Постанова № 55916265, 28.01.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2016 року м.Житомир справа № 806/5045/15

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чернової Г.В.,

секретар судового засідання Халімончук С.С.,

за участю: представника позивача,

представника відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровезе Україна" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.09.2015р. №0001442200, від 18.09.2015р. №0001432200, зобов'язання вчинити певні дії ,

встановив:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом та, з врахуванням уточнених позовних вимог (т.25 а.с.162-171), просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Житомирській області форми "Р" від 21.09.2015 №0001442200;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Житомирській області форми "Р" від 18.09.2015 №0001432200 в частині збільшення грошового зобовязання з податку на прибуток в сумі 1604758,50 грн, в тому числі штрафна санкція 534919,50 грн;

- зобов'язати Новоград-Волинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби України в Житомирській області зарахувати суму передплати по податку на прибуток в розмірі 1604758,50 грн у зменшення податкових зобовязань з податку на прибуток наступних податкових періодів;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровезе Україна" сплачений судовий збір в розмірі 37356,72 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що Новоград-Волинською ОДПІ було проведено планову документальну перевірку ТОВ «Ровезе Україна» за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 та винесено податкові рішення форми "Р": від 21.09.2015 №0001442200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 642 090 грн, в тому числі штрафна санкція 214030 грн та від 18.09.2015 №0001432200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 2448150 грн, в тому числі штрафна санкція 816050 грн. Проте вказані рішення є незаконними в частині донарахування податкових зобов'язань по взаємовідносинах з контрагентами ПП «Автоплюс+» та ТОВ «Маклес», оскільки у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують валові витрати на збут по наданню ПП «Автоплюс+» транспортно-експедиційних послуг та по виготовленню рекламно-виставкового обладнання ТОВ «Маклес», а відтак підприємством правомірно сформовано податковий кредит при взаємовідносинах з вказаними контрагентами, а податок на прибуток донарахований неправомірно.

Представник позивача підтримав позов з підстав, зазначених у ньому та просив його задовольнити.

Представники відповідача просили відмовити у задоволенні позову, оскільки податкові рішення винесені правомірно на підставі висновків акту перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Ровезе Україна".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Ровезе Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства в період з 01.01.2014 по 31.12.2014, проведеної Новоград-Волинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області, складено акт від 14.09.2015 № 142/06-15-22-01-018/36831771 (далі - акт перевірки ) (а.с.16-156, т.1).

Висновками акту перевірки встановлено, зокрема, порушення:

1) п. 138.2, пп. 138.5.3. п. 138.5. п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 140.1.2. п. 140.1. ст.140, п. 144.1. ст.144 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток на загальну суму 1632100 грн., в тому числі: сума податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Автоплюс+» становить 1022414 грн та по взаємовідносинах ТОВ «Маклес» становить 47425 грн.

2) п.187.8 ст.187, п. 190.2 ст. 190, п.195.3 ст.195, п. 198,2 п. 198.3, п.198.5, п.198.6, п. 201.4, п.201.6, п.201.7, 201.12 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на додану вартість на загальну суму 428059 грн., в тому числі: січень 2014 року на суму 2996грн., лютий 2014 року на суму 173260 грн, березень 2014 року на суму 49559 грн., квітень 2014 року на суму 85094 грн., травень 2014 року на суму 117150 грн., зменшено від'ємне значення на загальну суму 24042 грн та зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування на загальну суму 24042 грн ( за вересень 2014 року на суму 23521,0 грн. та жовтень 2014 року на суму 522,0 грн. (в т. ч. сума податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Автоплюс+» становить 117150 грн, по взаємовідносинах з ТОВ «Маклес» становить 310909 грн).

На підставі вказаного акту за порушення, викладені в пункті 1 прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 18.09.2015 №0001432200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1632100 грн, та за штрафною санкцією в сумі 816050 грн (том №1 а.с.158); за порушення, викладені в пункті 2 прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 21.09.2015 №0001442200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 428060 грн, та за штрафною санкцією 214030 грн (том №1 а.с.157).

Не погоджуючись з вказаними порушеннями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом та оскаржує податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 18.09.2015 №0001432200 на суму донарахованого податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Автоплюс+» та ТОВ «Маклес» в сумі основного платежу 1069839 грн (1022414 грн + 47425 грн) та штрафу в сумі 534919,50 грн (50% від основного платежу), а всього 1604758,50 грн; податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 21.09.2015 №0001442200 - в повному обсязі.

Як вбачається із акту перевірки, заниження податку на прибуток в розмірі 1069839 грн (1022414 грн + 47425 грн) відбулось внаслідок неправомірного віднесення товариством до складу витрат на збут транспортних послуг, отриманих від ПП «Автоплюс+», на суму 5680083,11 грн за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 та віднесення до складу витрат по виготовленню рекламно-виставкового обладнання ТОВ «Маклес» в розмірі 1865454,52 грн за рахунок наступного.

Щодо ПП «Автоплюс+» :

- в актах виконаних робіт ПП «Автоплюс+» зазначав надання транспортно-експедиційних послуг, та не було виділено окремим рядком транспортні та експедиційні витрати в той час як безпосередньо ПП «Автоплюс+» не здійснював перевезення власним транспортом, в зв'язку з його відсутністю. До даних актів не було надано документів, які б свідчили б про залучення інших суб'єктів господарювання до надання послуг (із зазначенням вартості послуг); .

- контрактом не було визначено загальну суму послуг, але в додатку № 1 до даного контракту було зазначено розцінки на надання одиниці вартості експедиційно-транспортних послуг за напрямками. В транспортних заявках до актів приймання-передачі послуг було вказано вартість перевезення.

- надані товарно-транспортні накладні не завірені печатками перевізника та в них зазначені транспортні засоби, які не належать ПП «Автоплюс+». Згідно отриманої відповіді від ЦНППзВАЗ м. Новоград-Волинський, за ПП «Автоплюс+» не значаться транспортні засоби, а всі інші транспортні засоби перелічені в запиті Новоград-Волинської ОДПІ рахуються за фізичними особами, які в товарно-транспортних накладних частково зазначені як водії ПП «Автоплюс+».

Щодо ТОВ «Маклес»:

- ТОВ «Ровезе Україна» віднесло до складу витрат на збут суму нарахованої амортизації в розмірі 263474 грн , без повного пакету документів , які підтверджують фактичну передачу придбаних основних засобів (актів прийому-передачі придбаних ОЗ), без товарно- транспортних накладних.

Крім того, згідно акту перевірки, встановлено завищення податкового кредиту за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 на загальну суму 428059 грн по контрагентам ПП «Автоплюс+» та ТОВ «Маклес».

У травні 2014 року ТОВ «Ровезе Україна» до складу податкового кредиту включено суми ПДВ щодо отриманих транспортно-експедиційних послуг від ПП «Автоплюс+» на суму ПДВ 117150 грн, з якого по податковим накладним за березень 2014 року на загальну суму 557900,46 грн, в т.ч. ПДВ 92983,41 грн по податковим накладним за квітень 2014 року на загальну суму 145000,08грн, в т.ч. ПДВ 24166,68 грн. Зазначену суму (117150 грн) безпідставно віднесено до податкового кредиту з огляду на вже встановлені порушення з приводу заниження податку на прибуток по даному контрагенту.

Також встановлено, що товариство мало взаємовідносини з ТОВ «Маклес» на загальну суму 1865454,52 грн, в т. ч. сума ПДВ складає 310909 грн. На підставі наданих під час проведення перевірки первинних бухгалтерських документів вбачається, що ТОВ «Маклес» поставило стенди та замінні частини на загальну суму 1550628,77 грн., які віднесло до складу основних засобів в розмірі 905199,89 грн та на збільшення основних засобів в розмірі 645428,88 грн та до складу податкового кредиту віднесло ПДВ в розмірі 310909 грн, в т. ч. за січень 2014 року в розмірі 2996 грн, за лютий 2014 року в розмірі 173260 грн, за березень 2014 року в розмірі 49559 грн, за квітень 2014 року в розмірі 85094 грн. Зазначену суму (310909 грн) безпідставно віднесено до податкового кредиту, оскільки надані в ході перевірки первинних документів (видаткові накладні, податкові накладні), було встановлено відсутність будь-яких документів, які підтверджують транспортування даної продукції (товарно-транспортних накладних), та документів, які підтверджують фактичну передачу придбаних ТМЦ від постачальника до покупця (актів прийому-передачі придбаної продукції) на загальну суму 310909 грн.

Однак суд не погоджується з даними висновками з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України (ПКУ, ПК України) у редакції, чинній на момент їх виникнення.

Відповідно до пп.134.1.1 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;

витрати банківських установ ( пп.138.1.1 ПКУ)

Згідно пп. 138.10.3 Податкового кодексу України, витратами операційної діяльності є також витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

За змістом пункту 138.2 та підпункту 139.1.9 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому відповідно до пункту 201.4 статті 201 розділу V Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, та зазначено, що первинні документі - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В контексті вищевказаного роз'яснення, суд відзначає, що реальність проведених операцій позивача з його контрагентами підтверджується наступними документами.

Щодо правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Автоплюс+» у травні 2014 року в сумі ПДВ 117150 грн (ПДВ 92983,41грн за березень 2014 року та ПДВ 24166,68грн за квітень 2014 року), витрат на збут транспортних послуг, отриманих від ПП «Автоплюс+» за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

Згідно укладеного контракту на надання експедиційно-транспортних послуг № 02012014-А-5 від 02.01.2014 строком до 31.12.2015, ПП «Автоплюс+» (виконавець) надає транспортні послуги з перевезення вантажним транспортом продукції та товарів з території заводів ТОВ «Ровезе Україна» (замовник) або іншого пункту складування. За умовами даного контракту, оплата за надані послуги здійснюється замовником на підставі рахунку-фактури, акту прийому-передачі автотранспортних послуг, товаротранспортної накладної та податкової накладної, наданих виконавцем протягом 45 днів від дати отримання рахунку-фактури, шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця. Підставою виготовлення рахунку-фактури є комплект документів, що складається з товаротранспортної накладної для внутрішніх перевезень (т.1, а.с.164).

Придбання ТОВ «Ровезе Україна» транспортно-експедиційних послуг за відповідними напрямками та їх виконання підтверджується:

- податковими накладними за квітень 2014 року: №№ 117, 103, 84, 74, 57, 49, 36, 34, 33, 32, 30, 29, 21, 20, 19, 15, 14, 12, 11 з придбання ТОВ «Ровезе Україна» транспортно-експедиційних послуг за відповідними напрямками на загальну суму ПДВ 24166,68 грн (т.1, а.с.170-188); за березень 2014 року: №№ 187, 186, 184, 183, 173, 172, 168, 167, 164, 163, 162, 161, 160,159,158,154,153,141,142,140,139,138, 137, 125-132, 116, 115, 114, 104, 103, 102, 93, 92, 91, 89, 90, 76, 75, 74, 73, 72, 47-61, 41-46, 33-37, 29, 5-16 з придбання ТОВ «Ровезе Україна» транспортно-експедиційних послуг за відповідними напрямками на загальну суму ПДВ 92983,42 грн (т.1 а.с.189-250, т.2 а.с.1-24);

- транспортними заявками позивача на перевезення вантажів (керамічної плитки та виробів з санітарної кераміки) перевізником ПП «Автоплюс+» до вантажоодержувачів ТОВ «Епіцентр», ПП «Строймаркет Плюс», ПТК ТОВ «Агромат», ПрАТ «Нова лінія», ТОВ «Євро-Трейд ЛТД», ТОВ «Аквабонд», ПП «Укрстрой груп»; актами наданих транспортно-експедиційних послуг ПП «Автоплюс+» із зазначенням вартості послуг; товарно-транспортними накладними за період 2014 року (т.2 а.с.83 - т.16 а.с.180).

Отримання вантажу від перевізника вантажоодержувачами: ТОВ «Епіцентр», ПП «Строймаркет Плюс», ПТК ТОВ «Агромат», ПрАТ «Нова лінія» ТОВ «Євро-Трейд ЛТД», ТОВ «Аквабонд», ПП «Укрстрой груп» підтверджується:

- укладеними позивачем договорами з покупцями товару, доставка якого була забезпечена перевізником ПП «Автоплюс+»: договором купівлі-продажу № 02012014-СП від 02.01.2014 з ПП «Строймаркет Плюс»; купівлі-продажу № 02012014-ЄТ від 02.01.2014 з ТОВ «Євро-Трейд ЛТД»; купівлі-продажу № 02012014-УСГ від 02.01.2014 з ПП «Укрстройгруп»; купівлі-продажу № 03022014-АБ від 03.02.2014 з ТОВ «Аквабонд»; договором поставки № 93160 від 12.04.2011 з ТОВ «Епіцентр» та додатковою угодою до нього від 28.12.2012; договором поставки № 18760 від 24.12.2013 з ПрАТ «Нова лінія». За умовами вказаних договорів продавець (ТОВ «Ровезе Україна») поставляє автомобільним транспортом керамічну плитку на умовах FCA та санітарну кераміку на умовах DAP;

- видатковими накладними та довіреностями уповноважених осіб на отримання товару (а.с.181 т.16 - а.с.150 т.25);

- випискою про рух коштів на банківському рахунку позивача, що підтверджують оплату наданих транспортно-експедиційних послуг на користь ПП «Автоплюс+» (т.2 а.с.71-75).

При цьому посилання контролюючого органу на те, що надані товарно-транспортні накладні не завірені печатками перевізника та в них зазначені транспортні засоби, які не належать ПП «Автоплюс+», є безпідставними.

Порядок оформлення товарно-транспортних накладних передбачено Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, та відповідно до пунктів 11.4-11.6 Правил, товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, з викладеного не вбачається необхідності засвідчення перевізником товарно-транспортної накладної печаткою.

Крім того, діючим законодавством не встановлено обов'язку отримувача транспортних послуг за договором надання транспортно-експедиційних послуг перевіряти наявність чи відсутність у перевізника власних транспортних засобів.

Також суд зазначає, що перевіряючий орган, вказуючи на порушення позивачем порядку заповнення акту виконаних робіт з надання послуг ПП «Автоплюс+» (не виділено окремим рядком транспортні та експедиційні витрати) та необхідність долучати до даних актів документи, які б свідчили про залучення інших суб'єктів господарювання до надання послуг (з вказанням вартості послуг), не посилається на жодні нормативні акти, які б свідчили про такий обов'язок позивача.

Правомірність формування податкового кредиту та витрат на виготовлення рекламно-виставкового обладнання з ТОВ «Маклес», реальність проведених операцій на суму ПДВ в розмірі 310909 грн (в т. ч. за січень 2014 року в розмірі 2996 грн, за лютий 2014 року в розмірі 173260 грн, за березень 2014 року в розмірі 49559 грн, за квітень 2014 року в розмірі 85094 грн) підтверджується:

- укладеним договором № 02012014-ТММ від 02.01.2014, терміном до 31.12.2015, згідно якого предметом надання послуг є виготовлення, доставка і монтаж рекламно-виставкового обладнання та панелей (РВО) у торгових приміщеннях та інших відділеннях на території України, вказаних ТОВ «Маклес» у письмових замовленнях, складених ТОВ «Ровезе Україна» (т.1 а.с.159-163);

- податковими накладними: за січень 2014 року № 1; за лютий 2014 року №№ 1-8; за березень 2014 року №№ 1,2,5,9,11; за квітень 2014 року №№ 1-10 з придбання ТОВ «Ровезе Україна» панелей до стендів на загальну суму ПДВ в розмірі 310909,08 грн (т.2 а.с.25-47);

- видатковими накладними на отримання вказаного товару за січень - квітень 2014 року (т.2 а.с.48-69);

- випискою про рух коштів на банківському рахунку позивача, що підтверджують оплату придбаних панелей на користь ТОВ «Маклес» (т.2 а.с.70).

З огляду на вказане, посилання податкового органу на відсутність актів прийому-передачі панелей та товарно- транспортних накладних, не може свідчити про відсутність проведених господарських операцій з ТОВ «Маклес», оскільки вони підтверджені сукупністю інших досліджених первинних документів.

Така ж позиція висловлена в листах Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 та від 01 листопада 2011 року №1936/11/13-11, згідно яких відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Досліджені судом документи, які надані на підтвердження оспорюваних господарських операцій з контрагентами, відповідають вимогам законодавства та є первинними в розумінні Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Враховуючи викладене, суд робить висновок про реальність та товарність господарських операцій між ТОВ «Ровезе Україна» та ПП «Автоплюс+», ТОВ «Маклес» на підставі належним чином складених первинних документів, які підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції, а відтак правомірність формування валових витрат позивача за 2014 рік та податкового кредиту в сумі 428059 грн.

Крім того, необхідно відзначити, що в податковому законодавстві діє принцип індивідуальної відповідальності кожного платника податків за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Така ж позиція висловлена і в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", згідно якої, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Відтак посилання податкового органу на можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів ПП «Автоплюс+» та ТОВ «Маклес» не може мати безумовним наслідком висновок про порушення формування податкового кредиту та валових витрат при проведенні господарських операцій ТОВ «Ровезе Україна» з вказаним підприємствами.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 18.09.2015 №0001432200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1604758,50 грн (штрафна санкція 534919,50 грн) та від 21.09.2015 №0001442200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 642090 грн (штрафна санкція 214030 грн) підлягають скасуванню.

Що стосується вимоги позивача зобов'язати Новоград-Волинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Житомирській області зарахувати суму передплати по податку на прибуток в загальній сумі 1604758,50 грн у зменшення податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровезе» з податку на прибуток наступних податкових періодів, суд зазначає наступне.

Як вбачається із листа Новоград-Волинської ОДПІ № 3076 від 12.10.2015, наявну переплату з податку на прибуток на особовому рахунку позивача було зменшено в рахунок погашення нарахованого податку на прибуток в розмірі 2448150 грн згідно податкового повідомлення-рішення від 18.09.2015 № 0001432200 (т.2 а.с.77).

Відповідно до п.87.1 Податкового кодексу України, сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України".

В зв'язку із вказаним, суд зобов'язує Новоград-Волинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Житомирській області зарахувати суму передплати по податку на прибуток в загальній сумі 1604758,50 грн (в тому числі 1069839 грн основного платежу та 534919,50 грн штрафу (50%)) у зменшення податкових зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Ровезе» з податку на прибуток наступних податкових періодів.

Згідно ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною 1 ст.70 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем не надано суду достатніх доказів на підтвердження правомірності винесення податкових повідомлень - рішень №0001432200 (в частині) та №0001442200, а тому позов підлягає задоволенню.

Згідно ст. 94 КАС України, на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати в сумі 37356,72 грн.

Керуючись статтями 158-163,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовільнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської ОДПІ форми "Р" від 21.09.2015року № 0001442200.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Новоград-Волинської ОДПІ форми "Р" від 18.09.2015року № 0001432200 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1604758,50грн. і тому числі штрафна санкція 534919,50грн.

Зобов'язати Новоград-Волинську ОДПІ зарахувати суму передплати по податку на прибуток в розмірі 1604758,50грн. у зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток наступних податкових періодів.

Стягнути з Новоград-Волинської ОДПІ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Ровезе Україна" сплачений судовий збір в розмірі 37356,72 грн.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Г.В. Чернова

Повний текст постанови виготовлено: 11 лютого 2016 р.