Рішення № 55901490, 29.01.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/154/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 57 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

представника відповідача ОСОБА_6

позивача ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто», ОСОБА_6 на заочне рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» про захист прав споживача,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» про захист прав споживача, мотивуючи свої вимоги тим, що 21 липня 2015 року між нею та ТОВ "Лізингова компанія "Ваш авто" укладено договір фінансового лізингу, згідно умов якого відповідач зобов'язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у її користування автомобіль, а вона зобов'язувалася сплачувати лізингові та інші платежі по договору. Цього ж дня на виконання умов договору нею було здійснено перерахунок грошових коштів в сумі 96 000 грн. як оплату на розрахунковий рахунок відповідача, що підтверджується відповідною квитанцією.

Також 21.07.2015 року між ОСОБА_7 та ТОВ "Лізингова компанія "Ваш авто" було підписано додаток №1, який передбачає графік сплати авансового внеску, та додаток №2, специфікація.

Позивачка стверджує, що додаток №3, а саме графік покриття витрат та виплат лізингових платежів між нею та відповідачем підписано не було. Оскільки між сторонами не було підписано додаток №3 до договору, що містить істотні умови договору, а окремі пункти договору фінансового лізінгу суперечать положенням Закону України «Про фінансовий лізинг» та Закону України «Про захист прав споживачів», вважаючи що ТОВ "Лізингова компанія "Ваш авто" необґрунтовано обогатилась, позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь безпідставно здобуте майно, а саме грошові кошти в сумі 96000 гривень та три відсотки річних за користування безпідставно збереженими грошовими коштами в сумі 220 гривень 93 коп.

Стягнути з ТОВ "Лізингова компанія "Ваш авто" на користь позивачки суму одержаних доходів, які могли бути отримані за час користування грошовими коштами в сумі 96000 гривень.

ОСОБА_7 в судовому засіданні зменшила свої позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача на її користь платіж в сумі 96000 грн. та 3% річних в сумі 220,93 грн.

Заочним рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2015 року позов ОСОБА_7 задоволено. Стягнуто з ТОВ "Лізингова компанія "Ваш авто" на користь ОСОБА_7 сплачений авансовий платіж в сумі 96000 грн., 3% річних в сумі 220,93 грн., 336 грн. витрат за розміщення оголошення в газеті «Урядовий курєр».

Не погоджуючись з вказаним рішенням представник ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто», подав апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права і просить скасувати заочне рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2015 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_7 в задоволенні позовних вимог.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7 до ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» про захист прав споживача, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в договорі фінансового лізингу обмежені права позивача, як споживача та не відповідають принципу добросовісності та рівності сторін, положення договору в цілому містить істотний дисбаланс прав та обовязків сторін договору на шкоду споживача, є несправедливим і порушують вимоги чинного законодавства, а тому сплачений авансовий платіж підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Проте повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції не є можливим.

Встановлено, що 21 липня 2015 року між ОСОБА_7 та ТОВ "Лізингова компанія "Ваш авто" укладено договір фінансового лізингу, згідно умов якого відповідач зобов'язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування ОСОБА_7 автомобіль, а вона зобов'язувалася сплачувати лізингові та інші платежі по договору. Цього ж дня на виконання умов договору ОСОБА_7 було здійснено перерахунок грошових коштів в сумі 96 000 грн. як оплату на розрахунковий рахунок відповідача, що підтверджується відповідною квитанцією.

Також 21.07.2015 року між ОСОБА_7 та ТОВ "Лізингова компанія "Ваш авто" було підписано додаток №1, який передбачає графік сплати авансового внеску, та додаток №2, специфікація.

На виконання умов додатку № 1 до договору фінансового лізингу ОСОБА_7 21 липня 2015 року згідно квитанції № 120 від 21 липня 2015 року сплатила авансовий платіж в розмірі 96 000 грн.

Згідно п. 10.1 договору розмір щомісячних лізингових платежів розраховується наступним чином: вартість предмета лізингу помножена на коефіцієнт. Пунктом 10.3 передбачено, що на момент укладання договору сторонами визначено розмір щомісячного платежу, що складає 226,86 доларів США, що становить 5558, 07 грн. Також, вказаним пунктом договору передбачено, що у випадку залишення вартості предмета лізингу на рівні, який було визначено на момент підписання даного договору, та до передачі предмета лізингу лізингоодержувачу сторони зобовязані підписати додаток № 3 до даного договору, що встановлює графік сплати лізингових платежів або план відшкодування.

Відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до вимог ч.1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 1 статті 807 ЦК України передбачено, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

За змістом ч.1 ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За приписами ст. 6 даного закону, договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Стаття 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» надає право лізингоодержувачу:

1) обирати предмет лізингу та продавця або встановити специфікацію предмета лізингу і доручити вибір лізингодавцю;

2) відмовитися від прийняття предмета лізингу, який не відповідає його призначенню та/або мовам договору, специфікаціям;

3) вимагати розірвання договору лізингу або відмовитися від нього у передбачених законом та договором лізингу випадках;

4) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням умов договору лізингу.

У випадку якщо у речі, яка була передана наймачеві з гарантією якості, виявляться недоліки, що перешкоджають її використанню відповідно до договору, наймач має право за своїм вибором вимагати:

1) заміни речі, якщо це можливо;

2) відповідного зменшення розміру плати за користування річчю;

3) безоплатного усунення недоліків речі або відшкодування витрат на їх усунення;

4) розірвання договору і відшкодування збитків, які були йому завдані (ч.2 ст.768 ЦК України).

Положеннями статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Погоджені сторонами платежі, які входять до складу лізингового платежу, відповідають вимогам статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», оскільки нормами вказаної статті передбачено оплату не лише вартості предмета лізингу, а й інших витрат лізингодавця, пов'язаних з виконанням умов договору.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права позивача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

В ст.18 цього Закону наведено перелік несправедливих умов у договорах із споживачами, який не є вичерпним та визначено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Згідно з п. 12.1 договору фінансового лізингу передбачено, що лізингоодержувач, який сплатив адміністративний платіж та повністю або частково сплатив авансовий платіж та не отримав транспортний засіб має право розірвати даний договір, однак в цьому випадку лізингодавець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання в розмірі 40% від сплаченої суми авансового платежу. В такому випадку адміністративний платіж за договором лізингоодержувачу не повертається.

Однак, вказана стаття договору суперечить положенням п.4 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням договору суд вважає несправедливою умовою договору.

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Судом першої інстанції встановлено, що аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 28 червня 2014 року, укладеного між сторонами дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обовязків, передбачених договором та законом (пункт 8.17, розділ 10 договору), звужені обовязки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обовязків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Згідно пункту 1.4 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобовязаннями відповідає продавець.

Таким чином, як встановлено судом першої інстанції, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

У відповідача мається дозвіл на залучення коштів, відповідно до листа Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг здійснення діяльності з надання послуг з фінансового лізінгу не потребує ліцензування.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 21 липня 2015 року, укладений між ОСОБА_7 та ТзОВ «ЛК «Ваш авто», нотаріально посвідчено не було. Але позивачем не заявлено позовної вимоги про визнання договору недійсним в цілому або окремих його положень.

Встановивши наявність обставин про визнання договору фінансового лізінгу нікчемним, позивач не заявив позовної вимоги про застосування приписів статті 220 ЦК України та просив стягнути з відповідача авансовий платіж та понесені витрати за чинним договором фінансового лізінгу.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Позивачка просила суд повернути внесені нею кошти за договором фінансового лізінгу як майно, набуте відповідачем без достатньої правової підстави.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи те, що сторони перебувають між собою в договірних відносинах, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача вартості внесених коштів та інших платежів за договором фінансового лізінгу відповідно до статей 1212, 1213 ЦК України.

Зазначені висновки, узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16 травня 2011 року N 3-38гс11.

Так як рішення суду першої інстанції ухвалене по неповно зясованим обставинам, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, то таке рішення підлягає до скасування, з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» про захист прав споживача по заявленим нею підставам необхідно відмовити.

Відповідно до статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. За подання апеляційної скарги ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» сплатила судовий збір в сумі 526 гривень 56 коп., які і підлягають до повернення відповідачу.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, ст.309, 316, ЦПК України, колегія суддів судової палати,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто», ОСОБА_6 на заочне рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2015 року задовольнити частково.

Заочне рішення Чигиринського районного суду Черкаської області від 05 жовтня 2015 року скасувати.

ОСОБА_7 відмовити в задоволенні позовних вимог про захист прав споживача до ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» по заявлених нею підставах.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ТОВ «Лізингова компанія «Ваш авто» судові витрати по справі в сумі 526 (пятсот двадцять шість) гривень 56 коп.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після його проголошення, але може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з часу його проголошення.

Головуючий :

Судді :