Постанова № 55934371, 18.02.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2016 р. Справа № 903/1082/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демянчук Ю.Г.

судді Крейбух О.Г. ,

судді Петухов М.Г.

при секретарі судового засідання Лелех І.Ю.

за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

третіх осіб - не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 міжрайонного управління водного господарства на рішення господарського суду Волинської області від 25.11.2015 у справі № 903/1082/15 (суддя Кравчук В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротех-Плюс"

до відповідача ОСОБА_1 міжрайонного управління водного господарства

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- Департамент агропромислового розвитку Волинської ОДА

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління державної казначейської служби України у Волинській області

про стягнення 86 328,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідротех-Плюс" звернулось з позовом до господарського суду Волинської області про стягнення з ОСОБА_1 міжрайонного управління водного господарства (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 18.11.2015 вх.№01-65/315/15) 86 328,40 грн. заборгованості, з яких: 48 252,00 грн. - основної заборгованості, 35 427,16 грн. - інфляційних втрат та 2 649,24 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Волинської області 25.11.2015 (суддя Кравчук В.О.) позов задоволено повністю.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротех-Плюс".

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Скаргу мотивовано доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.12.2015 у справі № 903/1082/15 розгляд апеляційної скарги призначено на 04.02.2016.

Згідно з розпорядженням керівника апарату суду від 18.02.2016 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Дужича С.П. та відповідно до п.6.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, ч.4 ст. 15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст. 21, 46 Господарського процесуального кодексу України призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суддів.

Протоколом автоматичної зміни складу суду колегії суддів від 18.02.2016 визначено колегію у такому складі: головуючий суддя - Демянчук Ю.Г., суддя Крейбух О.Г., суддя Петухов М.Г.

Ухвалою суду від 18.02.2016 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження у новому складі колегії: головуючий суддя - Демянчук Ю.Г., суддя Крейбух О.Г., суддя Петухов М.Г.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, направив відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити без змін рішення господарського суду Волинської області від 25.11.2015 у справі № 903/1082/15, оскільки вважає його законним та обґрунтованим.

Представники відповідача та третіх осіб у судове засідання не зявилися, причини неявки суду не повідомили, хоча про час, місце та дату розгляду справи були повідомлені належним чином.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін та третіх осіб про час і місце розгляду справи, що стверджується наявними у справі матеріалами /а.с. 144-147/, явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників сторін та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Матеріалами справи стверджується, що між товариством з обмеженою відповідальністю Гідротех-Плюс та ОСОБА_1 міжрайонним управлінням водного господарства укладено договір субпідряду № 9 (а.с. 11-13).

За умовами договору підрядник доручає, а субпідрядник своїми силами та засобами згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією та умовами даного договору субпідряду забезпечує на свій ризик на виконання у встановлений строк та належної якості роботи: Здійснення заходів щодо запобігання підтопленню населених пунктів та сільськогосподарських угідь на території Межиситівської сільської ради Ратнівського району Волинської області з матеріалів підрядника. Договірна ціна до договору встановлюється твердо і складає 49 237,00 грн. виходячи з проекту і коректується по факту виконаних робіт.

Згідно з п. 4.3. даного договору підрядник здійснює щомісячно або при необхідності проміжні платежі за виконані роботи на підставі акту (форми КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін. Акт виконаних робіт (форма КБ-2в) формує субпідрядник і передає для підписання уповноваженому представнику підрядника у строк не пізніше першого числа місяця, що слідує за звітним. Уповноважений представник на протязі трьох днів перевіряє достовірність акту підписує його в частині фактично виконаних обсягів робіт.

На виконання умов договору № 9 за 2013 р. товариство з обмеженою відповідальністю Гідротех-Плюс виконало передбачені договором роботи.

Однак відповідач взяті на себе зобовязання не виконав щодо оплати робіт по договору № 9, а тому заборгованість відповідача перед позивачем становить 48 252,00 грн.

Заборгованість ОСОБА_1 міжрайонного управління водного господарства підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 01.09.2015 р., який підписаний сторонами та скріплений відтисками круглих печаток юридичних осіб (а.с. 19).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частинами 1, 2 ст. 854 Цивільного кодексу України унормовано, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 204 Цивільного кодексу України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Твердження відповідача про те, що заборгованість в сумі 48 252,00 грн. виникла не з вини ОСОБА_1 міжрайонного управлінням водного господарства, а з вини Департаменту агропромислового розвитку облдержадміністрації у звязку з тим, що останній є замовником відповідно до умов договору 10/13/76 від 11.10.2013р. колегією суддів відхиляються, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.07.2012 року № 01-06/908/2012 "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів"" за змістом частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 15.05.2012 року № 11/446).

Враховуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 48252,00 грн. є обґрунтованою і місцевий суд підставно задовольнив цю вимогу.

У звязку із невиконанням умов договору позивач нарахував відповідачу 3% річних в розмірі 2 649,24 грн. за період прострочення з листопада 2013р. по серпень 2015р. та 35 427,16 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2013р. по серпень 2015р. за прострочення виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів перевірила правильність розрахунку інфляційних втрат та 3% річних, що були здійснені позивачем та прийшла до висновку, що господарський суд цілком правомірно задоволив ці вимоги.

При розгляді справи в суді першої інстанції відповідач звернувся до суду з клопотанням про відстрочку погашення заборгованості по справі №903/1082/15 до 01.06.2016. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилається на відсутність коштів для погашення заборгованості на рахунку ОСОБА_1 міжрайонного управління водного господарства.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання; про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку; в необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

Рівненський апеляційний господарський суд, звертає увагу на те, що відповідно до пункту 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", господарський суд на підставі статті 121 ГПК України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі-рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно із пунктом 7.1.1 даної постанови Пленуму Вищого господарського суду України: відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.

Як вбачається з пункту 7.2 вищевказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України: підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Аналіз наведеного вище свідчить про те, що відстрочка або розстрочка виконання рішення суду чи зміна способу його виконання можлива лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. Визначальним фактором є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Таким чином, виходячи із зазначеного законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що наведені заявником в заяві підстави для відстрочки виконання судового рішення, зокрема, тяжке фінансове становище та відсутність коштів, не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для відстрочки виконання судового рішення, з чим погоджується апеляційний суд.

Крім того, відповідач не надав належних доказів платоспроможності підприємства, доказів реальної можливості проведення розрахунків з позивачем в майбутньому. При цьому Рівненський апеляційний господарський суд враховує можливі наслідки для відповідача при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але, перш за все, враховує такі ж наслідки для стягувача при затримці виконання рішення.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Волинської області від 25.11.2015 у справі № 903/1082/15 прийняте на підставі матеріалів справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а відтак, не є такими, що можуть бути підставою згідно зі ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги згідно зі ст.49 ГПК України покладається на відповідача/скаржника у зв'язку із відмовою у її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Волинської області від 25.11.2015 у справі № 903/1082/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 міжрайонного управління водного господарства - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 903/1082/15 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Демянчук Ю.Г.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Петухов М.Г.