Рішення № 55923316, 09.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/867/16 Справа № 196/1547/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Гудим О. М. Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 54

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Ремеза В.А., Свистунової О.В.

при секретарі Синенко Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі сільськогосподарського виробничого кооперативу «Дружба» на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Дружба» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 18.10.2014 року рішенням правління сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба" його було звільнено з роботи. 20.10.2014 року позивачу було видано трудову книжку, в якій зроблено запис під порядковим номером 9 від 20.10.2014 року: "Звільнений з роботи у зв'язку з прогулом без поважних причин, п.4 ст. 40 КЗпП України". Вважає своє звільнення незаконним, тому, уточнивши вимоги, просив визнати протиправним рішення правління Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба" згідно протоколу № 6 від 18.10.2014 року про його звільнення; поновити його на посаді тракториста-машиніста Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба"; стягнути з відповідача на його користь суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з часу звільнення з роботи (з 20.10.2014 року) по день постановлення рішення в розмірі 82204, 08 грн. та на відшкодування спричиненої йому моральної шкоди - 5000,0 грн.

Рішнням Царичанського районного суду Дніпропетровськоїобласті від 21 жовтня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 до СВК "Дружба" задоволено частково. Визнано рішення правління СВК "Дружба", згідно протоколу № 6 від 18.10.2014 року, про звільнення ОСОБА_2 протиправним; поновлено ОСОБА_2 на посаді тракториста-машиніста сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба" з 20 жовтня 2014 року; стягнуто з СВК "Дружба" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.10.2014 року по 20.10.2015 року в розмірі 82204,08 грн. Стягнути з СВК "Дружба" на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 500,0 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з СВК "Дружба" на користь держави 1796 грн. 44 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі СВК "Дружба" посилається на порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, в зв'язку з чим ставить питання про скасування оскаржуваного рішення, ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що є встановленим факт нездійснення позивачем прогулів без поважних причин, однак з таким висновком погодитись не можна.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 01.04.2000 року ОСОБА_2 був прийнятий в члени сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба" з наданням роботи механізатора, що стверджується випискою з протоколу №2 від 01.04.2000 року засідання правління СК «Дружба» (а.с. 44). Відповідний запис міститься у трудовій книжці ОСОБА_2, який у 2007 році було змінено із зазначенням, що позивач працює в СВК «Дружба» на посаді тракториста-машиніста (а.с. 19 - 20).

10.10.2014 року ОСОБА_2, разом з колегами ОСОБА_3 та ОСОБА_4, в робочий час, виконуючи виробниче завдання зі збору врожаю кукурудзи, на робочому місці розпивали спиртні напої, перебували у стані алкогольного сп»яніння. За усним розпорядженням голови кооперативу ОСОБА_5 позивач, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до кінця даного робочого дня були відсторонені від виконання трудових обов»язків. Наведені факти підтверджуються показами ОСОБА_3 і ОСОБА_4, що були допитані у якості свідків.

11 жовтня 2014 року з 8-00 год. по 13-00 год. включно, а також з 13 по 17 жовтня 2014 року включно, протягом усього робочого часу, ОСОБА_2 на роботі був відсутній. Даний факт стверджується табелем обліку робочого часу за жовтень 2014 року на а.с. 93 та визнано особисто позивачем в суді апеляційної інстанції, що стверджується журналом та звукозаписом процесу. Доказів наявності поважних причин неявки позивача на роботу у вказані дні протягом усього робочого часу - суду не надано.

18 жовтня 2014 року відбулося засідання членів правління СВК «Дружба» (у складі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2.), на якому був присутній і позивач ОСОБА_2 На засіданні було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_2, який не є членом профспілкової організації, з роботи 20 жовтня 2014 року за п.4 ст. 40 КЗпП України - у зв»язку з прогулом без поважних причин. Викладене стверджується випискою з протоколу №6 від 18.10.2014 року (а.с. 21, 22). Відповідний запис було внесено до трудової книжки позивача (а.с. 19 - 20).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення про звільнення позивача приймалось належним, повноважним складом правління СВК «Дружба», до якого входять голова правління ОСОБА_5 та члени правління ОСОБА_6 і ОСОБА_7, що стверджується випискою з протоколу №1 звітно-виборчих зборів кооперативу від 08.06.2004 року (а.с. 188).

Частина 2 ст. 3 КЗпП України передбачає можливість встановлення певних особливостей правового регулювання трудових відносин, зокрема, членів кооперативів та їх об»єднань, тому ця норма поширюється й на членів товариств сільськогосподарської кооперації, а відтак і на правовідносини сторін.

Правові, економічні, соціальні основи діяльності сільськогосподарських кооперативів в Україні та особливості регулювання праці членів і працівників сільськогосподарської кооперації визначені Законами України "Про сільськогосподарську кооперацію" та «Про кооперацію», з відповідними змінами та доповненнями, що діяли на час виникнення спірних правовідносин.

Основним документом, що регулює діяльність сільськогосподарського товариства, є його статут, в якому визначається порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, органи управління і контролю товариства порядок їх створення, компетенція і строки повноважень цих органів і посадових осіб, порядок утворення майна товариства, і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення щодо особливостей праці членів кооперативу, що не суперечать законодавчим актам України (ст. 8 Закону України «Про кооперацію»).

У п. 35 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз»яснено, що при вирішенні трудових спорів членів кооперативів та їх об'єднань, колективних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств судам слід мати на увазі, що:

1) трудові відносини в селянському (фермерському) господарстві визначаються й регулюються його членами (ст. 23 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", а в кооперативах і колективних сільськогосподарських підприємствах можуть бути визначені законодавством про них або їх статутами в передбачених ч. 2 ст. 3 КЗпП межах особливості праці їх членів;

2) чинне законодавство не поширює на випадки виключення з членів кооперативів або колективних сільськогосподарських підприємств, звільнення їх із певних посад (роботи), переведення на іншу роботу норми КЗпП, що регулюють переведення на іншу роботу, підстави й порядок припинення трудового договору, в тому числі статті 43, 252 цього Кодексу. Спори з цих питань належить вирішувати виходячи з відповідних норм законодавства про кооперативи й зазначені підприємства або з норм їх статутів чи інших нормативних актів;

3) якщо актами чинного законодавства про кооперативи й колективні сільськогосподарські підприємства або їх статутами чи іншими нормативно-правовими актами врегульовано питання про трудову дисципліну, види дисциплінарних стягнень і порядок їх застосування, то слід виходити з цих актів, а не із загальних положень КЗпП;

4) у справах про оплату членам кооперативу чи підприємства вимушеного прогулу в зв'язку з їх незаконним виключенням, звільненням з посади (роботи), переведенням на іншу роботу тощо правила п. 8 ст. 134 і ст. 237 КЗпП застосовуються до винних у цьому посадових осіб, притягнутих до участі у справі на підставі ст. 109 ЦПК, у тому разі, коли питання щодо їх матеріальної відповідальності не врегульовано статутами чи іншими внутрішньогосподарськими нормативно-правовими актами, які мають застосовуватися в таких випадках.

Пунктом 4 ч.1 ст.40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Абзацом 1 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9 встановлено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Діяльність СВК «Дружба» регулюється його статутом, затвердженим загальними зборами учасників кооперативу 02.03.2000 року та зареєстрованим Царичанською районною державною адміністрацією 09.03.2000 року (а.с. 5 - 16).

Згідно п.п. 6.1, 6.2 статуту СВК "Дружба" трудові відносини членів кооперативу регулюються Законом і Статутом кооператива, а громадян, які працюють за трудовим договором законодавством про працю України; робота в кооперативі виконується переважно особисто працею його членів. В кооперативі допускається прийняття на роботу громадян за трудовим договором.

Відповідно до п.9.3 Статуту член кооперативу зобов'язаний додержувати Статуту і Правил внутрішнього розпорядку кооперативу, виконувати рішення загальних зборів та правління зміцнювати кооперативну власність, не допускати безгосподарності недбайливого ставлення до неї, раціонально використовувати землі, берегти природу, охороняти флору і фауну; відповідати за результати своєї праці, додержувати трудової та виробничої дисципліни...

Пунктом 12.5 Статуту передбачено, що за порушення Статуту кооперативу і Правил внутрішнього розпорядку на винних осіб, правління кооперативу з урахуванням думки колективу підрозділів накладаються такі стягнення: догана, звільнення із займаної посади (роботи), попередження про виключення з кооперативу...

Розпорядження голови кооперативу в усній або письмовій формі, у межах його компетенції, обов'язкові для всіх членів кооперативу, працівників, залучених трудовим договором (п.13.6 Статуту).

Пунктом 5.1 колективного договору СВК «Дружба» на 2013 - 2014 роки визначено, що в кооперативі встановлено шестиденний робочий тиждень з наступним режимом роботи, який зобов»язуються дотримуватись всі працівники: з понеділка по п»ятницю - з 8-00 год. по 17-00 год., перерва на обід - з 12-00 год. по 14-00 год.; в суботу - з 8-00 год. по 13-00 год. (а.с. 47 - 78).

Згідно п.9 Правил внутрішнього трудового розпорядку (додатку 2 до колективного договору на 2013-2014 р.р.) СК "Дружба" відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі появи на роботі в нетверезому стані...; в інших випадках передбачених законодавством (а.с. 63).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; колегія дійшла висновку, що голова кооперативу правомірно, у межах своєї компетенції, усним розпорядженням (така форма передбачена п.13.6 Статуту СВК «Дружба») відсторонив позивача від роботи до кінця робочого дня 10.10.2014 року у зв»язку з перебуванням на робочому місці у стані алкогольного сп»яніння.

Доводи позивача про невживання спиртних напоїв на робочому місці 10.10.2014 року спростовуються показами свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які надали детальні пояснення про те, що у вказаний день втрьох, з позивачем, вживали горілку під час виконання виробничого завдання зі збору врожаю кукурудзи.

Крім того, колегія приймає до уваги покази позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, який визнав, що 10.10.2014 року він виконав розпорядження голови ОСОБА_5 про відсторонення, припинив роботу у полі, викликав родича на легковому авто та поїхав з роботи до закінчення робочого часу. Отже, позивач вчинив дії, що свідчать про погодження з розпорядженням голови правління кооперативу щодо відсторонення від роботи. Така поведінка ОСОБА_2 виключала необхідність проведення медичного обстеження щодо алкогольного сп»яніння позивача.

Доводи позивача, що його відсторонення від роботи тривало з часу після обідньої перерви 10.10.2014 року та 11, 13 - 17 жовтня 2014 року - є безпідставними. Згідно показів свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також допитаного у якості свідка ОСОБА_5, голова кооперативу чітко сформулював своє усне розпорядження про відсторонення позивача, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від роботи лише до кінця робочого дня 10.10.2014 року.

Доводи позивача про повторне його відсторонення від роботи головою кооперативу 13.10.2014 року - не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. Будь-які докази щодо вказаної позиції позивача суду не надані, клопотання про витребування відповідних доказів судом позивачем чи його представником не заявлено.

Суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для сумнівів у об»єктивності і достовірності показань свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які були допитані судами першої та другої інстанцій, надали детальні послідовні пояснення щодо досліджуваних обставин та зазначили про відсутність особистих неприязних стосунків як з позивачем, так і з представниками відповідача. Доводи позивача про те, що обидва свідки перебувають у непрямих родинних стосунках з головою ОСОБА_5 та працюють у відповідача - не доводять їхньої зацікавленість у наслідках розгляду даної справи, оскільки позивач, голова правління відповідача, свідки, суттєва кількість членів СВК "Дружба" є мешканцями одного невеликого населеного пункту - с.Михайлівка Царичанського району Дніпропетровської області, досить тісно спілкуються один з одним, а перебування односельців у родинних стосунках є поширеним фактом. Більше того, саме на свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 посилається і сам позивач у своїй позовній заяві (а.с. 1 - 2).

Колегія приймає до уваги покази голови кооперативу, який зазначив, що через неявку ОСОБА_2 на роботу 11.10.2014 року він був змушений відвідати його вдома, запропонував надати письмові пояснення щодо вживання спиртних напоїв на робочому місці та невиходу на роботу, від надання пояснень позивач відмовився. Позивачем визнано факт відвідування його за місцем проживання 11.10.2014 року головою кооперативу, що стверджується журналом та звукозаписом процесу.

Посилання позивача на наявність конфлікту з головою правління кооперативу ОСОБА_5 з приводу розміру зарплати; посилання на висловлювання ОСОБА_5 щодо можливості звільнення його, позивача, з роботи за розпиття спиртних напоїв у робочий час; витребування у позивача документів на комбайн - не є поважними причинами відсутності позивача на роботі у вказані вище дні.

У судовому засіданні ОСОБА_2 визнано, що ні 11, ні з 13 по 17 жовтня 2014 року включно він до роботи не приступав, але йому не було вручено письмового документу про звільнення, отже позивачу було відомо, що трудові стосунки з ним не припинені.

Колегія критично ставиться до викладених у позовній заяві тверджень про те, що 11 жовтня 2014 року позивач виходив на роботу, але голова кооперативу ОСОБА_5 не допустив його до виконання трудових обов'язків. Такі доводи позивача спростовуються його ж поясненнями у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, де він визнав, що 11.10.2014 року протягом усього робочого часу на роботі не перебував і взагалі у цей день на роботу не ходив.

Наведені вище факти також стверджуються доповідною голови ОСОБА_5 на ім»я правління СК «Дружба» про причини відсторонення позивача 10.10.2014 року від роботи на комбайні та доповідною від 17.10.2014 року про відсутність позивача на роботі (а.с. 80, 82); актами про факти відсутності позивача на роботі 11, 13 - 17 жовтня, які оформлені комісією у складі голови кооперативу ОСОБА_5, агронома ОСОБА_7 та секретаря ОСОБА_8. (а.с. 81, 83 - 87).

Зважаючи на встановлені обставини даної справи, враховуючи характер трудових обов»язків позивача, який працював з використанням різної сільськогосподарської техніки, крім того здійснював її технічне обслуговування, колегія дійшла висновку, що відсторонення від виконання трудових обов»язків тракториста-машиніста саме по собі не є поважною причиною відсутності позивача на роботі, зокрема за місцем розташування адміністрації відповідача, за місцем технічного обслуговування сільгосптехніки.

Виходячи з викладеного, враховуючи зневажливе ставлення ОСОБА_7 до виконання своїх трудових обов»язків, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно звільнив позивача за п. 4 ст. 40 КЗпП України за вчинення прогулу - відсутність на роботі без поважних причин 11, 13 - 17 жовтня2014 року.

Колегія зауважує, що невиключення позивача із членів СК «Дружба» не свідчить про незаконність звільнення та наявність підстав для поновлення позивача на роботі.

Відсутність підстав для задоволення позовної заяви щодо визнання рішення правління про звільнення незаконним, невстановлення факту порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача - зумовлюють необхідність відмови у задоволенні решти позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

На викладені вище обставини місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини справи не встановив, що спричинило неправильне застосування положень нормативних актів та ухвалення неправомірного рішення, яке підлягає скасуванню.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного вище, колегія дійшла висновку, що рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу «Дружба» - задовольнити.

Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2015 року - скасувати.

В задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Дружба» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді