Ухвала суду № 55924329, 03.07.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/5991/14 Справа № 201/5772/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Колодяжна Н.Є. Категорія 59

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Колодяжної Н. Є.

суддів Баранніка О.П., Лисичної Н.М.

при секретарі Надтока А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ПАТ «Актабанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ТОВ «Ареал» - про виділ частки майна в натурі для звернення стягнення на неї, -

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськ від 8 травня 2014 року про забезпечення позову, -посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційний суд, вважає ухвалу такою, що підлягає зміні, виходячи з наступного.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2014 року задоволено заяву ПАТ «Актабанк» про забезпечення його позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, - про виділ частки майна в натурі накладано арешт та заборону відчуження на все рухоме та нерухоме майно в межах заявленого позову - 1002609,19 долл. США, що належить ОСОБА_3 і знаходиться у неї або в інших осіб, в тому числі, на: квартиру; два паркувальних місця; нежиле приміщення, офісне приміщення, автомобіль BMW E60/523I.; автомобіль OPEL VECTRA, накладено арешт та заборону відчуження на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 і знаходиться у неї або в інших осіб, в межах заявленого позову - 1002609,19 долл. США, в тому числі, на торгово-офісну будівлю,- до вирішення цієї справи по суті.

Згідно ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені ЦПК України, заходи забезпечення позову.

В силу ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а згідно ч. 5 ст. 153 ЦПК України про вжиття забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена.

Відповідно до розяснень, що містяться у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається із позовної заяви та заяви про забезпечення позову, Банк зазначає, що володіє даними, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 належить майно, на яке просить накласти арешт та заборону відчуження, оскільки останні перебувають з ОСОБА_2Г- поручителем за кредитною заборгованістю- в сімейних відносинах, і, таким чином, майно набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сімї, а також майно набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності. Оскільки ОСОБА_2 як поручитель відповідає перед позивачем за виконання зобовязань, вважає, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання законного рішення.

На підтвердження зазначеного, представником вказувалось на докази того, що дійсно майно перебуває у власності відповідачів, що під час отримання кредитних коштів вони письмово це підтверджували та надавали відповідну згоду відносно забезпечення цим майном.

Вирішуючи питання щодо забезпечення позову та постановляючи 8 травня 2014 р ухвалу про забезпечення позову, - суд першої інстанції врахував майновий характер основного спору, причини, з яких заявлені вимоги про виділення частки у спільному майні, неможливість у майбутньому виконання рішення в разі відчуження майна, та на підставі зазначених вимог процесуального закону, прийшов до вірного висновку про задоволення заяви.

Разом з тим, при забезпеченні позову шляхом арешту нерухомого майна, суд не врахував, що за вимогами ст.55 Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні ухвали під час проведення арешту нерухомого майна можливе обмеження права власника на користування майном, що є порушенням його законних, конституційних прав, а тому є необхідним виключити із резолютивної частини ухвали вказівку про арешт майна та залишити заборону його відчуження, тим більше, що це різні види забезпечення позову, а тому застосовувати їх одночасно є невірним та безпідставним.

Керуючись ст. 307, 312 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2014 року - про забезпечення позову змінити. Виключити із резолютивної частини ухвали слова «шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно».

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С У Д Д І