Постанова № 55933827, 11.02.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2016 р.Справа № 921/630/15-г/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді Кордюк Г.Т.

суддів Гриців В.М

ОСОБА_1

Розглянувши апеляційну скаргу від 14.12.15 за вих.№ 10.12-05019 Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Тернопільській області

на рішення Господарського суду Тернопільскої області від 24.11.15

у справі № 921/630/15-г/15

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, вул. Танцорова, 11, м. Тернопіль, 46008

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник", вул. Лозовецька, 13, 46002

третя особа: Управління з питань цивільного захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації (вул. Родини Барвінських, 10, м. Тернопіль, 46001)

про зобов"язання укласти договір про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони).

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 представник;

від відповідача та третьої особи не зявилися;

Автоматизованою системою документообігу суду справу №921/630/15-г/15 розподілено до розгляду судді доповідачу Кордюк Г.Т., введено до складу судової колегії суддів Гриців В.М. та Давид Л.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.01.16 скаржникупоновлено строк на подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.02.16.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.16 до складу судової колегії внесно зміни замість судді Давид Л.Л. введено суддю Юрченка Я.О. з підстав, викладених у розпорядженні.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 24.11.15 у справі №921/630/15-г/15 (головуючий суддя Галамай О.З, ОСОБА_3, ОСОБА_4Г.) в задоволенні позовних вимог відмовлено.

При цьому місцевий господарський суд виходив з того, позивачем обрано не передбачений чинним законодавством спосіб захисту порушеного права та інтересу, а тому застосування такого способу захисту може призвести до порушення приписів ст. 19 Конституції України.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.11.15 у даній справі та прийняти нове рішення, якм позов задоволити.

При цьому скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, на думку апелянта, обраний регіональним відділенням спосіб захисту відповідає вимогам законів та інших нормативно правових актів зважаючи на обовязковість укладення спірного договору утримання.

Відповідач та треті особа участі своїх уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового розгляду.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне:

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для реалізації якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення даної справи, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість закінчення розгляду апеляційної скарги на підставі наявних у справі матеріалів за відсутності представників відповідача та третьої особи.

Присутній у судовому засіданні представник позивача навів свої доводи міркування та заперечення.

Колегія суддів, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.11.15 у даній справі з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, приватизація цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Тернопільський домобудівний комбінат" здійснювалась відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств".

Згідно з матеріалами інвентаризації цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Тернопільський домобудівний комбінат" (інвентаризаційний опис №1 основних засобів, інвентаризаційний опис №17 основних засобів) станом на 01.07.1993р на балансі орендованого підприємства обліковувались спецспоруда ЦО (сховище №72057) інв. №2242 та спецобєкт (№ 72010) інв. №1003.

29 липня 1993 року начальником регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області затверджено план приватизації цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Тернопільський домобудівний комбінат».

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що відповідач по справі - Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" є правонаступником майнових та інших прав та обовязків орендного підприємства "Тернопільський ДБК".

Регіональним відділенням ФДМ по Тернопільській області був виданий перелік нерухомого майна, що передане в процесі приватизації у власність організації орендарів «Тернопільський ДБК», в який увійшли споруди цивільної оборони (сховище № 72057 та спецобєкт №72010).

В подальшому, згідно із змінами до Переліку нерухомого майна переданого, що передане у власність організації орендарів «Тернопільський ДБК» виключено із зазначеного переліку обєкти цивільної оборони (сховище № 72057 та спецобєкт №72010), що знаходяться по вул.Лозовецька,13, м.Тернопіль.

Про зазначену обставину повідомлено ТОВ «Домобудівник» (правонаступника організації орендарів «Тернопільський ДБК» ) листом від 02.04.14 № 18-10-01128 (Т.1, а.с.102).

Як вбачається з матеріалів справи, державне майно, а саме захисна споруда цивільного захисту Сховище №72010 та захисна споруда цивільного захисту Сховище №72057 не увійшло до статутного капіталу господарського товариства - Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник".

Разом з цим, матеріалами справи підтверджено, що наказом Регіонального відділення Фонду державного майна по Тернопільській області від 05.07.12 №00274 сховище №72010 та Сховище № 72057 взяті на облік та внесені до ІППС «Етап - Майно» Єдиного реєстру обєктів державної власності. При цьому, зазначені обєкти залишилися та обліковуються на балансі ТОВ «Домобудівник».

Провівши обстеження сховищ №72010, №72057, які обліковуються на балансі ТОВ «Домобудівник» встановлено, що сховище №72010 являє собою захисну споруду цивільної оборони, яка розміщена в підвальному приміщенні під чотирьох поверховим адміністративним корпусом ТзОВ «Домобудівник» (вул. Лозовецька, 13, м. Тернопіль, код. 01268970) (далі - ТОВ «Домобудівник»). Відповідно по паспорта сховищ №72010 має 2 входи та 1 аварійний вихід, площа об'єкта - 190 кв.м., та розраховане на 175 чоловік. Дата вводу в експлуатацію 25.12.1976р.

Сховище №72057 являє собою захисну споруду цивільної оборони (окремо стояче) та розташоване на території товариства. Відповідно до паспорта сховища №72057 має 2 входи та 1 аварійний вихід, площа об'єкта -190 м , та розраховане на 150 чоловік. Дата вводу в експлуатацію 18.09.1983 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 3, ст. 4 Закону України Про управління об'єктами державної власностіоб'єктами управління державної власності є, зокрема, державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних фондів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій. Суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, Фонд державного майна України.

Згідно з пп. 2.2.4. п. 2.2. Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затв. Наказом Фонду державного майна України від 19.05.1999р. №908/68 (в редакції, яка діяла на час приватизації ВАТ Львівський завод біофізичних приладів) державним органом управління державним майном, яке перебуває на балансі господарських товариств, створених у процесі приватизації, є, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.98 N 1703 Про Концепцію розподілу між центральними і місцевими органами виконавчої влади повноважень з управління об'єктами державної власності та заходи щодо її реалізації, відповідний державний орган приватизації.

Зазначаючи, що спірне майно, а саме сховища №72057 та сховище №72010 не увійшли до статутного капіталу ТзОВ «Домобудівник», проте залишилася на його балансі, а тому у відповідності до вимог законодавства необхідним є укладення з балансоутримувачем договору про безоплатне зберігання споруд цивільного захисту, РВ ФДМ України в Тернопільській області надсилалися листи ТзОВ «Домобудівник» з пропозицією укласти договір зберігання та проекти договору зберігання, проте відповідачем такий договір не підписано.

Зазначені обставини стали підставою для звернення РВ ФДМУ по Тернопільській області з позовом до ТзОВ «Домобудівник» про зобов'язання укласти договір безоплатного зберігання споруд цивільного захисту (цивільної оборони).

Оцінивши, матеріали справи та докази, що містяться у ній, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:

Матеріалами справи підтверджено, що майно, а саме сховища №72057 та сховище №72010 перебуває на балансі ТзОВ «Домобудівник» проте не увійшло до статутного капіталу товариства в процесі приватизації.

Зважаючи на наведене, у даному випадку підлягають застосуванню норми Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі затвердженого Наказом Фонду державного майна та Міністерством економіки України від 19.05.1999 року №908/68 (надалі - Положення).

Відповідно до п.1.3. Положення управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до таких принципів: забезпечення ефективності використання та збереження державного майна, здійснення заходів контролю; сприяння підвищенню ефективності діяльності підприємств, зокрема - покращення фінансового стану господарських товариств, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів; наявність альтернативних (залежно від груп майна у межах чинного законодавства) способів забезпечення управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі; пріоритетність вибору способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, дотримання якого забезпечує надходження коштів до Державного бюджету України.

Пунктом 1.4. встановлено, що способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є зокрема, передача майна господарським товариствам, у тому числі у разі ліквідації балансоутримувача, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання (далі - договір зберігання) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до п. 3 Порядку використання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) для господарських, культурних та побутових потреб, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2009р. №253 (надалі Порядок) забезпечення утримання та збереження функціонального призначення захисних споруд здійснюють їх балансоутримувачі.

Приписами п. 25 Порядку визначено, що відомості про перебування захисних споруд на балансі державного підприємства, яке приватизується (корпоратизується), відображаються в інвентаризаційному описі, а порядок їх подальшого використання - у плані приватизації майна (плані розміщення акцій акціонерного товариства, у процесі приватизації). У разі приватизації (корпоратизації) державних підприємств захисні споруди виключаються з переліку майна підприємства, що підлягає приватизації (корпоратизації), і передаються в установленому порядку його правонаступникові на відповідальне зберігання. З правонаступником державного підприємства, що приватизується (корпоратизується), державним органом приватизації (засновником) укладається договір про безоплатне зберігання захисних споруд. Форма примірного договору про безоплатне зберігання захисних споруд затверджується МНС за погодженням з Фондом державного майна.

Згаданий Порядок застосовується до спірних відносин, оскільки станом на день прийняття порядку обєкт цивільної оборони знаходився на балансі відповідача, відтак обовязок щодо укладення договору зберігання обєкту виник у ТзОВ «Домобудівник» саме з моменту затвердження Порядку.

Колегія суддів також зазначає, що у даному випадку застосовується саме обраний позивачем спосіб управління майном з огляду на наступне:

Відповідно до п.1.4.1 Положення при визначенні способу управління попередньо аналізуються висновки інвентаризаційних комісій про результати інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, але перебуває на їх балансі. Пріоритетним при обранні способу управління державним майном є спосіб його приватизації. Якщо відповідне державне майно не підлягає приватизації, то застосовуються наступні за черговістю способи управління, викладені у п.1.4.

З аналізу п.1.4. Положення вбачається, що першим по черговості способом управляння державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, є передача майна господарським товариствам, у тому числі у разі ліквідації балансоутримувача, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання відповідно до вимог законодавства, а вже наступними способами є списання об'єктів державної власності у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 № 1314 "Про затвердження Порядку списання об'єктів державної власності" та передача в оренду, використання захисних споруд цивільного захисту для задоволення господарських, культурних та побутових потреб із збереженням функціонального призначення таких споруд або їх списання у порядку, передбаченому законодавством у сфері цивільного захисту.

Таким чином, позивачем вірно обрано спосіб управління державним майном зважаючи на визначений порядок черговості.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 та 7 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 187 ГК України визначено, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач з метою виконання вищевикладених вимог законодавства України звертався до відповідача з проханням укласти договір зберігання споруд цивільної оборони про що свідчить лист від 02.07.14 №18-08-02389 до котрого було додано два примірники договору зберігання, однак такий був залишений без задоволення. Факт отримання листа від 02.07.14 №18-08-02389 та примірників договору підтверджуються копією повідомлення про вручення від 08.07.14.

Також, варто зазначити, що проект договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) затверджено Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 25.08.2009р. №582 Про затвердження форми Примірного договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони).

Як вже зазначено вище, до статутного капіталу відповідача не увійшло та залишилось на балансі цього підприємства державне майно - захисна споруда цивільної оборони, зазначене державне майно перебуває на балансі відповідача, державним органом приватизації (позивачем) обрано спосіб управління спірного майна шляхом укладення договору на його зберігання, що відповідає вимогам наведених нормативно-правових актів.

Посилання місцевого господарського суду на постанову Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року у справі № 6-110цс12 колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки у зазначеній справі, яка переглядалася Верховним Судом України мова йшла про укладення договору утримання будинку та прибудинкової території між товариством та фізичною особою власником квартири. У даному випадку правовідносини між сторонами склалися з приводу державного майна яке має спеціальний режим управління, що регулюється нормативно правовими актами наведеними вище.

Таким чином, виходячи із змісту вимог застосованих норм матеріального права та встановлених судом обставин справи, укладення договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) між суб'єктом управління та балансоутримувачем є обов'язковим на підставі закону.

Також, судова колегія зазначає, що статтею 8 Конституції України кожному гарантовано право на звернення до суду для захисту його конституційних прав і свобод безпосередньо на підставі Конституції України.

За приписами статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів в силу частини другої статті 16 ЦК України можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач має право обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу, а суд перевіряє відповідність обраного способу захисту порушеному праву.

При цьому, Вищим господарським судом України залишено без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду про зобов'язання укласти договір в аналогічній справі ( справа №914/1535/15).

Крім того, апеляційна інстанція зазначає, що відповідно до ч.3 ст.84 ГПК України У спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.43 ГПК України відповідно господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на все вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Тернопільської області від 24.11.15 у даній справі.

Судові витрати покласти на відповідача відповідно до вимог ст.49,105 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Тернопільській області задоволити.

2.Рішення господарського суду Тернопільської області від 24.11.15 у справі № 921/630/15-г/15 скасувати. Прийняти нове рішення. Позово задоволити.

3.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" (вул.Лозовецька,13, м. Тернопіль,46002, код ЄДРПОУ 01268970) укласти з Регіональним відділення Фонду Державного майна України по Тернопільській області ( вул.Танцорова, 11, м.Тернопіль,46008, код ЄДРПОУ 14037372) договір про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) сховища №72010, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул.Лозовецька,13 в редакції, запропонованій позивачем.

4.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" (вул.Лозовецька,13, м. Тернопіль,46002, код ЄДРПОУ 01268970) укласти з Регіональним відділення Фонду Державного майна України по Тернопільській області ( вул.Танцорова, 11, м.Тернопіль,46008, код ЄДРПОУ 14037372) договір про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони) сховища №72057, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул.Лозовецька,13 в редакції, запропонованій позивачем.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" (вул.Лозовецька,13, м. Тернопіль,46002, код ЄДРПОУ 01268970) на користь Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Тернопільській області ( вул..Танцорова, 11, м.Тернопіль,46008, код ЄДРПОУ 14037372) 1218,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

6.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Домобудівник" (вул.Лозовецька,13, м. Тернопіль,46002, код ЄДРПОУ 01268970) на користь Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Тернопільській області ( вул..Танцорова, 11, м.Тернопіль,46008, код ЄДРПОУ 14037372) 1339,80 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

7.Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

8.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до ВГС України в порядку і строки встановлені ст.ст.109,110 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.02.16

Головуючий суддя Кордюк Г.Т.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Юрченко Я.О.