Постанова № 55933443, 16.02.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

16.02.2016 справа №913/609/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4, довіреність №5 від 15.01.2014р. не зявився Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Мегаплюс», м.Харківна рішення господарського суду Луганської областівід24.11.2015р. (повний текст підписано 30.11.2015р.)у справі№913/609/15 (суддя Смола С.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля», м.Сєвєродонецьк Луганської областідо Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Мегаплюс», м.Харківпростягнення 232104,99грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Краснодонвугілля», м.Сєвєродонецьк Луганської області, позивач, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Мегаплюс», м.Харків про стягнення 232104,99грн., які складаються з заборгованості за договором поставки товару №442/346-У/04-14КУО від 18.04.2014р. в сумі 195564,00грн., неустойки в розмірі 8% у сумі 15645,12грн., 15% річних у сумі 20895,87грн.

В ході розгляду справи позивачем була подана заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої він просив стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки товару №442/346-У/04-14КУО від 18.04.2014р. в сумі 195564,00грн., неустойку в розмірі 8% у сумі 15645,12грн., 15% річних у сумі 23306,94грн. Господарський суд Луганської області, керуючись ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), прийняв вказану заяву до розгляду. Вподальшому суд розглядав позовні вимоги з урахуванням наданого уточнення.

Рішенням господарського суду Луганської області від 24.11.2015р. (повний текст підписано 30.11.2015р.) у справі №913/609/15 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Мегаплюс» на користь Публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» суму попередньої оплати в розмірі 177592,80грн., штраф у розмірі 15645,12грн., проценти на суму попередньої оплати в розмірі 21458,85грн. В решті позову відмовлено, вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов специфікації №2007/1/10-14 від 23.10.2014 до договору №442/346-У/04-14КУО від 18.04.2014р. в частині поставки товару.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер-Мегаплюс» не погодилося з прийнятим рішенням та звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 24.11.2015р. (повний текст підписано 30.11.2015р.) у справі №913/609/15 і прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення за наслідками неповного зясування обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача.

Скаржник посилається на наявність форс-мажорних обставин (ведення на території Луганської області бойових дій) як на підставу звільнення від відповідальності за порушення умов договору. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було надано часу для надання сертифікату Торгово-промислової палати України, чим були порушені права відповідача.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 22.12.2015р. у справі №913/609/15 прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 02.02.2016р.

27.01.2016р. через канцелярію Донецького апеляційного господарського суду представник Публічного акціонерного товариства Краснодонвугілля надав заперечення на апеляційну скаргу.

У судове засідання 02.02.2016р. представники сторін не з'явилися. Відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неотриманням ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Представник позивача про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи.

У звязку з неявкою представників сторін, задоволенням клопотання відповідача, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи в їх сукупності, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про необхідність відкладення судового засідання апеляційної інстанції в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, на 16.02.2016р.

Розпорядженням секретаря палати від 15.02.2016р. змінено колегію суддів та сформовано його у наступному складі: ОСОБА_1 (головуючий), ОСОБА_2, ОСОБА_3

У судовому засіданні 16.02.2016р. представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання повторно не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Мегаплюс» на неотримання ухвал про прийняття апеляційної скарги до провадження та про відкладення судового засідання судовою колегією не приймаються з огляду на наступне.

Стаття 64 ГПК передбачає, що суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер-Мегаплюс» зареєстроване за адресою: 61058, Харківська область, м.Харків, пр.Леніна, буд.5. Саме цю адресу апелянт (Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер-Мегаплюс») зазначив в своїй апеляційній скарзі, а також у клопотанні про відкладення розгляду справи та в поясненнях з приводу неотримання ухвали суду в якості адреси для листування. Будь-якої іншої адреси відповідач суду не повідомив.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 22.12.2015р. про прийняття апеляційної скарги до провадження у справі №913/609/15 була надіслана Товариству з обмеженою відповідальністю «Лідер-Мегаплюс» за юридичною адресою (61058, Харківська область, м.Харків, пр.Леніна, буд.5), однак була повернута на адресу суду у звязку закінченням терміну зберігання.

Крім того, відповідач заявляв клопотання про відкладення розгляду справи, в якому підтвердив свою обізнаність про прийняття поданої ним апеляційної скарги до провадження у справі №913/609/15.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.02.2016р. судовий розгляд був відкладений на 16.02.2016р. Зазначена ухвала була направлена на юридичну адресу відповідача. Через канцелярію суду відповідач 15.02.2016р. подав заяву про направлення йому ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження та про відкладення розгляду справи у звязку з їх неотриманням, однак, не скористався своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи. Отже, судова колегія зазначає про належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки відповідач про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, на необхідність надання додаткових доказів не посилався, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

18.04.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Краснодонвугілля» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер-Мегаплюс» (далі - постачальник) був укладений договір № 442/346-У/04-14КУО (далі - договір).

За умовами п.1.1 договору постачальник зобовязується передати, а покупець прийняти і оплатити матеріали (далі - ресурси) на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.2.1 договору кількість, номенклатура ресурсів зазначаються в специфікаціях до цього договору, які є невідємною його частиною.

Згідно з п.2.3 договору якість, упаковка і маркування ресурсів повинні відповідати нормам, визначеним сертифікатами виробника, діючими стандартами (ТУ, ДСТУ) для даного виду ресурсів, а також спеціальним технічним умовам, якщо такі встановлені угодою сторін, відображеним у специфікаціях. Допустимі відхилення показників якості ресурсів від вищезазначених норм, можуть бути встановлені за згодою сторін, відображеною в специфікаціях.

Пунктом 2.4 сторони узгодили, що гарантія відповідності ресурсів вимогам п.2.3 підтверджується сертифікатом або паспортом якості постачальника або виробника (у випадку, якщо постачальник не є виробником), які направляються покупцю на кожну партію поставки ресурсів.

Поставка ресурсів здійснюється видами транспорту, зазначеними в специфікаціях. Постачальник зобовязується поставити ресурси на умовах поставки, зазначених в специфікаціях у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2010 року. (п.3.1)

Згідно з п.3.2 договору строки поставки ресурсів зазначаються в специфікаціях. У випадку поставки ресурсів у відповідності з графіком - графік оформляється в якості додатку до цього договору, що є його невідємною частиною.

За умовами п.4.1 договору поставка ресурсів здійснюється за цінами, які визначені відповідно з умовами поставки, вказані в специфікаціях і включають в себе всі податки, збори та інші обовязкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші видатки постачальника, повязані з поставкою ресурсів.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що оплата за поставлені ресурси буде здійснюватися протягом строку, вказаного в специфікації, який вираховується з моменту поставки ресурсів, якщо інше не обумовлено в специфікаціях до цього договору.

Приймання ресурсів за якістю здійснюється одним з наступних способів, який обирається покупцем: у відповідності з вимогами Інструкції, затвердженої постановою Держарбітражу від 25.04.1966р. №П-7 зі змінами та доповненнями, а також у відповідності до вимог ТУ і ДСТУ для даного виду ресурсів; за участю незалежної експертної організації, залученої покупцем (п.6.2).

Відповідно до п.6.3 договору у випадку зупинення покупцем приймання ресурсів у відповідності до вимог Інструкцій, затверджених постановами Держарбітражу від 15.06.1965р. №П-6 та від 25.04.1966р. №П-7, представник постачальника (виробника, вантажовідправника) зобовязаний зявитися в строк, передбачений інструкціями П-6, П-7, або в інші строки, узгоджені сторонами для участі в продовженні приймання ресурсів і оформлення двостороннього акта. Результат приймання за кількістю і якістю, що здійснено належним чином з оформленням акта за участю представника виробника (вантажовідправника), що не є постачальником, не підлягає оспорюванню постачальником.

Згідно з п.6.4 договору постачальник зобовязаний надати покупцю до початку приймання ресурсів оригінали наступних документів: рахунок на оплату ресурсів; транспортні та супроводжувальні документи; сертифікат або паспорт якості постачальника або виробника (у випадку, якщо постачальник не є виробником); пакувальні документи; сертифікат санітарно-гігієнічного висновку і сертифікат радіологічної безпеки (в передбачених законодавством випадках); акт приймання-передачі ресурсів (в 2-х примірниках), оформлений зі сторони постачальника або видаткова накладна.

У випадку поставки ресурсів, що не відповідають умовам договору (за якістю, номенклатурою, пакуванням) або супроводжувальним документам, а також ресурсів, пошкоджених внаслідок невідповідної упаковки і/або маркування, порушень правил транспортування (при доставці транспортними засобами постачальника або перевізника по договору з постачальником), ресурси приймаються покупцем на зберігання. Постачальник зобовязаний за свій рахунок протягом трьох робочих днів, або в інший строк, узгоджений сторонами, з моменту відправлення йому відповідного повідомлення покупця виконати зазначені в повідомленні вимоги про заміну ресурсів, про відшкодування покупцю всіх понесених ним витрат і збитків, повязаних з поставкою ресурсів неналежної якості (в т.ч. витрат за зберігання, транспортування, утилізації всіх або частини ресурсів) (п.6.6).

За приписами п.7.3 договору у випадку порушення строків або обсягів поставок ресурсів, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 8% від вартості непоставлених в строк ресурсів. У випадку порушення строків поставки більше ніж на 10 календарних днів покупець може відмовитися від подальшого приймання і оплати ресурсів, а також вимагати повернення раніше сплачених за ресурси сум, які постачальник зобовязаний повернути протягом 3-х банківських днів з моменту отримання повідомлення покупця, яке вважається отриманим постачальником по закінченню трьох робочих днів з моменту його відправки покупцем на адресу постачальника, зазначеного в цьому договорі.

Відповідно до п.7.6 договору у випадку порушення постачальником строків поставки ресурсів, передбачених цим договором, за які покупцем внесена повна або часткова попередня оплата, постачальник за користування грошовими коштами покупця зобовязаний сплатити покупцю 15% річних, суми грошових коштів, сплачених покупцем за період з дня оплати і до дня фактичної поставки ресурсів або дня повернення грошових коштів.

Пунктом 10.5 договору сторони передбачили, що цей договір діє до 31.12.2014р. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від виконання прийнятих на себе зобовязань (в тому числі гарантійних) за цим договором.

23.10.2014р. між сторонами була підписана специфікація №2007/1/10-14, в якій сторони обумовили найменування ресурсів, найменування постачальника, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю без ПДВ, вартість без ПДВ та з ПДВ (п.1 специфікації).

Пунктом 4 специфікації сторони визначили, що строк поставки: протягом 20 календарних днів з моменту перерахування 50% передплати.

Відповідно до п.5 специфікації строк оплати ресурсів: передплата 50%, інші 50% протягом 60 календарних днів з моменту поставки ресурсів.

Вказаний договір та специфікація підписані уповноваженими особами постачальника та покупця, а також скріплені печатками підприємств.

Платіжним дорученням №16418 від 12.11.2014р. позивач перерахував відповідачу за мило згідно договору №442/346-У/04-14КУО від 18.04.2014р. грошові кошти в сумі 195564,00грн. У звязку з цим у відповідача виник обовязок поставити позивачеві ресурси до 03.12.2014р.

Відповідач 23.12.2014р. згідно товарно-транспортної накладної №Р339 від 09.12.2014р. поставив позивачеві мило туалетне Банне у кількості 4800 штук на загальну суму 17971,20грн.

Актом про проведення вхідного контролю №268 від 23.12.2014р. зазначена партія мила визнана позивачем непридатною для використання.

Не повернення відповідачем передплати та нарахованих штрафних санкцій стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.11 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України), договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків. Таким чином, відповідно до умов договору №442/346-У/04-14КУО від 18.04.2014р., між сторонами у справі виникли певні взаємні зобовязання.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки та містить усі істотні умови для договорів даного виду.

Відповідно до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обовязок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 4 специфікації встановлений строк поставки: протягом 20 календарних днів з моменту перерахування 50% передплати.

Пунктом 5 специфікації сторони передбачили, що строк оплати ресурсів: передплата 50%, інші 50% протягом 60 календарних днів з моменту поставки ресурсів.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобовязання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство «Краснодонвугілля» на виконання умов специфікації №2007/1/10-14 від 23.10.2014р. до договору №442/346-У/04-14КУО від 18.04.2014р. перерахувало відповідачеві 195564,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №16418 від 12.11.2014р. За умовами специфікації відповідач був зобовязаний поставити товар до 03.12.2014р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер-Мегаплюс» 23.12.2014р. (як зазначено в позовній заяві, не заперечується відповідачем та підтверджується актом вхідного контролю №268 від 23.12.2014р.) поставило позивачеві мило туалетне Банне у кількості 4800 штук на суму 17971,20грн., про що свідчить товарно-транспортна накладна №Р339 від 09.12.2014р. Позивач посилається на те, що дана партія мила не відповідає якості і є непридатною для використання.

За приписами ч.1 ст.689 ЦК України покупець зобовязаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.688 ЦК України покупець зобовязаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обовязку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обовязку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Порядок приймання продукції за якістю встановлений Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, яка затверджена постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966р. №П-7 (далі - Інструкція).

За приписами п.16 Інструкції при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобовязаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншою однорідної продукцією. Одержувач також зобовязаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника виробника (відправника) з іншого міста, якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обовязкових правилах при договорі. У договорах можуть бути передбачені випадки, коли явка представника виробника (відправника) з іншого міста для участі в прийманні продукції за якістю і комплектністю та складання акта є обовязковою. У разі поставки з того ж міста виклик представника виробника (відправника) і його явка для участі в перевірці якості і комплектності продукції і складанні акта є обовязковими.

В п.6.3 договору сторони передбачили, що у випадку зупинення покупцем приймання ресурсів у відповідності до вимог Інструкцій, затверджених постановами Держарбітражу від 15.06.1965р. №П-6 та від 25.04.1966р. №П-7, представник постачальника (виробника, вантажовідправника) зобовязаний зявитися в строк, передбачений інструкціями П-6, П-7, або в інші строки, узгоджені сторонами для участі в продовженні приймання ресурсів і оформлення двостороннього акта. Результати приймання за кількістю і якістю, що здійснено належним чином з оформленням акта за участю представника виробника (вантажовідправника), що не є постачальником, не підлягає оспорюванню постачальником.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем під час приймання товару було складено акт №268 про проведення вхідного контролю від 23.12.2014р. Разом з тим, 26.12.2014р. був складений лист відповідачу №7/1-2562 з повідомленням про складання відповідного акту вхідного контролю та з пропозицією направити компетентного представника для проведення комісійного приймання вантажу. Проте, жодних доказів направлення зазначеного листа на адресу відповідача в матеріалах не міститься. Внаслідок цього, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що приймання Публічним акціонерним товариством «Краснодонвугілля» ресурсів за спірною товарно-транспортною накладною за якістю здійснювалось з порушенням умов договору (п.6.3), положень законодавства (ст..688 ЦК України) та відповідних вимог Інструкції (п.16), оскільки позивач не призупинив приймання ресурсів при виявленні неналежної якості мила та належним чином не повідомив відповідача про необхідність прибуття для складання двостороннього акту.

Разом з тим, враховуючи вимоги п.20 та п.22 Інструкції, проаналізувавши Розпорядження директора Публічного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» №145 від 24.09.2014р. та акт №268 від 23.12.2014р. про проведення вхідного контролю, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що склад комісії визначений розпорядженням директора Публічного акціонерного товариства Краснодонвугілля №145 від 24.09.2014р. не відповідає складу комісії, зазначеному в акті №268 від 23.12.2014р. про проведення вхідного контролю. Крім того, Акт №268 від 23.12.2014р. не відповідає вимогам п.29 Інструкції щодо складання акту про фактичну якість і комплектність отриманої продукції.

Стосовно посилання позивача на направлення претензії на адресу відповідача №12/1-221 від 06.04.2015р. судова колегія зазначає наступне. Вимоги до строків направлення та оформлення претензії, яка випливає з поставки продукції, що не відповідає по якості, передбачені п.40 Інструкції. Розглянувши зазначену претензію, судова колегія дійшла висновку про правильний висновок господарського суду Луганської області про те, що зазначена претензія направлена з порушенням встановленого в п.40 Інструкції строку і до неї не було додано визначених зазначеним пунктом документів.

На підставі вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова позивача від приймання ресурсів за товарно-транспортною накладною №Р339 від 09.12.2014р. на суму 17971,20грн. є необґрунтованою, а поставка - здійсненою належним чином.

Отже, позивачем на виконання умов специфікації було перераховано відповідачеві за платіжним дорученням №16418 від 12.11.2014р. попередню оплату в сумі 195564,00грн. Проте, відповідач взяті на себе зобовязання стосовно своєчасності та повноти поставки продукції не виконав належним чином, поставивши товар тільки на суму 17971,20грн.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідач належним чином не виконав свої зобовязання щодо поставки товару, поставивши товар тільки на суму 17971,20грн., внаслідок чого суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 177592,80грн. (195564,00грн.-17971,20грн.)

Крім попередньої оплати позивач просив стягнути з відповідача неустойку в розмірі 8% у сумі 15645,12грн. та 15% річних у сумі 23306,94грн.

Відповідно до ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 4 ст.231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Умовами п.7.3 договору сторони передбачили, що у випадку порушення строків або обємів поставок ресурсів, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 8% від вартості непоставлених в строк ресурсів. У випадку порушення строків поставки більше ніж на 10 календарних днів покупець може відмовитися від подальшого приймання і оплати ресурсів, а також вимагати повернення раніше сплачених за ресурси сум, які постачальник зобовязаний повернути протягом 3-х банківських днів з моменту отримання повідомлення покупця, яке вважається отриманим постачальником по закінченню трьох робочих днів з моменту його відправки покупцем на адресу постачальника, зазначеного в цьому договорі.

Враховуючи приписи ст.549 ЦК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлена позивачем до стягнення неустойка, яка передбачена сторонами в п.7.3 договору, за своєю правовою природою є штрафом. Оскільки факт порушення відповідачем строку поставки ресурсів є доведеним, враховуючи обмеженість суду межами заявлених позовних вимог, господарський суд Луганської області дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 8% в сумі 15645,12грн.

Стосовно стягнення 15% річних у сумі 23306,94грн. судова колегія зазначає наступне. Відповідно до п.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч.2 ст.536 ЦК України).

Згідно з ч.3 ст.693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обовязок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Відповідно до умов п.7.6 договору у випадку порушення постачальником строків поставки ресурсів, передбачених цим договором, за які покупцем внесена повна або часткова попередня оплата, постачальник за користування грошовими коштами покупця зобовязаний сплатити покупцю 15% річних, суми грошових коштів, сплачених покупцем за період з дня оплати і до дня фактичної поставки ресурсів або дня повернення грошових коштів.

Перевіривши розрахунок 15% річних на суму попередньої оплати, враховуючи часткову поставку ресурсів на суму 17971,20грн., визначивши період нарахування (за період 03.12.2014р.-22.12.2014р. на суму 195564,00грн; за період 23.12.2014-20.09.2015р. на суму 177592,80грн.) судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 15% річних в загальній сумі 21458,85грн.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на наявність форс-мажорних обставин (ведення на території Луганської області бойових дій) як на підставу звільнення від відповідальності. З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 13.04.14р. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.14. № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України; територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.14. "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.14р. № 405/2014.

Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Закон набув чинності з 15.10.2014р. та діє до цього часу. За ч. 2 цієї ж статті Закону дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення (ч. 1 ст. 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону).

Протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України (ст. 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції").

Натомість, як встановлено колегією суддів, в матеріалах справи відсутній визначений вище сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того, відповідно до п.8.2 договору сторона, для якої наступили форс-мажорні обставини, повинна впродовж не більше пяти календарних днів з моменту їх настання чи припинення оповістити в письмовій формі другу сторону.

Проте, відповідачем не було надано суду будь-яких доказів своєчасного повідомлення позивача про настання обставин непереборної сили.

З огляду на вищенаведене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду визначила, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, у звязку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Луганської області від 24.11.2015р. (повний текст підписано 30.11.2015р.) у справі №913/609/15 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Мегаплюс», м.Харків на рішення господарського суду Луганської області від 24.11.2015р. (повний текст підписано 30.11.2015р.) у справі №913/609/15 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 24.11.2015р. (повний текст підписано 30.11.2015р.) у справі №913/609/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Судді:ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1 позивачу;

1 - відповідачу;

1 до справи;

1 ГСЛО;

1 - ДАГС