Постанова № 55933485, 17.02.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2016 року Справа № 904/6102/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів: Пруднікова В.В, Орєшкіної Е.В.

При секретарі судового засідання: Однорог О.В.

За участю представниквів сторін:

від позивача: Миткалик Є.В., представник, довіреність №00.01.0165 від 08.07.2015р.;

від відповідача: ОСОБА_5., представник, довіреність №Гільдія 12-01 від 21.12.2015р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2015р. у справі №904/6102/15

за позовом Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради

"Дніпродзержинськтепломережа",

м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН",

м. Дніпропетровськ

про визнання договору на відпуск теплової енергії №397л/14 від 01.10.2014р. укладеним

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2015р. у справі №904/6102/15 (суддя Васильєв О.Ю.) позов задоволено. Визнано укладеним з дати набрання рішенням законної сили договір на відпуск теплової енергії №397л/14 від 01.10.2014р. між Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Пан" в редакції Позивача та повністю викладена редакція договору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан" на користь Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" 1218,00 грн судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ТОВ "Пан" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що Позивачем не був дотриманий порядок укладення господарських договорів, передбачений ст. 181 Господарського кодексу України, оскільки проект договору на адресу Відповідача, за якою він був зареєстрований з 07.05.2014р. (м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса 113/90), не направлений та не отриманий відповідачем. Зазначив також, що Позивач не надавав та не надає послуг на відпуск теплової енергії Відповідачу, починаючи з 2014 року магазин продовольчих товарів за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Інтернаціоналістів, 18 здається в оренду з покладанням на орендаря обов`язку зі сплати комунальних послуг. Крім того, зауважив, що уточнивши позовні вимоги під час розгляду справи, Позивач виклав договір в новій редакції, що не відповідає попередній його редакції, начебто відправленій Відповідачу. Таким чином, вважає, що на момент звернення із позовом до суду права Позивача порушені не були, тому у задоволенні позову слід відмовити.

16.02.2016р. від Відповідача до суду надійшло клопотання про відшкодування судових витрат на юридичні послуги у сумі 3 004,04 грн, обґрунтоване понесеними останнім затратами на вказану суму за договором про надання юридичних послуг №0102 від 01.12.2015р.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив. Зазначив, що інформацію про юридичну адресу Відповідача (м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, 16) отримав від останнього. Ця адреса зазначена в усіх договорах оренди приміщення за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Сачка,24, підписаних Відповідачем в 2013 -2015 роках, тому зазначення невірної адреси є способом ухилення Відповідача від укладення договору, що не може бути підставою для скасування рішення. Зауважив, що укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст.ст. 627, 630 Цивільного кодексу України та ст.ст. 19,20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

При перегляді справи апеляційним судом встановлено, що 08.07.2005р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Пан» (надалі - Відповідач) на підставі договору купівлі-продажу було придбано у власність магазин продовольчих товарів (вбудоване приміщення №73), розташований за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Інтернаціоналістів, 18. (а.с.18). Договір зареєстрований в реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером 4414.

29.12.2008р. працівниками Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (надалі - Позивач) було здійснено вихід на вище зазначений об'єкт Відповідача і складено акт огляду, в якому зазначено, що Відповідачу необхідно укласти договір на теплопостачання щодо свого приміщення, так як воно підключено до центральних мереж опалення міста (а.с.15).

18.01.2012р. Відповідачу було надано припис щодо необхідності укладання договору на теплопостачання. (а.с.16). Оскільки, Відповідач залишив без уваги попередні вимоги, Позивачем 29.01.2013р. повторно був складений акт огляду з дублюванням вимоги про укладення договору та встановлено наявність центрального опалення (а.с.17). Відповідачем договір укладений не був.

В подальшому Позивачем був складений і підписаний проект договору на теплопостачання №397л/14 від 01.10.2014р., який направлений Відповідачу на адресу 49101, м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, 16 листом №00.09.1201/1 від 21.10.2014р., що підтверджується описом вкладення в цінний лист від 23.10.2014р. (а.с.9-12, 13 ).

Позивач вважає, що відповідач безпідставно ухилився від укладання договору, що і стало підставою для звернення до суду із позовом про визнання договору №397л/14 від 01.1.2014р. на відпуск теплової енергії укладеним на умовах, запропонованих Позивачем.

Предметом спірного договору є продаж Позивачем теплової енергії Відповідачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання в кількості, у строки та на інших умовах, що зазначені в цьому договорі за адресою м. Дніпродзержинськ, вул. Інтернаціоналістів, 18/73.

Відповідно до ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Статтями 275, 277 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Правилами можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання регулюються Законом України „Про теплопостачання" від 02.06.2005р.

Відповідно до ст.ст. 19,24 вказаного Закону теплопостачальна організація вправі постачати теплову енергію безпосередньо споживачу, а обов`язком споживача є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1198 від 03.10.2007р. «Про затвердження Правил користування тепловою енергією» користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем та теплопостачальною організацією.

Відповідно до рекомендаційних роз`яснень Антимонопольного комітету України від 27.07.2009р. №1459/44/04-09 договір на відпуск теплової енергії для 2-3 груп споживачів, що надається Позивачем в м. Дніпродзержинськ, не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції (а.с.21).

Акти обстеження спірного приміщення від 29.12.2008р., від 29.01.2013р., Звідні відомості про подачу центрального опалення, в тому числі на дім 18 по вул. Інтернаціоналістів (квартири з 1 по 109), що містяться в матеріалах справи, свідчать про систематичну подачу тепла в будинок, де розташоване спірне приміщення, зокрема, і в квартиру №73 з 2005 року по 2015 рік.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що укладення договору на надання житло-комунальних послуг є обов`язком Відповідача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 10.10.2012р. № 6-110цс12.

Заперечення відповідача щодо неотримання теплової енергії спростовується вище наведеними доказами, останнім не надано жодних доказів на підтвердження своїх доводів, зокрема, узгодженої із постачальником теплоенергії технічної документації на від'єднання теплових мереж та факт такого від'єднання, тому його доводи в цій частині суд вважає неспроможними.

Також бездоказовими є його твердження про перебування спірного приміщення в оренді та не доведено, що орендар уклав договір на отримання і оплату теплової енергії, отже, вказаний обов'язок лежить саме на власнику приміщення.

Разом з тим, загальний порядок укладення господарських договорів визначений ст.181 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін. У разі, якщо проект договору викладений як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках, один з яких друга сторона у разі своєї згоди підписує і повертає, а в разі не згоди - підписує, складає протокол розбіжностей у двох екземплярах, робить про це застереження у договорі та надсилає для узгодження та підписання іншій стороні.

З матеріалів справи вбачається, що проект запропонованого договору був направлений Відповідачу листом від 21.10.2014р. №00.09.1201/1 за адресою 49101, м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, 16 (а.с. 14), тоді як станом на 07.05.2014р. Відповідач вже був зареєстрований за іншою адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 113, кв. 90, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 07.05.2014р. (а.с. 154-155). Доказів отримання відповідачем надісланого проекту договору суду не надано.

Відсутні також докази направлення Відповідачу проекту спірного договору за місцем реєстрації чи вручення проекту договору в будь-який інший спосіб повноважним представникам відповідача.

За встановлених обставин суд доходить висновку, що позивачем не дотримано порядку укладання договорів, визначеного ст. 181 Господарського кодексу України, та він передчасно звернувся до суду, оскільки на момент звернення його права щодо предмету спору відповідачем не були порушені.

Посилання позивача на те, що проекти договору були направлені за адресою, яку відповідач вказував у договорах оренди нерухомого майна, суд вважає безпідставними, оскільки ці договори були укладені з іншою особою, стосуються іншого об'єкта нерухомості, та зазначення відповідачем в них іншої адреси не впливає на обов'язок другої сторони направити проект договору за місцезнаходженням юридичної особи, відомості про яке містяться Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та є загальнодоступними. Та як встановлено вище, доказів вручення повноважним представникам відповідача спірного відправлення на адресу: м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська,16 позивачем не надано. Наявні в матеріалах справи документи щодо державної реєстрації відповідача (а.с.22.23) датовані 2000р. та 2008р. та не можуть прийматися судом до уваги.

Направлення відповідачу «Уточнення позовних вимог» від 31.07.2015р., в яких викладений повний текст договору, не можна вважати пропозицією укласти договір в розумінні ст. 181 Господарського кодексу України.

Посилання відповідача на розбіжності між проектом договору, наданого з позовною заявою, та в уточнення позовних вимог не містять вказівок на конкретні розбіжності та судом відхиляються.

Таким чином, не дослідивши факт відправлення проекту договору Відповідачу за належною адресою та факт його отримання, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо порушення права Позивача та наявності правових підстав для визнання договору укладеним, оскільки такий обов`язок в силу Закону виникає у Відповідача після отримання проекту договору.

З огляду на викладене у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно із ст. 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат і згідно із ст. 48 цього Кодексу вони визначаються в порядку, передбаченому Законом України "Про адвокатуру". Статтею 12 цього Закону передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

З доданих Відповідачем документів на підтвердження надання юридичних послуг вбачається, що 01.12.2015р. між Відповідачем, як замовником, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_5 як виконавцями, був укладений договір про надання юридичних послуг №0102, відповідно до умов якого виконавці зобов`язалися надати юридичні послуги замовнику. Відповідно до акту приймання-передачі виконаних послуг №2 від 02.02.2016р. юридичні послуги на суму 3004,04 грн, здійснені виконавцями, передані Відповідачу. Платіжним дорученням №1784 від 15.02.2016р. Відповідачем було сплачено ФОП ОСОБА_4 за надані юридичні послуги відповідно до договору №0102 від 01.12.2015р. та акту № 2 від 02.02.2016р. - 3 004,04 грн.

З огляду на те, що право на зайняття адвокатською діяльністю відповідно до Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1929 від 15.12.2008р. наявне лише у ОСОБА_4, який участі у судових засіданнях не приймав та не був уповноважений за умовами договору на представництво інтересів відповідача в суді, а інтереси відповідача за довіреністю представляв ОСОБА_5., який не являється адвокатом, апеляційний суд відмовляє у задоволенні клопотання Відповідача про відшкодування витрат на юридичні послуги, оскільки відшкодуванню підлягають витрати саме за послуги адвоката, який здійснював представництво підприємства у суді.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції як прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, що стало наслідком невірного застосування норм матеріального права, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по апеляційній скарзі відносяться на Позивача.

Керуючись ст.ст. 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПАН", м. Дніпропетровськ задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.08.2015р. у справі №904/6102/15 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (51914, м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського, 168; код ЄДРПОУ 03342573) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан" (49100, м. Дніпропетровськ, просп. Карла Маркса, 113, кв. 90; код ЄДРПОУ 31209887) судовий збір по апеляційній скарзі - 1 339,80 грн (одну тисячу триста тридцять дев`ять грн 80 коп).

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Пан» у відшкодуванні витрат на юридичні послуги.

Видачу наказу на виконання цієї постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Припинити стягнення за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2015р.

Постанова набирає чинності з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повний текст постанови складений 19.02.2016р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя В.В. Прудніков

Суддя Е.В. Орєшкіна