Рішення № 55912899, 19.02.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/7482/15-ц Номер провадження 22-ц/775/202/2016

Головуючий у 1 інстанції Клімов В.В.

Доповідач Санікова О.С.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Санікової О.С.,

суддів Канурної О.Д., Жданової В.С.

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Артемівську цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Акцент-банк» про захист прав споживача

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 26 листопада 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року ПАТ «Акцент-Банк» звернулось до суду з указаною позовною заявою, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору №АВZNAN100038092 від 27 березня 2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 13590,70 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,56% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26 березня 2015 року.

ПАТ «Акцент-Банк» зобов'язання за вказаним кредитним договором перед відповідачем виконав в повному обсязі.

У порушення ст..ст. 526, 527, 530 ЦК України та умов договору відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості у встановлені договором строки, у зв'язку з чим станом на 27 квітня 2015 року має заборгованість 3646,86 доларів США, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 2762,37 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 106,89 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 19,72 доларів США, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 573,61 доларів США, а також штрафів відповідно до умов кредитного договору в розмірі 11,14 доларів США (фіксована частина) та 173,13 доларів США (процентна складова).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ «Акцент-Банк» і відповідач 27 березня 2008 року уклали договір застави рухомого майна, згідно з яким відповідач надав в заставу автомобіль Maple, 2007 року випуску, що належить на праві власності ОСОБА_1

В порушення вимог закону та умов договору відповідач зобов'язання за договором застави не виконує, предмет застави в заклад банку не передає.

ПАТ «Акцент-Банк» просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 3646,86 доларів США, що за курсом 22,45 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27 квітня 2015 року складає 81871,90 грн., витребувати у відповідача ОСОБА_1 та передати в заклад ПАТ «Акцент-Банк»: предмет застави - автомобіль Мaple, що належить на праві власності ОСОБА_1, комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт); звернути стягнення на предмет застави - автомобіль Мaple, 2007 року випуску шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ «Акцент-Банк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України а також наданням ПАТ «Акцент-Банк» повноважень, необхідних для здійснення продажу.

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Акцент-Банк» про захист прав споживача, посилаючись на те, що після укладання кредитного договору він систематично здійснював щомісячні переплати у розмірі від 35 до 50 доларів США, але наданий відповідачем розрахунок не містить зазначених переплат та взагалі не містить графи з отриманими сумами та курсу валютування

Згідно ч.8 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право достроково повернути споживчий кредит, в тому числі шляхом збільшення суми періодичних виплат.

Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних виплат, встановлених в абзаці першому цієї частини, кредитодавець зобов'язаний здійснити відповідне коригування кредитних зобов'язань споживача у бік їх зменшення.

Споживач у разі дострокового повернення споживчого кредиту сплачує відсотки за користування кредитом та вартість всіх послуг, пов'язаних з обслуговуванням та погашенням кредиту, за період фактичного користування кредитом.

Кредитодавцю забороняється встановлювати споживачу будь-яку додаткову плату, пов'язану з достроковим поверненням споживчого кредиту. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає сплату споживачем будь-якої додаткової плати у разі дострокового повернення споживчого кредиту, є нікчемною.

Отже, відповідач повинен здійснити перерахунок заборгованості з урахуванням переплат, здійснених ним. Але відповідач відмовляється здійснити зазначений перерахунок.

Згідно вимог ст.. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМ України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Отже, вимоги відповідача про сплату штрафних санкцій, пені та штрафів є незаконними та підлягають скасуванню. Але відповідач порушує закон та відмовляється скасувати нараховані штрафні санкції.

Просив визнати незаконними та скасувати штрафні санкції у вигляді пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до умов кредитного договору у розмірі 573,61 доларів США, штраф фіксована частина у розмірі 11,14 долара США, штраф процентна складова у розмірі 173,13 долара США, нараховані ПАТ «Акцент-Банк» з 14 квітня 2014 року; зобов'язати ПАТ «Акцент-Банк» здійснити перерахунок заборгованості з урахуванням переплат за кредитним договором.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 26 листопада 2015 року позовні вимоги ПАТ «Акцент-Банк» задоволені: в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №АВZNAN100038092 від 27 березня 2008 року в сумі 3646,86 доларів США, що за курсом 22,45 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27 квітня 2015 року складає 81871,90 грн., витребувано у відповідача ОСОБА_1 та передано в заклад ПАТ «Акцент-Банк»: предмет застави - автомобіль Мaple модель: С51SMA7151, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1; комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт автомобіля Мaple модель: С51SMA7151, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1); звернуто стягнення на предмет застави - автомобіль Мaple модель: С51SMA7151, рік випуску 2007, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ «Акцент-Банк» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України а також наданням ПАТ «Акцент-Банк» повноважень, необхідних для здійснення продажу; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «Акцент-Банк» про захист прав споживачів відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акцент-Банк» витрати по оплаті судового збору у розмірі 818 грн. 72 коп.

В апеляційній сказі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ «Акцент-Банк» у задоволенні його позовних вимог, а його позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права і, зокрема на те, що судом було заявлено клопотання про витребування від ПАТ «Акцент-Банк» розрахунку заборгованості з зазначенням платежів та сум валютування, але позивач зазначений розрахунок суду так і не надав, що свідчить про намір ввести суд в оману та позбавлення відповідача можливості спростувати неправдивий розрахунок; судом не враховано, що наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 7 жовтня 2014 року №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» визначені такі райони проведення антитерористичної операції та терміни її проведення: Донецька і Луганська області - з 07.04.2014 року, Харківська область - з 07.04.2014 року до 14.09.2014року, тобто Донецька область повністю віднесена до району проведення антитерористичної операції; зазначена правова позиція знайшла своє місце в рішенні Краматорського міського суду від 07.09.2015 року по справі №234/1249/15-ц та була закріплена ухвалою апеляційного суду Донецької області від 28.10.2015 року; отже, між ПАТ «Акцент-Банк» та ним існує спір стосовно розміру заборгованості (її відсутності), який не може бути вирішеним до остаточного прийняття судом рішення стосовно розпорядження КМ України від 05.11.2014 року №1079-р та надання ПАТ «Акцент-Банк» розширеної довідки (розрахунку заборгованості) з зазначенням сплачених сум, але суд відхилив клопотання при зупинення провадження по даній справі навіть не вислухавши його, чим порушив вимоги ч.4 ст. 201 ЦПК України; суд не звернув увагу на те, що сплачена ним сума суттєво відрізняється від суми, що була зазначена банком; заявник апеляційної скарги вважає, що ним була сплачена сума більша ніж за графіком платежів на 2051,28 долар США; крім того, фактично з першого дня дії кредитного договору він сплачував понад договірні зобов'язання замість 245,58 доларів США суми у розмірі 250, 280 та 300 доларів США, що ставить під великий сумнів розрахунок, наданий позивачем; також за період дії АТО він сплатив банку суму у розмірі 1150 доларів США.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник ПАТ «Акцент-Банк» у судове засідання апеляційного суду не з'явився; про час і місце розгляду справи ПАТ «Акцент-банк» повідомлено телефонограмою, яка зареєстрована у журналі телефонограм за № 634 від 9 лютого 2016 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги і дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 309 ч.1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Акцент-Банк» і відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує належним чином, у зв'язку з чим утворилась заборгованість; при цьому суд не взяв до уваги доводи представника відповідача за первісним позовом про те, що після укладання договору ОСОБА_1 систематично здійснював щомісячні переплати у розмірі від 35 до 50 доларів США та наданий банком розрахунок не містить зазначених переплат та взагалі не містить графи з отриманими сумами та курсу валютування, оскільки, на думку суду, позивачем за первісним позовом було надано розрахункові документи та виписку повного руху коштів за весь час дії кредитного договору, які підтверджують наявність невиконання кредитних зобов'язань; відповідачем за первісним позовом не надано жодних доказів на підтвердження переплат за кредитним договором; місто Краматорськ входило до переліку населених пунктів, визначених та затверджених розпорядженням КМ України від 30.10.2014 року №1053-р, однак згідно розпорядження КМ України від 05.11.2014 року №1079 р дію розпорядження від 30.10.2014 року зупинено; на час звернення із позовом та на час ухвалення рішення суду відсутній діючий нормативно правовий акт, який відносить м. Краматорськ до населеного пункту, на території якого проводиться антитерористична операція, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин вимог ст..2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року.

Проте з такими висновками суду погодитись неможливо, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Невиконання або неналежне виконання сторонами своїх зобов'язань по договору тягне правові наслідки, передбачені ст. 611 ЦК України, зокрема сплату неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи 27 березня 2008 року між «А-Банком», правонаступником якого є ПАТ «Акцент-Банк», і ОСОБА_1 укладений кредитно-заставний договір, за яким Банк надав позичальнику кредит в сумі 13 590, 70 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 10,56% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 26 березня 2015 року.

Згідно з п. 8.1 зазначеного договору предметом застави за цим договором є автомобіль, власником (або співласником) якого є позичальник і детальний опис якого наведено у ст. 17.9 договору. Вартість предмета застави на час підписання договору визначена у 63 150 грн. (п.17.10).

Звертаючись до суду з позовом ПАТ «Акцент-Банк» посилався на те, що у порушення ст..ст. 526, 527, 530 ЦК України та умов договору зобов'язання за договором відповідач належним чином не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановлені договором строки, у зв'язку з чим станом на 27 квітня 2015 року має заборгованість 3 646,86 доларів США.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором ПАТ «Акцент-Банк» просив витребувати у ОСОБА_1 та передати в заклад публічному акціонерному товариству «Акцент-Банк»: предмет застави - автомобіль Maple, модель: С51SМА7151, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі:НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1; комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля Maple; звернути стягнення на предмет застави: автомобіль Maple, модель: С51SМА7151, рік випуску: 2007, тип ТЗ: легковий автомобіль, № кузова/шасі:НОМЕР_1, реєстраційний номер: НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу публічному акціонерному товариству «Акцент-Банк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України а також наданням публічному акціонерному товариству «Акцент-Банк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Відповідно до ст. 33 зазначеного Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим відповідно до ч.3 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав; при цьому суд повинен враховувати співмірність заборгованості з вартістю іпотечного майна.

Згідно п. 7.2 кредитно-заставного договору застава забезпечує забезпечені вимоги в розмірі їх повної вартості, незалежно від того, якою така вартість може бути в будь-який час протягом строку дії договору. Не обмежуючи викладеного вище та положень статті 7.1 договору сторони цим погоджуються, що на дату підписання договору забезпечені вимоги становлять розмір, визначений у статті 17.11 договору.

Відповідно до положення, викладеного у п. 17.11 кредитно-заставного договору станом на дату підписання договору розмір забезпечених вимог становить 20 628,72 доларів США, плюс нараховані проценти та винагороди, а також інші суми,що можуть підлягати сплаті позичальником за договором.

З доданого до матеріалів справи графіку погашення кредиту (додаток №1 до кредитно-заставного договору №АВZNAN100038092) вбачається, що за період з 28 квітня 2008 року по 26 березня 2015 року ОСОБА_1 повинен був погасити кредит в сумі 13 590.70 доларів США, винагороду в сумі 1 142.18 доларів США та проценти в сумі 5 912. 42 доларів США, а всього ОСОБА_1 за зазначений період повинен був сплатити 20 645.38 грн.

Згідно додатку №2 до кредитно-заставного договору щомісячний платіж встановлений у розмірі 245.58 доларів США.

Разом з тим, з доданої до матеріалів справи виписки про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 вбачається,що, починаючи з 21 квітня 2008 року і по 28 січня 2014 року ним щомісячно вносилися кошти на погашення кредиту в більшому розмірі, ніж передбачено графіком (від 250 до 300 доларів), за виключенням декількох місяців (вересень 2012 року, березень 2009 року, лютий 2010 року, листопад 2011 року, червень 2012 року, жовтень 2013 року, лютий, червень 2014 року), коли платежі були здійснені у відповідних наступних місяцях і за виключенням періоду з березня 2014 року по 23 квітня 2014 року, коли ним щомісячно вносилися грошові кошті від 50 до 150 доларів США. Всього за період з квітня 2008 року по березень 2015 року (строку повернення кредиту) сплачено на погашення кредиту, винагороди та процентів 20 839.42 доларів США, тобто в межах розміру забезпечених вимог, передбачених п. 17.11 кредитно-заставного договору.

Крім того, п. 13 кредитно-заставного договору передбачений порядок звернення стягнення на предмет застави. Так, у пункті 13.2 - «позасудове звернення стягнення» зазначено, що сторони цим прямо погоджуються, що для задоволення забезпечених вимог з вартості предмета застави після настання події дефолту банк не зобов'язаний звертатися за захистом своїх прав в судовий орган або інший орган вирішення спорів. За рішенням банку і якщо це не заборонено законодавством України предмет застави може бути реалізований або використаний в інший спосіб для задоволення забезпечених вимог без застосування судових процедур. При цьому банк на власний розсуд може обрати процедуру позасудового звернення стягнення на предмет застави між таких варіантів, як передача предмета застави у власність банку для задоволення і погашення забезпечених вимог; продаж предмета застави банком третій особі у відповідності із вимогами законодавства України; звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса; будь-яка інша процедура, дозволена законодавством України.

Відповідно до положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Отже, враховуючи, що відповідачем в межах дії кредитно-заставного договору майже не порушувались строки сплати щомісячних платежів, розмір яких до березня 2014 року становив більше щомісячного розміру платежу, встановленого графіком, сума кредитних коштів сплачена в розмірі забезпечених договором вимог, а також з огляду на положення п. 13.5 кредитно-заставного договору, яким передбачено, що положення договору не обмежують право банку використовувати для реалізації прав банку чи примусового виконання обов'язків позичальника за цим договором будь-який інший порядок і засоби захисту прав, що прямо не передбачені в цьому договорі, але дозволені чинним законодавством. апеляційний суд вважає, що позовні вимоги саме про звернення стягнення на предмет іпотеки - автомобіль задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту ст.ст. 11, 15 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавство. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту порушених прав та інтересів міститься в ст. 16 ЦК України.

З огляду на зазначені норми такий спосіб захисту прав, на який послався ОСОБА_1, звертаючись із зустрічною позовною заявою, не може бути визнаний належним способом захисту, оскільки зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 вбачається, що він фактично заперечує проти позовних вимог, з якими ПАТ «Акцент-Банк» звернувся до нього про звернення стягнення на предмет іпотеки, наводячи відповідні мотиви.

Тому позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Акцент-банк» про захист прав споживача не підлягають задоволенню, оскільки ним обраний неналежний спосіб захисту.

Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.2, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 26 листопада 2015 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Акцент-банк» про захист прав споживача відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Судді: