Постанова № 55929151, 26.01.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Петра Болбочана 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 січня 2016 року 10:05 № 826/17641/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвента Лоу»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Едвента Лоу» (надалі - позивач, ТОВ «Едвента Лоу») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.07.2015р. № 0005622207 та № 0005632207.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на безпідставність та не обґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення позивачем у перевіряємий період податкового кредиту з податку на додану вартість та безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Обрус».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судових засіданнях щодо задоволення заявленого позову заперечував, в обґрунтування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення посилався на обставини викладені у акті перевірки від 08.07.15р. № 309/26-59-22-07/34356549 та поданих письмових запереченнях на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Едвента Лоу " по взаємовідносинах з ТОВ «Юбрус» за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р., яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п. 185.1 ст. 185, п.198.1, 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-УІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за жовтень 2014року у розмірі 164 876,00грн.

ст. 134 п. 138.1.1 п. 138.1, п.п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством знижено зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 148 388,00грн.

Як вбачається із змісту акту перевірки, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугувало встановлення перевіркою відсутності настання реальних наслідків за правочином укладеним позивачем з ТОВ «Обрус».

Зокрема проведеною перевіркою встановлено, що відповідно до отриманої податкової інформації ТОВ «Обрус» не знаходяться за юридичною адресою, а також встановлено відсутність у зазначених суб'єктів господарювання необхідних для здійснення господарської діяльності засобів. Крім того в обґрунтування відсутності настання реальних наслідків за правочином укладеним з позивачем податковий орган посилається на пояснення особи, що значаться керівниками ТОВ «Обрус», де останній зазначає про свою непричетність до діяльності вказаних товариств.

На підставі акта перевірки від 08.07.15р. № 309/26-59-22-07/34356549, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 23.07.2015р. № 0005622207, яким позивачу визначено грошове зобов'язання податку на додану вартість в розмірі 164 876,00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 82 438,00грн. та податкове повідомлення рішення від 23.07.2015р. № 0005632207 яким позивачу визначено грошове зобов'язання податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 148 388,00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 74 194,00грн.

Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, а тому звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, визначено у ст.198 Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1 ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2. ст.198 Кодексу).

Відповідно до п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.201.10. ст. 201 Кодексу, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій. Відповідно, оформлені належним чином податкові накладні, розрахункові, платіжні та інші первинні документи є документами, які є підставою для нарахування платником податків податкового кредиту підприємства та віднесення ним до складу витрат підприємства витрат, понесених в результаті придбання товарів (робіт, послуг).

В той же час, згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 року за № 742/11/13-11, «будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції також передбачена нормами Кодексу.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в оглядовому листі від 06.07.2009 року за № 982/13/13-09, в якому зазначено, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року також зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, поставка товарів, виконання робіт та надання послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як зазначалось судом вище, позивачем заперечуються висновки податкового органу лише в частині визнання безпідставним формування у перевіряє мий період податкового кредиту та валових витрат за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Обрус», оскільки такі мали реальний характер.

Разом з тим дослідивши надані позивачем докази судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Обрус» укладено договір №3009 АЛ від 30.09.20.14р., відповідно до умов якого ТОВ «Обрус» зобов'язувалось надати позивачу послуги з розміщення (публічна демонстрація, публічний показ) рекламних матеріалів Замовника та/або клієнта Замовника на відповідних рекламоносіях в продовж погодженого часу, відповідно до погоджених і затверджених сторонами Додатків до цього договору. Додатки до цього договору підписані обома сторонами, є невід'ємною частиною цього Договору.

Сторони визнають розміщення рекламних матеріалів відповідно до погодженого і затвердженого Сторонами додатку Рекламною кампанією, яка включатиме в себе також технічне обслуговування Рекламоносіїв протягом строку розміщення Рекламних матеріалів замовника. Також сторони погодили, що Рекламоносієм згідно договору є монітор з плазмовим, рідкокристалічним, або електронно-променевим екраном, який встановлений в середині приміщень магазинів, супермаркетів, гіпермаркетів, тощо, розташованих за конкретною адресою, вказаною у відповідному Додатку, або інший рекламо носій, додатково узгоджений Сторонами у відповідному додатку до Договору(п.1.1 Договору).

Пунктом 2 вказаного договору встановлено, що розміщення рекламних матеріалів замовника здійснюється відповідно до затверджених Сторонами медіа-планів, планів трансляції Рекламних матеріалів замовника протягом обумовленого Сторонами терміну Рекламної кампанії, які оформляються у вигляді Додатків до договору та є його невід'ємною частиною.

Також вказаним договором встановлено, що медіа-план повинен містити адресну програму, вартість Рекламної кампанії , її термін, опис рекламного сюжету, а також інші умови за якими сторони досягли згоди. Адресна програма містить: місце розташування Рекламоносіїв, їх тип та кількість об'єктів трансляції.

Пунктом 4 вказаного договору встановлено, що передача та повернення рекламних матеріалів здійснюється на підставі актів приймання-передачі.

Відповідно до змісту пункту 5 Договору, оплата товару здійснюється на підставі актів наданих послуг за кожний період надання послуг та виставлених Виконавцем рахунків. Загальна вартість послуг за вказаним договором становить 989 254,00грн. в тому числі ПДВ на суму 164 875,67грн.

Крім того, умовами договору передбачено, що по закінченню строку надання послуг, виконавцем надається акт здачі-приймання наданих послуг, який, у разі відсутності зауважень, підписується обома сторонами договору (п. 7 Договору).

В підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до матерів справи додано копію податкової накладної № 121 від 31.10.2014р. на загальну суму 989 254,00грн. включаючи ПДВ на суму 164 875,67грн., копію акту надання послуг № 3110/254 від 31.10.2014р., копії платіжних доручень, а також копію медіа-плану за жовтень 2014р.

Разом з тим, позивачем не надано суду, передбачені Договором обов'язкові документи, що в свою чергу моли б, підтвердити реальність настання наслідків за таким правочином, зокрема умовами договору передбачено складання планів трансляції матеріалів замовника та адресних програм, однак такі позивачем не надано,

Також умовами договору передбачено складання актів приймання-передачі рекламних матеріалів від замовника виконавцю, та після завершення рекламної компанії, повернення таких матеріалів замовнику.

Крім того, умовами договору чітко визначено обставити, які повинен містити медіа-план, а це поряд з іншим, є опис рекламного сюжету, однак вказана інформація у наданому позивачем медіа плані відсутня. Більш того, відповідно до змісту наданого позивачем медіа плану, вбачається, що у графах з 12 по 26 включно, виконавцем зазначено кількість оплачуваних годин роботи системи, одна вказано час роботи такої системи як « 00:00:00:00», при цьому вартість таких годин роботи системи включено в ціну договору.

Слід зауважити, що як договорі поставки так і уся документація від імені ТОВ «Обрус» підписано гр. ОСОБА_1, що значиться керівником вказаного товариства, разом з тим, із змісту пояснень наданих вказаною особою в рамках кримінального провадження № 32015100010000011 від 30.01.2015р., вбачається, що такий не мав жодного відношення до створення та діяльності ТОВ «Обрус», більш того, зазначив, що жодної документації від імені вказаного товариства не підписував.

Також цілком безпідставними є доводи позивача з приводу допущення порушень законодавства податковим органом при проведення позапланової перевірки та відповідно складання самого акту перевірки.

Зокрема позивачем вказується, що хоча перевірки і визначена як виїзна, однак така, фактично за місцем знаходження позивача не проводилась, документація у позивача не витребовувалась, а сам акт перевірки складено за адресою податкового органу.

Такі доводи позивача не ґрунтуються на фактичних обставинах справи, та не підтверджено жодними доказами. Так зокрема із матеріалів справи вбачається, що співробітниками податкового органу здійснено вихід за податковою адресою позивача та безпосередньо вручено Наказ про призначення перевірки № 1346 від 24.06.2015р. та повідомлення про проведення такої головному бухгалтеру позивача.

Вказаний наказ містить як відомості щодо предмету перевірки так і термін її проведення, а саме 5 робочих днів з 25.06.2015р., тобто по 01.07.2015р. включно.

Сам же акт перевірки складено працівниками податкового органу, за результатами проведеної перевірки, після завершення такої, отже складання такого саме за адресою місцезнаходження позивача є не можливим.

Також слід зауважити, що позивач був обізнаний як про проведення перевірки так і щодо причин її проведення, а тому був в праві надати контролюючому органу, усю документацію, наявну у позивача, щодо взаємовідносин із ТОВ «Обрус», а тому доводи позивача з приводу неналежно дослідження перевіряючими особами фактичних обставин справи, є не обґрунтованими та безпідставними.

Виходячи з наведеного в сукупності, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 23.07.2015р. №0005622207 та № 0005632207, та, відповідно, про відсутність підстав для їх скасування.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем доведена правомірність прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвента Лоу» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій