Ухвала суду № 55908822, 27.01.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2016 року м. Київ К/9991/7949/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31.08.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011

у справі № 2а-6825/11/1270 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технотон-Луганськ" (далі - ТОВ "Технотон-Луганськ")

до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську (далі - ДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 31.08.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011, позов ТОВ "Технотон-Луганськ" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення ДПІ від 13.07.2011 № 0000792310, яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 4500,00 грн.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах касаційної скарги, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки, викладені в акті від 30.06.2011 № 1659/23/37178802 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Технотон-Луганськ" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Альянсмашагротранс" за період з 01.10.2010 по 30.11.2010. Згідно з цими висновками ТОВ "Технотон-Луганськ" порушено вимоги підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір; далі - Закон № 168/97-ВР), внаслідок чого занижено ПДВ у податковій декларації за жовтень 2010 року на 3600,00 грн. Такі висновки податкового органу вмотивовані посиланням на нікчемність правочинів з поставки товарів між позивачем і ПП "Альянсмашагротранс" (постачальник) на загальну суму 21 600,00 грн. (у тому числі, ПДВ - 3 600,00 грн.), як таких, що укладені без наміру викликати правові наслідки, що обумовлені ними, та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави у вигляді заниження об'єкту оподаткування та несплати податків до бюджету, оскільки під час здійснення заходів податкового контролю (використані результати перевірки ПП "Альянсмашагротранс", викладені у акті від 05.04.2011 № 198/23/37057712) встановлено, що господарські операції із придбання товарів (послуг) вказаним підприємством не мали реального характеру.

У судовому процесі встановлено, що ТОВ "Технотон-Луганськ" придбало товар (етикетки/ватман) у ПП "Альянсмашагротранс". Останнім на адресу ТОВ "Технотон-Луганськ" виписані видаткові та податкові накладні від 25.10.2010 № 25102, від 29.10.2010 № 29103. Згідно наданих представником позивача пояснень придбаний у ПП "Альянсмашагротранс" товар з огляду на його негабаритність був доставлений без застосування вантажного або залізничного транспорту, внаслідок чого відповідні товарно-транспортні накладні не складалися. На час вчинення господарських операцій вище зазначений контрагент позивача мав податкову та господарську правосуб'єктність. Придбаний позивачем товар був використаний у господарській діяльності, що підтверджено актом приймання-передачі товару та актом списання на реалізацію.

На підставі оцінки вище перелічених доказів суд зробив висновок, що надані позивачем документи щодо здійснення господарських операцій, фінансові показники яких він відтворив у податковому обліку за наслідками операцій із придбання товару у ПП "Альянсмашагротранс", за відсутності доказів з боку ДПІ, що ці документи містять недостовірну інформацію, дійшов висновку про недоведеність податковим органом в судовому процесі, що дані податкового обліку ТОВ "Технотон-Луганськ" не відповідають дійсності.

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 01.01.2011 у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) платник податку (покупець) має право включити сплачені ним у ціні придбаних товарів (послуг) суми податку до податкового кредиту за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цієї ж статті не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність оцінку податкового обліку платника податку на його (податкового обліку) відповідність податковому законодавству від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками товарів (послуг), якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у господарській діяльності, та фактично придбав товари (послуги) у цих постачальників. Одне лише порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо декларування сум и податкового кредиту, якщо в судовому процесі не встановлено факту обізнаності чи-то сприяння покупцем постачальнику в ухиленні від оподаткування (факту участі у незаконній податковій мінімізації). За відсутності встановлення такого факту платник податків (покупець товару (послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з підстав неправомірної податкової поведінки його контрагентів.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суди попередніх інстанцій, зробивши з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінку доказів, наданих позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих у період з 01.10.2010 по 30.11.2010 за наслідками господарських операцій з ПП "Альянсмашагротранс", та з огляду на відсутність доказів з боку ДПІ щодо підтвердження вчинення ТОВ "Технотон-Луганськ" податкового правопорушення, дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев