Постанова № 55916857, 02.02.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2016 року (о 16 год. 40 хв.) Справа № 808/353/15 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Іванова С.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - Пологівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 17.09.2014 №0011191701, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 489 661,25 грн., у тому числі за основним платежем 391 729,00 грн., за штрафними санкціями 97 932,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 17.09.2014 №0011231701, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 520 679,24 грн., у тому числі за основним платежем 347 119,49 грн., за штрафними санкціями 173 559,75 грн.;

- вимогу про сплату (боргу) недоїмки від 21.11.2014 №0016701701, якою позивачу визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 76 789,37 грн.;

- рішення №0016681701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.11.2014, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 3 839,47 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та додаткові усні пояснення. Зокрема, вважає, що донарахування податкових зобов'язань здійснено з порушеннями вимог податкового законодавства, без фактичного проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 на підставі Акта перевірки, який містить неправдиві відомості, також висновки про визначення податкових зобов'язань здійснені без врахування всіх первинних документів приватного підприємця. Зазначає, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2015 у справі №808/9/15, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015, визнано протиправними дії головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Пологівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області Козирєвої К.О., які полягають в незаконному складенні Акта №1204/1702/НОМЕР_1 від 01.09.2014 "Про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013" без допуску до перевірки, без фактичного проведення перевірки та дослідження первинних документів. Зазначені порушення при призначенні та проведенні перевірки призвели до викладення в Акті невірних, нічим не обґрунтованих обставин про заниження податкових зобов'язань. Вказує, що відсутність первинних документів спростовується виготовленням та наданням позивачем копій всіх первинних документів до ДФС у Запорізькій області під час адміністративного оскарження, які також надані до матеріалів справи. На підставі викладеного, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі та скасувати оскаржувані рішення відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов від 02.02.2016 №б/н. Зазначає, що в порушення п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України позивачем документи для проведення перевірки надані не були, у зв'язку із чим посадовими особами податкової інспекції зроблено висновки щодо порушення ФОП ОСОБА_3 п. 177.2 ст. 177, п.198.6 ст.198ПК України, п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у зв'язку із відсутністю документального підтвердження витрат, що знайшли своє відображення в акті документальної планової перевірки від 01.09.2015 №1204/1702/НОМЕР_1. З урахуванням вищевикладеного, просить у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрована 07.12.2007 як фізична особа-підприємець Оріхівською районною державною адміністрацією Запорізької області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2.

30.04.2014 начальником Пологівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області Осадчим С.Є. видано наказ № 606 «Про проведення перевірки ФОП ОСОБА_3.», яким зобов'язано головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Козирєвій К.О. та головному державному ревізору-інспектору відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Шевченко А.О. провести документальну планову перевірку ФОП ОСОБА_3 реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 тривалістю 10 робочих днів з 12.05.2014.

Заявою від 07.05.2014 за вих. № 07/05-1 ФОП ОСОБА_3 звернулась до начальника Пологівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області із проханням виключити її з плану-графіка проведення документальних планових перевірок Пологівської ОДПІ на 2 квартал 2014 року та скасувати наказ № 606 від 30.04.2014, мотивуючи тим, що попередня планова документальна перевірка підприємця була проведена контролюючим органом 10.04.2013 про що складено акт № 246/1702/НОМЕР_1. Тому, порушено вимоги Податкового кодексу України щодо періодичної призначення та проведення планових документальних перевірок суб'єктів господарювання.

Крім того, 12.05.2014 до Пологівської ОДПІ надійшло повідомлення позивача про втрату первинних документів господарської діяльності за період з 01.01.2013 по 30.06.2013, у зв'язку із чим 20.05.2014 року згідно з наказом Пологівської ОДПІ №718 було призупинено термін проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 на 90 календарних днів до 11.08.2014 включно.

01.08.2014 на адресу ФОП ОСОБА_3 було направлено лист №491/К/08-15-17-02, в якому відділ КПР доходів і зборів з фізичних осіб нагадує про початок перевірки та необхідність з'явитися до Пологівської ОДПІ з усіма необхідними для перевірки документами, який отримано платником 06.08.2014.

У зв'язку із отриманням вказаного листа, 08.08.2014 на адресу податкової інспекції направлено повідомлення позивача щодо неможливості проведення планової перевірки у зв'язку із оскарженням до Запорізького окружного адміністративного суду наказу від 30.04.2014 №606.

Так, у серпні 2014 року ФОП ОСОБА_3 звернулась до суду із адміністративним позовом до Пологівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними дій та скасування наказу. За результатами розгляду справи № 808/5104/14 24.11.2015 судом винесено постанову про часткове задоволення позову, визнано протиправними дії Пологівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області по включенню до плану-графіка проведення документальних планових перевірок Пологівської ОДПІ на 2 квартал 2014 року проведення перевірки ФОП ОСОБА_3 реєстраційний номер облікової картки НОМЕР_1 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, в решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 апеляційну скаргу Пологівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області залишено без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.11.2014 у справі № 808/5103/14 - без змін.

Відповідно до наказу першого заступника начальника Пологівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області Лейбель О.П. від 11.08.2014 №1181 «Про поновлення терміну проведення перевірки» та направлень № 546 та № 547 працівниками відділу КПР доходів і зборів з фізичних осіб 11.08.2014 було здійснено виїзд за юридичною адресою ФОП ОСОБА_3, а саме 70540, АДРЕСА_1. На місці громадянину ОСОБА_1, який діє за довіреністю від 26.12.2012, були пред'явлені направлення на перевірку. В направленнях до перевірки ОСОБА_1 зроблено запис: "з проведенням перевірки не згоден з підстав, зазначених в позовній заяві по оскарженню наказу до Запорізького окружного адміністративного суду". До приміщення проведення перевірки працівників податкової інспекції ОСОБА_1 не допустив, документи для проведення перевірки не надав. У зв'язку з цим працівниками Пологівської ОДПІ було складено акт недопуску посадових осіб №19 від 11.08.2014.

Документи, необхідні для проведення планової документальної перевірки позивачем надані не були, про що було складено акт ненадання документів від 11.08.2014 №20.

Також 13.08.2014 відповідачем було направлено лист ФОП ОСОБА_3 №501/К/08-15-17-02 про необхідність надання документів в термін до 20.08.2014, проте документи позивачем до перевірки надані не були.

01.09.2014 працівниками Пологівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області складено акт №1204/1702/НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013.

Відповідно до Акту перевіркою встановлено порушення:

п. 177.2 ст. 177 ПК України, що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб, який необхідно сплатити до бюджету на загальну суму 347 119,49 грн., в тому числі за 2013 рік - 347 119,49 грн. (137 640,00*15%+1 932 697*17%)-(13 900*15%);

п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 81 612,67 грн. (за ставкою 34,7%).;

п.198.6 ст.198 ПК України, встановлено заниження всього у сумі 391 729,00 грн., у тому числі за січень 2013 року у сумі 29 984,00 грн., за лютий 2013 року у сумі 75 536,00 грн., за березень 2013 року у сумі 80 188,00 грн., за квітень 2013 року у сумі 139 236,00 грн., за травень 2013 року у сумі 66 185,00 грн., за червень 2013 року у сумі 600,00 грн.

Не погоджуючись із висновками викладеними у Акті, позивачем на зазначений Акт були подані заперечення від 05.09.2014 №05/09.

На підставі Акту та вищевказаних порушень відповідачем 17.09.2014 були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення №0011191701, за яким позивачу збільшене грошове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 489 661,25 грн., з яких за основним платежем - 391 729,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 97 932,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0011231701, за яким позивачу збільшене грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 512 679,24 грн., з яких за основним платежем - 347 119,49 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 173 559,75 грн.;

- вимога про сплату боргу (недоїмки) №0011201701, якою визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 81 612,67 грн.;

- рішення №0011211701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 4 080,63 грн.

На зазначені рішення ФОП ОСОБА_3 була подана скарга № 29/09 від 29.09.2014 до Головного управління Міндоходів у Запорізькій області та 10.10.2014 додатки до скарги (копії первинних документів на 210 арк.).

Згідно Рішення про результати розгляду скарги від 29.10.2014 № 55/14/08-01-10-04-13 встановлено, що розрахунок розміру єдиного внеску зроблено без урахування суми єдиного внеску, визначеної платником у звіті про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми єдиного внеску за 2013 рік.

На підставі Рішення про результати розгляду скарги від 29.10.2014 № 55/14/08-01-10-04-13 21.11.2014 відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0016701701на суму недоїмки 76 789,37 грн.

Також 21.11.2014 податковою інспекцією прийнято рішення №0016681701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 3 839,47 грн.

ФОП ОСОБА_3 були подані повторні скарги від 25.11.2014 №25/11 та від 03.12.2014 №03/12/2 до Державної фіскальної служби України, проте рішеннями від 26.12.2014 № 4623/К/99-99-10-01-07-15 та від 05.01.2015 №7/К/99-99-10-01-03-14 ДФС рішення відповідача залишені без змін, а скарги - без задоволення.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

При цьому, суд зауважує, що у сторін наявний спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень.

Так, у січні 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ФОП ОСОБА_3 до Пологівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області, головних державних ревізорів - інспекторів відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Пологівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізької області Козирєвої К.О. та Шевченко А.О. про визнання протиправними дій щодо складення Акту документальної планової виїзної перевірки №1204/1702/НОМЕР_1 від 01.09.2014 без допуску до перевірки, без фактичного проведення перевірки та дослідження первинних документів, який задоволений постановою суду від 26.03.2015 у справі №808/9/15.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015 апеляційну скаргу Пологівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Запорізькій області залишено без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2015 - без змін.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 176.1 ст.176 ПК України встановлено, що платники податку зобов'язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;

в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

На вимогу органу державної податкової служби та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування встановлено ст.177 ПК України.

Згідно із п.177.1, 177.2 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п.177.3 ст.177 ПК України).

За приписами п. 177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Таким чином, за правилами Податкового кодексу України підставою для віднесення до складу витрат сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 07.07.2010 №2464-VI, який набрав чинності з 01.01.2011 (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2464-VI), в частині адміністрування - Податковим кодексом України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.(ч.2 ст. 9 Закону №2464-VI).

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. (ч.3 ст.9 Закону №2464).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу..

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відтак, згідно зазначених вимог ПК України підставою, яка позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є непідтвердження його податковими накладними (чи іншими документами, визначеними ПК України), або підтвердження податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 ПК України. Отже, формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими податковими накладними.

На підтвердження наявності документів до позову позивачем були долучені їх копії, які знаходяться у матеріалах справи, які також були надані податковому органу під час адміністративного оскарження рішень.

У судовому засіданні судом було досліджено надані представником позивача первинні документи (договори, податкові та видаткові накладні, банківські виписки, рахунки, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні) у підтвердження правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість та до валових витрат по господарських відносинах з контрагентами.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову й доводів представника позивача, вказує на те, що витребовувані податковим органом документи не були надані і станом на момент закінчення термінів проведення перевірки.

Абзац 1 п. 44.6. ст. 44 ПК України передбачає: у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Разом з тим суд вважає, що визнання факту відсутності первинних документів на час складання податкової звітності за вказаних вище умов, при фактичній наявності таких документів на час складання податкової звітності, не може бути обґрунтованою підставою для висновку про заниження платником податків грошових зобов'язань.

У зв'язку із обставинами, наведеними у акті перевірки, та твердженнями відповідача щодо відсутності документів, що підтверджують включення сум податку до складу податкового кредиту, слід зауважити, що згідно абз.2 п.198.6 ст.198 ПК України, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У даному випадку суд вказує на ту обставину, на яку не звернуто уваги податковим органом, а саме: що платник податків може бути притягнутий до передбаченої ПК України відповідальності за не підтвердження на момент його перевірки податковим органом суми податку на додану вартість, попередньо включеної до складу податкового кредиту. Така відповідальність за незабезпечення зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю встановлена п.121.1 ст.121 ПК України.

У той же час, серед підстав для самостійного визначення контролюючим органом сум грошових зобов'язань, перелік яких встановлений п.54.3 ст.54 ПК України, немає такої підстави як не підтвердження на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сум податку, попередньо включених до складу податкового кредиту. Тобто, в ПК України не йдеться про донарахування податкового зобов'язання у вигляді сум податку на додану вартість, включених до складу податкового кредиту, за наявності податкової накладної, яка була відсутня тільки на момент перевірки, а не відсутня взагалі. А тому, в даному випадку, дії контролюючого органу щодо самостійного визначення контролюючим органом податкових зобов'язань та накладення штрафу є безпідставними, а відповідно неправомірними.

Більш того, у постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 26.03.2015 у справі №808/9/15, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2015, суд дійшов висновку, що у зв'язку з вчиненням дій по не допущені до початку перевірки у позивача не виник обов'язок по наданню документів для перевірки, оскільки положеннями ст.85 Податкового кодексу України встановлено, що обов'язок платника податків по наданню документів виникає лише після початку перевірки.

Тому судом критично оцінено висновок контролюючого органу про відсутність у ФОП ОСОБА_3 документів, які підтверджують податкову звітність з посиланням документів на п.44.6., п. 44.7. ст.44 Податкового кодексу України та оформлення із зазначених підстав акта перевірки №1204/1702/НОМЕР_1 від 01.09.2014.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін (ч.2 ст.255 КАС України).

Суд зауважує, що у відповідності до п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема:

54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

54.3.5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Таким чином, під час судового розгляду справи №808/9/15 Запорізький окружний адміністративний суд дійшов висновку щодо відсутності факту проведення перевірки ФОП ОСОБА_3, даний висновок суду першої інстанції податковим органом не спростовано й під час розгляду вказаної справи судом апеляційної інстанції. За встановлених судом обставин, висновки контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на доходи, єдиного соціального внеску та податку на додану вартість є формальними.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновки, зроблені відповідачем в Акті, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим рішення, прийняті відповідачем на підставі зазначених у Акті порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною третьою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку

Частиною першою статті 11 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено частинами першою та другою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.09.2014 №0011191701, яким ФОП ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 489 661,25 грн., у тому числі за основним платежем 391 729,00 грн., за штрафними санкціями 97 932,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.09.2014 №0011231701, яким ФОП ОСОБА_3 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 520 679,24 грн., у тому числі за основним платежем 347 119,49 грн., за штрафними санкціями 173 559,75 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату (боргу) недоїмки від 21.11.2014 №0016701701, якою ФОП ОСОБА_3 визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 76 789,37 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення №0016681701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.11.2014, яким до ФОП ОСОБА_3 застосовані штрафні санкції в розмірі 3 839,47 грн.

Присудити на користь ФОП ОСОБА_3 суму судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривен двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак