Постанова № 55916287, 16.02.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року Житомир справа № 806/5276/15

категорія 3.1.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Черняхович І.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, Державного підприємства (ДП) "Документ" про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, та Державного підприємства (ДП) "Документ" щодо невидачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон;

- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області, та Державне підприємство (ДП) "Документ" видати ОСОБА_1 паспорта громадянина України для виїзду за кордон. В обґрунтування позову зазначає, що 03.02.2015 звернувся до Державного підприємства (ДП) "Документ" з метою термінового оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оплативши вартість оформлення. Однак, у встановлений строк і до моменту звернення до суду паспорт позивач не отримав, що є порушенням його прав.

Позивач надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача надала заяву, в якій просить справу розглядати у порядку письмового провадження.

У відповідності до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з таких підстав.

Встановлено, що з метою отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 звернувся до відповідачів.

30.01.2015 між позивачем та Державним підприємством (ДП) "Документ" укладено договір № 3-30012015/35 (далі - договір № 3-30012015/35), відповідно до п. 1.1 якого ДП "Документ" бере на себе зобов'язання від імені Довірителя здійснювати представницькі функції у підрозділах ДМС України з питань інформаційно-консультаційних послуг щодо підготовки пакетів документів для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Судом безспірно встановлено, що ОСОБА_1 оплатив вартість оперативного оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, однак, станом грудень 2015 року вказаний документ не отримав, а тому звернувся до суду за захистом порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правове регулювання порядку здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначення випадків тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлення порядку розв'язання спорів у цій сфері здійснюється Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994, № 3857-XII (далі - Закон, в редакції, чинній на момент звернення позивача для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон) та Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення", затвердженими Постановою КМ України від 31.03.1995, № 231 (далі - Правила, в редакцій, чинній на момент здійснення спірних правовідносин).

Пунктом 5 Правил визначено, що заява щодо оформлення паспорта/проїзного документа подається особисто або через своїх законних представників до: управлінь (відділів) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи), відділів (секторів) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб міських, районних управлінь, відділів МВС (далі - підрозділи) за місцем проживання в Україні або міжрегіональних центрів видачі паспортних документів незалежно від місця проживання в Україні.

Відповідно до ст. 4 Закону, особи, які звертаються за отриманням паспорта, сповіщають дані про себе, відомості про сімейний стан і наявність неповнолітніх дітей та утриманців, про відсутність обставин, що обмежують відповідно до цього Закону право на виїзд за кордон.

Стаття 6 Закону визначає підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно відомостей управління інформаційно-аналітичного забезпечення УМВС України в Житомирській області стосовно ОСОБА_1 порушувалась кримінальна справа, по якій призначено покарання у вигляді позбавлення волі. Крім того, 01.10.2001 Управлінням СБУ в Житомирській області порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_1. В управлінні інформаційно-аналітичного забезпечення УМВС України в Житомирській області відсутні відомості про прийняте рішення у вказаній кримінальній справі (а.с. 25).

Разом з тим, у п. 2.3 договору № 3-30012015/35 прописано, що повірений (ДП "Документ") " має право відмовитись від виконання доручення та не несе відповідальності у разі, якщо рішенням властей чи інших відповідальних осіб Довірителю було відмовлено в можливості оформлення документів з причин: недостовірність наданих Довірителем відомостей для заповнення відповідних документів; обмеження, передбачені діючим законодавством України тощо" (а.с. 53).

З огляду на викладене, та враховуючи приписи законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, суд вважає, що відповідачами правомірно відмовлено ОСОБА_1 в оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

29 грудня 2015 року, згідно із Законом України від 10.12.2015 р. N 888-VIII були внесені зміни до Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21.01.1994, № 3857-XII, а тому 30 грудня 2015 року ОСОБА_1 отримав паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що підтверджується відміткою та особистим підписом позивача на заяві - анкеті для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 56). Окрім того, в матеріалах справи містяться заяви на ім'я начальника УДМС України в Житомирській області та Житомирської філії ДП "Документ", з яких вбачається, що ОСОБА_1 до співробітників УДМС та Житомирської філії ДП "Документ" претензій та зауважень не має (а.с. 55, 57).

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя І.Е.Черняхович

Повний текст постанови виготовлено: 19 лютого 2016 р.