Ухвала суду № 55908636, 16.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" лютого 2016 р. м. Київ К/800/432/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2014

та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2014

у справі № 818/2038/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НПП Технологія»

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НПП Технологія» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області від 15.04.2014 № 00007422203, № 0000752203 та № 0000762203.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2014, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів - без змін, як законні та обґрунтовані.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки ТОВ «НПП Технологія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 по 31.12.2013, складено акт № 474/18-17-22-0005/34560391 від 26.03.2014, в якому зафіксовані порушення, зокрема: абз. «а» пп. 14.1.11, пп. 14.1.36, пп. 14.1.56, пп. 14.1.159, пп. 14.1.231, абз. 5 пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.4, п. 44.6 ст. 44, п. 135.1, п. 135.2, п. 135.4, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 137.1, п. 137.4 ст. 137, п. 138.1 ст. 138, п. 150.1 ст. 150, абз. 2 пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог ст. 3, п. 1 ст. 189, п. 3 ст. 180, ст. 190 Господарського кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на загальну суму 2 163 880 грн., заниження податку на прибуток на суму 206 467 грн.; пп. 14.1.36, пп. 14.1.56, пп. 14.1.159, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 423 334 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 15.04.2014 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000742203 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 163 880 грн.;

- № 0000752203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 309 701 грн., в т.ч.: 206 467 грн. основного платежу та 103 234 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000762203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 623 669 грн., в т.ч.: 415 779 грн. основного платежу та 207 890 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що у період з липня 2012 року по серпень 2013 року ТОВ «НПП Технологія» мало взаємовідносини з пов'язаною особою ТОВ «Собі», з якою було укладено договір купівлі-продажу від 09.12.2010 № 091210-01 про реалізацію піноскла та пінокрихти. На виконання умов договору, ТОВ «НПП Технологія» реалізовувало ТОВ «Собі» власну продукцію.

Згідно висновків перевіряючих, підприємством у спірному періоді було неправомірно визначено обсяг доходу за цінами, нижчими ніж понесені витрати, в результаті чого обсяг задекларованих витрат у податковому обліку перевищив обсяг доходів, що обумовило формування збитків у сумі 2 292 тис. грн. Формування підприємством відпускної ціни є необґрунтованим, оскільки обсяг понесених витрат не компенсує обсяг отриманих доходів, в результаті чого доходи у податковому обліку є заниженими. Крім того, підприємством також неправомірно віднесено до безнадійної заборгованості суму 1 262 000 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на суму 206 467 грн.

Підставою для висновків податкового органу про заниження позивачем у спірний період податку на прибуток на суму 206 467 грн., слугував той факт, що підприємством за період з 01.01.2010 по 31.12.2013 було отримано від постачальника ТОВ «Собі» товарно-матеріальні цінності, внаслідок чого виникла прострочена кредиторська заборгованість на суму 1 262 000 грн., дата виникнення якої 31.12.2010 і яка до 31.12.2013 не була сплачена.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що податковий орган визначив ціни та дохід у спосіб не встановлений податковим законодавством; визначення відпускних цін позивачем необхідно було проводити на підставі понесених витрат, колегія суддів вважає неправомірними, оскільки вказаний метод визначення ціни не визначений статтею 39 Податкового кодексу України; є помилковою думка відповідача, що сума задекларованих доходів від операційної діяльності по взаємовідносинах з пов'язаною особою ТОВ «Собі» повинна бути збільшена на суму адміністративних витрат в розмірі 2 116 668 грн., оскільки адміністративні витрати не є складовою частиною собівартості та не входять до переліку витрат, які понесені у зв'язку із виготовленням та продажем товарів, а тому - не підлягають врахуванню у податковому обліку і не повинні враховуватись при визначенні доходу та витрат від продажу товарів; висновки акту перевірки про заниження позивачем податку на додану вартість на суму 415 779 грн., є безпідставними, оскільки спростовані встановленими судами попередніх інстанцій обставинами по даній справі, у зв'язку з неправомірним донарахуванням позивачу доходів від операційної діяльності у сумі 2 116 668 грн.; перевіряючими під час проведеної перевірки не було прийнято до уваги факт наявності укладеного між ТОВ «НПП Технологія» і ТОВ «Собі» договору № 1/01-11 від 31.12.2010 про збільшення позовної давності, за умовами якого строк позовної давності збільшений на 10 років; позивачем були вчинені дії, спрямовані на сплату заборгованості, а саме: 09.10.2012 платіжним дорученням № 552 позивачем було повернуто ТОВ «Собі» 100 000 грн., що свідчить про переривання перебігу позовної давності за цими зобов'язаннями згідно приписів ст. 264 Цивільного кодексу України.

Однак, висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до абз. 2 пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України витрати, понесені у зв'язку з продажем/обміном товарів, виконанням робіт, наданням послуг пов'язаним з таким платником податку особам або за операціями з давальницькою сировиною, визнаються в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу/обміну.

Згідно положень п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу визначено, що до переліку витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складається, у тому числі, з витрат операційної діяльності та інших витрат.

Відповідно до положень пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з п. 138.8 ст. 138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 ПК України).

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що при здійсненні платником податку операцій з продажу/обміну товарів, виконання робіт, надання послуг з пов'язаними з таким платником особами, або за операціями з давальницькою сировиною всі витрати, понесені у зв'язку з такими операціями, не повинні перевищувати отримані від цих операцій доходи. Тобто, Податковий кодекс України виключає можливість врахування у податковому обліку збитків, які утворились внаслідок здійснення операцій з пов'язаними з таким платником особами або давальницькою сировиною.

Таким чином, суму витрат, які враховуються при визначенні оподатковуваного доходу платника, за операціями з пов'язаною особою обмежено сумою доходу від таких операцій. Наведене вимагало від судів попередніх інстанцій визначення суми доходу, отриманого позивачем від реалізації товарів ТОВ «Собі» згідно договору купівлі-продажу від 09.12.2010 № 091210-01, та порівняння цього доходу з сумою витрат, понесених позивачем у зв'язку з наданням цих послуг. Ці витрати сукупно не можуть перевищувати доходів платника податку від продажу товарів, робіт, послуг пов'язаній особі. Надлишок витрат (перевищення їх суми над сумою доходу від продажу) не підлягає відображенню в податковому обліку з податку на прибуток.

При цьому, поняття витрат, понесених у зв'язку з продажем товарів, у розумінні абз. 2 пп. 153.2.6 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України охоплює всі витрати, що підлягають урахуванню в податковому обліку у зв'язку зі здійсненням відповідної операції з поставки товарів, робіт, послуг, - як-от собівартість наданих послуг, витрати на збут, адміністративні витрати тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій не було досліджено умов укладеного між ТОВ «НПП Технологія» і ТОВ «Собі» договору № 1/01-11 від 31.12.2010 про збільшення строку позовної давності для визначення наявності у позивача на момент проведення перевірки простроченої кредиторської заборгованості в сумі 1 262 000 грн.

Лише за встановлення всіх обставин по даній справі можливе прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.12.2014 та постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.10.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний