Постанова № 55933437, 17.02.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

17.02.2016 справа №908/5055/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3за участю представників сторін: від позивача:Не зявивсявід відповідача: від третьої особи:ОСОБА_4- за довіреністю Не зявивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжяна рішення господарського судуЗапорізької області від21.12.2015 рокупо справі№ 908/5055/15 (суддя: Серкіз В.Г.)за позовомУправління капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжядо відповідача: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжтеплогазбуд», с. Лежине, Запорізька область Андріївської сільської ради Бердянського району Запорізької області, с. Андрівка, Запорізька областьпровизнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

Управління капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя (далі «Позивач») звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжтеплогазбуд», с. Лежине, Запорізька область (далі «Відповідач») про визнання договору підряду на будівництво № 30 від 27.11.2009 року (далі «Договір») недійсним.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.12.2015 року у справі № 908/5055/15 в задоволенні позовних вимог Управління капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 21.12.2015 року у справі № 908/5055/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Управління капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації, м. Запоріжжя в повному обсязі.

Заявник апеляційної скарги вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а висновки, покладені в основу зазначеного рішення такими, що не відповідають обставинам справи, у звязку з чим рішення підлягає скасуванню. Зокрема, Позивач зазначає, що йому не було відомо про факт закінчення будівництва обєкту газифікації відповідно до умов Договору підряду на будівництво № 30 від 27.11.2009 року, а отже, укладання останнього не було спрямоване на реальне настання правових наслідків. Відтак, суд першої інстанції повинен був визнати спірний договір недійсним.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 02.02.2016 року апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.02.2016 року .

Сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Представник Позивача в судове засідання не зявився.

Представник Відповідача судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги Управління капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації, підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу, звернувся до суду з проханням рішення господарського суду Запорізької області від 21.12.2015 року у справі № 908/5055/15 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник Третьої особи в судове засідання не зявився.

Приймаючи до уваги те, що явка представників сторін (учасників судового процесу) у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представників Позивача та Третьої особи.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України фіксацію судового процесу було здійснено технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського законним, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, між Управлінням капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації (далі «Замовник») та Товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжтеплогазбуд" (далі «Підрядник») було оформлено договір підряду на будівництво № 30 від 27.11.2009 року.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема, житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцем знаходження об'єкта.

Згідно з п. 4 Договору Підрядник розпочинає виконання робіт у листопаді 2009 року та закінчує їх виконання в грудні 2009 року.

В апеляційній скарзі Позивач зазначає, що згідно акту готовності обєкта до експлуатації (копія якого міститься в матеріалах справи), Відповідачем виконано будівництво обєкту з газифікації І черги с. Андрівка Бердянського району в 2008 році, крім того, замовником робіт у вказаному акті, зазначена Андрівська сільська рада. Отже, оскільки обєкт будівництва І черги газопостачання с. Андрівка Бердянського району Запорізької області був вже побудований в 2008 році, до моменту укладання спірного Договору, необхідність в його будівництві в 2009 році, на замовлення Позивача, була відсутня.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права є визнання правочину недійсним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Приписами п. 3.9. цієї Постанови Пленуму у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин. шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину. - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що в рішеннях господарського суду Запорізької області по справам № 5009/3042/12. 908/4126/14, 908/2745/15 спірний Договір направлений на реальне настання правових наслідків. Предмет договору підряду на будівництво № 30 від 27.11.2009 року є готовим до експлуатації, в результаті виконання підрядником ТОВ «Запоріжтеплогазбуд» та таким, що експлуатується, тобто використовується за призначенням. В судових справах розглядаюсь питання щодо заборгованості по оплаті цих робіт, та судами зроблено висновок щодо порушення замовником УКБ Запорізької ОДА своїх договірних зобов'язань по оплаті. Будь якого умислу сторін направленого на фіктивність правочину позивачем не доведено.

Згідно ч. 2 ст. 35 ПІК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За п. 3.11. Постанови Пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. № 11 фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України ) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд мас враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним, Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мати наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України і ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

З огляду на вищезазначене, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не відповідають дійсності та відхиляються судовою колегією Донецького апеляційного господарського суду України, як такі, що не спростовують правомірності висновків господарського суду попередньої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності з нормами процесуального права та не підлягає зміні або скасуванню.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління капітального будівництва Запорізької обласної державної адміністрації залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.12.2015 року у справі № 908/5055/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: ОСОБА_1 Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_3

Надруковано примірників:

1 позивачу;

1 відповідачу;

1 - третій особі;

1 до справи;

1 ГСЗО;

1 ДАГС.