грошові кошти не повернуті позивачу. Позивач просить суд стягнути з відповідача 25 000,00 грн. та 3 % річних у розмірі 242,46 грн. Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у судове засідання 15.02.2016 вдруге не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи без його участі або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відзив на позовну заяву та документи, витребувані ухвалами господарського суду Запорізької області від 17.12.2015 та від 25.01.2016 відповідачем не надано. Про дату, час та місце призначеного судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні відповідач не скористався.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18) місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців).

В п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 зазначено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

В матеріалах справи міститься ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 11.01.2016, відповідно до якого місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжбудстандарт» є 69096, АДРЕСА_1 (а.с. 32-33).

Саме за цією адресою здійснювалось листування з відповідачем.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Надання відзиву та документів, що підтверджують заперечення проти позову, є не обовязком, а правом відповідача, в чому вбачається прояв принципу диспозитивності.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають право брати участь у господарських засіданнях. Оскільки зміст норми не передбачає обовязку сторін брати участь в судових засіданнях, незявлення повноважних представників сторін в судові засідання є реалізацією процесуального права сторони.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжбудстандарт» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Налагоджувально-монтажне підприємство Енергосервіс» (далі - замовник) було укладено договір № 28/01/15 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець приймає на себе зобовязання надати юридичні послуги у галузі отримання ліцензії на будівничу діяльність.

Підпунктами 2.1., 2.1.2. п. 2.1. договору передбачено, що виконавець зобовязується: приймає на себе зобовязання надати юридичні послуги у галузі отримання ліцензії на будівничу діяльність, розпочати виконання робіт після підписання цього договору.

Згідно із п. 2.2.2. договору замовник зобовязується оплатити виконання робіт у розмірі, вказаному в п. 3.1., 3.2. цього договору.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору вартість робіт за цим договором складає 30 000,00 грн.

Оплата замовником здійснюється у 2 етапи: І етап передплата у розмірі 25 000,00 грн.; ІІ етап оплата у розмірі 5 000,00 грн. на підставі виставленого рахунка-фактури.

Пунктом 7.3. договору передбачено, що строк дії договору протягом 2 місяців з моменту підписання договору та надання замовником необхідних документів для проведення експертизи підприємства.

Платіжним дорученням № 49 від 30.01.2015 позивач перерахував відповідача передоплату за договором у розмірі 25 000,00 грн. (а.с. 11).

Листом № б/н від б/д відповідач відмовився від виконання своїх зобовязань за договором та зобовязався повернути отриману передоплату у розмірі 25 000,00 грн. у строк до 31.07.2015 (а.с. 12, 45).

В матеріалах справи міститься Акт звірки взаєморозрахунків станом на 12.10.2015 на суму 25 000,00 грн., підписаний обома сторонами (а.с. 38).

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до загальних умов виконання зобовязань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Положеннями ст.ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 1 ст. 8 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Договір №28/01/15 від 28.01.2015 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, особливості укладення, виконання та розірвання якого передбачено у ОСОБА_1 63 Цивільного кодексу України. Проте зазначеними положеннями не визначено особливостей виконання зобов'язань з попередньої оплати наданих послуг, з урахуванням чого підлягають застосуванню положення ст. 693 Цивільного кодексу України, якими зокрема, визначено, що у разі невиконання стороною обов'язку щодо попередньої оплати застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Водночас, статтею 538 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 30.10.2012 № 23/5014/1039/2012, від 12.02.2013 № 11/016-12.

Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобовязання", вбачається, що кредитор вправі вимагати, в т.ч. в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, як разом зі сплатою суми боргу, так і окремо від неї.

Згідно із розрахунком позивача відповідачу нараховано 3 % річних у розмірі 242,46 грн. за період з 31.07.2015 по 25.11.2015. Розрахунок перевірено судом, є вірним та відповідає вимогам чинного законодавства.

Доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжбудстандарт (69096, АДРЕСА_1, р/р 26009055718329 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 313399, код ЄДРПОУ 37056059) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Налагоджувально-монтажне підприємство Енергосервіс (69063, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Свердлова, 30, офіс 207, код ЄДРПОУ 32729704) 25 000 (двадцять пять тисяч) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 242 (двісті сорок дві) грн. 46 коп., судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

Суддя К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 19.02.2016.