Постанова № 55916838, 10.02.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року , о 16:35 годині,

Справа № 808/8412/15

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого-судді Матяш О.В., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Запоріжжя справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТЕХ» до державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що на підставі хибних висновків акту камеральної перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0007281501 від 10.07.2015, яким збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ на 80209 гривень. Висновки акту ґрунтуються на твердженні ДПІ про неправомірне включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за березень 2015 року сум ПДВ по податковим накладним, зареєстрованим в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації. Проте, оскільки п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (далі – ПК) суперечить принципу неприпустимості притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії.

01.12.2015 позивач надав суду письмові доповнення до адміністративного позову (а.с. 30-31), в яких зазначає, що декларацію з ПДВ за березень 2015 року подано до ДПІ 17.04.2015, а камеральна перевірка проведена 26.06.2015, тому перевірку проведено з порушенням встановленого п. 200.10 ст. 200 ПК терміну для її проведення.

Позивач просить задовольнити позов з вищевикладених підстав, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007281501 від 10.07.2015.

В судове засідання представник позивача не з’явився, до його початку надав клопотання про розгляд справи без його участі. Позов підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надавши до його початку клопотання про розгляд справи без його участі. Позов не визнає з підстав, викладених в письмових запереченнях, зазначивши в них, що відповідачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту березня 2015 року суму ПДВ у розмірі 64167 гривень по податковим накладним, зареєстрованим в ЄРПН після настання граничного строку для їх реєстрації. Просить відмовити в позові.

Згідно із ч.4 ст.122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. У зв’язку з цим суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні у справі докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, надавши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Енерготех» за березень 2015 року, результати якої викладено в акті перевірки №193/15-1/25480588 від 26.06.2015 (а.с.8-10). За результатами перевірки податковий орган дійшов висновку, що в порушення п. 198.6 ст. 198 ПК позивач занизив податкове зобов’язання з ПДВ за березень 2015 року на 64167 гривень внаслідок завищення податкового кредиту декларації з ПДВ за березень 2015 року на вказану суму. На підставі вказаного акту ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0007281501 від 10.07.2015, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість, за основним платежем - на 64167 гривень, за штрафними санкціями (штрафами) - на 16042 гривень (а.с.9).

Як вбачається зі змісту вказаного акту перевірки, підставою для невизнання сум податкового кредиту та визначення позивачу податкового зобов’язання з ПДВ став висновок ДПІ про неправомірне віднесення до складу податкового кредиту березня 2015 року суми ПДВ у розмірі 64167 гривень по взаємовідносинам з ТОВ «Вугілляпром», а саме: податковим накладним №84 від 30.03.2015 на суму ПДВ у розмірі 24166,67 гривень (зареєстрована в ЄРПН 30.04.2015) та №85 від 31.03.2015 на суму ПДВ у розмірі 40000 гривень (зареєстрована в ЄРПН 30.04.2015).

В контексті вищевикладеного суд зазначає наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010, згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Системний аналіз наведених норм є підставою для висновку, що за загальним правилом право на віднесення платником податку сум ПДВ до складу податкового кредиту виникає станом на дату отримання товарів/послуг або на дату списання коштів на їх оплату.

Суми ПДВ, віднесені до складу податкового кредиту, повинні бути підтверджені податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, чинна на час виникнення спірних правовідносин редакція Податкового кодексу прямо не ставить можливість віднесення таких до складу податкового кредиту виключно того звітного періоду, в якому було проведено реєстрацію податкової накладної.

Разом з тим, п. 198.6 ст. 198 ПК у взаємозв'язку з нормами п. 201.10 ст. 201 ПК безпосередньо регулює порядок дій платника податку в разі порушення ним термінів реєстрації податкових накладних, а саме - в такому випадку платник податку зобов'язаний віднести суми ПДВ на підставі цих податкових накладних до податкового кредиту за той звітний податковий період, в якому податкові накладні було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що контрагентом позивача було виписано йому податкові накладні №84 від 30.03.2015 та №85 від 31.03.2015. ПДВ, згідно з вказаними податковими накладними, у розмірі 64167 гривень позивач включив до податкового кредиту за березень 2015 року.

Судом встановлено, що зазначені податкові накладні були зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних лише 30.04.2015, тобто з порушенням 15-денного строку, встановленого пунктом 201.10 статті 201 ПК. Отже, у зв'язку із порушенням термінів реєстрації цих податкових накладних позивач був зобов'язаний включити суми ПДВ до податкового кредиту за той звітний податковий період, в якому їх зареєстровано в ЄРПН, а саме за квітень 2015 року.

Таким чином, податковим органом правомірно збільшено платнику податків грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 64167 гривень, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає, а у позові слід відмовити.

Також, покликання позивача на порушення ДПІ встановленого Податковим кодексом 30-ти денного терміну для проведення камеральної перевірки податкової звітності з ПДВ суд до уваги не приймає, оскільки процедурні порушення, допущені податковим органом під час проведення перевірки, не є безумовним свідченням протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Крім того, в межах даної справи позивачем не оскаржуються дії податкового органу по проведенню камеральної перевірки.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу приписів ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладені норми права та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у позові відмовити.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш