Постанова № 55908211, 16.02.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2016 р. Справа № 918/148/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Крейбух О.Г.

при секретарі Дроздюк О.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства "АКО" на рішення господарського суду Рівненської області від 16.04.15 р. у справі № 918/148/15 (суддя Павленко Є.В. )

за позовом Приватного підприємства "Юмалс", який є правонаступником ОСОБА_3 акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укоопспілка", м.Київ

до Фермерського господарства "АКО", с.Острожець, Млинівського р-н., Рівненська область

про стягнення заборгованості в сумі 2 746 644 грн. 31 коп.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.04.2015 р. у справі №918/148/15 (суддя Павленко Є.В.) позов ОСОБА_3 акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укоопспілка" до Фермерського господарства "АКО" про стягнення заборгованості в сумі 2 746 644 грн. 31 коп. задоволено частково.

Стягнуто з фермерського господарства "АКО" на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укоопспілка" 1 511 250 грн. 00 коп. заборгованості за кредитом, 523 700 грн. 46 коп. заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом, 39 389 грн. 46 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом, 534 457 грн. 62 коп. інфляційних втрат, нарахованих у звязку з несвоєчасним поверненням тіла кредиту, 109 732 грн. 40 коп. інфляційних втрат, нарахованих у звязку з несвоєчасним поверненням процентів за користування кредитом, три проценти річних у розмірі 51 920 грн. 75 коп., нараховані у звязку з несвоєчасним поверненням тіла кредиту, а також три проценти річних у розмірі 8 874 грн. 29 коп., нараховані у звязку з несвоєчасним поверненням процентів за користування кредитом. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. У прийнятті зустрічної позовної заяви фермерського господарства "АКО" до публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укоопспілка" про стягнення 858 295 грн. 98 коп. відмовлено.

В апеляційній скарзі Фермерське господарство "АКО" посилається на ту обставину, що господарський суд Рівненської області порушив норми матеріального та процесуального права що призвело до неправильного вирішення питання та винесення помилкового рішення. Крім того, суд не в повному обсязі з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Зокрема скаржник зазначає, позивачем не було надано суду жодного належного і допустимого доказу на підтвердження видачі відповідачу спірних кредитних коштів та існування заборгованості позичальника, а надані позивачем розрахунки заборгованості містять неправдиву інформацію та були проведені останнім з порушеннями приписів чинного законодавства. Крім того, Банк у встановленому законом та договором порядку не повідомив Господарство про збільшення процентної ставки за кредитом, що призвело до необґрунтованого збільшення заборгованості позичальника.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2015 р. апеляційну скаргу Фермерського господарства "АКО" прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Ухвалою від 28.09.2015 р. Рівненський апеляційний господарський суд зупинив провадження у справі №918/148/15 у зв'язку з проведенням судово-економічної експертизи та направив матеріали справи до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр судових експертиз" м.Київ.

12 листопада 2015 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду від експерта ОСОБА_4 надійшло клопотання за вих. №2-10/11 від 10.11.2015 р., в якому експерт просить надати додаткові документи, які необхідні для проведення експертизи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.11.2015 р. у справі № 918/148/15, призначено розгляд вказаного клопотання на 27.11.2015 р. та зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укоопспілка" надати апеляційному суду додаткові документи, які необхідні для проведення експертизи.

В судове засідання 27.11.15 р. представники сторін не прибули. Проте, 26.11.15 р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання, в якому він повідомляє, що не зміг підготувати усі документи, що просить надати суд на вимогу експертної установи, а тому просить відкласти судове засідання на іншу дату.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.11.2015 р. у справі №918/148/15 задоволення клопотання позивача та відкладено розгляд справи на 04.12.2015 р.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 р. у справі №918/148/15 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Юрчука М.І. та відповідно до п. 6.3. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено для розгляду справи №918/148/15 колегію суддів у складі: головуюча суддя Філіпова Т.Л., судді Бучинська Г.Б., Крейбух О.Г.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.12.2015 р. у справі №918/148/15 прийнято апеляційну скаргу Фермерського господарства "АКО" до провадження колегією суддів у складі: головуюча суддя Філіпова Т.Л., судді Бучинська Г.Б., Крейбух О.Г.

28.01.2016 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшов висновок судово-економічної експертизи №2-25/01 від 25.01.2016 року та матеріали справи №918/148/15.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2016 року поновлено провадження, справу призначено до розгляду на 16.02.2016 р.

12.02.2016 р. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ "Укоопспілка" звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду із клопотанням про заміну позивача по справі, ОСОБА_3 акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укоопспілка", на його процесуального правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо".

16.02.2016 р. до Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Приватного підприємства "Юмалс" про заміну сторони у справі №918/148/15, а саме позивача ОСОБА_3 акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укоопспілка" на його процесуального правонаступника Приватного підприємства "Юмалс".

У судовому засіданні колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність визначених законом підстав для задоволення клопотання Приватного підприємства "Юмалс" про заміну позивача у справі її процесуальним правонаступником та відхилити клопотання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АБ "Укоопспілка" про заміну позивача по справі правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо".

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 р. замінено позивача у справі №918/148/15 - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укоопспілка" на правонаступника - Приватне підприємство "Юмалс" (35113, Рівненська обл., Млинівський район, село Острожець, код ЄДРПОУ 40118261).

Представник приватного підприємства "Юмалс" - ОСОБА_1 заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та надав пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 16.04.2015 р. у справі №918/148/15 є законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні представник відповідача Фермерського господарства «АКО» ОСОБА_2 підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі та надала пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 16.04.2015 р. у справі №918/148/15 є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 4 лютого 2011 року між Господарством та Банком був укладений кредитний договір № 15, за умовами якого, з урахуванням додаткової угоди до цього правочину від 3 лютого 2012 року № 1 та договору про внесення змін до нього від 1 лютого 2013 року №2/15/0402011, останній зобовязався надати позичальнику на поповнення його обігових коштів та закупівлю мінеральних добрив кредит у вигляді відкличної відновлювальної кредитної лінії на граничну суму 1 512 000 грн. 00 коп. на строк до 26 грудня 2013 року, а відповідач, у свою чергу, повернути даний кредит і сплатити проценти за користування ним у розмірі 22 % річних .

Вказаний договір, а також додаткова угода до цього правочину від 3 лютого 2012 року № 1 та договір про внесення змін до нього від 1 лютого 2013 року № 2/15/0402011 підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих юридичних осіб.

Відповідно до пункту 1.2 цього правочину кредит надається на строк з 4 лютого 2011 року до 3 лютого 2012 року.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що позичальник зобовязується використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту на кредитний рахунок № 20626015102313 в РФ ПАТ АБ "Укоопспілка" не пізніше 3 лютого 2012 року.

Пунктом 1.1 зазначеної угоди, з урахуванням договору про внесення змін до цього правочину від 1 лютого 2013 року № 2/15/0402011, було унормовано, що термін дії цього договору 26 грудня 2013 року.

За змістом пунктів 3.1-3.2 договору Банк зобовязується відкрити позичальнику кредитний рахунок № 20626015102313 для перерахування коштів по кредитній лінії та забезпечити останнього консультативними послугами з питань виконання договору.

Відповідно до пункту 3.3 цього правочину кошти по кредиту перераховуються Банком з кредитного рахунку № 20639013103453 на поточний рахунок № 26000001013467 в РФ ПАТ АБ "Укоопспілка" або безпосередньо на рахунки постачальників за умов отримання Банком попередньої письмової заяви позичальника про видачу кредитних коштів в рахунок кредитної лінії.

Повернення кредиту, сплата відсотків здійснюється на рахунок № 29093036102313 або відповідно на рахунки № 20626015102313, № 20682015102313. Сплата відсотків здійснюється до 25 числа кожного місяця (пункт 4.2 договору).

Даним пунктом також встановлено, що нарахування відсотків проводиться з моменту виникнення заборгованості по кредитному рахунку за фактичне число календарних днів користування кредитом. Відсотки за користування кредитом нараховуються щомісячно у період з 1 числа до 30/31 числа поточного місяця включно. Відсоткова ставка нараховується за методом "факт-360" (передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці та 360 днів у році).

Додатковою угодою до вищезазначеного правочину від 3 лютого 2012 року № 1 його було доповнено пунктом 1.5, за умовами якого позичальник у будь-якому випадку зобовязується повернути кредит у повному обсязі, сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 22 % річних, пеню, штрафні санкції у разі їх нарахування, у строк не пізніше 1 лютого 2013 року.

У пункті 4.8 договору, з урахуванням договору про внесення змін до цього правочину від 1 лютого 2013 року № 2/15/0402011, сторони погодили, що позичальник зобовязується направляти грошові кошти на відкриті в Банку поточні рахунки в обсязі, пропорційному кредитній заборгованості позичальника перед Банком, в сумі загальної кредитної заборгованості позичальника за кредитом протягом всього терміну кредитування.

Крім того, за змістом пункту 4.9 спірного договору позичальник зобовязується направляти кошти для погашення заборгованості в наступній черговості: в першу чергу погашається прострочена заборгованість за нарахованими відсотками, у другу чергу строкова заборгованість за нарахованими відсотками, у третю чергу строкова заборгованість по кредиту.

Пунктом 4.13 договору, з урахуванням договору про внесення змін до цього правочину від 1 лютого 2013 року № 2/15/0402011, встановлено, що Банк має право за умови порушення позичальником зобовязань, зазначених у пунктах 4.8, 4.12, 5 цього договору, збільшити плату за користування кредитом на 6 відсотків річних проти встановленої у пункті 1.4 договору ставки, яка нараховується Банком у порядку, визначеному в пункті 4.2 кредитного договору. Банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки протягом 5 робочих днів з дати її зміни.

За змістом пункту 5 договору про внесення змін до цього правочину від 1 лютого 2013 року № 2/15/0402011 позичальник зобовязується здійснювати погашення кредитної заборгованості згідно наступного графіку, без урахування нарахованих поточних відсотків: лютий 2013 року грудень 2013 року по 137 387 грн. 00 коп. щомісячно.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищенаведеної угоди Банк надав позичальнику кредитні кошти у загальному розмірі 1 511 250 грн. 00 коп.

Вказаний факт підтверджується, зокрема, наявною у матеріалах справи копією клопотання голови Господарства від 4 лютого 2011 року № 3 про відкриття відновлювальної кредитної лінії копією заяви відповідача на отримання спірної суми кредиту № 15, копією виписки з банківського рахунку Господарства, а також копією акту перевірки цільового використання кредиту, підписаного уповноваженим працівником Банку та головою Господарства.

У звязку з тим, що Фермерське господарство «АКО» взяте на себе зобовязання за договором по поверненню суми кредиту та сплаті процентів виконало не в повному обсязі, ОСОБА_3 акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укоопспілка" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення заборгованості в сумі 2 746 644 грн. 31 коп.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 16.04.2015 р. у справі №918/148/15 позов ОСОБА_3 акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укоопспілка" до Фермерського господарства "АКО" про стягнення заборгованості в сумі 2 746 644 грн. 31 коп. задоволено частково.

Під час апеляційного провадження, представником відповідача було подано клопотання про призначення судово-економічної експертизи та визначено в якості експертної установи Товариство з обмеженою відповідальністю «Український центр судових експертиз», м.Київ.

Ухвалою від 28.09.2015 р. Рівненський апеляційний господарський суд зупинив провадження у справі №918/148/15 у зв'язку з проведенням судово-економічної експертизи та направив матеріали справи до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український центр судових експертиз" м.Київ.

На вирішення експерта було поставлено наступне питання:

1.Чи підтверджується первинними бухгалтерськими документами видача кредитних коштів згідно умов кредитного договору № 15 від 04.02.2011 р.? Якщо підтверджується, то в якій сумі?

2. Чи підтверджується даними бухгалтерського обліку перерахування кредитних коштів Фермерському господарству "АКО" в спосіб визначений умовами кредитного договору №15 від 04.02.2011 р.?

3. Чи відповідає даним бухгалтерського обліку та умовам кредитного договору №15 від 04.02.2011 р. сума заборгованості Фермерського господарства "АКО" по сплаті тіла кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, пені, нарахованої на заборгованість за кредитом, пені, нарахованої на заборгованість за відсотками, інфляційних втрат, нарахованих на тіло кредиту інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість по сплаті відсотків, 3% річних, нарахованих на заборгованість по сплаті тіла кредиту та відсотків, яка визначена позивачем та пред'явлена до стягнення відповідно до позовної заяви (з урахуванням заяв про збільшення позовних вимог), тобто станом на 17.02.2015 р.?

28.01.2016 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшов висновок судово-економічної експертизи №2-25/01 від 25.01.2016 р. та матеріали справи №918/148/15.

З висновків експерта вбачається, що за відсутності первинних документів, в яких відображені операції з видачі ПАТ АБ Укоопспілка кредитних коштів СФГ АКО згідно кредитного договору № 15 від 04.02.2011 року, підтвердити первинними бухгалтерськими документами видачу кредитних коштів за вказаним договором експерту не видається за можливе. За даними ПАТ АБ Укоопспілка, зокрема виписки Банку з кредитного рахунку №20626015102313, відкритого СФГ АКО згідно кредитного договору № 15 від 04.02.2011 року, як регістру аналітичного обліку банківських операцій, підтвердити даними бухгалтерського обліку перерахування кредитних коштів Фермерському господарству АКО в спосіб визначений умовами кредитного договору №15 від 04.02.2011 року експерту не видається за можливе.

У звязку з тим, що за результатами дослідження першого та другого питань, поставлених в ухвалі суду, експертом документально не підтверджена видача кредитних коштів Фермерському господарству «АКО» та відповідно відображення таких операцій в бухгалтерському обліку банку, а вирішення третього питання повязане з відповідями за вказаними питаннями, дослідження по третьому питанню щодо відповідності даним бухгалтерського обліку та умовам кредитного договору № 15 від 04.02.2011 року суми заборгованості Фермерського господарства АКО по сплаті тіла кредиту, відсотків за користування кредитними коштами, пені, нарахованої на заборгованість кредитом, пені, нарахованої на заборгованість за відсотками, інфляційних втрат, нарахованих на тіло кредиту інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість по сплаті відсотків, 3% річних, нарахованих на заборгованість по сплаті тіла кредиту та відсотків, яка визначена позивачем та предявлена до стягнення відповідно до позовної заяви (із урахуванням заяв про збільшення позовних, вимог), тобто станом на 17.02.2015 р., не проводиться.

Аналізуючи висновок судової експертизи у порядку статті 43 ГПК України, які містяться у матеріалах справи, апеляційний суд враховує наступне.

Відповідно до положень статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, крім інших засобів доказування, висновками судових експертів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об"єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває в провадженні, зокрема, суду.

За правилами статті 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

У відповідності до ч.1 ст.42 ГПК України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

Разом і з тим, згідно з частиною 5 статті 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами статті 43 ГПК України.

Ознайомившись з висновком судової експертизи, заслухавши думку сторін стосовно наданих експертом відповідей на поставлені судом питання, взявши до уваги рекомендації, які містяться у п.18 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 18.03.2012 р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи», колегія суддів прийшла до наступних висновків.

При перевірці і оцінці експертного висновку, суд крім іншого повинен переконатись у тому, що експертне дослідження проведено при наявності достатньо поданих експерту обєктів дослідження. Враховуючи, що відповіді експерта сформульовано таким чином, що не містять в собі висновків по суті поставлених питань, а мають лише в своєму змісті констатацію факту неможливості дослідження у звязку з відсутністю первинних документів, в яких відображені операції банку з видачі кредитних коштів, а також інших обєктів дослідження, колегія суддів оцінює наданий висновок як такий, що не має доказового значення у цій справі.

У той же час, виходячи з наведеного вище, висновок експерта також і не впливає на загальний висновок щодо обґрунтованості позовних вимог, оскільки інші докази, які містяться у матеріалах справи і досліджені апеляційним судом, оцінені в сукупності, є достатніми для достовірного і повного встановлення обставин отримання відповідачем кредитних коштів відповідно до кредитного договору №15 від 04.02.2011 р.

Відтак, надавши оцінку наявним у справі доказам та врахувавши доводи апеляційної скарги, вважає, що висновок господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_3 акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укоопспілка" до Фермерського господарства «АКО» про стягнення заборгованості в сумі 2 746 644 грн. 31 коп. є правильним.

При цьому апеляційним судом враховується наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 193 ГК України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань.

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Перевіривши обґрунтованість заявленого до стягнення з Фермерського господарства «АКО» розміру заборгованості за неповернутим кредитом, яка складає 1 511 250 грн. 00 коп., а також наданий позивачем розрахунок процентів у розмірі 523 700 грн. 46 коп., нарахованих за користування кредитними коштами, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції сума стягнення що відповідає умовам вказаного кредитного договору та вимогам законодавства України.

В апеляційній скарзі Фермерське господарство «АКО» посилається на те, що ОСОБА_3 акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укоопспілка" не було надано суду жодного належного і допустимого доказу на підтвердження видачі відповідачу спірних кредитних коштів та існування заборгованості позичальника не беруться колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, у матеріалах справи наявна копія заяви відповідача на отримання спірної суми кредиту № 15, а також копія виписки з банківського рахунку Господарства, яка підтверджує факт видачі Банком відповідачу кредиту в розмірі 1 511 250 грн. 00 коп. Крім того, у матеріалах справи наявні виписки з банківського рахунку відповідача, які свідчать про розпорядження ним даними грошовими коштами. Так, з наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень від 10 лютого 2011 року № 10-02 на суму 789 750 грн. 00 коп. та від 14 лютого 2011 року № 11-02 на суму 721 500 грн. 00 коп. вбачається, що в рахунок погашення заборгованості відповідача перед приватним підприємством-фірмою "Агробудсервіс" за мінеральні добрива відповідач з свого позичкового рахунку, відкритого для перерахування коштів по кредитній лінії в порядку пункту 3.1 спірного договору, сплатив на розрахунковий рахунок даної юридичної особи грошові кошти у загальному розмірі 1 511 250 грн. 00 коп., що складають загальну суму кредиту, отриманого від Банку за кредитним договором від 4 лютого 2011 року № 15. Факт цільового використання спірного кредиту додатково підтверджується копією акту перевірки цільового використання даного кредиту, власноручно підписаного головою Господарства та скріпленого печаткою відповідача.

Проте колегія суддів критично оцінює такі посилання представників Господарства, оскільки наявні у матеріалах справи документи, зокрема, копія заяви відповідача на отримання спірної суми кредиту № 15, копії платіжних доручень від 10 лютого 2011 року №10-02, від 14 лютого 2011 року № 11-02 та копія акту перевірки цільового використання кредиту, містять посвідчувальний аркуш із зазначенням кількості прошитих і пронумерованих аркушів, який скріплений власноручним підписом уповноваженої особи позивача та відтиском печатки Банку. Крім того, наявні у матеріалах справи банківські виписки з рахунку відповідача підписані уповноваженою особою Банку та головним бухгалтером даної кредитної установи, а також скріплені печаткою позивача.

Крім того, Фермерське господарство «АКО» в апеляційній скарзі посилалося на те, що Банк у встановленому законом та договором порядку не повідомив відповідача про збільшення процентної ставки за кредитом, що призвело до необґрунтованого нарахування позивачем заборгованості позичальника за збільшеною ставкою.

Зі змісту наданого Банком розрахунку процентів, нарахованих за користування кредитними коштами, вбачається, що Банком при його здійсненні була застосована збільшена процентна ставка у розмірі 28 % річних.

За змістом частин 1, 2 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з частиною 4 даної статті у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

У той же час зазначена норма, на яку посилався відповідач, не містить імперативних приписів щодо неможливості застосування такої збільшеної процентної ставки у випадку неналежного повідомлення кредитодавцем позичальника про її зміну, або відсутності такого повідомлення.

За частиною 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Як було зазначено вище, пунктом 4.13 договору, з урахуванням договору про внесення змін до цього правочину від 1 лютого 2013 року № 2/15/0402011, встановлено, що Банк має право за умови порушення позичальником зобовязань, зазначених у пунктах 4.8, 4.12, 5 цього договору, збільшити плату за користування кредитом на 6 відсотків річних проти встановленої у пункті 1.4 договору ставки, яка нараховується Банком у порядку, визначеному в пункті 4.2 кредитного договору. Банк надсилає позичальнику письмове повідомлення про зміну відсоткової ставки протягом 5 робочих днів з дати її зміни.

Даний пункт договору повністю узгоджується з нормою частини 2 статті 10561 ЦК України.

Сторони підтверджують, що зміна розміру процентної ставки за визначених у пункті 4.13 цього договору умов здійснюється Банком та позичальником за взаємною згодою сторін, яка досягнута з підписанням цього договору, та зміна розміру процентної ставки у даному випадку здійснюється за повідомленням Банку без підписання сторонами відповідних договорів про внесення змін до цього договору (пункт 4.14 договору в редакції договору про внесення змін до цього правочину від 1 лютого 2013 року № 2/15/0402011).

Відповідно до пункту 7.12 вищезазначеної угоди при невиконанні вимог пунктів 4.7, 4.8 цього договору відсоткова ставка за користування кредитними коштами встановлюється у розмірі 28 % річних, починаючи з 1-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося невиконання наведених вимог. Включенням у договір цього пункту позичальник надає Банку право без попередження позичальника встановлювати вищенаведені відсоткові ставки при настанні вказаних подій.

Згідно з пунктом 4.7 спірного договору позичальник зобов'язується проводити розрахунки за контрактами, що підтверджують цільове призначення кредиту, протягом періоду кредитування через поточний або кредитний рахунок позичальника, відкритий у Банку, та надавати в Банк належним чином оформлені та засвідчені зміни до вказаних контрактів із зазначенням у реквізитах позичальника поточного рахунку, відкритого у Банку.

За пунктом 4.8 цього правочину, з урахуванням договору про внесення змін до нього від 1 лютого 2013 року № 2/15/0402011, позичальник зобов'язується направляти грошові потоки на поточні рахунки, відкриті у Банку, в обсягу, пропорційному кредитній заборгованості позичальника перед Банком в сумі загальної кредитної заборгованості позичальника за кредитом, протягом всього терміну кредитування.

Зі змісту вищезазначених положень спірного договору вбачається, що сторони погодили автоматичне застосування Банком збільшеної процентної ставки після порушення позичальником вимог пунктів 4.8, 4.12, 5 спірного договору. Водночас повідомлення про застосування такої ставки відбувається протягом 5 робочих днів з дати її зміни. Тобто збільшення вищезазначеної ставки не ставиться положеннями укладеного між сторонами кредитного договору в залежність від належного повідомлення Господарства про зміну процентної ставки за кредитом, а повязується з неналежним виконанням відповідачем умов цього правочину.

Слід також зазначити, що кредитний договір від 4 лютого 2011 року № 15 також не містить приписів щодо неможливості застосування такої збільшеної процентної ставки у випадку неналежного повідомлення кредитодавцем позичальника про її зміну, а також відповідальності Банку за неналежне повідомлення (не повідомлення) відповідача про збільшення процентної ставки за кредитом.

Як вже було зазначено, у пункті 5 договору про внесення змін до вищезазначеного правочину від 1 лютого 2013 року № 2/15/0402011 сторони погодили, що позичальник зобовязується здійснювати погашення кредитної заборгованості згідно наступного графіку, без урахування нарахованих поточних відсотків: лютий 2013 року грудень 2013 року по 137 387 грн. 00 коп. щомісячно.

Водночас з наявних у матеріалах справи доказів, зокрема, виписок з банківського рахунку Господарства, вбачається, що останнє не виконало належним чином вищенаведені умови кредитного договору, чим порушило пункт 5 цієї угоди. Також у матеріалах справи відсутні докази належного виконання Господарством пунктів 4.7, 4.8 даної кредитної угоди.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про обґрунтоване нарахування Банком заборгованості відповідача за збільшеною процентною ставкою у розмірі 28 % річних.

Відтак, враховуючи те, що сума основного боргу відповідача за кредитним договором від 4 лютого 2011 року № 15, яка складає 1 511 250 грн. 00 коп., а також сума заборгованості останнього по процентам за користування кредитом у розмірі 523 700 грн. 46 коп., підтверджені належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Господарство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаних сум заборгованості перед позивачем, колегія суддів дійшла висновку про законність та обґрунтованість вимог Банку до відповідача про стягнення даних грошових коштів, а тому позов у цій частині задоволено правомірно.

Також, з матеріалів справи вбачається, що Банк у своїй позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 9 квітня 2015 року № 723, згідно наданого останнім розрахунку просив суд стягнути з відповідача 88 107 грн. 95 коп. пені, нарахованої у період з 17 лютого 2014 року по 26 червня 2014 року на суму несвоєчасно повернутого тіла кредиту в розмірі 1 511 250 грн. 00 коп., а також 39 871 грн. 33 коп. пені, нарахованої у період з 17 лютого 2014 року по 17 лютого 2015 року на відповідні суми несвоєчасно повернутих процентів за користування кредитом.

Відповідно до частини 2 статті 193 ГК України порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься й у статті 611 ЦК України, згідно з якою у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобовязання може забезпечуватися в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

У пункті 4.4 спірної угоди сторони передбачили, що за порушення строків повернення кредиту та відсотків за кредитом позичальник зобовязується сплачувати Банку пеню в розмірі 1 відсотка за кожен день прострочення платежу.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань. Субєктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи субєкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У той же час з наданого позивачем розрахунку вбачається, що останній був виконаний з урахуванням вищезазначених положень чинного законодавства виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як було зазначено вище, Банк у своїй позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 9 квітня 2015 року № 723, згідно наданого останнім розрахунку просив суд стягнути з відповідача 39 871 грн. 33 коп. пені, нарахованої у період з 17 лютого 2014 року по 17 лютого 2015 року на відповідні суми несвоєчасно повернутих процентів за користування кредитом.

Водночас відповідно до умов пункт 4.2 спірного кредитного договору сплата відсотків здійснюється до 25 числа кожного місяця.

З огляду на вищевикладені нормативні приписи чинного законодавства та умови кредитного договору від 4 лютого 2011 року № 15, а також враховуючи відсутність у даному правочинні приписів щодо збільшення встановленого статтею 232 ГК України граничного терміну нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що нарахування пені за неналежне виконання Господарством своїх грошових зобовязань щодо своєчасного повернення відсотків за кредитом у розмірі 2 990 грн. 87 коп., нарахованих за листопад 2013 року, можливе у період з 17 лютого 2014 року (перший день нарахування, зазначений Банком у його розрахунку) по 26 травня 2014 року (дата спливу граничного шестимісячного строку, встановленого статтею 232 ГК України); відсотків у розмірі 36 437 грн. 92 коп., нарахованих за грудень 2013 року, у період з 17 лютого 2014 року (перший день нарахування, зазначений Банком у його розрахунку) по 26 червня 2014 року (дата спливу граничного шестимісячного строку, встановленого статтею 232 ГК України); відсотків у розмірі 36 437 грн. 92 коп., нарахованих за січень 2014 року, у період з 17 лютого 2014 року (перший день нарахування, зазначений Банком у його розрахунку) по 26 липня 2014 року (дата спливу граничного шестимісячного строку, встановленого статтею 232 ГК України).

У той же час у решті нарахованих Банком до стягнення з відповідача сум пені за несвоєчасне повернення відсотків за кредитом вищезазначений розрахунок відповідає приписам чинного законодавства та положенням спірного договору.

Враховуючи, що у розрахунку Банку дати нарахування вказаної штрафної санкції, які виходять за межі встановленого статтею 232 ГК України граничного строку можливості такого нарахування, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з Господарства 39 871 грн. 33 коп. пені, нарахованої у період з 17 лютого 2014 року по 17 лютого 2015 року на відповідні суми несвоєчасно повернутих процентів за користування кредитом підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача вказаної штрафної санкції, яка за обрахунком суду складає 39 389 грн. 46 коп.

Як вже було зазначено, Банк у своїй позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 9 квітня 2015 року № 723, згідно наданого останнім розрахунку також просив суд стягнути з відповідача 88 107 грн. 95 коп. пені, нарахованої у період з 17 лютого 2014 року по 26 червня 2014 року на суму несвоєчасно повернутого тіла кредиту в розмірі 1 511 250 грн. 00 коп.

Водночас, за змістом пункту 5 договору про внесення змін до цього правочину від 1 лютого 2013 року №2/15/0402011 позичальник зобовязується здійснювати погашення кредитної заборгованості згідно наступного графіку, без урахування нарахованих поточних відсотків: лютий 2013 року грудень 2013 року по 137 387 грн. 00 коп. щомісячно.

Відтак, з огляду на вищезазначені приписи укладеного між сторонами договору, а також враховуючи відсутність у даному правочинні приписів щодо збільшення встановленого статтею 232 ГК України граничного терміну нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, колегія суддів дійшла висновку про те, що нарахування пені за неналежне виконання Господарством своїх грошових зобовязань щодо своєчасного повернення тіла кредиту в розмірі 137 387 грн. 00 коп. у червні 2013 року можливе у період з 27 грудня 2013 року (перший день нарахування, зазначений Банком у його розрахунку) по 1 січня 2014 року (дата спливу граничного шестимісячного строку, встановленого статтею 232 ГК України), основного боргу в розмірі 137 387 грн. 00 коп., що виник у липні 2013 року у період з 27 грудня 2013 року (перший день нарахування, зазначений Банком у його розрахунку) по 1 лютого 2014 року (дата спливу граничного шестимісячного строку, встановленого статтею 232 ГК України), основного боргу в розмірі 137 387 грн. 00 коп., що виник у серпні 2013 року у період з 27 грудня 2013 року (перший день нарахування, зазначений Банком у його розрахунку) по 1 березня 2014 року (дата спливу граничного шестимісячного строку, встановленого статтею 232 ГК України), основного боргу в розмірі 137 387 грн. 00 коп., що виник у вересні 2013 року у період з 27 грудня 2013 року (перший день нарахування, зазначений Банком у його розрахунку) по 1 квітня 2014 року (дата спливу граничного шестимісячного строку, встановленого статтею 232 ГК України), основного боргу в розмірі 137 387 грн. 00 коп., що виник у жовтні 2013 року у період з 27 грудня 2013 року (перший день нарахування, зазначений Банком у його розрахунку) по 1 травня 2014 року (дата спливу граничного шестимісячного строку, встановленого статтею 232 ГК України), основного боргу в розмірі 137 387 грн. 00 коп., що виник у листопаді 2013 року у період з 27 грудня 2013 року (перший день нарахування, зазначений Банком у його розрахунку) по 1 червня 2014 року (дата спливу граничного шестимісячного строку, встановленого статтею 232 ГК України), основного боргу в розмірі 137 380 грн. 00 коп., що виник у грудні 2013 року у період з 27 грудня 2013 року (перший день нарахування, зазначений Банком у його розрахунку) по 1 липня 2014 року (дата спливу граничного шестимісячного строку, встановленого статтею 232 ГК України).

Водночас, судом першої інстанції правомірно зазначено, щодо необґрунтовані позовних вимог про стягнення з відповідача пені, нарахованої на платежі, які мали бути сплачені у лютому травні 2013 року у період з 27 грудня 2013 року по 26 червня 2014 року, оскільки таке нарахування було здійснене поза межами строків, встановлених частиною 6 статті 232 ГК України.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що обґрунтованою до стягнення з Господарства сума пені за прострочення відповідачем сплати тіла кредиту у зазначений Банком період складає 36 209 грн. 95 коп.

Відтак, у задоволенні позовної вимоги Банку до Господарства про стягнення 481 грн. 87 коп. пені за несвоєчасне повернення відсотків за кредитом відмовлено правомірно.

Також на підставі статті 625 ЦК України Банк згідно наданого ним розрахунку просив суд стягнути з відповідача 534 457 грн. 62 коп. інфляційних втрат, нарахованих на тіло кредиту, та 109 732 грн. 40 коп. інфляційних втрат, нарахованих на проценти за користування кредитом. Крім того, позивач просив стягнути з Господарства три проценти річних у розмірі 51 920 грн. 75 коп., нарахованих у звязку з несвоєчасним поверненням тіла кредиту, а також три проценти річних в сумі 8 874 грн. 29 коп., нарахованих у звязку з несвоєчасним поверненням процентів за користування кредитом.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені до стягнення Банком розміри інфляційних втрат та трьох процентів річних є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та не суперечать положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відтак, доводи апеляційної скарги Фермерського господарства "АКО" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012р. Про судове рішення зазначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "АКО" на рішення господарського суду Рівненської області від 16.04.15 у справі № 918/148/15 залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Справу №918/148/15 повернути до господарського суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Крейбух О.Г.