Ухвала суду № 55937391, 16.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 р. Справа № 876/7784/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М., Улицького В. З.

за участю секретаря Гнатик А. З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року по справі № 809/3852/13-a за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА про стягнення заборгованості в сумі 36279,65 грн,

ВСТАНОВИВ:

5 грудня 2013 року позивач звернувся з адміністративним позовом до суду, в якому просить стягнути з Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА заборгованість в сумі 36279,65 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач, в порушення статей 6, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не сплатив єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в тому числі застосованого штрафу та нарахованої пені, а також застосованого штрафу та нарахованої пені по страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в загальному розмірі 36279,65 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, фінансових санкціях та пені в розмірі 36279,65 грн.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У поданій апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що позовні вимоги були заявлені до неналежного відповідача, оскільки Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА не є правонаступником управління житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації.

Апелянт та інші сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, тому суд розглянув справу у їх відсутності, з врахуванням вимог статті 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не належить до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, зокрема карткою особового рахунку платника єдиного внеску (юридичної особи або фізичної особи, яка має найманих працівників), що управлінням житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації не сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 29368,02 грн. Зазначена сума внеску була самостійно визначена відповідачем у поданих позивачеві звітах, а тому сума боргу є узгодженою.

За несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську застосувало до управління житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації штраф та нарахувало пеню відповідно до рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за № 445 від 8 лютого 2013 року, за № 582 від 6 березня 2013 року та рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за № 2211 від 11 січня 2011 року. Загальна сума несплачених відповідачем штрафних (фінансових) санкцій становить 3888,53 грн, а саме з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - 2633,10 грн та з страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - 1255,43 грн, а розмір несплаченої пені складає 3023,10 грн, а саме з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - 323,93 грн та з страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування - 2699,17 грн. Вищезазначені рішення направлялися управлінню житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації та отримані останнім, що підтверджується підписом на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення. На момент розгляду справи судом першої інстанції рішення є неоскарженими та невідкликаними.

Позивач відповідно до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» надіслав управлінню житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації вимогу від 6 лютого 2013 року за № Ю-1028, яка нею отримана 11 лютого 2013 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. На час розгляду справи судом першої інстанції вищезазначена вимога є неоскарженою.

Судом встановлено, що відповідно до виписки з Єдиного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, з 26 квітня 2012 року управління житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації (УЖКГ ОДА) перебуває в стані припинення, однак, державним реєстратором Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області не внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - УЖКГ ОДА.

Водночас, розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 13 липня 2012 року № 479 затверджено Положення і структуру департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, зобов'язано здійснити всі необхідні дії щодо державної реєстрації департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури облдержадміністрації відповідно до чинного законодавства України, а також вважаються такими, що втратили чинність розпорядження облдержадміністрації від 20 березня 2008 року № 144 «Про положення і структуру управління містобудування та архітектури обласної державної адміністрації», від 21 квітня 2008 року № 221 «Про Положення і структуру головного управління регіонального розвитку та будівництва обласної державної адміністрації», від 25 квітня 2008 року № 248 «Про затвердження Положення і структури управління житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації» .

26 липня 2012 року Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської ОДА зареєстрований як юридична особа згідно запису № 11191020000009409, що підтверджується випискою з Єдиного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та у відповідності до частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини 4 статті 5 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обов'язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених в абзацах 2, 3, 5 та 7 пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу 7), 2, 3, 6, 7 і 8 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до частини 5 статті 7 вказаного Закону єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах 1 і 2 цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.

Абзацом 1 частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань (абзац 2 частини 8 статті 9 Закону).

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу)

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 цього Закону, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, вважається недоїмкою.

Відповідно до пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Згідно з частиною 10 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до абзацу 1 частини 14 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Абзацом 2 частини 14 статті 25 Закону встановлено, що суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Відповідно до частини 3 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно з пунктом 10 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини 13 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами 9 і 10 цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення. Суми пені та штрафів, передбачених частинами 9 і 10 цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом 10 робочих днів з дня одержання відповідного рішення.

Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до абзацу 5 частини 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а також згідно з пунктом 8.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року, стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.

Згідно з пунктом 1.3 Положення про департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням обласної державної адміністрації від 13 липня 2012 року № 479, Департамент є правонаступником прав і зобов'язань головного управління регіонального розвитку та будівництва обласної державної адміністрації, управління житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації і управління містобудування та архітектури обласної державної адміністрації.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не сплатив зобов'язання зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у встановлений законом строк. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідачем суду не надано.

Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації є правонаступником прав і зобов'язань управління житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації, таким чином, відповідач у відповідності до Законів України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та »Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на якого покладено обов'язок сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області. Враховуючи наведені обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 36279,65 грн. є обґрунтованими.

Проаналізувавши наведені законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає, що твердження апелянта про те, що позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача спростовується матеріалами справи. Так, пунктом 1.3 Положення про департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням обласної державної адміністрації від 13 липня 2012 року № 479 підтверджується той факт, що Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації є правонаступником прав і зобов'язань управління житлово-комунального господарства Івано-Франківської обласної державної адміністрації. Виходячи зі змісту цього положення, відповідач є також правонаступником зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської облдержадміністрації - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 червня 2015 року по справі № 809/3852/13-a - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Гулид Р. М.

Улицький В. З.

Повний текст ухвали складено 19 лютого 2016 року