Постанова № 55934008, 15.02.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2016 р. Справа № 922/182/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі Євтушенкові Є.В.

за участю представників:

позивач – не з’явився;

відповідач – не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №230Х/1-35) на ухвалу господарського суду Харківської області від 05 січня 2016 року по справі №922/182/14

за позовом Харківської міської ради, м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДРОКОТ”, м. Харків,

про стягнення 135 2058,82 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДРОКОТ”, м. Харків,

до Харківської міської ради, м. Харків,

про визнання незаконною бездіяльності Харківської міської ради та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.02.2015 року по справі №922/182/14 в задоволенні первісного позову Харківської міської ради до ТОВ "Дрокот" про стягнення 1 352 058,82 грн. збитків та зустрічного позову ТОВ "Дрокот" про визнання незаконною бездіяльності Харківської міської ради та зобов'язання вчинити певні дії було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року зазначене рішення по справі №922/182/14 в частині відмови в задоволенні первісного позову Харківської міської ради до ТОВ "Дрокот" було скасовано та прийнято в цій частині нове рішення, за яким з ТОВ "Дрокот" було стягнуто 1 352 058,82 грн. збитків.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2015 року в задоволенні касаційної скарги ТОВ "Дрокот" було відмовлено, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 у справі №922/182/14 залишено без змін.

На виконання Постанови Вищого господарського суду України господарським судом Харківської області 19.06.2015 року було видано судовий наказ №922/182/14 про стягнення з ТОВ "Дрокот" на користь Харківської міської ради збитків у розмірі 1352058,82 грн., судового збору у розмірі 27 041,18 грн. за подання позовної заяви та 13 520,59 грн. за подання апеляційної скарги.

Фрунзенським відділом державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції 16.09.2015 року було винесено постанову ВП №48926798 про відкриття виконавчого провадження.

19.10.2015 року винесена постанова ВП №48926798 про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно ТОВ "Дрокот" та заборону здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ТОВ "Дрокот".

До суду 28 грудня 2015 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрокот" надійшла заява (вх.№51504) про надання розстрочки виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року строком на 36 місяців до грудня 2018 року включно.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.01.2016 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрокот" про розстрочку виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року у справі №922/182/14 відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрокот" з ухвалою суду не погодилось, звернулось до апеляційного суду зі скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати, задовольнити заяву про розстрочку виконання постанови.

Будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду, учасники процесу у судове засідання не з’явились, повноважних представників до суду не направили.

Харківська міська рада відзиву на апеляційну скаргу не надала.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" №8 від 13.06.2007 вказано, що звернення до суду здійснюється у формі, порядку, випадках та особами, передбаченими процесуальним законом.

У зв’язку з відпусткою судді Хачатрян В.С. розпорядженням секретаря першої судової палати від 05.02.2016 року для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Сіверін В.І., суддя Черленяк М.І.

Відповідно до постанови №7 пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК (1798-12 ) строк розгляду апеляційної скарги; можливості продовження цього строку законом не передбачено.

Ухвалою суду від 08.02.2016 року розгляд справи відкладався у зв’язку з відсутністю учасників процесу, для забезпечення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, з метою прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Відповідно до частини другої статті 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, заявник просить розстрочити виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року згідно графіку погашення заборгованості, наведеного у заяві про розстрочку виконання рішення.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення, зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дрокот" на час звернення до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду спирається на фінансове становище відповідача (заявника), яке є скрутним, а діяльність збитковою, що підтверджується наданими відповідачем (заявником) фінансовими звітами. Також заявник посилається на інфляційні процеси в країні, які значно ускладнюють ведення господарської діяльності, проте у зв'язку з укладенням договору оренди від 01.11.2015 р. він міг би сплачувати поступово заборгованість у разі задоволення розстрочки рішення суду на 36 місяців до грудня 2018 році включно.

Судом попередньої інстанції також керувався практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що "затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції" (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бакай та інші проти України" від 09.11.2004).

В оскаржуваній ухвалі суд також звертає увагу на те, що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику (п. 4 ч. 1 ст. 44 ГК України).

Отже, ризики при збитковій підприємницькій діяльності несе сам суб'єкт господарювання, а відповідно нерентабельність та неприбутковість відповідача стосується виключно діяльності самого відповідача, в зв'язку з чим, наведені ризики не можуть бути ризиками іншої сторони, оскільки в протилежному випадку порушується принцип збалансованості інтересів сторін.

Враховуючи наведене, місцевий суд дійшов висновку, що відповідачем (заявником) не доведено відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України винятковість випадку та наявність правових підстав для розстрочки виконання судового рішення, тому відмовив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрокот" про розстрочку виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 року.

Відповідач у апеляційній скарзі зазначає, що судом не було прийнято до уваги надані заявником докази щодо винятковості обставин ТОВ «ДРОКОТ» та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення у визначений строк, а саме те, що борг перед Харківською міською радою виник не через здійснення заявником підприємницької діяльності. Господарським судом Харківської області було стягнуто збитки за використання земельної ділянки без сплати орендних платежів через не укладення договору оренди.

Апелянт також зазначає, що за той час коли підприємство користувалось земельною ділянкою Харківської міської ради без договору оренди, ТОВ «ДРОКОТ» сплачував земельний податок, що підтверджується довідкою від 04.07.2014 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Міндоходів у Харківській області (яка містить в матеріалах справи та була подана разом з заявою про розстрочку).

Також, з метою належного оформлення права оренди земельної ділянки площею 0,1110 га у м. Харкові по вул. Римарська, 14, що знаходиться у користуванні ТОВ «ДРОКОТ», підприємством протягом двох років здійснювались відповідні дії, направлені на відведення земельної ділянки та укладання договору оренди.

Окрім того, рішенням 42 сесії Харківської міської ради 6 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» від 23.09.2015 № 1997/15 ТОВ «ДРОКОТ» була надана в оренду строком до 01.10.2020 року земельна ділянка площею 0,1110 га у м. Харкові по вул. Римарська, 14.

На сьогодні, на виконання рішення від 23.09.2015 № 1997/15 ТОВ «ДРОКОТ» подало до Департаменту земельних відносин Харківської міської ради необхідні документи, з метою підписання відповідного договору оренди земельної ділянки з Харківською міською радою.

Також відповідач зазначає про те, що сплата одразу всієї суми боргу призведе до зупинки діяльності боржника та його неплатоспроможності взагалі.

Єдиними активами, які приносять прибуток підприємству є нежитлові будівлі літ. «А-2» загальною площею 1629,5 кв.м, літ. «Б-1» загальною площею 83,5 кв.м, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Римарська, 14.

Крім цього, надання в оренду нежитлових приміщень є основною діяльністю підприємства. Продаж вказаних об'єктів з прилюдних торгів призведе до фактичного припинення діяльності ТОВ «ДРОКОТ» та його банкрутства.

З метою отримання постійного прибутку та підвищення рентабельності, між ТОВ «ДРОКОТ» та ТОВ «Лотос ТП» було укладено Договір оренди від 01.11.2015 року цих нежитлових приміщень.

Відповідно до пункту 3.2 Договору оренди, ТОВ «Лотос ТП» зобов'язується щомісячно сплачувати за оренду приміщень на користь ТОВ «ДРОКОТ» суму у розмірі 94 215,00 грн.

Пунктом 8.1. Договору оренди визначено, що договір є дійсним до 31 грудня 2020 року.

Заявник стверджує, що грошові кошти, отримані ТОВ «ДРОКОТ» від оренди приміщень будуть спрямовані на погашення заборгованості перед Харківською міською радою, що в подальшому реально забезпечить можливість виконання судового рішення у справі № 922/182/14 та не призведе до неплатоспроможності боржника.

Згідно приписів статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження".

Пленум Верховного Суду України постановою від 26.12.2003 року № 14 “Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” постановив: “При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо)”.

Отже, для надання розстрочки виконання рішення необхідна наявність обставин, які роблять неможливим виконання рішення. Такі обставини мають бути підставними і винятковими.

Тобто, відстрочка або розстрочка виконання рішення допускаються у виняткових випадках, при цьому підставою для відстрочки, розстрочки можуть бути конкретні обставини, які є об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення або роблять його неможливим у встановленим господарським судом способом.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає перелік обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України.

Згідно пунктів 7.1., 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з аналізу процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду випливає, що законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочку виконання судового рішення в судовому порядку не лише з тяжким фінансовим становищем, але й з об'єктивними, непереборними, тобто виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Посилаючись на тяжке матеріальне становище, відсутність грошових коштів, відповідач зазначає, що підприємство не в змозі продовжити виконання рішення суду, наводить об’єктивні обставини, що унеможливлюють виконання рішення одразу у повному обсязі.

Проте, ТОВ «Дрокот» не вказує яким саме чином підприємство виплатить вказану суму.

При цьому, жодних інших належних доказів обґрунтування своєї скарги та на підтвердження форс-мажорних обставин боржник не надав.

На підставі цих обставин, суд попередньої інстанції дійшов висновку, що відстрочка виконання судового рішення не надасть цілком реальну змогу підприємству розрахуватися з позивачем та правомірно відмовив у задоволенні заяви.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування ухвали, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при правильному правозастосуванні.

На цій підставі колегія суддів вважає, що ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105, ст. 106 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 05 січня 2016 року по справі №922/182/14 залишити без змін.

Повний текст постанови підписаний 19.02.2016 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.