Ухвала суду № 55903982, 17.02.2016, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

17 лютого 2016 р. м. Чернівці Справа № 824/18/16-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лелюка О.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Кіщук О.І.,

позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в частині у справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Чернівецької області про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, зобовязання до вчинення певних дій та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до прокуратури Чернівецької області про визнання протиправними та скасування рішень, поновлення на посаді, зобовязання до вчинення певних дій та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У позовній заві ОСОБА_1 просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії прокуратури Чернівецької області по встановленню переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників від 18 липня 2015 року в частині визначення ОСОБА_1 як особи, яка підлягає попередженню про наступне вивільнення у звязку із скороченням штату працівників органів прокуратури;

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Чернівецької області про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора прокуратури Чернівецької області з питань правового забезпечення у звязку з скороченням кількості прокурорів органів прокуратури від 18 грудня 2015 року №1317-к;

- зобовязати прокуратуру Чернівецької області поновити ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора прокуратури Чернівецької області з питань правого забезпечення чи на будь-якій іншій прокурорській посаді в апараті прокуратури Чернівецької області;

- зобовязати прокуратуру Чернівецької області підготувати інформацію щодо кваліфікації, продуктивності праці та переваг на залишення на роботі всіх працівників призначених на посади у новостворені відділи прокуратури Чернівецької області відповідно до наказу Генерального прокурора України від 15 липня 2015 року №60-ш;

- зобовязати прокуратуру Чернівецької області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Уточнивши в ході розгляду справи позовні вимоги, ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії прокуратури Чернівецької області по встановленню переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників від 18 липня 2015 року в частині визначення ОСОБА_1 як особи, яка підлягає попередженню про наступне вивільнення у звязку із скороченням штату працівників органів прокуратури;

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Чернівецької області про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого прокурора прокуратури Чернівецької області з питань правового забезпечення у звязку з скороченням кількості прокурорів органів прокуратури від 18 грудня 2015 року №1317-к;

- зобовязати прокуратуру Чернівецької області поновити ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора прокуратури Чернівецької області з питань правого забезпечення;

- зобовязати прокуратуру Чернівецької області виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

В судовому засіданні 17 лютого 2016 року відповідач заявив клопотання про залишення позову без розгляду в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення комісії прокуратури Чернівецької області по встановленню переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників від 18 липня 2015 року в частині визначення ОСОБА_1 як особи, яка підлягає попередженню про наступне вивільнення у звязку із скороченням штату працівників органів прокуратури.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилався на пропуск позивачем місячного строку звернення до суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо указаної частини позовних вимог.

ОСОБА_1 проти задоволення клопотання відповідача заперечувала. При цьому вказала, що про рішення прокуратури Чернівецької області по встановленню переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників від 18 липня 2015 року дізналась приблизно 20-21 липня 2015 року. Однак до суду з позовом про його оскарження не зверталась, оскільки вважала, що цим рішенням її права не порушуються й воно має рекомендаційний характер.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, заслухавши пояснення осіб, які зявились в судове засідання, та перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 18 липня 2015 року відбулось засідання комісії по встановленню переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників прокуратури Чернівецької області, що оформлено відповідним протоколом.

Комісією було обговорено питання визначення переважного права на залишення на роботі працівників органів прокуратури області, які підлягають наступному вивільненню у звязку із скороченням штату працівників.

Серед списку осіб, посади яких підпадають під скорочення, значиться ОСОБА_1, яка займала посаду старшого прокурора прокуратури області з питань правового забезпечення.

Також було оголошено список працівників, яким комісією не запропоновано посаду в органах прокуратури Чернівецької області. До таких належала і позивач.

У протоколі від 18 липня 2015 року зазначено про те, що зважаючи на неможливість переведення на даний час на будь-яку іншу посаду, комісією вирішено попередити ОСОБА_1 про наступне вивільнення у звязку із скороченням штату працівників.

Про вказане рішення комісії позивач, за її ж словами, дізналась 20-21 липня 2015 року.

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що про звільнення із займаної посади у звязку із змінами в організації виробництва і праці позивач була попереджена письмово 07 вересня 2015 року, а наказом від 18 грудня 2015 року №1317-к її звільнено з посади старшого прокурора прокуратури Чернівецької області з питань правового забезпечення та органів прокуратури Чернівецької області з 19 грудня 2015 року у звязку з скороченням кількості прокурорів органу прокуратури (пункт 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України).

Не погоджуючись із звільненням з роботи та вважаючи його незаконним, ОСОБА_1 15 січня 2016 року звернулась до суду з даним позовом.

Строки звернення до адміністративного суду встановлені статтю 99 Кодексу адміністративного судочинства України

Відповідно до частини першої та другої 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, спірні правовідносини повязані із проходженням позивачем служби в органах прокуратури, тобто з проходженням публічної служби.

Згідно частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд наголошує, що дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє юридичній визначеності у публічно-правових відносинах. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Зважаючи на те, що про оскаржуване в частині рішення комісії прокуратури Чернівецької області по встановленню переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників від 18 липня 2015 року ОСОБА_1 дізналась 20-21 липня 2015 року (при цьому 07 вересня 2015 року була попереджена про наступне вивільнення), а до суду з позовом про його оскарження звернулась лише 15 січня 2016 року, то суд приходить до висновку про пропуск позивачем місячного строку звернення до суду в указаній частині вимог.

Позивач не просила суд поновити строк звернення до суду й, відповідно, не навела поважних причин, що унеможливили її звернутися до суду з позовом про оскарження вказаного вище рішення від 18 липня 2015 року у встановлений законом строк.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Згідно пункту 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 щодо вимог про визнання протиправним та скасування рішення комісії прокуратури Чернівецької області по встановленню переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників від 18 липня 2015 року в частині визначення ОСОБА_1 як особи, яка підлягає попередженню про наступне вивільнення у звязку із скороченням штату працівників органів прокуратури.

Відтак, клопотання відповідача є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Водночас, суд звертає увагу на те, що вказане оскаржуване позивачем рішення фактично не порушує її трудові права, а носить лише рекомендаційний характер, проти чого не заперечувала позивач.

До того ж, слід зазначити, що достатнім та необхідним способом захисту порушених трудових прав особи, яку було незаконно звільнено з роботи, є визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З огляду на викладене та керуючись статтями 99, 100, 155, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

1.Клопотання відповідача про залишення позову без розгляду в частині задовольнити.

2.Позовну заяву ОСОБА_1 до прокуратури Чернівецької області в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення комісії прокуратури Чернівецької області по встановленню переважного права на залишення на роботі при вивільненні працівників від 18 липня 2015 року в частині визначення ОСОБА_1 як особи, яка підлягає попередженню про наступне вивільнення у звязку із скороченням штату працівників органів прокуратури залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.П. Лелюк

Ухвала у повному обсязі складена 18 лютого 2016 року.