Рішення № 55907582, 05.02.2016, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" лютого 2016 р.Справа № 921/1114/15-г/3

Господарський суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Боровець Я.Я. , судді Шумського І.П. , судді Бурди Н.М.

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Мрія Агро", вул. Незалежності, буд. 68, с. Васильківці, Гусятинський район, Тернопільська область, 48257

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд М" вул. Привокзальна, буд. 14, смт. Гусятин, Гусятинський район, Тернопільська область, 48201; юридична адреса: вул. Горького, буд. 1, Жовтневий район, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69035

про cтягнення заборгованості в сумі 57 457 515,51 грн. (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог)

За участю представників сторін:

від позивача: Ковальчук М.О. - представник (довіреність №30 від 28.12.2015р.)

від відповідача: не з'явився

Учасникам судового процесу в судовому засіданні оголошено склад суду та роз'яснено їх права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Документообіг господарського суду".

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер N129SH21D8033693A1.

В судовому засіданні 05.02.2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Мрія Агро" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд М" про стягнення заборгованості в сумі 57 341 503,38 грн., з яких: 57 219 226,68 грн. сума неповернутої позики, 122 276,70 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 16.11.2015 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 03.12.2015 р.

Представник позивача у судовому засіданні 03.12.2015 р. позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх. № 25159 від 30.11.2015 р.).

Представник відповідача у судове засідання з'явився, через канцелярію суду подав клопотання б/н від 03.12.2015 р. (вх. № 25457 від 03.12.2015 р.) про фіксування судового процесу в господарській справі за допомогою звукозаписувального технічного запису, яке судом задоволено.

Також, представник відповідача подав клопотання б/н від 03.12.2015 р. (вх. № 25455 від 03.12.2015 р.) про передачу матеріалів справи за підсудністю до господарського суду Запорізької області

На задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи б/н від 03.12.2015 р. (вх. № 25456 від 03.12.2015 р.), у судовому засіданні оголошено перерву до 17.12.2015 р.

У судове засідання 17.12.2015 р. представник позивача з'явився, також через канцелярію суду подав заперечення (вх. № 26134 від 14.12.2015 р.) на клопотання про передачу справи за підсудністю з додатками.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, через канцелярію суду подав клопотання б/н від 17.12.2015 р. (вх. № 26298 від 17.12.2015 р.) про надання позивачем оригіналів документів долучених до позовної заяви для огляду судом, письмові пояснення б/н від 17.12.2015 р. (вх. № 26299 від 17.12.2015 р.) з додатками по справі, клопотання б/н від 17.12.2015 р. (вх. № 26300 від 17.12.2015 р.) про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України у позивача, клопотання б/н від 17.12.2015 р. (вх. № 26301 від 17.12.2015 р.) про надіслання матеріалів справи органу досудового розслідування для проведення слідчих дій, клопотання б/н від 17.12.2015 р. (вх. №26302 від 17.12.2015 р.) про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю відносно ПП "Гощанські Аграрні інвестиції".

Також, 17.12.2015 р. ОСОБА_2 (кореспондент інтернет-газети "Доба") через канцелярію суду подав клопотання б/н від 17.12.2015 р. (вх. № 26303 від 17.12.2015 р.) про проведення відеозйомки в залі судового засідання під час розгляду справи. Судом, враховуючи приписи ст. 4-4 ГПК України задоволено клопотання та дозволено ОСОБА_2 здійснювати відеофіксацію судового процесу.

17.12.2015 р. судом в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву у судовому засіданні до 23.12.2015 р.

23.12.2015 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

У судове засідання 23.12.2015 р. представник позивача явки повноважного представника не забезпечив, через канцелярію суду подав заяву № 26/11/2015 від 26.11.2015 р. (вх. № 26354 від 18.12.2015 р.) про уточнення (збільшення) позовних вимог, аналогічну заяві, яка була подана через канцелярію суду 30.11.2015 р., згідно якої просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 57 457 515,51 грн., з яких: 57 334 849,18 грн. - сума неповернутої позики та 122 666,33 грн. - 3% річних. Також подав клопотання б/н від 18.12.2015 р. (вх. № 26356 від 18.12.2015 р.) про долучення до матеріалів справи доказів повторного направлення позовної заяви з додатками та клопотання б/н від 18.12.2015 р. (вх. № 26355 від 18.12.2015 р.) про долучення до матеріалів справи оригіналів документів долучених до позовної заяви для огляду судом, яким задоволено клопотання відповідача б/н від 17.12.2015 р. (вх. № 26298 від 17.12.2015 р.) про надання позивачем оригіналів документів долучених до позовної заяви.

Представник відповідача у судове засідання з'явився, через канцелярію суду подав письмове пояснення по справі б/н від 21.12.2015 р. (вх. 26470 від 21.12.2015 р.), клопотання б/н від 21.12.2015 р. (вх. № 26471 від 21.12.2015 р.) з додатками про допит в якості свідка по даній справі колишнього директора ТОВ "Буд М" ОСОБА_3, який підтвердить або спростує відомості зазначені в даному клопотанні.

Також, представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення по справі, відмовився від поданого ним клопотання б/н від 21.12.2015 р. з додатками про допит в якості свідка по даній справі колишнього директора ТОВ "Буд М" ОСОБА_3, та заявив усне клопотання про виклик у судове засідання колишнього директора ТОВ "Буд М" ОСОБА_3 для дачі пояснень.

На задоволення клопотання представників позивача та відповідача про відкладення розгляду справи (вх. № 26567 від 22.12.2015 р. та вх. № 26722 від 23.12.2015 р.) ухвалою суду від 23.12.2015 р. розгляд справи відкладено на 05.01.2016 р.

Ухвалою суду від 23.12.2015 р. судом відхилено заявлене представником відповідача клопотання б/н від 03.12.2015 р. (вх. № 25455 від 03.12.2015 р.) про передачу матеріалів справи за підсудністю до господарського суду Запорізької області.

Також, ухвалою суду від 23.12.2015 р. заяву № 26/11/2015 від 26.11.2015 р. про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду, а також судом задоволено усне клопотання представника відповідача про виклик у судове засідання колишнього директора ТОВ "Буд М" ОСОБА_3 для дачі пояснень та викликано у судове засідання ОСОБА_3 для дачі пояснень.

У судове засідання 05.01.2016 р. представник позивача з'явився, підтримав письмові пояснення (вх. №3027 від 04.01.2016 р.), через канцелярію суду подав заперечення на клопотання відповідача (вх. № 3027 від 04.01.2016 р.).

Представник відповідача у судове засідання з'явився, через канцелярію суду подав клопотання б/н від 29.12.2015 р. (вх. № 27005 від 29.12.2015 р.) про долучення документів до матеріалів справи, клопотання б/н від 05.01.2016 р. (вх. № 3044 від 05.01.2016 р.) про надсилання матеріалів справи органу досудового розслідування для проведення слідчих дій та встановлення осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 219 та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України та зупинення провадження у справі до завершення досудового розслідування в кримінальних провадженнях, клопотання б/н від 05.01.2016 р. (вх. № 3045 від 05.01.2016 р.) про виклик ОСОБА_4 до суду для дачі пояснень, вказаних в даному клопотанні, клопотання б/н від 05.01.2016 р. (вх. № 3046 від 05.01.2016 р.) про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України, клопотання б/н від 05.01.2016 р. (вх. № 3047 від 05.01.2016 р.) про виклик в судове засідання для дачі пояснень наступних осіб: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 Також, 05.01.2016 р. відповідачем через канцелярію суду подано клопотання про продовження строку розгляду справи (вх. № 3061 від 05.01.2016 р.).

Також у судове засідання 05.01.2016 р. на виконання вимог ухвали суду з'явився ОСОБА_3 та надав суду письмове пояснення (вх. № 3017 від 04.01.2016 р.).

В судовому засіданні 05.01.2016р. оголошувалась перерва до 12.01.2016 року.

Представник позивача в судове засідання 12.01.2016 р. з'явився, через канцелярію суду подав заперечення (вх. № 3183 від 06.01.2016 р.) на клопотання відповідача, згідно якого просив відмовити у задоволенні клопотань про передачу справи органу досудового розслідування з одночасним зупинення провадження у справі, клопотання № 08/01/2016 від 06.01.2016 р. (вх. № 3184 від 06.01.2016 р.) про стягнення з відповідача штрафу у зв'язку з затягуванням розгляду справи, також представником позивача подано додаткові обгрунтування від 11.01.2016 р. (вх. № 3309 від 12.01.2016 р.) на усні пояснення представника відповідача озвучені в судовому засіданні 05.01.2016 року.

Представник відповідача в судове засідання 12.01.2016р. з'явився, заперечив проти позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позов (вх. № 3306 від 12.01.2016р.) та просив у задоволенні позову відмовити.

Також, представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання (вх. № 3329 від 12.01.2016 р.) про призначення судово-технічної експертизи документів.

Ухвалою суду від 12.01.2016 р. на задоволення клопотання представника відповідача продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

В судовому засіданні 12.01.2016 р. оголошувалась перерва до 25.01.2016 року.

Представник позивача в судове засідання 25.01.2016 р. з'явився, позивачем через канцелярію суду подано клопотання (вх. № 3627 від 15.01.2016 р. та вх. № 3926 від 22.01.2016 р.) про долучення до матеріалів справи доказів. Також, представником позивача через канцелярію суду подано заперечення (вх. № 3981 від 25.01.2016 р.) на клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

Представник відповідача в судове засідання 12.01.2016 р. з'явився подав клопотання про розгляд справи колегіально у складі трьох суддів (вх. № 4047 від 25.01.2016 р.).

В судовому засіданні 25.01.2016 р. оголошувалась перерва до 27.01.2016 року.

За розпорядженням голови господарського суду Тернопільської області від 27.01.2016 р. у відповідності до ст. 46 ГПК України, п. 2.3.12 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 02.04.2015 р. № 25 та Протоколу зборів суддів господарського суду Тернопільської області № 8 від 28.12.2010 р., враховуючи клопотання представника відповідача для розгляду справи призначено судову колегію у складі трьох суддів.

Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 27.01.2016 р. за підписом керівника апарату господарського суду Тернопільської області, справу призначено до розгляду колегією у складі: головуючого судді Боровця Я.Я., суддів Шумського І.П., Бурди Н.М.

В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку (аналогічна правова позиція викладена у п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 р., та у п. 3.8 Постанові Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", з наступними змінами та доповненнями).

27.01.2016 р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судове засідання 27.01.2016 р. з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд позов задовольнити, проти заявлених раніше відповідачем клопотань заперечує оскільки дані клопотання на його думку подаються лише для затягування процесу.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги заперечує повністю, просить суд задовольнити раніше заявлені клопотання та відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою суду від 27.01.2016 р. справу № 921/1114/15-г/3 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Боровець Я.Я., суддів Шумського І.П., Бурди Н.М. та розгляд справи відкладено на 05.02.2016 р.

Представник позивача в судове засідання 05.02.2016 р. з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд позов задовольнити, проти заявлених раніше відповідачем клопотань заперечує оскільки дані клопотання на його думку подаються лише для затягування процесу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак, через канцелярію суду подав клопотання (вх. № 4633 від 04.02.2016 р.) про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання відповідача, суд встановив, що останні підлягають відхиленню, з огляду на наступне.

Клопотання відповідача б/н від 05.01.2016 р. (вх. №3044 від 05.01.2016 р.) про направлення матеріалів справи органу досудового розслідування для проведення слідчих дій та встановлення осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 219 та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України та зупинення провадження у справі до завершення досудового розслідування в кримінальних провадженнях аналогічне викладене у клопотаннях (вх. № 26299 від 17.12.2015 р. та вх. № 26301 від 17.12.2015 р.) судом відхилено у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 79 ГПК України суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування.

Необхідною передумовою для застосування зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розглядові по суті заявлених позовних вимог.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Статтею 79 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Тобто, зазначена норма передбачає порядок дій: 1) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів, яке за відсутності вказівки у законі не може бути пов'язане з ініціюванням господарським судом такого надсилання з метою добування доказів; 2) зупинення провадження у справі.

Зупинення провадження у справі та надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів є способом добування доказів у справі, що розглядається, наслідком якого є порушення принципів рівності перед законом і судом (ст. 4-2 ГПК України); змагальності (ст. 4-3 ГПК України), обов'язку доказування і подання доказів (ст. 33 ГПК України).

Згідно з положеннями ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів лежить на сторонах. Ні п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України, ні ст. 90 ГПК України не пов'язують надіслання матеріалів справи до слідчих органів та зупинення у зв'язку із цим провадження у справі саме з неможливістю з'ясувати певні обставини при вирішенні господарського спору.

Частиною 4 ст. 90 ГПК України визначено, що якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування.

Викладені норми покладають обов'язок доведення відповідних обставин на кожну з сторін та не передбачають жодних повноважень суду на отримання доказів, натомість, положення ст.ст. 38, 75 ГПК України передбачають витребування господарським судом доказів, а у разі їх недостатності та у випадку їх неподання - розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Аналогічну правову позицію наведено у постановах Вищого господарського суду України від 06.08.2015 р. у справі № 911/916/15, від 30.07.2015 р. у справі № 911/1407/15 та від 07.06.2015 р. у справі № 915/2117/14.

Кримінальне провадження № 12015210010003735 від 22.12.2015 р. не має на меті дослідження та встановлення обставин та фактів, що мають істотне значення для вирішення цього господарського спору, а також є відсутніми обставини, які б об'єктивно перешкоджали розглядові справи по суті заявлених позовних вимог. Крім того, органи досудового слідства мають змогу знайомитись та отримувати копії справи № 921/1114/15-г/3, про що свідчить ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.12.2015 р. у справі № 607/19518/15-к, протокол тимчасового доступу до речей і документів від 05.01.2015 р. (міститься в матеріалах справи).

Оскільки обставини, які на думку відповідача, можуть бути встановленими під час кримінального провадження не мають відношення до вирішення цього господарського спору, відсутність висновків органу досудового слідства не породжує неможливості розглянути справу по суті. Як видно з пояснень та клопотань відповідача, питання, які мають бути встановлені органами досудового розслідування пов'язанні із неспроможністю ТОВ "Буд М" організувати внутрішню діяльність товариства. Проте, ці обставини не мають жодного відношення до розгляду спору по суті заявлених позовних вимог - стягнення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги.

З огляду на викладене, господарський суд відповідно до норм процесуального закону може вирішити справу незалежно від наслідків кримінального провадження, на підставі оцінки доказів, поданих сторонами, відповідно до ст. 43 ГПК України, якою передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Клопотання від 17.12.2015 р. вх. № 26300 про витребування доказів в порядку ст. 38 ГПК України, а саме щодо інформації хто отримує кореспонденцією від імені відповідача та за чиїм ключем електронно-цифрового підпису здійснювалися платежі в період з 14.07.2015 р. по 30.10.2015 р. та клопотання вх. № 3046 від 05.01.2016 р. про витребування доказів судом відхилено у зв'язку з наступним.

Згідно ст. 38 ГПК України передбачено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Відповідно до п. 2.1. та п. 2.5. Постанови пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Отже, в разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.

Зокрема, причинами неможливості самостійного отримання доказу особою, яка бере участь у справі, може бути відмова особи, в якої знаходиться доказ, надати цей доказ, або законодавчо встановлена заборона передання певної інформації тощо. Особа, яка звертається з клопотанням про витребування доказу, повинна надати підтвердження того, що їй відмовлено в отриманні доказу, або відсутності відповіді на запит про отримання доказу.

Разом з тим, заявник має обґрунтувати необхідність витребування саме цього доказу, зазначити обставини, які цей доказ підтверджує, а також яке значення встановлення цих обставин має для розгляду справи по суті.

Водночас, зі змісту клопотань від 17.12.2015 р. вх. № 26300 щодо витребування інформації хто отримує кореспонденцію від імені відповідача та за чиїм ключем електронно-цифрового підпису здійснювались платежі в період з 14.07.2015 р. по 30.10.2015 р., та вх. № 3046 від 05.01.2016 р. не вбачається, яким чином така інформація підтверджує чи спростовує встановлення обставин, що мають значення для вирішення даного господарського спору.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що дані клопотання жодним чином не стосуються предмету спору та не спростовують позовних вимог.

Клопотання (вх. № 26302 від 17.12.2015 р.) про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю щодо рахунків ПП "Гощанські Аграрні інвестиції" судом відхилено у зв'язку з наступним.

Предметом судової діяльності є визначення наявності підстав та законності звернення того чи іншого суб'єкта господарювання з клопотанням про зобов'язання банка щодо розкриття інформації, яка містить банківську таємницю.

В силу положень ст. 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або третьою особою при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.

Відповідно до положень ст. 30 Закону України «Про інформацію», банківська таємниця відноситься до інформації з обмеженим доступом і є конфіденційною інформацією.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи, за рішенням суду, а отже має відповідати певному порядку розкриття банківської таємниці.

Відповідно до приписів ст. 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банки зобов'язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом: 1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; 2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю; 3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації; 4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом.

Зі змісту клопотання відповідача від 17.12.2015 р. вх. № 26302 вбачається витребування інформації, що містить банківську таємницю щодо діяльності та фінансового стану ПП «Гощанські Аграрні Інвестиції», яке не є учасником судового процесу. З огляду на дану обставину, суд не знаходить правових підстав для витребування зазначеної інформації.

Клопотання (вх. № 3045 від 05.01.2016 р.) про виклик в судове засідання ОСОБА_4 для дачі пояснень та клопотання (вх. № 3047 від 05.01.2016 р.) про виклик в судове засідання ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 судом відхилено з наступних причин.

Згідно ст. 32 ГПК України обставини, що мають значення для вирішення спору встановлюються, зокрема, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. Визнання обставин може здійснюватися лише учасниками судового процесу шляхом надання відповідних письмових пояснень. Водночас, господарському суду надано право викликати для дачі пояснень тільки посадових осіб та інших працівників підприємств або зобов'язати зазначених осіб подати відповідні пояснення в письмовій формі (стаття 30 ГПК України). В даній нормі господарського процесуального законодавства йдеться про осіб, зв'язаних з відповідними підприємствами (установами, організаціями, органами), які не беруть участі в судовому процесі, трудовими правовідносинами на основі трудового договору (контракту). Тобто, якщо певна фізична особа (громадянин) не є посадовою особою чи іншим працівником підприємства (установи, організації, органу), то вона не підпадає під ознаки зазначеної норми ГПК України.

Крім того, в матеріалах справи є письмові пояснення ОСОБА_4, в яких останній пояснив, що він підписував додаткову угоду № 1 від 24.09.2015 р. від імені ТОВ "Буд М" із ТОВ "Група Компаній "Мрія Агро" за довіреністю від ОСОБА_9, про що свідчить протокол допиту свідка від 22.01.2016 р. (знаходиться в матеріалах справи). Також, містяться письмові пояснення і ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7

Клопотання (вх. № 3329 від 12.01.2016 р.) про призначення судово-технічної експертизи документів у справі судом відхилено у зв'язку з наступним.

Представник відповідача у поданому клопотанні зазначає, що договір поворотної фінансової допомоги від 18.03.2015 р., додаткова угода № 1 від 24.09.2015 р., акт взаємозвіряння, договори про відступлення права вимоги від 30.06.2015 р. підписані не уповноваженою особою, попереднім числом без належних на то повноважень та з використанням факсиміле. Однак доказів в обґрунтування викладеного не надав.

Водночас, з нотаріально засвідчених пояснень колишнього директора ТОВ «Буд М» ОСОБА_9, наявних в матеріалах справи, слідує, що в межах компетенції та в інтересах ТОВ «Буд М», ОСОБА_9 було укладено (підписано та скріплено печаткою Товариства) договір поворотної фінансової допомоги від 18.03.2015 року № 18/03/2015-ГКМА-БМ з ТОВ «Група компаній «Мрія Агро», а також видана довіреність від 13.07.2015 року № 4 на уповноваження ОСОБА_4 представляти інтереси ТОВ «Буд М» щодо укладення будь-яких господарських договорів.

Вищенаведені докази спростовують твердження відповідача, відтак, дане клопотання підлягає відхиленню, як безпідставне та необґрунтоване.

Клопотання (вх. № 4633 від 04.02.2016 р.) про відкладення розгляду справи судом відхилено з огляду на викладене.

Зокрема, ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка в судове засідання представника відповідача - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без його участі, якщо нез'явлення цього представника не перешкоджає вирішенню спору.

Також, суд зазначає, що ГПК України не визначено коло осіб, які можуть представляти сторони господарського процесу, а тому таким представником може бути керівник, його заступник, бухгалтер (за довіреністю), тощо.

Відповідно до вимог ст. 28 ГПК України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають до господарського суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства. Таким чином, представник позивача, який на час розгляду даної справи перебуває в іншому судовому засіданні, не є єдиним можливим законним представником, за відсутності якого справа не може бути розглянута.

Слід зазначити, що в п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", наголошено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Крім того, на виконання вимог ухвал суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, що свідчить про те, що відповідач скористався своїм правом, передбаченим ст. ст. 4-3, 22, 59 ГПК України.

Враховуючи викладене, з урахуванням дотримання розумного строку розгляду спору та запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, суд не вбачає правових підстав для відкладення розгляду справи.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено:

Згідно ст. 1 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є Договори та інші правочини.

Стаття 67 ГК України передбачає, що відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності справедливості

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд) сторін і погоджені ними, так умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до положень ст.ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договору не вимагалася.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів, згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

18.03.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Мрія Агро" (надалі - Позикодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд М" (надалі - Позичальник/відповідач) було укладено договір поворотної фінансової допомоги № 18/03/2015-ГКМА-БМ (надалі - Договір), у відповідності до умов якого Позикодавець надає Позичальнику грошові кошти, які за цим Договором є національною українською валютою - гривнею, а Позичальник зобов'язується повернути таку саму суму грошових коштів в порядку, на умовах та в строки (терміни), визначених цим Договором. Відсотки на суму позики Позикодавцем не нараховуються та Позичальником не сплачуються (безвідсоткова позика) (п.п. 1, 1.1 Договору).

Пунктом 2 Договору визначено, що загальна сума позики становить 500 000 000,00 грн.

Надання позики здійснюється Позикодавцем безготівково шляхом банківського переказу грошових коштів на рахунок Позичальника або видачі грошових коштів готівкою з каси Позикодавця в межах та порядку встановленому чинним законодавством України (п. 4 Договору).

Відповідно до п. 6 Договору, Позичальник зобов'язується повернути надану позику до 17.03.2016 р.

Сторони можуть в будь-який момент дії цього Договору змінити (продовжити або зменшити) кінцевий термін повернення Позики або інші умови Договору, що оформляються відповідною додатковою угодою до цього Договору (пп. 6.2. Договору).

Пунктом 8 Договору визначено, що до закінчення зазначеного у п. 6 цього Договору терміну, Позичальник зобов'язаний повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, що була ним отримана в цілому.

Згідно п. 7 Договору Позичальник зобов'язаний повернути суму позики до настання терміну, передбаченого п. 6 цього Договору.

Відповідно до п. 14, п. 15 Договору договір підписується сторонами та скріплюється печатками сторін. Договір є укладеним і набуває чинності з моменту передання позики або частини позики Позикодавцем Позичальникові і діє до моменту повного та належного виконання сторонами всіх своїх взаємних зобов'язань в рамках цього договору.

Також, 24.09.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Мрія Агро" в особі директора ОСОБА_5, яка діє на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю "Буд М" в особі ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності № 4 від 13.07.2015 р. укладено додаткову угоду № 1 про зміну договору поворотної фінансової допомоги № 18/03/2015-ГКМА-БМ від 18.03.2015 р., якою сторони домовились про наступне: пункт 2 Договору читати у зміненій редакції "Загальна сума договору становить 115 000 000,00 грн."; пункт 6 Договору читати: "Позичальник зобов'язується повернути дану позику до 16.10.2015 р.".

Як вбачається зі змісту укладеного сторонами договору, по своїй правовій природі є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст. 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ст. 1050 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 114 923 253,36 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (містяться в матеріалах справи).

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як стверджує позивач та свідчать матеріали справи, відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково, частину отриманої позики повернув позивачу у розмірі 57 588 404,18 грн., а саме 369 177,50 грн. на рахунок позивача, про що свідчать банківські виписки, та 57 219 226,68 грн. - погашено шляхом відступлення права вимоги, згідно договору відступлення права вимоги № ГКМА-УС-БМ-1 від 30.06.2015 р. (міститься в матеріалах справи).

Доводи представника відповідача щодо того, що договір поворотної фінансової допомоги та додаткової угоди № 1 не є укладеними оскільки підписувалися не уповноваженими на те особами, суд відхиляє з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України зазначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

За буквальним тлумаченням визначення строку дії господарського договору, що міститься у ч. 7 ст. 180 ГК України, строк дії господарського зобов'язання пов'язується із строком дії господарського договору.

За загальним правилом, господарське зобов'язання припиняється належним виконанням, якщо виконання прийнято управненою стороною (ч. 1 ст. 203 ГК України). Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення зобов'язань, що виникають із такого договору.

З аналізу змісту договору та додаткової угоди до нього, вбачається досягнення сторонами згоди щодо усіх, визначених положеннями ст. 628 та ст. 1046 ЦК України, істотних умов даних правочинів, зокрема: розміру позики, термін та порядок повернення грошових коштів, безвідсотковий характеру позики, тощо.

Додатково суд зауважує, що дії сторін, зокрема позивача щодо перерахування грошових коштів на рахунок відповідача (надання позики), відповідача - щодо прийняття перерахованих позивачем грошових коштів та їх часткове повернення, свідчать про узгодження та прийняття сторонами договірних зобов'язань, відтак, зазначений вище договір та додаткова угода до неї є такими, що укладені. Також, суд зазначає, що відповідач не спростовував будь-якими належними та допустимими доказами факт отримання грошових коштів в розмірі 114 923 253,36 грн. від позивача. Натомість, факт зарахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Буд М», визначених як поворотна фінансова допомога згідно договору № 18/03/2015-ГКМА-БМ від 18.03.2015 р., підтверджується доданими відповідачем до матеріалів справи виписками з ПАТ «КБ Хрещатик» (Тернопільське регіональне відділення), зокрема

- виписка від 15.09.2015 р. про зарахування коштів в розмірі 75 000,00 грн.;

- виписка від 22.09.2015 р. про зарахування коштів в розмірі 47 000,00 грн.;

- виписка від 23.09.2015 р. про зарахування коштів в розмірі 9 000,00 грн.;

- виписка від 02.10.2015 р. про зарахування коштів в розмірі 4 000,00 грн.;

- виписка від 02.10.2015 р. про зарахування коштів в розмірі 4 000,00 грн.;

- виписка від 07.10.2015 р. про зарахування коштів в розмірі 64 000,00 грн.;

- виписка від 09.10.2015 р. про зарахування коштів на загальну суму 57 219 226,68 грн.;

- виписка від 28.10.2015 р. про зарахування коштів в розмірі 33 000,00 грн.

З огляду на вище викладене, суд прийшов до переконання, що доводи відповідача про те, що договір та додаткова угода до нього не були укладені, спростовується змістом договору та додаткової угоди до нього, з яких випливає, що сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов цих правочинів, а доводи щодо підписання правочинів неуповноваженими особами, є підставами для визнання таких правочинів недійсними. Однак, в судовому порядку ані договір, ані додаткова угода до останнього, недійсними не визнавались.

Щодо підписання додаткової угоди повноважним представником ОСОБА_4 на підставі довіреності № 4 від 13.07.2015 р., суд відхиляє твердження відповідача про відсутність повноважень у повіреного з огляду на наступне.

Представництво юридичної особи, в силу положень ст. 244 ЦК України, може здійснюватися на підставі довіреності.

Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ч. 1 ст. 246 ЦК України).

Частиною 1 ст. 249 ЦК України передбачено, що особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Частина 2 вказаної статті цього Кодексу містить обов'язок особи, яка видала довіреність і згодом скасувала її, негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Згідно з частини 3 цієї статті зазначеного Кодексу права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок учинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників.

Таким чином, скасування довіреності має юридичне значення для представника та третіх осіб лише в тому випадку, якщо вони були сповіщені про це.

Жодних доказів, які б свідчили про відкликання довіреності № 4 від 13.07.2015 року на уповноваження ОСОБА_4 та доказів про відсутність повноважень у ОСОБА_9 на укладення правочинів від імені ТОВ «Буд М», відповідачем не представлено.

Як слідує з наявних у матеріалах справи нотаріально засвідчених пояснень колишнього директора ТОВ «Буд М» ОСОБА_9, останнім в межах компетенції, наданої Статутом ТОВ «Буд М», та в інтересах ТОВ «Буд М» було укладено (підписано та скріплено печаткою Товариства) договір поворотної фінансової допомоги від 18.03.2015 року № 18/03/2015-ГКМА-БМ з ТОВ «Група компаній «Мрія Агро», а також видана довіреність від 13.07.2015 року № 4 на уповноваження ОСОБА_4 представляти інтереси ТОВ «Буд М» щодо укладення будь-яких господарських договорів.

Крім того, з письмових пояснень ОСОБА_4, зафіксованих в протоколі допиту свідка від 22.01.2016 р. (знаходиться в матеріалах справи), також встановлено, що останній підписував додаткову угоду № 1 від 24.09.2015 р. від імені ТОВ «Буд М» із ТОВ «Група компаній «Мрія Агро» за довіреністю, виданою чинним на той момент директором ОСОБА_9

Відтак, по результатах дослідження та аналізу судом доказів та доводів сторін, наведених обґрунтувань та заперечень позовних вимог, суд прийшов до висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо неукладення договору поворотної фінансової допомоги № 18/03/2015-ГКМА-БМ від 18.03.2015 р. та додаткової угоди № 1 від 24.09.2015 р. Окрім цього, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладення правочинів від імені ТОВ «Буд М» неуповноваженими особами чи всупереч вимогам закону.

На день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про повне повернення позики відповідачем суду та позивачу не надано, а тому згідно вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується заборгованість в сумі 57 334 849,18 грн., які підлягають до стягнення.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як і інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Позивачем згідно розрахунку позовних вимог нараховано відповідачу три відсотки річних за період з 17.10.2015 р. по 26.11.2015 р. на загальну суму 122 666,33 грн.

Розглянувши наданий позивачем розрахунок річних, суд приймає його як правомірний та обґрунтований, а позовні вимоги в цій частині вважає такими, що доведені матеріалами справи та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

З огляду на викладене, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов'язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач надав суду всі належні та допустимі докази, які дають можливість суду задоволити позовні вимоги та стягнути з відповідача 57 334 849,18 грн. суми неповернутої позики та 122 666,33 грн. - 3% річних, водночас відповідачем, всупереч нормам ст.ст. 32, 33 ГПК України, не надано будь-яких доказів на підтвердження обставин, висвітлених у відзиві та поясненнях.

Судові витрати у справі слід покласти на відповідача у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, сукупність доказів, що підтверджують наявність обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінені судом за своїм внутрішнім переконанням, керуючись ст.ст. 11, 244, 246, 249, 509, 525, 526, 530, 625, 628, 629, 638, 639, 1046, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 173, 180, 193, 203 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Буд М", вул. Горького, 1, м. Запоріжжя, 69035 (код ЄДРПОУ 36145692) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Група компаній "Мрія Агро", вул. Незалежності, буд. 68, с. Васильківці, Гусятинський район, Тернопільська область, 48257 (код ЄДРПОУ 35218900) 57 334 849 грн. 18 коп. суми неповернутої позики, 122 666 грн. 33 коп. - 3% річних та 182 700 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту).

5. Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (виготовлення та підписання повного тексту), через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 18 лютого 2016 року.

Головуючий суддя Боровець Я.Я.

Суддя Шумський І.П.

Суддя Бурда Н.М.