Постанова № 55918346, 15.02.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2016 року 810/3863/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Обухівське" до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Обухівське" з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.03.2015 №0000462204.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби України прийняте з порушенням норм матеріального права, є таким, що суперечить нормам чинного законодавства України та підлягає скасуванню. Просив суд задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечував з мотивів викладених в письмових запереченнях. Зазначив, що в ході перевірки товариства не встановлено факту передачі товару від контрагента позивачу у зв`язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, що засвідчують транспортування. Таким чином, господарські операції позивача за перевіряємий період здійснювались лише з метою одержання податкової вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Просив суд відмовити у позові та розглядати справу у порядку письмового провадження.

У судове засідання прибув представник позивача. Представник відповідача, повідомлений належним чином про дату, час і місце судового розгляду, не з`явився, однак у своїх запереченнях просив суд розглядати справу без його участі, в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд вирішив розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини справи, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Обухівське" є юридичною особою, що перебуває на обліку як платник податків в ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області від 27.04.1995 за №884.

В період з 09.02.2015 року по 13.02.2015 року відповідачем було проведено щодо позивача документальну позапланову невиїзну перевірку за наслідками якої складено Акт від 19.02.2015 №374/10/10-16-22-04 «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПАТ "Обухівське" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ "ТПК Поліагропром" за період з 01.08.2013 по 31.08.2013 (далі - Акт перевірки від 19.02.2015).

Висновками вищезазначеного Акта перевірки відповідач встановив порушення:

- п. 188.1, ст. 188, пп. "а" п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що залишається у розпорядженні с/г підприємства та спрямовується на спеціальний рахунок 14095,00 грн. у тому числі: серпень 2013 року на суму ПДВ 14095,00 грн.

На підставі Акта перевірки від 19.02.2015 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 10.03.2015 №0000462204 за платежем з податку на додану вартість, яким збільшено суму грошового зобов’язання за основним платежем на суму 14095,00 грн., за штрафними санкціями на суму 7047,50 грн.

Позивач, не погодившись з вищевказаними податковим повідомленням-рішенням, оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом подання скарг до Державної фіскальної служби України.

За результатами розгляду скарги позивача, рішенням ДФС у Київській області від 16.07.2015 №14785/6/44-99-20-01-01-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Позивач, не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд його скасувати, що і є предметом даного позову.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних обставин.

Як убачається з Акту перевірки від 19.02.2015, відповідач дійшов висновку, що господарські операції позивача з контрагентом за серпень 2013 року здійснювались лише з метою одержання податкової вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

Також, вважає, що не надання позивачем товарно-транспортних накладних до перевірки свідчить про відсутність факту передачі товару.

Крім того, податковим органом було взято до уваги Акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 28.03.2014 №364/22-03/38433684 "Про неможливість проведення перевірки ТОВ "ТПК Поліагропром".

Тобто, фактично відповідач вважає відносини з ТОВ "ТПК Поліагропром" фіктивними.

З такими висновками відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, між ТОВ "ТПК Поліагропром" (продавець) та ПАТ "Обухівське " (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу від 23.08.2013 №16.

Відповідно до пункту 1.1. вищевказаного договору продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця макуху (шрот) соняшника, в подальшому товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість в порядку та в строки передбачені договором та додатком до нього, що є його невід`ємною частиною.

Згідно з пунктом 5.1. факт поставки та передачі товару продавцем покупцю оформлюється накладною на товар.

На підставі вищезазначеного договору позивачем було віднесено до податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 14095,00 грн.

На підтвердження господарської операції з ТОВ "ТПК Поліагропром" позивач надав суду: копію договору купівлі-продажу від 23.08.2013 №16, копію податкової накладної від 27.08.2013 №18, копію витягу з реєстру податкових накладних №25085935, копію рахунку на оплату від 27.08.2013 №92, копію виписки по рахунку, копію видаткової накладної від 27.08.2013 №100, копії звітів про рух матеріальних цінностей ПАТ "Обухівське".копію журналу реєстрації довіреностей за 2012-2015 рік.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли суд виходить з наступного.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом п. 200.1 ст. 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З аналізу норм чинного законодавства убачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Так, позивачем надано суду всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарської операції щодо придбання товарів у контрагента ТОВ «ТПК Поліагропром».

Суд також зазначає, що листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Європейський суд та національне законодавство чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Отже, посилання податкового органу на Акт ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 28.03.2014 №364/22-03/38433684 "Про неможливість проведення перевірки ТОВ "ТПК Поліагропром" як на підставу визнання фіктивності господарської операції не є переконливим для суду.

Відносно посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних у позивача, слід зазначити наступне.

Судом встановлено, що ПАТ "Обухівське" на запити відповідача (від 15.04.2014 №1070/10/10-16-22-011 та від 15.01.2015 №69/10/10-16-22-04) двічі надсилало первинні документи, що підтверджують господарську операцію щодо придбання товару у контрагента ТОВ «ТПК Поліагропром».

Отже, фактично дані правовідносини були перевірені ще в травні 2014 року і за даною перевіркою претензій до ПАТ "Обухівське" не було.

Крім того, на думку суду, відсутність факту передачі товару за договором від 23.08.2013 №16 у зв`язку з не наданням до перевірки товарно-транспортних накладних не може свідчити про фіктивність господарських операцій, оскільки наявність товарно-транспортної накладної не підтверджує факт придбання товарів, а є лише документом, що засвідчує факт перевезення.

Суд звертає увагу відповідача, що договором купівлі-продажу від 23.08.2013 №16 передбачено, що факт поставки та передачі товару оформлюється накладною на товар, а не товарно-транспортними накладними.

Відтак, суд вважає, що висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентом є формальними та необ'єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як то передбачено пунктом 73.5 статті 75 Податкового кодексу України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту позивачем.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 10.03.2015 №0000462204.

3. Присудити Публічному акціонерному товариству "Обухівське" код ЄДРПОУ 00857284) документально підтверджені судові витрати у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.