Постанова № 55907649, 08.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2016 р. Справа№ 910/16803/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Андрієнка В.В.

при секретарі Єременко К.Л.

за участю представників

від позивача: Пастернак С.Г. за дов. №б/н від 15.06.2015 р.

від відповідача-1: Ягнюк М.Г. за дов. № 152 від 01.10.2014 р.

від відповідача-2: не з'явились

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"Волиньагрохолдинг"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.08.2015 р.

у справі №910/16803/15 (суддя Карабань Я.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"ЛИТВИНІВСЬКА МАШИНО-ТЕХНОЛОГІЧНА

СТАНЦІЯ"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю

"Волиньагрохолдинг"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю

"ЄВРОПЕЙСЬКА ІНВЕСТИЦІЙНА ФІНАНСОВА

ГРУПА"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю „Ленуар"

про стягнення 10876009,69 грн

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ЛИТВИНІВСЬКА МАШИНО-ТЕХНОЛОГІЧНА СТАНЦІЯ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "волиньагрохолдинг та ТОВ "ЄВРОПЕЙСЬКА ІНВЕСТИЦІЙНА ФІНАНСОВА ГРУПА", яким заявлено позовні вимоги про стягнення з заборгованості в сумі 20890777,28 грн, з яких: 5800000,00 грн - основна заборгованість; 10440000,00 грн - пеня; 1160000,00 грн - штраф; 254564,37 грн - 3 % річних; 3236212,91 грн - втрати від інфляції.

Позов мотивований порушенням відповідачем 1 грошового зобов'язання за договорами від 01.10.2013 № РН-06/29Б , від 17.10.2013 № РН-06/30 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги. При цьому, позовна вимога до відповідача 2 ґрунтується на договорі поруки від 21.12.2013 № 21/12/13-П.

10 серпня 2015 року до Господарського суду м. Києва надійшли від позивача уточнення до позовних вимог, відповідно до який останній просить суд стягнути з відповідача 1 основну заборгованість в сумі 5787610,50 грн; 20 % штраф в сумі 1160000,00 грн; пеню в сумі 437621,91 грн; 3 % річних в сумі 254564,37 грн; втрати від інфляції в сумі 3236212,91 грн, а також з відповідача 2 основної заборгованості в сумі 12389,50 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 р. у справі №910/16803/15 позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньагрохолдинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИТВИНІВСЬКА МАШИНО-ТЕХНОЛОГІЧНА СТАНЦІЯ" основну заборгованість в сумі 5787610,50 (п'ять мільйонів сімсот вісімдесят сім тисяч шістсот десять) грн 50 коп.; пеню в сумі 437621,91 (чотириста тридцять сім тисяч шістсот двадцять одна) грн 91 коп.; 20 % штрафу в сумі 1160000,00 (один мільйон сто шістдесят тисяч) грн 00 коп.; 3 % річних в сумі 254564,37 (двісті п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот шістдесят чотири) грн 37 коп.; втрати від інфляції в сумі 3236212,91 (три мільйони двісті тридцять шість тисяч двісті дванадцять) грн 91 коп.; витирати по сплаті судового збору в сумі 73080,00 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн 00 коп., стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОПЕЙСЬКА ІНВЕСТИЦІЙНА ФІНАНСОВА ГРУПА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИТВИНІВСЬКА МАШИНО-ТЕХНОЛОГІЧНА СТАНЦІЯ" основну заборгованість в сумі 12389,50 (дванадцять тисяч триста вісімдесят дев'ять) грн 50 коп., стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИТВИНІВСЬКА МАШИНО-ТЕХНОЛОГІЧНА СТАНЦІЯ" в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову в сумі 1827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньагрохолдинг" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 р. у справі №910/16803/15 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИТВИНІВСЬКА МАШИНО-ТЕХНОЛОГІЧНА СТАНЦІЯ".

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було протиправно прийнято рішення з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньагрохолдинг" у справі №910/16803/15 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Зубець Л.П., Новіков М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2015р. у справі №910/16803/15 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньагрохолдинг" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.10.2015 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2015р. у справі №910/16803/15 у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюк А.І. розгляд апеляційної скарги відкладено на 09.11.2015р., у зв'язку з неявкою уповноважених представників позивача та відповідача-2.

03.11.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Литвинівська машино-технологічна станція" надійшов відзив на апеляційну скаргу по справі №910/16803/15.

06.11.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Литвинівська машино-технологічна станція" надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи №910/16803/15.

В судовому засіданні 09.11.2015р. оголошено перерву до 10.11.2015р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного госодарського суді від 10.11.2015 р. у зв'язку з участю судді Новікова М.М. у засіданні Ради Суддів України, сформовано для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги по справі № №910/16803/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя: Мартюк А.І., суддів Михальська Ю.Б., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суді від 10.11.2015 р. у справі №910/16803/15 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньагрохолдинг" колегією суду у складі головуючого судді Мартюк А.І., суддів Зубець Л.П., Михальська Ю.Б. прийнято до провадження справу № 910/16803/15.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2015р. у справі №910/16803/15 розгляд апеляційної скарги відкладено на 30.11.2015р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ленуар".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015р. у справі №910/16803/15 відкладено розгляд справи на 28.12.2015р., у зв'язку з неявкою уповноважених представників позивача та відповідача-2,

Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2015 р. у справі № 910/16803/15, в зв'язку з перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Андрієнко В.В., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2015р. у справі № 910/16803/15 апеляційну скаргу прийнято до провадження у складі колегії: головуючого судді Мартюк А.І., судді: Андрієнко В.В., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2015р. у справі № 910/16803/15 відкладено розгляд справи на 08.02.2016р.

Представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 р. у справі №910/16803/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідача-2 та третьої особи у судове засідання не з'явились. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача-2 та третьої особи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Між фермерським господарством "ВОЛИНЬАГРОХОЛДИНГ", правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю "волиньагрохолдинг", як позичальником, та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛИТВИНІВСЬКА МАШИНО-ТЕХНОЛОГІЧНА СТАНЦІЯ", як позикодавцем, укладено договори від 01.10.2013 № РН-06/29Б, від 17.10.2013 № РН-06/30 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (далі - договори), у відповідності до предметів договорів, в їх порядку та на умовах позикодавець передає позичальникові грошові кошти без нарахування відсотків за їх користування у розмірі, визначеному у п. 2.1 договорів, а позичальник зобов'язується повернути ці кошти у визначений договорами строк (пункти 1.1 договорів).

За договором від 01.10.2013 № РН-06/29Б розмір фінансової допомоги становить 1800000,00 грн., із терміном повернення до 25 грудня 2013 року, а за договором від 17.10.2013 № РН-06/30 - 4000000,00 грн. із терміном повернення до 25 грудня 2013 року (пункти 2.1, 4.2 договорів).

Як передбачено у пунктах 5.1 договорів, після закінчення терміну, визначеного в п. 4.2. договорів, позичальник зобов'язується протягом одного календарного дня повернути позикодавцеві фінансову допомогу. Повернення може відбутися і до настання терміну, передбаченого п. 4.2 договорів.

Допомога вважається повернутою позикодавцеві в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його поточний рахунок (п. 5.3 договорів).

У відповідності до пунктів 6.1 і 6.2 договорів, ці договори набирають чинності з моменту їх підписання та скріплення печатками сторін. Договори діють до моменту повного виконанням сторонами своїх зобов'язань за договорами.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

21 грудня 2013 року між ТОВ "ЄВРОПЕЙСЬКА ІНВЕСТИЦІЙНА ФІНАНСОВА ГРУПА", як поручителем, та ТОВ "ЛИТВИНІВСЬКА МАШИНО-ТЕХНОЛОГІЧНА СТАНЦІЯ", як кредитором, укладено договір поруки № 21/12/13-П (далі - договір поруки), за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання зобов'язання фермерським господарством "ВОЛИНЬАГРОХОЛДИНГ" (ТОВ "ВОЛИНЬАГРОХОЛДИНГ") (боржник) щодо повернення кредиторові фінансової допомоги за договорами фінансової допомоги від 01.10.2013 № РН-06/29Б, від 17.10.2013 № РН-06/30 (п. 1.1 договору поруки).

Сторони у п. 2.1 договору поруки визначили, що у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов'язань за договорами фінансової допомоги, поручитель несе солідарну відповідальність перед кредитором нарівні із боржником. Кредитор має право вимагати виконання зобов'язань за договорами фінансової допомоги як від боржника, так і від поручителя, так і від них обох одночасно.

У випадку невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язань за договорами фінансової допомоги, що забезпечені порукою за договором поруки, кредитор звертається до поручителя з письмовим повідомленням по факт порушення боржником зобов'язань за договором фінансової допомоги змісту цього порушення та з вимогою до поручителя виконати забезпечені договором поруки зобов'язання за боржника, а поручитель зобов'язується виконати таку вимогу кредитора протягом двох банківських днів з моменту отримання такого повідомлення (п. 2.5 договору поруки).

Відповідно до п. 3.1 договору поруки сторони встановили, що вказаний договір вступає в силу з моменту його підписання усіма сторонами та втрачає свою дію з моменту повного виконання боржником забезпеченого ним зобов'язання за договором фінансової допомоги у тому числі й зобов'язань по сплаті неустойки та відшкодуванню збитків та/або належного виконання поручителем зобов'язань за договором поруки. При цьому сторони констатують, що строк закінчення дії даного договору не можу бути меншим 3 (трьох) років з моменту, коли зобов'язання за договорами фінансової допомоги повинно бути виконане.

Частинами 1 та 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання своїх зобов'язань за договорами, перераховано на поточний рахунок відповідача 1 фінансову допомогу у загальному розмірі 5800000,00 грн., що підтверджується виписками з поточного рахунку позивача (засвідчені копії містяться у матеріалах справи).

Обгрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що даний спір виник внаслідок порушення відповідачем 1 грошових зобов'язань за договорами, відповідач фінансову допомогу у розмірі 5800000,00 грн. позивачеві у встановлені пунктами 4.2 договорів терміни не повернув.

14 квітня та 20 травня 2015 року позивач надсилав відповідачеві 1 листи за вихідними № 14/04/15-01 та № 20/05/15-01, відповідно до яких вимагав ТОВ "ВОЛИНЬАГРОХОЛДИНГ" повернути фінансову допомогу, надану, у тому числі, на підставі договорів, які є підставами у даній справі, а також сплатити штрафні санкції.

Відповідно до листів позивача від 14.05.2014 № 14/05/14-06 і від 14.04.2015 № 14/04/15-05, якими останній вимагав від відповідача 2 виконання грошового зобов'язання відповідача 1, тобто перерахувати на користь позивача, зокрема 5800000,00 грн., які були надані відповідачеві 1 на підставі договорів фінансової допомоги.

Відповідачі жодної відповіді на дані листи позивачу не надаили.

Згідно ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач надані кошти в передбачені договором строки не повернув, доказів зворотного суду не надав.

Так, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, в частині задоволення позову про стягнення з відповідача-1 суми позики у розмірі 5787610,50 та з відповідача-2 у розмірі 12389,50 грн., оскільки відповідач в установленому законом порядку не спростував доводи позивача та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань.

Щодо вимог про стягнення з відповідача-1 20 % штраф в сумі 1160000,00 грн; пеню в сумі 437621,91 грн; 3 % річних в сумі 254564,37 грн; втрати від інфляції в сумі 3236212,91 грн, слід зазначити наступне.

У пунктах 5.1 договорів передбачено, що у випадку неповернення та / або несвоєчасного повернення фінансової допомоги позичальником (як згідно з ч. 2 п. 5.1, так і згідно з п. 4.2 договорів), останній зобов'язується сплатити пеню в розмірі 1 % від суми неповернутої допомоги за кожний день прострочення та одноразово - штраф в розмірі 20 % від суми не повернутої фінансової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем-1 допущено порушення грошового зобов'язання в правовідносинах сторін договорів фінансової допомоги, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 437621,91 грн; 20 % штрафу в сумі 1160000,00 грн; 3 % річних в сумі 254564,37 грн; втрати від інфляції в сумі 3236212,91 грн. У той же час суд зазначає, що періодом нарахувань пені є: 26.12.2013 по 23.06.2014; 3 % річних та втрат від інфляції - з 26.12.2013 по 12.06.2015.

В обгрунтування апеляційної скарги, апелянт зазначає, між ТОВ «Литвинівска МТС» та ТОВ «Ленуар» був укладений договір про відступлення права вимоги від 01.06.2015р. за договорами про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги: РН-06/29 від 27.08.2013р.; РН-06/29Б від 01.10.2013р.; РН-06/30 від 17.10.2013р.

ТОВ «Литвинівска МТС» заперечує проти укладання даного договору з ТОВ «Ленуар». Також позивач зазначає, що після отримання апеляційної скарги, апелянту було направлено лист вих. № 01/09/15-01 від 01.09.2015р., в якому позивач зазначив, що ТОВ «Литвинівска МТС» не укладало жодного договору з ТОВ «Ленуар» та права вимоги за договорами про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги: РН-06/29 від 27.08.2013р.; РН-06/29Б від 01.10.2013р.; РН-06/30 від 17.10.2013р. не передавались нікому.

Колегією суддів було залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - ТОВ «Ленуар» та витребувано у сторін оригінал Договору про відступлення права вимоги від 01.06.2015 р., для з'ясування зазначених обставин справи.

На вимогу суду сторонами не надано оригіналу зазначеного договору, а надано тільки нотаріально засвідчену копію договору про відступлення права вимоги від 01.06.2015 р., що унеможливлює з'ясування обставин укладання цього договору, оскільки оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

За відсутністю належних доказів укладання даного договору про відступлення права вимоги від 01.06.2015р., зазначені посилання апелянта не можуть бути прийняті судом до уваги.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 12.08.2015р. у справі № 910/16803/15 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньагрохолдинг" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 12.08.2015р. у справі № 910/16803/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/16803/15 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Ю.Б. Михальська

В.В. Андрієнко