Постанова № 55929241, 19.02.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

19 лютого 2016 року 09:45 справа №826/17003/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Арсірія Р.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доМіністерства оборони Українитреті особи1. Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області 2. Пенсійний фонд України 3. Полтавський обласний військовий комісаріатпровизнання протиправною бездіяльності, зобовязання вчинити діїО Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач), в якому просить: 1) зобов'язати відповідача визначити позивачу аналогічну (відповідну) посаду його посаді, яка відсутня в постанові Кабінету Міністрів України №1294 - старший інспектор-льотчик відділу бойової підготовки управління бойової підготовки авіаційного корпусу; 2) зобов'язати відповідача надати до Пенсійного фонду України всі необхідні документи для перерахунку пенсії за аналогічною (відповідною) посадою; 3) визнати бездіяльність відповідача щодо не визначення позивачу аналогічної (відповідної) посади, замість його посади відсутньої в постанові в постанові Кабінету Міністрів України №1294 протиправними.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/17003/15 та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2015 року залучено до участі в адміністративній справі Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області, Пенсійний фонд України та Полтавський обласний військовий комісаріат в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2015 року закінчено підготовче провадження та призначити справу №826/17003/15 до судового розгляду.

В судове засідання 09 грудня 2015 року позивач не прибув, попередньо подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив, представники третіх осіб до суду не прибули.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття позивача та представників третіх осіб, положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 09 грудня 2015 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

19 червня 2008 року при встановленні розміру посадового окладу для розрахунку пенсії позивача відповідачем використано дані по посаді "старший офіцер учбового центру" та встановлено посадовий оклад для розрахунку пенсії 1 200,00 грн. Посада "старший офіцер учбового центру" не є посадою, з якої позивач звільнявся в запас у червні 1961 року. Посада, з якої позивач звільнявся в запас в штаті Міністерства оброни України на сьогоднішній день відсутня.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням визначити посаду замість відсутньої в штаті на аналогічну, присутню в штаті, проте відповідач відповіді на звернення позивача не надав та посаду позивачеві відповідно до вимог чинного законодавства не змінив.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача та стверджує, що відповідач зобов'язаний визначити назву посади аналогічну тій, з якої позивач звільнився в запас, на підставі пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 (далі по тексту - Постанова №1294) та пункту 6 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (далі по тексту - Порядок №45).

Відповідач у письмовому запереченні проти позовних вимог зазначає, що оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України документів про призначення пенсій, особам, звільненим з військової служби, та пенсій в разі втрати годувальника членам сімей померлих військовослужбовців, а також визначення розміру грошового забезпечення, що враховується при обчисленні та перерахунках пенсій колишнім військовослужбовцям, здійснюються уповноваженими органами Міністерства оборони України - обласними військовими комісаріатами, тому відповідач вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права.

Третя особа 3 в письмових поясненнях заперечила проти задоволення адміністративного позову та зазначила, що будь-які документи, що мають значення для перерахунку позивачу пенсії в особовій справі позивача відсутні.

Треті особи 1 та 2 письмових пояснень до суду не надали.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Матеріали справи підтверджують, що у червні 1961 року позивач звільнений у запас з посади старшого офіцера по дослідженню бойового застосування літаків з ЖРД-льотчик НІО БП з Учбового Червонопрапорного центру винищувальної авіації ППО країни.

Відповідно до розрахункової книжки серії НОМЕР_1 розмір посадового окладу позивача станом на 05 квітня 1961 року складав 250 рублів.

Згідно протоколу за пенсійною справою позивача ФП-70653 (Міноборони) від 19 червня 2008 року при розрахунку пенсії позивачу обрано посаду "старший офіцер учбового центру" із посадовим окладом 1 200,00 гривень.

Жодного обґрунтування визначення у пенсійній справі вищезазначеної посади відповідач до суду не надав, в пенсійній справі позивача таке обґрунтування також відсутнє.

Позивач вважає, що визначення у пенсійній справі та нарахування пенсії відповідно до посади "старший офіцер учбового центру" не відповідає його посаді, яку він займав при звільненні.

Після того, як позивач дізнався про набрання сили Постанови №1294, він почав звертатися до відповідача та його структурних підрозділів з вимогою правильно визначити йому посаду при нарахування пенсії за аналогічною посадою зі штату відповідача.

Проте, протягом декількох років відповідач постійно відмовляв позивачеві або повідомляв про направлення запитів до Міністерства оборони Російської федерації.

Так, листом від 13 вересня 2012 року №248/3/6/5689/1770 Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив позивач про те, що з метою перевірки правильності встановлення посадового окладу для перерахунку пенсії позивач направлено запит до Департаменту соціальних гарантій Міністерства оборони Російської Федерації.

Тим самим, відповідач не заперечив проти перерахунку пенсії позивача, проте вказав на необхідність додаткової перевірки.

Аналогічна відповідь містилася у листі від 07 квітня 2014 року №248/3/6/5689/512.

Слід зазначити, що у 2008 році позивач сам звертався до Міністерства оборони Російської Федерації стосовно пенсійного забезпечення, проте, листом від 15 лютого 2008 року №180/4/1-88259 йому повідомили, що пенсійне забезпечення військовослужбовців визначається кожною державою Співдружності відповідно до порядку та норм, які діють на території відповідної держави.

28 лютого 2014 року позивач подав скаргу відповідачу, якою просив зобов'язати Департамент фінансів Міністерства оборони України виконати умови Постанови №1294.

На скаргу позивача від 28 лютого 2014 року відповідач не надав відповіді у строки передбачені Законом України "Про звернення громадян".

Листом від 06 квітня 2015 року №10/904 відповідач повідомив третю особу 3 про те, що перевіркою наданих документів встановлено, що посадовий оклад ОСОБА_1, якого звільнено з військової служби 10 червня 1961 року з посади старшого офіцера по дослідженню бойового застосування літаків з ЖРД-льотчика науково-дослідного відділу бойового застосування учбового центру винищувальної авіації ППО, з 01 січня 2008 року необхідно встановити в розмірі 1 275,00 гривень.

При цьому відповідач жодним чином не обґрунтовує встановлення посадового окладу у розмірі 1 275,00 гривень та не зазначає посаду, яка використана при відповідному розрахунку.

21 серпня 2015 року листом №10/1979 Полтавський обласний військовий комісаріат остаточно відмовив позивачу у перерахунку пенсії, посилаючись на те, що підстав для збільшення посадового окладу та/або застосування порівняння посад не вбачається.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до абзаців першого та третього преамбули Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" цей Закон визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону.

Матеріали справи підтверджують, що пенсійна справа позивача містить відомості про посаду, яку він обіймав до звільнення з військової служби в запас, окрім того, позивач неодноразово подавав до Пенсійного фонду України, Полтавського обласного військового комісаріату і відповідачеві документи, які підтверджують, що посада, яку він обіймав у штаті Міністерства оборони України відсутня, а аналогічною є посада старшого інспектора-льотчика відділу бойової підготовки управління бойової підготовки авіаційного корпусу.

Згідно з пунктом 1 Порядку №45 перерахунок раніше призначених пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення військовослужбовців або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 2 Порядку №45 встановлено, що на підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 5 Порядку №45 для перерахунку пенсій грошове забезпечення враховується у розмірі, встановленому за відповідною посадою (посадами), в межах визначеної законодавством максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Абзацом другим підпунктом 1 пункту 5 Постанови №1294 визначено, що керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, установлювати посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, - у розмірах, визначених затвердженими цією постановою схемами згідно з додатками 1 - 23 і 30 - 32 за аналогічними посадами.

Згідно пункту 6 Порядку №45 відповідною вважається посада, яка за класифікаційними характеристиками, зокрема назвою, розміром посадового окладу, функціональністю та організаційним рівнем підрозділу у структурі органу (організації, установи, військової частини тощо) прирівнюється до посади, з якої особа була звільнена.

З аналізу вищезазначених норм законодавства суд приходить до висновку, що першочерговою при обчисленні пенсії є саме посада, яку займав військовослужбовець перед звільненням, а не оклад, який отримував військовослужбовець, про що зазначає відповідач у своїх листах позивачеві, тобто визначення у пенсійній справі військовослужбовця вірної посади є одним із головних критеріїв нарахування йому пенсії.

Системний аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що оскільки Кабінет Міністрів України, у вищезазначених постановах, делегував право визначати розміри посадових окладів у тому числі і Міністру оборони України, то саме Міністерство оборони України зобов'язане відповідно до пункту 6 Порядку №45 визначати посаду відповідну посаді, яка відсутня штаті Міністерства оборони України.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади.

Частиною другою статті 1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" встановлено, що міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики.

Згідно частини першої статті 2 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади ґрунтується на принципах верховенства права, забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, безперервності, законності, забезпечення єдності державної політики, відкритості та прозорості, відповідальності.

Суд приходить до висновку, що оскільки назва посади, яку позивач займав перед звільненням в штаті Міністерства оборони України відсутня, що підтверджується листами департаменту фінансів відповідача, саме відповідач зобов'язаний відповідно до вищезазначених положень нормативних актів визначити у пенсійній праві позивача посаду відповідну посаді позивача при звільненні в запас та здійснити необхідні дії для перерахунку пенсії позивача.

Стосовно визначення відповідної посади необхідно зазначити наступне.

Як зазначалася вище, позивач звільнений в запас у червні 1961 році з посади старшого офіцера по дослідженню бойового застосування літаків з ЖРД льотчика науково-дослідницького відділу бойової підготовки учбового Червонопрапорного центру винищувальної авіації ППО країни, посадовий оклад позивача становив 250 руб.

Визначення у пенсійній справі позивача посади "старший офіцер учбового центру" відповідачем жодним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено.

Посада позивача пов'язана з виконанням випробувальних, дослідницьких польотів, визначення експлуатаційних, льотних та бойових можливостей літака. До кола обов'язків позивача входили видача рекомендацій, складання інструкцій з льотної експлуатації та перенавчання льотного складу на літаки-перехоплювачі. Також позивач приймав участь в державних комісіях та інспекціях по розслідуванню аварій та катастроф в частинах винищувальної авіації протиповітряної оборони країни.

З 1948 року по 1961 року посада позивача містилась по штатах №20/710 і №29/15 - авіаційної дивізії та авіаційного корпусу.

Необхідно зазначити, що слова: дослідник, випробувач, інспектор, перевіряючий, контролер - це слова синоніми (Російсько-український та Українсько-російський словник Д.І. Ганич і І.С. Олійник видання МП Київ "Фенікс" 1993 року, Словник термінів і понять, що вживаються в існуючих нормативно-правових актах України видавництво "Оріяна" 1999 року).

Позивач стверджує, що відповідною посадою, яка відповідає вимогам пункту 6 Порядку №45, є старший інспектор-льотчик відділу бойової підготовки управління авіаційного корпусу.

Відповідачем не надано до суду доказів, які б спростовували вищезазначені доводи позивача.

Окрім того, листом від 31 березня 2006 року №248/6/П/5689/1271 Департамент фінансів Міністерства оборони України повідомив позивача про те, що штатом, на якому утримується управління авіаційного корпусу, на цей час посада інспектора-льотчика не передбачена, а затверджена посада старшого інспектора-льотчика відділу бойової підготовки з визначенням розміру посадового окладу з 01 квітня 2000 року в межах 210-220 гривен.

Тим самим Департамент фінансів Міністерства оборони України підтвердив, що посада старшого інспектора-льотчика відділу бойової підготовки відповідає посаді, яка відсутня в штаті відповідача.

Листом від 06 травня 2011 року №350/106/2/130д командир військової частини А0304 повідомив, що розмір посадового окладу, встановленого для посади старшого інспектора-льотчика відділу бойової підготовки управління авіаційного корпусу станом на грудень 2004 року складав 210-220 гривень. Відповідно до наказу Міністра оборони України від 30 грудня 2007 року №707 розмір посадового окладу для зазначеної посади становить 1350-1400 гривень.

Тобто листом від 06 травня 2011 року також підтверджено наявність у штаті посади, яка є аналогічною посаді, яку позивач займав перед звільненням в запас.

З урахуванням вищевикладеного, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що посада старшого інспектора-льотчика відділу бойової підготовки управління бойової підготовки авіаційного корпусу є тією посадою яка є відповідною посаді позивача, яку він займав перед звільненням в запас.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність його дій та бездіяльності у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати бездіяльність Міністерства оборони України стосовно не визначення ОСОБА_1 посади відповідної посаді, яку він займав при звільненні в запас та зобов'язати Міністерство оборони України визначити ОСОБА_1 посаду відповідну посаді, яку він займав при звільненні в запас, - старший інспектор-льотчик відділу бойової підготовки управління бойової підготовки авіаційного корпусу.

3. Зобов'язати Міністерство оборони України надати до Пенсійного фонду України всі необхідні документи для перерахунку ОСОБА_1 пенсії за відповідною посадою.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 73,08 грн. (сімдесят три гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді Р.О. Арсірій

О.П. Огурцов