Постанова № 55935174, 18.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6753/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Хрімлі О.Г.,

суддів Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Архіповій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Адамант» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004141504, № 0004131504 та № 0004121504 від 20 лютого 2015 року (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2015 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - необов'язкова, колегія суддів, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, визнала за можливе проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно зі ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку Товариством з обмеженою відповідальністю «Адамант» за період з 01 січня 2014 року по 22 грудня 2014 року, якою встановлено порушення строків сплати податкових зобов'язань по платі за землю, передбачених п.п. 287.3, 287.4 ст. 287 Податкового кодексу України.

За наслідками проведеної перевірки відповідачем складено акт № 1021/26-51-15-04-31413242 від 20 лютого 2015 року та прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0004141504 від 20 лютого 2015 року, яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Адамант» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % від суми простроченого грошового зобов'язання, що складає 702,25 грн. та № 0004131504 від 20 лютого 2015 року, яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Адамант» зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % від суми простроченого грошового зобов'язання, що складає 5 458,95 грн.

Також, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності за орендною платою за землю Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант», якою встановлено подання вказаним товариством податкової декларації з плати за землю за 2014 рік з пропуском граничного строку (не пізніше 20 лютого 2014 року, дата фактичного подання - 22 грудня 2014 року).

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 1020/26-51-15-04-31413242 від 20 лютого 2015 року та прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004121504 від 20 лютого 2015 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Адамант» збільшено суму грошового зобов'язання за орендною платою за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 170,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними, зважаючи на положення п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» щодо мораторію на проведення перевірок у 2015 та 2016 роках, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Даному конституційному обов'язку кореспондують приписи Податкового кодексу України, згідно з пп. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 якого, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України передбачено, зокрема, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Як зазначено в листі Державної фіскальної служби України № 2463/7/99-99-22-02-04-17 від 28 січня 2015 року «Про окремі питання проведення перевірок у 2015 - 2016 роках», при аналізі питання щодо наявності наведених у пункті 3 Прикінцевих положень Закону № 71 обмежень та визначення обсягу доходу за попередній календарний рік для суб'єктів господарювання - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та представництв нерезидентів доцільно використовувати дані декларації з податку на прибуток за 2014 рік. До настання граничного терміну подання платниками податків декларацій з податку на прибуток за 2014 рік можливим є використання даних декларації з податку на прибуток за відповідні звітні періоди 2014 року (у разі їх подання платником податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Кодексу) або за попередній календарний рік, за який подано податкову декларацію, в якій платником податків визначено обсяг доходу (за 2013 рік). При цьому, у разі неподання платником податків станом на дату початку перевірки (після спливу визначеного Кодексом граничного терміну для її подання та якщо її подання передбачено Кодексом) декларації з податку на прибуток за 2014 рік, можливо вважати, що платник не повідомив про наявність наведених вище обмежень щодо вжиття стосовно нього контрольно-перевірочних заходів.

Згідно з п. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 ПК України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження наявності у відповідача законодавчого обмеження на проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант» за 2014 рік на підставі положень п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» позивачем подано копію фінансового звіту за 2014 рік та копію податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, згідно з якими обсяг доходу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант» за вказаний період становить 8 926 892,00 грн.

Як вбачається з вказаної декларації, остання датована 25 лютого 2015 року, та, як зазначено відповідачем, отримана ним 27 лютого 2015 року, після проведення перевірки.

Як зазначено судом першої інстанції, відповідачем при проведенні перевірок, оформлених актами № 1021/26-51-15-04-31413242 від 20 лютого 2015 року та № 1020/26-51-15-04-31413242 від 20 лютого 2015 року, не могло бути застосовано інформацію щодо розміру доходу позивача за 2014 рік, визначеної у декларації з податку на прибуток підприємства за даний період, оскільки станом на момент проведення перевірок вказана декларація ще не була подана до контролюючого органу у зв'язку з незавершенням терміну для подання останньої.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість тверджень позивача про наявність у відповідача законодавчо мотивованого обмеження щодо проведення перевірок Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант» у 2015 році з підстав декларування останнім розміру доходу за результатами 2014 року, що є меншим від 20 мільйонів гривень, оскільки станом на момент проведення досліджуваних судом перевірок позивачем ще не було задекларовано вказаного розміру доходу, наявність якого і передбачає наявність у відповідача обмежень для перевірок платників податку.

Водночас, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на те, що ані відповідачем, ані судом першої інстанції не враховано, що станом на момент проведення відповідачем перевірок позивача ще не настав граничний термін подання платниками податків декларацій з податку на прибуток за 2014 рік, тому відповідач для з'ясування питання щодо обсягу доходу за попередній календарний рік щодо наявності наведених у пункті 3 Прикінцевих положень Закону № 71 обмежень мав використати дані декларацій з податку на прибуток за відповідні звітні періоди 2014 року (у разі їх подання платником податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Кодексу) або за попередній календарний рік, за який подано податкову декларацію, в якій платником податків визначено обсяг доходу (за 2013 рік), що ним зроблено не було.

Колегія суддів зазначає, що посилання на той факт, що оскільки податкова декларація з податку на прибуток за 2014 рік подана позивачем та отримана відповідачем після проведення перевірки, а тому відповідач не міг перевірити наявність обмежень щодо проведення перевірки щодо обсягу доходу за попередній календарний рік, є необґрунтованою, оскільки у такому випадку, відповідно до роз'яснень Державної фіскальної служби України, наданих у листі № 2463/7/99-99-22-02-04-17 від 28 січня 2015 року, відповідачем мали бути враховані дані декларацій з податку на прибуток за відповідні звітні періоди 2014 року (у разі їх подання платником податків відповідно до пункту 57.1 статті 57 Кодексу) або за попередній календарний рік, за який подано податкову декларацію, в якій платником податків визначено обсяг доходу (за 2013 рік).

І лише у випадку неподання платником податків станом на дату початку перевірки (після спливу визначеного Кодексом граничного терміну для її подання та якщо її подання передбачено Кодексом) декларації з податку на прибуток за 2014 рік, можливо вважати, що платник не повідомив про наявність наведених вище обмежень щодо вжиття стосовно нього контрольно-перевірочних заходів.

Згідно з ч. 2 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Позивачем листом вих. № 25 від 03 лютого 2016 року надано нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, та обґрунтовано необхідність дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з урахуванням того, що прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів зумовлюється поважністю причин, з яких докази не могли бути подані до суду першої інстанції.

Зокрема, позивачем надано копію податкової декларації ТОВ «Адамант» з податку на прибуток за 2013 рік, з якої вбачається, що обсяг доходу позивача за попередній календарний рік складає менше, ніж 20 мільйонів грн., що не було проаналізовано та взято до уваги відповідачем під час проведення перевірки.

Також, сторонами не заперечується, що платник не подавав заяв про проведення перевірки.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що Кабінет Міністрів України надавав дозвіл відповідачеві на проведення перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності подання платіжних доручень до установ банку Товариством з обмеженою відповідальністю «Адамант» за період з 01 січня 2014 року по 22 грудня 2014 року та камеральної перевірки податкової звітності за орендною платою за землю Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант».

Також, матеріали справи не містять доказів того, що перевірка позивача призначена згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду доказів наявності підстав, передбачених пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», для проведення перевірки позивача, за результатами якої контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року у справі № К/9991/12143/11, ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року у справі № К/9991/39355/12.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що оскільки на час проведення перевірки позивача діяв мораторій на проведення такого роду перевірок платників податків контролюючими органами, в тому числі і Державною фіскальною службою України, то колегія суддів дійшла висновку про необхідність визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0004141504, № 0004131504 та № 0004121504 від 20 лютого 2015 року, прийнятих відповідачем за результатами проведення такої перевірки.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та засновані на нормах права.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамант» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0004141504, № 0004131504 та № 0004121504 від 20 лютого 2015 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.