Рішення № 55903052, 29.01.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/702/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Погорєлової С.О., Сидоренко І.П.,

при секретарі: Колмакові В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Порто-Франко» - ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Порто-Франко» про зобовязання виконання умови договору,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2015 року позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Порто-Франко» про зобовязання виконати умови договору - задоволено.

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Порто-франко» (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 10, код ЄДРПОУ 13881479) видати готівкою одноразовою операцією через касу належні ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 59840,93 EUR, що обліковуються на поточному рахунку № 26204169602978/490286810262004.

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Порто-франко» (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 10, код ЄДРПОУ 13881479) видати готівкою одноразовою операцією через касу належні ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 6752,00 EUR, що обліковуються на поточному рахунку №26204169602978/490289120262002.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Порто-франко»подало до суду апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2015 року.

До суду апеляційної інстанції сторони не зявилися, хоча повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст. 74-77 ЦППК України.

Відповідно до ст. 305 ЦПК неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.213ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції на підставі ст..526, 386 ЦК України виходив з того, що банк не має права встановлювати не передбачені договором чи законом обмеження для клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, а у звязку з невиплатою банком коштів позивачки та її чоловіка на момент звернення до суду та введення тимчасової адміністрації банку існує реальна загроза для позивачів безповоротно втратити грошові кошти.

Однак, судова колегія не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права.

Так, відповідно обставин справи 1 серпня 2012 року між ПАТ АБ «ПОРТО-ФРАНКО» в особі завідуючого сектором контролю ОСОБА_5 і ОСОБА_4 було укладено договір банківського рахунка №490286810262004.

Відповідно до Договору від 01.08.2012р. Банк відкрив ОСОБА_4 поточний рахунок №26204169602978/490286810262004 в євро (EUR) для здійснення його розрахунково-касового обслуговування у відповідності з умовами укладеного Договору, тарифами Банку, вимогами чинного законодавства України та нормативно-правовими актами НБУ.

18 серпня 2014 року між Банком та ОСОБА_3 було укладено договір банківського рахунка № 490289120262002.

Відповідно до Договору від 18.08.2014 р. Банк відкрив ОСОБА_3 поточний рахунок №26204169602978/490289120262002 в євро (EUR) для здійснення її розрахунково-касового обслуговування у відповідності з умовами укладеного Договору, тарифами Банку, вимогами чинного законодавства України та нормативно-правовими актами НБУ.

26 вересня 2014 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №610 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства банку «Порто-Франко» до категорії неплатоспроможних», на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.09.2014р. № 103 «Про запровадження тимчасової адміністрації у АБ «ПОРТО-ФРАНКО», згідно з яким з 29.09.2014р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію Банку ОСОБА_2.

Зазначена інформація була відображена на офіційних сайтах Національного банку України (http://www.bahk.gov.ua/control/uk/index) та Фонду (http://www.fg.gov.ua) в порядку, встановленому ст. 18 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

21 листопада 2014 року позивачка звернулася до Уповноваженої особи Фонду із заявою на отримання грошових коштів з каси Банку, зареєстрованою за вх. № 1541 від 21.11.2014, які знаходяться на її поточному рахунку №26204169602978/490289120262002 від 18.08.2014р., а також грошові кошти, які знаходяться на поточному рахунку чоловіка Позивачки ОСОБА_4 №26204169602978/490286810262004 від 01.08.2012р. (за довіреністю).

Залишок грошових коштів на рахунку ОСОБА_4 № 26204169602978/490286810262004 від 01.08.2012р. становив 59840,93 EUR (пятдесят девять тисяч вісімсот сорок євро девяносто три центи), на рахунку ОСОБА_3 №26204169602978/490289120262002 від 18.08.2014р. становив 6752,00 EUR (шість тисяч сімсот пятдесят два євро).

Відповідно до виписки із особового рахунку вбачається, що ОСОБА_3 відкрила рахунок 18.08.2014 року, тоді як вже 11 серпня 2014 року Комісією з питань нагляду та регулювання діяльності банків управління НБУ в Одеській області було прийнято рішення №30 «Про застосування заходу впливу до Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Порто-франко».

Відповідно до зазначеного рішення в діяльності банку були встановлені обмеження, серед яких:

зупинити здійснення операції залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб, у частині залучення у депозити на визначений строк зберігання коштів від необмеженого кола фізичних осіб, у тому числі залучення у депозити на визначений строк зберігання коштів від фізичних осіб з видачею ощадних депозитних сертифікатів.

Таким чином рахунок ОСОБА_3 був відкритий під час дії заборони НБУ на здійснення відповідної операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаним злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Тобто, випадки обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, можуть бути передбачені в спеціальному законі.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 6 ст. 2 цього Закону України ліквідація банку це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону України врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з п. п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; нарахування відсотків за зобовязаннями банку перед кредиторами.

Разом із тим, п. 1 ч. 6 ст. 36 цього Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини пятої цієї статті, не поширюється на зобовязання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: веде реєстр учасників Фонду; здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття того рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 тис. грн.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб припиняються всі повноваження органів управління банку та наступають наслідки, встановлені ст. 46 Закону. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджує перелік вимог кредиторів, після чого задоволення цих вимог здійснюється в порядку черговості, встановленоїст. 52 вказаного Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Відповідно до ч. 8 ст. 49 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вимоги, не включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, задоволенню в ліквідаційній процедурі не підлягають і вважаються погашеними.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Тобто перелік вкладників складає особисто уповноважена особа Фонду.

Позивач повинен звернутися з кредиторськими вимогами до уповноваженої особи фонду, а у разі відмови акцептувати ці вимоги звертатися в судовому порядку.

Крім того, згідно виписки з особового рахунку ОСОБА_6 17.12.2014 року, ще до ухвалення рішення по справі, отримав грошові кошти в розмірі 12187,25 EUR., тобто кошти в межах граничного розміру відшкодування. Залишок вкладу на рахунку складає 47653, 68 EUR. , що було підтверджено безпосередньо позивачами. Однак не зясувавши повністю обставини справи, суд першої інстанції зобов'язав Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Порто-франко» видати готівкою одноразовою операцією через касу належні ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 59840,93 EUR.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач ОСОБА_6 отримав належну йому суму гарантованої Фондом виплати за вкладом. Залишок вкладу в розмірі 47 653, 68 EUR відшкодовується шляхом подання кредиторських вимог відповідно до ч. 5 ст. 45 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у відповідній черговості.

Більш того, не дивлячись на те, що рахунок ОСОБА_3 був відкритий під час дії заборони НБУ на здійснення відповідної операції, остання повністю отримала грошові кошти в розмірі 6752,00 EUR (шість тисяч сімсот пятдесят два євро) про що нею особисто було повідомлено у суді апеляційної інстанції.

Отже, відповідно вищенаведених норм права та обставин справи, враховуючи виплачені позивачам кошти в межах граничного розміру відшкодування, колегія приходить до висновку , що у період ліквідаційної процедури банку задоволення решти вимог позивачів має здійснюватися в порядку задоволення вимог кредиторів банку та черговості, передбачених ст.. 52 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а задоволення судом вимог позивачів є фактично погашенням вимог кредитора позачергово на порушення вищевказаного порядку, що не припускає задоволення вимог окремих кредиторів в індивідуальному порядку поза межами ліквідаційної процедури.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

За таких обставин, колегія приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 305, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Порто-Франко» - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2015 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Порто-Франко» про зобовязання виконання умови договору відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: І.П. Сидоренко

ОСОБА_7