Постанова № 55907643, 16.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2016 р. Справа№ 910/18967/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Скрипки І.М.

розглядаючи апеляційну скаргу фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю на рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2015 року у справі № 910/18967/15 (суддя - Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД"

до Фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"

про стягнення 42 142,10 грн.,

за участю представників сторін:

відповідача- Сучак О.О. за довіреністю

позивача - не з'явився

третя особа - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва № 910/18967/15 від 23.09.2015 р. частково задоволений позов ТОВ «Мега Торг лтд» до ТОВ «Фірма «Т.М.М.», з відповідача на користь позивача стягнуто 6 525,29грн.- 3% річних, 35 469,12грн. інфляційних втрат, 1 820,60грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову з урахуванням строків перерахування коштів на казначейські рахунки.

Представник відповідача, в судовому засіданні, підтримав викладені в апеляційній скарзі вимоги.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, причина суду не відома.

Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначив, що за ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наявність поштових повідомлень про отримання сторонами у справі ухвали апеляційного суду про призначення справи до розгляду, відсутність клопотань та приписи ст. 102 ГПК України, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 в справі № 910/16239/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2014, задоволено позовні вимоги ТОВ "Ласка Лізинг" до Фірми "Т.М.М." - Товариства з обмеженою відповідальністю, а саме: присуджено до стягнення 163 356грн. основного боргу, 2 522,30грн. неустойки, 534,49грн. три відсотки річних, 3 328, 26грн. судового збору.

10.06.2014 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі № 910/16239/13, Господарським судом міста Києва було видано наказ.

05.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" та ТОВ "Мега Торг ЛТД" було укладено договір відступлення прав вимоги (заміну сторони у зобов'язанні) № 215/11-2013, відповідно до якого ТОВ "Ласка Лізинг" передало, а ТОВ "Мега Торг ЛТД" прийняло на себе право вимоги виконання зобов'язань, які виникли на підставі договору фінансовою лізингу №805/04/2007 від 25.04.2007 року, укладеного між ТОВ "Ласка Лізинг" і Фірмою "Т.М.М." - ТОВ.

10.01.2014 позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення про відступлення права вимоги по договору фінансового лізингу №805/04/2007 від 25.04.2007 новому кредитору - ТОВ "Мега Торг ЛТД".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2014 здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні у справі № 910/16239/13 - з ТОВ "Ласка Лізинг" на ТОВ "Мега Торг ЛТД" відповідно до договору відступлення прав вимоги (заміну сторони у зобов'язанні) № 215/11-2013 від 05.12.2013.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

ТОВ "Мега Торг ЛТД" звернулось до господарського суду з позовом до Фірми "Т.М.М." про стягнення 3% річних за період з 02.08.2013 по 30.11.2014 та інфляційних втрат у розмірі 6 672,98грн. за період з 02.08.2013 до 30.11.2014р. Вимоги мотивовані простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання в сумі 163 356грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що грошові кошти в розмірі 163 356грн. на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 у справі № 910/16239/13 фактично надійшли на рахунок позивача 12.12.2014, позивач має право на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, що не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові, починаючи з 02.08.2013 (оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2013 в справі № 910/16239/13 присуджено 3% річних та інфляційних втрат по 31.07.2013) до 30.11.2014 (що є самостійно визначеною позивачем граничною датою нарахування вказаних показників, до моменту зарахування вказаних коштів на рахунок позивача, а саме до 12.12.2014), і про що позивачем заявлено у прохальній частині позову.

Оскільки грошове зобов'язання відповідача перед позивачем в сумі 163 356грн. існувало у заявлений позивачем до нарахування період з 02.08.2013 по 30.11.2014, і у наведений період мало місце прострочення його виконання, тому згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України наявні підстави для застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно розрахунку суду розмір 3% річних за період з 02.08.2013 по 30.11.2014 складає загалом 6525,29 грн. (кількість днів прострочення - 486 дні).

За здійсненим судом перерахунком, за період з 02.08.2013 по 30.11.2014, з урахуванням сукупного індексу інфляції за вказаний період (1,217), розмір інфляційних втрат складає загалом 35 469,12 грн.

Заперечуючи проти рішення суду, відповідач вказує на те, що відділом ДВС Святошинського РУЮ м. Києва на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.06.2014 в справі № 910/16239/13 примусово списано з рахунку відповідача 163 356 грн., і вказане списання було здійснено 15.07.2014, тоді як кошти надійшли на рахунок позивача лише 12.12.2014. Посилання суду на Закон Про платіжні системи є неправомірним, оскільки в даному випадку застосовується Закон Про виконавча провадження, тобто моментом виконання є зарахування коштів на рахунок ДВС, а перебування коштів на казначейських рахунках не може вважатись таким, як користування коштами боржником.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження для його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Разом з тим, за змістом ч.ч. 1, 3 ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження" грошові суми, стягнуті з боржника, зараховуються державним виконавцем на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються державним виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем належні йому рахунки. Таким чином, належним місцем виконання боржником грошового зобов'язання зі сплати на користь стягувача основного боргу за договором фінансового лізингу №807/04/2007 від 25.04.2007, здійсненого на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 10.06.2014, слід вважати депозитний рахунок органу ДВС, в провадженні якого перебуває відповідне виконавче провадження.

З матеріалів справи вбачається, що 15.07.2015 грошові кошти в розмірі 169 741,05грн. за наказом господарського суду № 910/16239/13 від 10.06.2014 зараховані на депозитний рахунок ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва.

Отже, нарахування 3% річних та інфляційних припиняється саме з моменту виконання ТОВ "Т.М.М." грошового зобов'язання, а не з моменту зарахування грошових коштів на рахунок позивача в межах виконавчого провадження, таким чином посилання господарського суду на те, що на рахунки стягувача грошові кошти надійшли лише12.12.2014, тому у позивача виникло право на стягнення коштів є безпідставним.

Як зазначено вище, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних у період прострочення з 02.08.2013 р. до 12.12.2014р. (тобто, день зарахування грошових коштів на його рахунок в межах виконавчого провадження).

В той же час, матеріалами справи підтверджується, що спірне грошове зобов'язання у розмірі 163 356 грн. відповідачем перед позивачем в повному обсязі виконано 15.07.2014р., тому за перерахунком апеляційного суду розмір 3% річних та інфляційних, що підлягають стягненню з відповідача, становить 4 886,67 грн. та 19 617,20грн. відповідно, відтак і позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України у справах № 910/2684/15 від 22.09.2015 та № 910/2687/15 від 21.09.2015.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.09.2015 у справі № 910/18967/15 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 15 851,92грн. інфляційних втрат та 1 638,33 грн. 3% річних за період з 02.08.2013 по 12.12.2014 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові в цій частині.

Керуючись ст. ст. 99, 101,103,105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 23.09.2015 року у справі № 910/18967/15 скасувати частково.

Стягнути з Фірми «Т.М.М.» - Товариства з обмеженою відповідальністю (04116 м. Київ, вул. Галі Тимофеєвої, буд.3 ЄДРПОУ 14073657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Торг ЛТД» (01042, м. Київ, вул. Академіка Філатова, 22/8, оф. 402, ЄДРПОУ 38952030 ) 3% річних в сумі 4 886,67грн. (чотири тисячі вісімсот вісімдесят шість грн. 67коп.) , інфляційні втрати в сумі 19 617,20грн. (дев'ятнадцять тисяч шістсот сімнадцять грн. 20 коп.), а також 975,80 ( дев'ятсот сімдесят п'ять грн. 80 коп.) судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Матеріали справи повернути, доручити господарському суду м. Києва видати відповідний наказ.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді К.В. Тарасенко

І.М. Скрипка

.