Рішення № 5590554, 20.08.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" серпня 2009 р.Справа № 18/58-1461

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницької Н.В.

Розглянув матеріали справи:

за позовом: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Зборівагро», с.Ярославичі Зборівський район Тернопільська область

про стягнення заборгованості у сумі 39 743 грн., з яких: 34 400 грн. основний борг, 4 750 грн. пеня, 593 грн. 3% річних

За участю представників сторін:

Позивача: ОСОБА_2, довіреність № 535 від 06.02.2008 р.;

Відповідача: Кучмак В.З., доручення від 12.05.2009 р.

В судовому засіданні учасникам судового процесу розяснено їх процесуальні права та обовязки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Фізична особа підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Зборівагро»заборгованості у сумі 39 743 грн., з яких: 34 400 грн. основний борг, 4 750 грн. пеня, 593 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач взяті на себе визначені умовами договору № 11 від 02.10.2008 р. зобовязання виконав не належним чином, зокрема не провів оплату за надані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі.

В підтвердження викладеного додає вищезазначений договір, акти приймання передачі виконаних робіт, інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Відповідач у відзиві на позов та його представник у судових засіданнях позовні вимоги визнає частково, а саме в частині основної суми боргу 34 400 грн. Відносно 3% річних та пені зазначає, що згідно договору штрафні санкції у вигляді пені не передбачено, а також позивачем не подано належних доказів надіслання відповідачу претензії від 09.07.2009 р., так як із повідомлення про вручення поштового відправлення № 142710 не вбачається яка саме кореспонденція направлялася, при цьому в даному повідомленні зазначено датою вручення 01.06.2009 р. претензії від 09.07.2009 р. Відтак в частині позовних вимог про стягнення 3% річних та пені просить суд відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності.

02.10.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Зборівагро», в особі директора ОСОБА_4, в подальшому Замовник, та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, в подальшому Виконавець був укладений договір про виконання робіт по збиранню урожаю сільськогосподарських культур № 11.

За умовами даного договору Замовник доручає, а Виконавець зобовязується виконати роботи по збиранню урожаю сільськогосподарських культур на умовах, визначених у цьому договорі. Оплата за виконані роботи проводиться з розрахунку 800 грн. за один га копки цукрових буряків. Оплата проводиться після підписання акту виконаних робіт. (п. п. 1.1., 4.1 договору).

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобовязання з договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона(виконавець) зобовязується за завданням другої сторони(замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії бо здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами та згідно ст. 11 цього кодексу однією з підстав виникнення зобов'язань.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 11 від 02.10.2008 р. позивач належним чином виконав свої зобовязання з договором, що підтверджується актом приймання передачі виконаних робіт за період з 16 жовтня 2008 року по 18 жовтня 2008 року, підписаним представниками обох сторін.

Як стверджує позивач, та підтверджує представник відповідача, оплата за надані послуги згідно умов вищезазначеного договору проведена не була, відтак непогашеною залишається заборгованість в сумі 34 400 грн.

Таким чином, відповідач взяті на себе договірні зобовязання щодо оплати за надані послуги виконав не належним чином, чим допустив заборгованість в вищезазначеній сумі, яку і просить позивач стягнути в судовому порядку.

Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом (ст. 222 Господарського кодексу України).

09.07.2009 р. позивач звернувся до відповідача з претензію, в якій просив останнього погасити заборгованість в сумі 39 743 грн.

Проте, заборгованість у заявленій сумі станом на день розгляду справи в суді залишилася не погашеною, відповідно відповідачем належним чином не виконано свої зобовязання щодо оплати за поставлений позивачем товар, чим порушено норми чинного законодавства.

Разом з тим, в судовому засіданні представник відповідача заперечив про те, що претензія була вручена, оскільки на в графі "вручено" зазначено дату вручення 01.06.2009р., проте в графі "особисто за довіреністю" відсутній підпис представника відповідача. Крім того звертає увагу суду на те, що поданих документів не зрозуміло, яка саме кореспонденція направлялась на адресу відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Так, п. 5.1 договору встановлено, що за невиконання чи неналежне виконання зобовязань за даним договором винна сторона відшкодовує потерпілій стороні збитки, спричинені неналежним виконанням своїх обовязків.

Посилаючись у позовній заяві на даний пункт договору позивачем нараховано пеню за період з 18.10.2008 р. по 15.05.2009 р. в сумі 4 750 грн. Крім того, відповідачу нараховано 3 % річних в сумі 593 грн. за період з 18.10.2008 р. по 15.05.2009 р.

Розглянувши представлені розрахунки 3% річних та пені, суд вважає вимоги позивача в цій частині такими, що не підлягають задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України передбачено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проте, як видно з умов договору № 11 від 02.10.2008 року сторони даного договору у ньому сплату пені не встановили.

Суд також зазначає, що необґрунтованими є доводи позивача про надіслання відповідачу та отримання останнім претензії від 09.07.2009 р. долучаючи при цьому повідомлення про вручення поштового відправлення № 142710 із зазначенням дати вручення 01.06.2009 р.

Позивачем також долучено претензію від 19.05.2009 р. із доказами її надіслання повідомлення про вручення поштового відправлення № 142710 із зазначенням дати відправлення 26.05.2009 р. та фіскального чеку із зазначенням дати 25.05.2009 р.

В свою чергу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Належних доказів надіслання відповідачу претензій від 19.05.2009 р. та від 09.07.2009 р. чи доказів надіслання йому вимоги позивачем не подано.

Враховуючи все вищевикладене до задоволення підлягає сума основного боргу в розмірі 34 400 грн., як така, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі та визнана відповідачем, та не підлягають до задоволення нараховані 3% річних в сумі 593 грн. за період з 18.10.2008 р. по 15.05.2009 р. та пеня за період з 18.10.2008 р. по 15.05.2009 р. в сумі 4 750 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5000 грн. адвокатських послуг. В підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката долучені свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 303 від 20.03.2009 р., договір про надання правової допомоги і захисту інтересів від 15.05.2009 р., та квитанцію до прибуткового касового ордера № 51 від 15.05.2009 р. про сплату 5000 грн.

У відповідності до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються, зокрема і з оплати послуг адвоката. Отже, позовні вимоги щодо відшкодування судових витрат по сплаті послуг адвоката в сумі 5000 грн. підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, господарський суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими, та такими, що підлягають до часткового задоволення.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 69, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Зборівагро», с.Ярославичі Зборівський район Тернопільська область, код ЄДРПОУ 31878443, на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1):

-34 400 (тридцять чотири тисячі чотириста) грн. боргу;

-5 000(пять тисяч) грн. витрат на оплату послуг адвоката;

-397 (триста девяносто сім) грн. 43 коп. державного мита;

-315 (триста п'ятнадцять) грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті частині позову відмовити.

4.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 25 серпня 2009 року, через місцевий господарський суд.

Суддя