Постанова № 55903805, 16.02.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Давиденко Т.В.

Суддя-доповідач - Гаврищук Тетяна Григорівна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року справа №805/4639/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Ляшенка Д.В.

Ястребової Л.В.

при секретарі судового засідання Святодух О.Б.,

за участю сторін по справі:

позивач: ОСОБА_3,

відповідач1: Ковака В.В.

відповідач2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року у справі №805/4639/15-а (головуючий І інстанції Давиденко Т.В.) за позовом ОСОБА_3 до Державної прикордонної служби України Сумського прикордонного загону, старшого лейтенанта Баранова А.І. начальнича 1-го взводу ІПС впс «Конотоп» Сумського погранзагону ДПС України про визнання протиправним дій, скасування рішень, стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної прикордонної служби України Сумського прикордонного загону, старшого лейтенанта Баранова А.І. начальнича 1-го взводу ІПС впс «Конотоп» Сумського погранзагону ДПС України про поновлення строку для подання позовної заяви як пропущений з поважної причини (відсутність в Україні); визнання протиправними дії співробітників Сумського прикордонного загону за перешкоджання перетинання державного кордону України; скасування як незаконне рішення про відмову у перетині державного кордону України на виїзді з України громадянину України, який досяг 16 років ОСОБА_6 від 13.06.2015 року, прийняте начальником 1-го відділення ІПС впс "Конотоп" ст. лейтенантом Барановим А.І.; скасування як незаконне рішення про відмову у перетині державного кордону України на виїзді з України громадянину України, який досяг 16 років ОСОБА_7 від 13.06.2015 року, прийняте начальником 1-го відділення ІПС впс "Конотоп" ст. лейтенантом Барановим А.І.; стягнення з відповідача суму у розмірі шість тисяч гривень для відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними діями і рішеннями, а також компенсацію моральної шкоди в сумі 5000 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного від 01 грудня 2015 року позов задоволено частково, внаслідок чого скасовані рішення Старшого лейтенанта Баранова Артема Ігоровича начальника 1-го відділу ІПС впс «Конотоп» Сумського погранзагону ДПС України про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який не досяг 16-річного віку, - ОСОБА_6 від 13.06.2015 року б/н. та рішення про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який не досяг 16-річного віку, - ОСОБА_7 від 13.06.2015 року б/н; стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 суму матеріальної шкоди в розмірі 176 грн. 44 коп. В задоволені іншої частини адміністративного позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про визнання протиправними дії співробітників Сумського прикордонного загону за перешкоджання перетинання державного кордону України; скасування як незаконне рішення про відмову у перетині державного кордону України дітей позивача - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 13.06.2015 року прийняте начальником 1-го відділення ІПС впс "Конотоп" ст. лейтенантом Барановим А. І.; стягнення з відповідача суму у розмірі шість тисяч гривень для відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними діями і рішеннями, а також стягнути суму судових витрат; стягнення з відповідача компенсацію моральної шкоди в сумі 5 000 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповний розгляд обставин по справі. Позивач зазначив, що судом першої інстанції встановлено протиправність рішень про відмову в перетинанні державного кордону дітьми, при цьому безпідставно було відмовлено у визнанні протиправними дій співробітників ДПСУ, які заборонили рух по шляху проходження. Вимоги, за якими було здійснено знаття з поїзду, на думку позивача, були вигаданими і неправомочними. Суд не врахував, що своїми протиправними рішеннями відповідачі порушили права на свободу переміщення і заподіяли значну майнову шкоду. Саме наслідок цих протиправних дій і рішень було порушено право проїзду за маршрутом Київ-Москва, а не тільки право перетину кордону, у результаті цього були понесені збитки. Позивач також вважає, що стосовно відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції підійшов до цього питання формально, обмежившись загальними фразами.

Відповідач1 проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що постанова суду є законною та обґрунтованою, ухвалена судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі.

Відповідач2 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, відповідача,перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що 12.06.2015р. позивач разом з неповнолітніми дітьми ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 слідувала потягом Київ - Москва.

З метою перетину державного кордону України, позивач надала у прикордонному пункті пропуску Конотоп наступні документи: паспорт, свідоцтва про народження ОСОБА_7 та ОСОБА_6, нотаріально посвідчену нотаріусом Російської Федерації згоду батька на вивіз дітей та її переклад на українську мову.

13.06.2015 року старшим лейтенантом Барановим Артемом Ігоровичем начальником 1-го відділу ІПС впс «Конотоп» Сумського погранзагону ДПС України прийняте рішення б/н про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який не досяг 16-річного віку - ОСОБА_6 та рішення б/н про відмову в перетинанні державного кордону України громадянину України, який не досяг 16-річного віку - ОСОБА_7.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлена протиправність наведених рішень, внаслідок чого прийнято рішення про їх скасування.

Рішення суду першої інстанції в цій частині відповідачами не оскаржується.

Відповідно до п. 3,4 частини1 статті 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право, зокрема, перевіряти в осіб, які прямують через державний кордон України, документи на право в'їзду в Україну або виїзду з України, робити в них відповідні відмітки і у випадках, передбачених законодавством, тимчасово їх затримувати або вилучати; шляхом опитування осіб зясовувати підстави перетинання державного кордону України, вїзду на тимчасово окуповану територію або виїзду з неї, не пропускати через державний кордон України, на тимчасово окуповану територію або з неї осіб без дійсних документів на право перетинання кордону або для вїзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї, осіб, які наддали завідомо неправдиві відомості під час одержання зазначених документів, осіб, яким Державною прикордонною службою України за порушення законодавства з прикордонних питань та про правовий статус іноземців чи за мотивованим письмовим рішенням суду та правоохоронних органів не дозволяється вїзд в Україну аботимчасово обмежено право виїзду з України; робити в документах зазначених осіб відповідні відмітки.

Згідно до ст. 7 Закону України «Про прикордонний контроль» паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з'ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що здійснюючи дії щодо перевірки документів службовими особами Державної Прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі та з'ясування наявності або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону, відповідачі діяли в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, а тому правомірно відмовлено у задоволенні позову в частині визнання зазначених дій протиправними.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення матеріальної шкоди в сумі 6000 грн., яка складається з вартості залізничних квитків для повернення з Конотопа до Києва 13.06.2015 року в розмірі 176 грн. 44 коп., проживання у приміщенні, яке орендувалось, в розмірі 1400 грн., вартості вдруге придбаних квитків на поїзд Київ-Москва відправленням 16.06.2015 року в розмірі 3462 грн. 54 коп. та інших витрат на проїзд на таксі, продукти харчування, товари особистої гігієни, побутова хімія та атракціони для дітей на загальну суму 961 грн..

Судом першої інстанції було стягнуто на користь позивача вартість залізничних квитків для повернення з Конотопа до Києва 13.06.2015 року в розмірі 176 грн. 44 коп. В задоволенні іншої частини відмовлено.

Відповідно до частини 1статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За приписами ст. 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем наявності причинного зв'язку між понесеними витратами на повторне придбання квитків на поїзд Київ - Москва відправленням 16.06.2015 року та протиправністю рішень відповідача від 13.06.2015р., а тому правомірно відмовлено у стягненні збитків в розмірі 3462 грн. 54 коп. .

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги про стягнення вартості квитків Київ -Москва за 12.06.2015р.в розмірі 1777 грн.42 коп. позивачем не заявлені.

Додатковою заявою від 01.12.2015р. про уточнення позовних вимог позивач просив суд стягнути саме вартість квитків за 13.06.2015 року в розмірі 176 грн. 44 коп. та квитків за 16.06.2015 року на поїзд Київ -Москва в розмірі 3462 грн. 54 коп.

Під час апеляційного провадження позивач також наполягав саме на стягненні вартості квитків за 16.06.2015 року на поїзд Київ -Москва в розмірі 3462 грн. 54 коп.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесення позивачем витрат на сплату вартості орендованого приміщення в розмірі 1400 грн., витрат на проїзд на таксі, продукти харчування, товари особистої гігієни, побутової хімії та атракціони для дітей на загальну суму 961 грн..

Наведені докази не були надані позивачем і під час апеляційного провадження.

Крім того, позивачем не доведено наявності причинного зв'язку між протиправними рішеннями відповідача та понесеними витратами на проїзд на таксі, продукти харчування, товари особистої гігієни, побутової хімії та атракціони для дітей.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

Згідно до частини 2 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Позивачем разом з позовом про визнання протиправними рішення заявлені вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 5000 грн..

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Тобто, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

За приписами статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

В обґрунтування завданої моральної шкоди позивач посилається на те, що їй та її дітям було завдано значної моральної шкоди, оскільки проживаючи в місті Краматорськ, не з чуток знають, що таке війна, бували під обстрілом, Неможливо передати, що відчували діти, коли їх будили вночі люди у формі, примушували одягатися і кудись йти. З-за дій співробітників ДПСУ діти були перелякані, постійно плакали. В подальшому, змушені були терпіти певні незручності, проживаючи в чужому місті.

Суд апеляційної інстанції вважає, що внаслідок прийняття відповідачем протиправних рішень, позивачка зазнала душевних страждань у зв'язку з тим, що вона і її малолітні діти були позбавлені законного права в перетинанні державного кордону України. Внаслідок прийнятих рішень, позивачка вимушена була серед ночі покинути потяг з двома малолітніми дітьми та знаходячись у незнайомому їй місті вирішувати питання щодо повернення до м.Києва та забезпечення дітей необхідними умовами. Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає обґрунтованими заявлені вимоги щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 2000 грн. За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 5000 грн.. підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення моральної шкоди та прийняття нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року у справі №805/4639/15-а- задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року у справі №805/4639/15-а - скасувати в частині відмови у задоволені позову ОСОБА_3 про стягнення компенсації моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Державної прикордонної служби України Сумського прикордонного загону, старшого лейтенанта Баранова А.І. начальнича 1-го взводу ІПС впс «Конотоп» Сумського погранзагону ДПС України щодо стягнення компенсації моральної шкоди в розмірі 5000 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державної прикордонної служби України Сумського прикордонного загону на користь ОСОБА_3 (НОМЕР_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, місце проживання: 84331, АДРЕСА_1) суму моральної шкоди в розмірі 2 000 грн.

В іншій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року у справі №805/4639/15-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 16 лютого 2016 року.

Постанова у повному обсязі складена 18 лютого 2016 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Гаврищук Т.Г.

Судді: Ляшенко Д.В.

Ястребова Л.В.