Ухвала суду № 55903894, 17.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року Справа № 876/11291/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мікули О.І.,

суддів Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника Міністерства юстиції України ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_3, Реєстраційної служби Тисменицького районного управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до відповідачів - Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_3, Реєстраційної служби Тисменицького районного управління юстиції в Івано-Франківській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення №20903145, № 20902520 від 24 квітня 2015 року та зобовязати здійснити державну реєстрацію права власності.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення № 20903145 від 24 квітня 2015 року та зобов'язання Реєстраційну службу Тисменицького районного управління юстиції в Івано-Франківській області здійснити державну реєстрацію права власності за нею на 1/2 домоволодіння та 1/2 земельної ділянки, на якій розташоване це домоволодіння повернуто позивачу.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення № 20902520 від 24 квітня 2015 року Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_3. Стягнено з Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Не погодившись із даною постановою, представник Міністерства юстиції України ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що відповідно до п. 9 ч.1 ст.3 КАС України, відповідачем є субєкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. В цій справі Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України не є відповідачем у справі, а отже стягнення судових витрат з Департаменту є безпідставним та незаконним. Згідно з Положенням про Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 травня 2015 року № 1686/к, Департамент державної реєстрації є самостійним структурним підрозділом у складі Міністерства, який в межах повноважень забезпечує виконання завдань, покладених на Міністерство юстиції України щодо формування та реалізації державної політики з питань державної реєстрації, а тому не є юридичною особою. Отже стягнення судових витрат з Департаменту безпідставним та незаконним. Крім того, ч.1 ст.94 КАС України встановлено, що судові виграти стягуються з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), судом при винесенні рішення не враховано, що Департамент не є юридичною особою, а є структурним підрозділом Міністерства юстиції України, тому саме Міністерство юстиції України, є головним розпорядником бюджетних коштів. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, відповідач - Реєстраційної служби Тисменицького районного управління юстиції в Івано-Франківській області подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності його представника, апеляційну скаргу представника Міністерства юстиції України ОСОБА_1 підтримує в повному обсязі, тому з врахуванням вищенаведеного суд відповідно до положень ч.1 ст.197 КАС України вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 квітня 2015 року представник позивача подав до Реєстраційної служби Тисменицького районного управління юстиції в Івано-Франківській області заяву про державну реєстрацію права власності на 1/2 домоволодіння та 1/2 земельної ділянки, на якій розташоване це домоволодіння, що по вул. Липова-Осада, 59а, с. Загвіздя, Тисменицького району, Івано-Франківської області.

24 квітня 2015 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_3 прийняла рішення № 20902520 про відмову у державній реєстрації права власності, мотивуючи це тим, що вказану заяву подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна та встановлено наявність арешту на все майно, що належить ОСОБА_4

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується колегія суддів, виходив з того, що державний реєстратор для проведення реєстрації права власності на нерухоме майно зобовязаний встановити факт відсутності обтяження речових прав на таке майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження обєктів нерухомого майна, оскільки наявність обтяження на нерухомість є підставою для відмови у проведенні реєстрації права власності на даний обєкт. Так як на момент подання представником позивача заяви про державну реєстрацію права власності на 1/2 домоволодіння та 1/2 земельної ділянки, на якій розташоване це домоволодіння, що по вул. Липова-Осада, 59а, с. Загвіздя, Тисменицького району, Івано-Франківської області рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 09 грудня 2014 року (яке набрало законної сили 03 січня 2015 року) знято арешт, накладений відділом ДВС Тисменицького районного управління юстиції Івано-Франківської області з 1/2 частини домоволодіння № 59а по вул. Липова в с.Загвіздя Тисменицького району Івано-Франківської області загальною вартістю 1422422 грн. та на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,1411 га з кадастровим номером 2625881101:02:001:0324, яка розташована по вул. Липова, 59а, в с. Загвіздя Тисменицького району Івано-Франківської області, також факт відсутності обтяження на спірний об'єкт реєстрації підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень, а тому у державного реєстратора згідно з Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації на нерухоме майно та їх обтяжень не було підстав для прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Апелянт оскаржує постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року лише в частині розподілу судових витрат, а саме: стягнення з Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача витрати у вигляді судового збору у розмірі 487,20 грн.

Даючи правову оцінку висновку суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів виходить з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли у звязку з відмовою державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_3 здійснити державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на 1/2 домоволодіння та 1/2 земельної ділянки, на якій розташоване це домоволодіння, що по вул. Липова-Осада, 59а, с. Загвіздя, Тисменицького району, Івано-Франківської області.

Таким чином, позивач ОСОБА_2 оскаржує рішення субєкта владних повноважень - державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України.

В силу приписів Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень, систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав). Державний реєстратор є посадовою особою органу державної реєстрації прав.

Таким чином, суд першої інстанції правильно стягнув з Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України сплачений позивачем судовий збір, оскільки відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника Міністерства юстиції України ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2015 року у справі № 809/4077/15 без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді А.Р. Курилець

ОСОБА_5