Постанова № 55918339, 25.01.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2016 року №810/5826/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №100000011/2015/000176/2 від 02.12.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митній декларації, до якої були додані усі документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення згідно з переліком, визначеного Митним кодексом України. Однак, орган доходів і зборів безпідставно не погодився із заявленою позивачем митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про коригування їх митної вартості.

За наведених обставин, позивач вважає рішення органу доходів і зборів незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлені факти та застосовано норми закону.

Позивач також зазначив, що з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг він подав митному органу заяву про митне оформлення товарів під гарантійне зобов'язання, здійснив коригування їх митної вартості згідно з рішенням митного органу, подавши нову митну декларацію, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю товарів, яка визначена митним органом.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень зазначив, що у грудні 2015 року позивачем було пред'явлено до митного оформлення товари. Оскільки надані позивачем документи містили суперечливі відомості, неточності та неповну інформацію, митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У зв'язку з цим, відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 19.01.2016, не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Разом з тим, 12.01.2016 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності, враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд» (30307990, місцезнаходження: Київська область, с. Требухів, вул. Броварська, 27А) зареєстроване виконавчим комітетом Броварської міської ради як юридична особа 20.04.1999.

Як вбачається з матеріалів справи, між продавцем - Prominvest Union, LLC (Ньюарк, США) та покупцем - ТОВ «Ексімтрейд» укладено контракт №804-002 від 01.07.2005, відповідно до якого продавець зобов'язувався поставити покупцю товар відповідно до додатків до договору, що є невід'ємною його частиною.

Відповідно до додаткової угоди №1221 від 21.09.2015 до контракту №804-002 від 01.07.2005 продавець (Prominvest Union, LLC ) зобов'язувався поставити на користь позивача каву в зернах, несмажену, з кофеїном в мішках вагою 50 кг, всього 384 мішка по ціні 2,24 дол. США за 1 кг. Загальна сума поставки 43008,00 дол. США.

02 грудня 2015 року позивачем було пред'явлено до митного оформлення на Київській міській митниці товар за кодом 0901110010 - кава в зернах несмажена з кофеїном для промислового виробництва компонентів кавових напоїв і кави натуральної, смаженої в зернах, меленої, розчинної.

З метою проведення митного оформлення товару позивачем до Київської митниці була подана митна декларація від 02.12.2015 № 100250001/2015/016066 із застосуванням основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну - за ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення, позивачем разом із вказаною митною декларацією були подані: контракт №804-002 від 01.07.2005 з додатковими угодами №1 від 01.07.2008, №2 від 08.07.2008, № 3 від 01.02.2009, № 4 від 30.12.2010, № 5 від 30.06.2011, №6 від 20.04.2012, № 7 від 28.08.2012, №8 від 11.06.2014, №9 від 15.11.2014, №11 від 22.12.2014, додаток №1221 від 21.09.2015 до Контракту №804-002 від 07.07.2005, інвойс № SLN 194/2015-16 від 21.09.2015, коносамент № ZIMUCOK6008208 від 06/10/2015, міжнародну товарно-транспортну накладну CMR № 288 від 28.11.2015, сертифікат походження № ЕІ 45496629 від 05.10.2015.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою Київської міської митниці було запропоновано декларанту подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення, а саме, страховий поліс та документи, що містять відомості про вартість страхування, якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновок про вартісні та якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, інформацію біржових організацій про вартість товару, договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, виписки з бухгалтерської документації щодо продажу оцінюваних товарів на території України, митну декларацію країни відправлення, інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта).

На виконання вказаних вимог митного органу позивач листом №01-4815 від 02.12.2015 надав додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару: прайс-лист виробника від 06.10.2015 та висновок ДП «Держзовнішінформ» №4.4/342 від 26.11.2015 та зазначив, що позбавлений можливості надати щодо цієї партії товару інші документи .

За результатами розгляду поданих позивачем документів, Київською міською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №100000011/2015/000176/2 від 02.12.2015, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив із застосуванням резервного методу.

Крім цього, Київською міською митницею складено картку відмови у прийняті митної декларації, оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України №100250001/2015/00167.

Як вбачається із змісту рішення №100000011/2015/000176/2 від 02.12.2015, митним органом здійснено коригування митної вартості товарів у зв'язку з відсутністю у поданих позивачем документах відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, оскільки до митної вартості товару не включено вартість страхування товару та не додано документів, які б підтверджували чи спростовували наявність страхових платежів та документів на підтвердження вартості навантаження.

Після здійснення коригування митної вартості, товари були випущені у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до частини 7 статті 55 Митного кодексу України.

Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).

Статтями 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 Митного кодексу України).

За нормами статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У частині п'ятій цієї ж статті вказано, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу зазначених положень статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується зі статтею 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Як вбачається з графи 44 митної декларації від 02.12.2015 №100250001/2015/016066, позивачем були подані усі документи, перелік яких наведений у положеннях статті 53 Митного кодексу України.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частини третя та четверта статті 53 Митного кодексу України).

Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень ст. 53, 54, 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 20.03.2012 у справі № К/9991/89900/11 та від 18 березня 2014 року у справі № К/800/52404/13.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, електронне повідомлення митного органу про надання додаткових документів не містять вказівки на недоліки у поданих відповідачем документах, зокрема, що позивач у митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

Таким чином, відповідач витребовуючи додаткові документи не повідомив декларанта про існування обставин, що виключають можливість визначення митної вартості задекларованого товару за ціною договору (контракту).

У свою чергу, наведені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів доводи відповідача про не включення до складової митної вартості товарів витрат на страхування, суд відхиляє з наступних підстав.

Судом встановлено, що поставка товарів здійснювалась на умовах CIP UA Київ, згідно Інкотермс 2000, що підтверджується укладеною додатковою угодою №1221 від 21.09.2015 до Контракту №804-002 від 01.07.2005.

Відповідно до пункту 9.3 Інкотермс - Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000) «С»-терміни вимагають від продавця укласти договір перевезення на звичайних умовах за свій власний рахунок. Тому пункт, до якого він повинен оплачувати транспортні витрати, обов'язково має бути зазначений після «С»-терміна. За умовами термінів CIF i CIP продавець також повинен застрахувати товар і нести витрати щодо страхування.

Існують лише два терміни, пов'язані із страхуванням вантажу, як-от терміни CIF і CIP. Відповідно до них продавець зобов'язаний забезпечити страхування на користь покупця. В інших випадках сторони самі вирішують чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.

Оскільки продавець страхує угоду на користь покупця, він не знає точних вимог останнього. Відповідно до стандартних умов страхування вантажів Інституту лондонських страховиків, страхування може здійснюватися з "мінімальним покриттям" за умовами C, із "середнім покриттям" за умовами B і з "найбільш широким покриттям" за умовами A. Є також окремі випадки, коли покупець може захотіти одержати ще більший захист, ніж надається згідно вищезгаданих стандартних умов A, наприклад, страхування на випадок війни, повстань, громадських заворушень, страйків або інших робочих безпорядків. Якщо він бажає, щоб продавець забезпечив таке страхування, він повинний надати йому відповідні вказівки щодо того, в якому випадку продавець буде зобов'язаний, за наявності відповідних можливостей, забезпечити таке страхування (п. 9.3 Інкотермс).

З аналізу викладених правил Інкотермс вбачається, що якщо поставка товару здійснюється за правилами CIP, то обов'язок по страхуванню товару обов'язково, без будь-яких умов, покладено на продавця.

У контракті № 804-002 від 01.07.2005 у пунктах 4 і 7 сторони домовилися, що поставка відбувається за правилами Інкотермс 2000, а страхування товару здійснюється за правом продавця. Також зазначено, що в суму контракту входить вартість упакування та доставки.

Враховуючи системний аналіз правил Інкотермс 2000 та Контракту № 804-002 від 01.07.2005 суд дійшов висновку, що застосування правил Інкотермс 2000 для продавця щодо страхування товару є обов'язковим, адже це виходить з міжнародних норм торгівлі та перевезення товару, а в разі його бажання, надається право додаткового страхування проданого товару, яке передбачено Контрактом й витрати по страхуванню товару в обох випадках несе лише продавець і сума, страхування, в обох випадках включається в Контракт.

З декларації митної вартості, поданої декларантом органу доходів і зборів, також убачається, що витрати на страхування та інші складові у складі митної вартості не заявлялись, а митна вартість товару визначена декларантом виключно на підставі контрактної (договірної) вартості.

Це означає, що твердження митного органу про те, що надані декларантом документи містили не всі відомості, що підтверджують числове значення митної вартості, а саме, витрати на страхування, не відповідають дійсності, а вимоги щодо надання додаткових документів є безпідставними та необгрунтованими.

Суд наголошує, що страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування подаються декларантом тільки у випадку якщо таке страхування мало місце.

Крім цього, орган доходів і зборів зазначив, що наданий прайс-лист не може розглядатись у якості підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки має адресну спрямованість та не розповсюджується на інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що суперечить самій суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженому колу зацікавлених осіб.

Однак, суд не вбачає у даному факті ознак, які будь-яким чином вплинули на числові значення митної вартості товару.

Слід зазначити, що національне та міжнародне законодавство не містить вимог, яким повинен відповідати зміст, форма та порядок заповнення прайс-листа. Таких вимог не встановлено і Митним кодексом України.

Крім цього, прайс-лист є додатковим документом для підтвердження митної вартості товарів і може вимагатись лише у разі встановлення розбіжностей в основних документах, до яких він не відноситься.

У даному випадку, саме по собі посилання виробника у прайс-листі, що він адресований позивачу, за відсутності інших доказів заниження вартості, не спростовує договірну вартість, а тому, не може бути достатньою підставою для неврахування вказаних у такому прайс-листі цін.

Щодо тверджень відповідача стосовно неврахування позивачем при визначенні митної вартості товару вартості навантаження суд зазначає таке.

Відповідно до Додаткової угоди №1221 від 21.09.2015, ціни за вказаним Контрактом включають в себе вартість упаковки, маркування, перевезення та інші збори, які стягуються з виконанням цього Контракту. Тобто навантаження товару, у даному випадку, є невід'ємною складовою процесу доставки товару. Згідно з пунктами 20, 21 митної декларації №100250001/2015016066 від 02.12.2015 пунктом, до якого були сплачені транспортні витрати є Одеський морський порт та у них відсутні окремо вказівки на те, що були понесені витрати на навантаження.

У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що витрати на навантаження фактично несе продавець, доставляючи товар до пункту первинного відправлення де і здійснюється навантаження, а тому ціна навантаження вже включена у вартість контракту, що й передбачили сторони у Додатковій угоді №1221 від 21.09.2015.

Враховуючи, що митним органом не надано суду доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, суд вважає, що витребування відповідачем додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ «Ексімтрейд» митної вартості товару судом не встановлено.

Натомість, доказами, що містяться у матеріалах справи підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, тому таке рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 02.12.2015 №100000011/2015/000176/2.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Ексімтрейд» (ідентифікаційний код 30307990) документально підтверджені судові витрати у розмірі 1531 (одна тисяча п'ятсот тридцять одна) грн. 20 коп. згідно платіжного доручення від 15.12.2015 №5815 за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Державної фіскальної служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 25 січня 2016 року.