Постанова № 55903731, 15.02.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3888/15 Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 лютого 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Оксененка О.М.,

Федотова І.В.,

при секретарі: Нікітіній А.В.

за участю

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 27.03.2015 року № 0000691730 та № 0000721730.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду в частині залишення позову без задоволення скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Відповідач, в свою чергу, також, подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача доводи його апеляційної скарги підтримала, просила апеляційну скаргу позивача задовольнити, а апеляційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, в той час, як представник відповідача, просив задовольнити апеляційну скаргу податкового органу та заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ФОП ОСОБА_5 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до направлень від 27.01.2015р. №55 та №60 посадовими особами Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р., за результатами якої складено акт від 06.03.2015 №323/172/2432718397(далі - Акт перевірки).

У висновках Акта перевірки викладені наступні порушення:

- п.п. 3.3, п.п. 3.4, п.п. 3.5, п.п. 3.6, п.п. 3.10 п. З Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1025 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1425/18720 та п.п. „а" п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в частині неповного відображення в графі 1 - період обліку, в графі 2 - залишок товарних запасів, матеріалів, сировини на початок звітного періоду, в графі 3 - розмір отриманих доходів від здійснення діяльності, в графі 4 - реквізитів документів, що підтверджують понесені витрати, графі 5 - загальну вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, в графі 6 - товарів, що реалізовані, товарно-матеріальні цінності, в графі 9 - понесені витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, в графі 10 - понесені інші витрати, пов'язані з одержанням доходу, в графі 11 - залишок товарних запасів, матеріалів, сировини на кінець звітного періоду, в графі 12 - чистий дохід що призвело до неналежного ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність за період з 01.01.2013р. по 31.12.2014р.;

- п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), в частині заниження чистого доходу за період 01.01.2013р. по 31.12.2014р. на суму 847227.28 грн. (без ПДВ), в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в п.п. 2.2.2. п. 2.2.3 п. 2.2 розділу 2 акт перевірки, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення господарської діяльності в сумі 144029.07 грн.;

- п. 11, ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненнями) в частині заниження суми чистого доходу на 415033 грн., що призвело до заниження єдиного соціального внеску в сумі 144016.45 грн.;

- постанови КМУ від 30.10.2008р. №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва" (із змінами та доповненнями);

- п. 2.6 "Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ 15.12.2004р. №637 (із змінами та доповненнями);

- п.11 ст. 3 Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. №265/95-ВР (із змінами та доповненнями).

Заперечення позивача на Акт перевірки були залишені відповідачем без розгляду.

На підставі Акта перевірки податковим органом 27.03.2015р. було винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме: №0000691730, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 144029,07 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 72014.53 грн., та №0000691730, яким застосовано штрафні санкції в сумі 299391,05 грн.

Вказані ППР були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, проте, були залишені без змін, що спонукало його на звернення до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення щодо заниження чистого доходу на суму 847227,28 грн. та правомірність податкового повідомлення-рішення щодо нарахування штрафних санкцій за несвоєчасне оприбуткування готівки.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до п.177.1 ст.177 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Згідно з п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пункту 138.11 цієї статі, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5; підпунктів 138.10.5; 138.10.6 пункту 138.10, пункт 138.11, 138.12 цієї статті, пункт 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статі та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, згідно з положеннями підпунктів 139.1.1 та 139.1 9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу статті 138 Податкового кодексу України слідує, що для віднесення витрат до складу витрат операційної діяльності необхідно дотримання таких умов, а саме: такі витрати повинні бути документально підтверджені, належним чином оформленими первинними документами, повинні бути пов'язані із господарською діяльністю підприємця та безпосередньо пов'язані із отриманням доходів, товари повинні фактично бути поставлені, а послуги фактично - отримані, а також такі витрати повинні включатись до витрат операційної діяльності відповідно до розділу ІІІ Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрати плату за ліцензії за 2013 рік в сумі 10000 грн. та за 2014 рік в сумі 8000грн, оскільки платник податку здійснює ліцензовані види діяльності (роздрібна торгівля лікарськими засобами, алкогольними напоями та тютюновими виробами).

Що стосується висновку відповідача про невключення позивачем до валового доходу за 2014 рік кредиторської заборгованості в сумі 119159,66 грн., судом встановлено, що вказана сума була відображена у складі валового доходу в декларації 2013 року з податку на доходи фізичних осіб, тому правомірно не вказана ним в декларації за 2014 рік.

При цьому, як вбачається з Акта перевірки, відповідачем при проведенні перевірки було віднесено вказану суму до валового доходу позивача за 2013 та 2014 звітний період.

Стосовно розбіжності на суму 20 612,22грн. між даними декларації про доходи та даними перевірки за 2014 рік, то зазначена сума була зарахована в дохід в декларації 2013 року, оскільки реалізація лікарських засобів була здійснена в 2013 році, у платника податків була дебіторська заборгованість у сумі 20 612,22 грн., оплата ж за товар відбулася у 2014 році, а саме 03.01.2014р.

Податковий орган врахував суму 20 612,22 грн. до складу доходу двічі: і в 2013 році і в 2014 році.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване рішення відповідача, щодо заниження чистого доходу на суму 847227,28 грн., є неправомірним і таким, що винесено з порушення норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині визнання неправомірним податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 299391,05 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за № 40/10320 (далі - Положення), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Положенням передбачено два механізми оприбуткування готівки залежно від способу фіксації її надходження в касу: прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки (РК).

Як вірно зазначає суд першої інстанції, посилаючись, при цьому, на практику Верховного Суду України, згідно з пунктом 7.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення) уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (розрахункової книги (далі - РК)), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК) (абзаци другий, третій пункту 2.6 Положення).

Отже, у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність.

Крім того, відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Наказом Міністерства фінансів України 14.03.2013 №395, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним у акті фактом порушення повинні бути зазначені первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку ,та інші документи пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Разом з тим, як вбачається зі спірного повідомлення-рішення №0000721730 (а.с.17 том 1), штрафну (фінансову) санкцію в сумі 299391,05 грн. застосовано податковим органом до позивача на підставі п.п.54.3.3.п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України за порушення ст.17 п.1 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Проте, Актом перевірки такого порушення взагалі не зафіксовано.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про залишення адміністративного позову без задоволення.

Оскільки, ухвалою від 29.12.2015 року апелянту було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до винесення рішення, він підлягає стягненню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Залишок сплаченого позивачем судового збору при поданні позову (за відрахуванням відшкодованого рішенням суду першої інстанції) складає 243,60 грн., також ним сплачено при поданні апеляційної скарги в сумі 5359,20 грн., загалом 5602,80 грн., які йому мають бути відшкодовані за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року в частині відмови у задоволенні позову скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 в цій частині задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області №0000721730 від 27.03.2015року.

В іншій частині постанову суду - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь ОСОБА_5 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5602 (п'ять тисяч шістсот дві) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області несплачений при поданні апеляційної скарги судовий збір в сумі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 20 (двадцять) коп. на рахунок - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі, банк - ГУДКСУ у м. Києві, Код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Постанова в повному обсязі складена 17 лютого 2016 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді О.М.Оксененко

І.В.Федотов

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Федотов І.В.

Оксененко О.М.