Рішення № 55926043, 17.02.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №273/709/15-ц Головуючий у 1-й інст. Васильчук О. В.

Категорія 27 Доповідач Галацевич О. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Галацевич О.М.

суддів Матюшенка І.В., Борисюка Р.М.,

з участю секретаря судового засідання Мишаковської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом кредитної спілки «Альянс Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору,

за апеляційними скаргами кредитної спілки «Альянс Україна», ОСОБА_1,

на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2015 року, -

встановила:

У травні 2015 року (05.05.2015 року) кредитна спілка «Альянс Україна» (далі - КС «Альянс Україна») звернулась до суду з позовом, у якому просила стягнути солідарно з основного боржника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №104-08кБр/Жт від 21.08.2008 року в сумі 24053,75 грн., з яких: 3038,64 грн. - сума неповернутого тіла кредиту; 9924,07 грн. - сума процентів за користування кредитом; 11091,04 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобовязання по сплаті боргу, та судові витрати по справі.

Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки " Альянс Україна" 5244 грн.64 коп. заборгованості за кредитом, а саме: 3038 грн.64 коп. суми неповернутого тіла кредиту, 1 906 грн. процентів за користування кредитом та 300 грн. пені та судові витрати в сумі 53 грн. 92 коп. У решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі КС «Альянс Україна», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить вищевказане рішення в частині стягнення з відповідачів процентів за користування кредитними коштами та пені змінити, стягнувши останні в повному розмірі. Зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність права у КС «Альянс Україна» на нарахування процентів за користування кредитом після анулювання ліцензії та виключення у 2011 році інформації про неї з реєстру фінансових установ. Крім того, зазначили, що розмір пені за порушення терміну повернення кредитних коштів, що встановлений пунктом 6.1 кредитного договору, не перевищує розмір збитків (суми тіла кредиту та процентів) та відповідач не подавав суду заяву про зменшення її розміру.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити КС «Альянс Україна» у задоволенні позовних вимог за пропуском строку позовної давності. В обґрунтування апеляційної скарги зазначила, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам її представника про наявність підстав для застосування строків позовної давності до вимог позивача та не обґрунтував свого рішення в цій частині. На її думку, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що сплатою 12.05.2011 року 100,00 грн. вона визнала весь борг перед КС «Альянс Україна» та відбулося переривання перебігу позовної давності до всього боргу, оскільки визнанням частини боргу з періодичного платежу, строк позовної давності переривається виключно стосовно цього платежу, а на всі інші платежі строк позовної давності продовжує обчислюватись з моменту прострочення сплати кожного платежу. Крім того, послалась на неправильність розрахунку заборгованості, наданого КС «Альянс Україна».

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги КС «Альянс Україна» та ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21.08.2008 року між КС «Альянс Україна» та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 104-08 кБр/Жт , за яким остання отримала кредит в сумі 5500 грн. 00 коп. з терміном повернення до 21.08.2009 року, що підтверджується копією договору (а.с. 3 - 4).

За змістом п.3.1. договору плата за користування кредитом (проценти) становить 0,1918 % за день, плюс один відсоток від суми кредиту, який сплачується позичальником в день отримання кредиту, нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом, за виключенням дня отримання кредиту.

Погашення кредиту здійснюватиметься щомісячно до 20 числа кожного місяця. Кредит повертається щомісячно рівними частинами у розмірі 458,33 грн., не включаючи проценти за користування кредитом, які сплачуються окремо (п. 3.3 договору).

Розмір пені та підстави її нарахування визначені п.п. 6.1 та 6.2договору.

Згідно розрахунку, наданого позивачем (а.с.8), станом на 20.04.2015 року загальна сума заборгованості за кредитним договором № 104-08 кБр/Жт складає 24053, 75 грн. і включає в себе: 3038 грн. 64 коп. неповернутого тіла кредиту, 9924 грн. 07 коп.процентів за користування кредитом та 11091 грн. 04 коп.пені, яка розрахована за один рік (з 21.04.2014 року по 20.04.2015 року).

Відповідно до ст.ст.1054,1050,526,527,530 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. ОСОБА_4 договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. ОСОБА_4 у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно дост. 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч. 1ст. 259 ЦК Українипозовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Частина першаст. 264 ЦК Українивказує, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

ОСОБА_4 вбачається з матеріалів справи, пунктом 9.5 кредитного договору №104-08 кБр/Жт від 21 серпня 2008 року його сторони передбачили, що до правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цього договору, застосовується позовна давність тривалістю у п'ять років. Останній платіж на виконання кредитного договору ОСОБА_1 було здійснено 12 травня 2011 року, (після закінчення строку дії договору 21.08.2009 року), що підтверджується прибутковим касовим ордером № 58 від 12.05.2011 року (а.с.65).

Враховуючи, вищевикладене та, що до правовідносин, повязаних з укладенням та виконанням цього договору, застосовується позовна давність тривалістю у пять років, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про переривання строку позовної давності та про відмову у задоволенні клопотання відповідача про застосування строків позовної давності.

Доводи ОСОБА_1 про те, що визнанням частини боргу з періодичного платежу, строк позовної давності переривається виключно стосовно цього платежу, а на всі інші платежі строк позовної давності продовжує обчислюватись з моменту прострочення сплати кожного платежу є безпідставними, оскільки згідно вищезазначених норм цивільного законодавства перебіг строку позовної давності переривається здійсненням зобовязаною особою дій, що підтверджують визнання боргу або іншого обовязку. Зокрема, такими діями можуть бути, часткова виплата боргу, тощо.

Доводи ОСОБА_1 щодо неправильності розрахунку процентів за користування кредитом є безпідставними, оскільки у договорі (п.3.1) сторонами погоджена плата за користування кредитом (проценти) 0,1918 % за день, плюс один відсоток від суми кредиту, який сплачується позичальником в день отримання кредиту, які нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом, за виключенням дня отримання кредиту. В розрахунку на річні проценти (0,1918 х 365 днів) це становить 70%. Посилання на безпідставність нарахування процентів та пені поза межами строку дії договору, тобто після 21.08.2009 року, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки не узгоджуються з положеннями ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України та змістом кредитного договору.

Пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 під час розгляду справи апеляційним судом щодо підробки прибуткового касового ордеру №58 від 12.05.2011 року про сплату її довірителем 100 грн. (а.с. 65) не були доводами апеляційної скарги. Крім того, такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні позову КС «Альянс Україна» в частині стягнення процентів за користування кредитом з 14.07.2011 року по 20.04.2015 року. Вирішуючи спір у цій частині, суд першої інстанції помилково виходив з того, що 14.07.2011 року інформацію про КС «Альянс Україна» було виключено з реєстру фінансових установ та анульовано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи, а тому остання з цього часу не мала права здійснювати нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

Так, у п. 7ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»наведено вичерпний перелік суб'єктів, на яких поширюється дія цьогоЗакону. Це - учасники ринків фінансових послуг, до яких відносяться юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України та споживачі таких послуг. При цьому ОСОБА_4 розповсюджує свою дію не на усі юридичні особи, а лише на ті, які є професійними учасниками ринку фінансових послуг.

В ч. 4ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»вказано, що можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Визначення фінансової послуги наведено у п. 5 ч. 1 ст. 1 указаного Закону як операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Перелік видів фінансових послуг міститься уст. 4 цього Закону, до яких, зокрема, належать надання коштів у позику та надання поручительства.

Із аналізу зазначених правових норм вбачається, що сфера діїЗакону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»за суб'єктним складом учасників є обмеженою і не поширюється на: по-перше, юридичних осіб, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами; по-друге, фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

З 14 липня 2011 року КС «Альянс Україна» не є фінансовою установою у розумінніЗакону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»і за своїм правовим статусом не відноситься ні до юридичних осіб, ні до суб'єктів підприємницької діяльності, які відповідно до цьогоЗаконумають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, а відтак відсутні підстави застосування положень цьогоЗаконудо спірних правовідносин.

У свою чергу поняття «фінансова послуга» не пов'язане лише із фінансовими установами.

Аналіз норм чинного законодавства (зокрема п. п. 6, 7ст. 4 Закону України «Профінансовіпослугитадержавнерегулюванняринків фінансовихпослуг»,ст. ст.553,1046 ЦК України дає підстави для висновку, що окремі послуги, які відносяться до фінансових послуг (наприклад, надання коштів у позику, поручительства) можуть надаватися не тільки фінансовими установами, які є учасниками ринку з надання фінансових послуг або юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але і фізичними особами, які не є суб'єктами підприємницької діяльності.

ОСОБА_4 України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»регулює відносини лише за участю учасників ринків фінансових послуг, то регулювання відносин між юридичними тафізичними особами, зокрема щодо договорів позики, поруки регулюються нормамиЦК України(ст. ст. 553-559, 1046-1053).

Договір позики, як загальна договірна конструкція є підставою для виникнення правовідносин, учасниками яких є будь-які фізичні або юридичні особи, оскількиЦК Українине містить жодного виключення як щодо суб'єктного складу, так і щодо права на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір яких і порядок їх одержання встановлюється договором (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Таким чином, слід дійти висновку, щоОСОБА_4 України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини спеціальних суб'єктів - учасників ринку фінансових послуг, і не поширюється на всіх інших юридичних і фізичних осіб - суб'єктів договору позики, правовідносини яких регулюються нормами ст.ст. 1046 - 1048 ЦК України.

За таких обставин рішення суду першої інстанції у частині стягнення процентів за користування кредитними коштами підлягає зміні, оскільки останні слід стягнути в сумі 9924,07 грн. в межах заявлених позивачем вимог.

Доводи КС «Альянс Україна» щодо відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру пені є безпідставними, оскільки на а.с. 79-81 наявне відповідне клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3

Зменшуючи розмір пені, який позивачем нарахований за один рік та відповідно до умов договору, суд виходив з двох підстав, визначених ч. 3 ст. 551 ЦК України, а саме, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та наявності інших обставин, які мають істотне значення, зокрема, матеріального становища боржника, який є пенсіонером за віком.

Проте, суд дійшов помилкового висновку, що розмір неустойки (11091 грн. 04 коп.) значно перевищує розмір збитків (суми тіла кредиту (3038,64) та процентів (9924 грн. 07 коп.)), а тому ця підстава не може бути врахована при застосуванні положень ч. 3 ст. 551 ЦК України до спірних правовідносин.

Щодо матеріального становища боржника, то судом правильно враховано, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком (а.с. 82-83). Розмір її пенсії за жовтень 2015 року становив 1698 грн., за листопад 2015 року 1611 грн., що перевищує на 600 грн. встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Зважаючи викладене, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції у цій частині та збільшує розмір неустойки (пені) з 300 грн. до 1000 грн.

За обставин зміни рішення в частині розміру процентів за користування кредитом та пені, судове рішення підлягає зміні в частині загального розміру заборгованості за кредитним договором з 5244 грн. 64 коп. до 13962 грн. 71 коп. (3038 грн. 64 коп. + 9924 грн.07 коп. + 1000 грн.).

Згідно вимогст. 88 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. ОСОБА_4 позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

За змістом п. 36 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.

Тому, враховуючи зміну рішення суду першої інстанції та часткове задоволення позову, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення судового збору шляхом збільшення цієї суми з 53 грн. 92 коп. до 141 грн. 40 коп. (13962,72х243,60:24053,75). Також стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог підлягає судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 155,55 грн. (13962,71х267,96:24053,74).

Рішення суду в частині вимог до поручителя ОСОБА_5 сторонами не оскаржується, тому законність рішення в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та кредитної спілки «Альянс Україна» задовольнити частково.

Рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 24 грудня 2015 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Альянс Україна» процентів за користування кредитом, пені, загальної суми заборгованості та судового збору змінити, збільшивши суму: процентів за користування кредитом з 1906 грн. до 9924,07 грн.; пені з 300 грн. до 1000 грн.; загальної суми заборгованості з 5244 грн. 64 коп. до 13962 грн. 71 коп.; суми судового збору з 53 грн. 92 коп. до 141 грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки "Альянс Україна" 155 грн. 55 коп. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: