Ухвала суду № 55900419, 11.02.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/23991/15-ц

Провадження № 22-ц/792/346/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Костенка А.М.,

суддів: Грох Л.М., Гринчука Р.С.

секретар Гриньова А.М.,

за участю : представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/23991/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 17 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_5, в інтересах якого діє представник ОСОБА_1, до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - публічне акціонерне товариство "ОСОБА_6 Аваль", про витребовування майна з незаконного володіння шляхом виселення.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргоюколегія суддів

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1, діючи в інтересах ОСОБА_5, звертаючись до суду з позовом вказував, що на підставі договору купівлі-продажу від 5 червня 2008 року ОСОБА_5 є власником садово-городнього будинку з належними до нього будівлями, що знаходиться за адресою : м. Хмельницький, садівниче товариство "Будівельник", вул. Вишнева, будинок № 119 та на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 305291 відповідної земельної ділянки на якій знаходиться вказаний садово-городній будинок. Зазначав, що з другої половини 2009 року відповідач незаконно, без будь-яких правових підстав проживає у вказаному будинку та користується ним на власний розсуд. Неодноразові письмові та усні звернення про звільнення будинку та земельної ділянки відповідач ігнорує. Зазначав, що таким чином, самоправно проживаючи у будинку, відповідач ОСОБА_2 порушує його права як власника. Крім того, вказував, що будинок переданий в іпотеку за договором із ПАТ "ОСОБА_6 Аваль", проживання у будинку відповідача створює перешкоди у задоволенні вимог іпотекодержателя, внаслідок чого його сім'я несе фінансові втрати. Тому просив ухвалити рішення, яким витребувати з незаконного користування приміщення садово-городнього будинку, що знаходиться за адресою : м. Хмельницький, садівниче товариство "Будівельник", вул. Вишнева, будинок № 119, шляхом примусового виселення з нього ОСОБА_2, стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 17 грудня 2015 року вказаний позов задоволено. Ухвалено витребувати із незаконного володіння та користування приміщення ______________

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_7 провадження № 22-ц/792/346/16

Доповідач Костенко А.М. Категорія № 5, 43, 44

садово-городнього будинку, що знаходиться за адресою : м. Хмельницький, вул. Вишнева, 119, шляхом примусового виселення з нього ОСОБА_2 Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 487 грн. 20 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, просить скасувати вказане рішення суду, ухвалити нове, яким відмовити в позові, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права. Вказує, що при вирішенні спору суд не взяв до уваги ту обставину, що між нею та ОСОБА_5 був укладений попередній договір, за яким зобов'язались укласти в майбутньому договір купівлі-продажу спірного будинку. І саме за згодою позивача, його дружини, вона, ОСОБА_2, разом зі своєю сім'єю вселилась у будинок до укладення договору купівлі-продажу. Також вважає, що при вирішення спору суд не взяв до уваги, що саме позивач ОСОБА_5 не виконав умов попереднього договору. Вказує, що при вирішенні спору суд прийшов до невірного висновку про забезпечення її житлом в іншому населеному пункті. Вказує, що суд неправомірно не застосував при вирішенні спору строк позовної давності.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом встановлено, що ОСОБА_5 (на підставі свідоцтва про шлюб від 3 березня 2015 року змінив прізвище ОСОБА_8 на прізвище Гаврилов) на підставі договору купівлі-продажу від 5 червня 2008 року є власником садового будинку № 119 садівничого товариства «Будівельник» в м. Хмельницький.

5 червня 2008 року та 9 лютого 2009 року між ЗАТ «ОСОБА_9 Аваль» та ОСОБА_5 було укладено договора іпотеки, за якими останній передав в іпотеку банку на забезпечення своїх зобовязань за кредитним договором садовий будинок № 119 в садівничому товаристві «Будівельник» в м. Хмельницький та земельну ділянку, на якій він розташований.

28 травня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_10 було укладено попередній договір, за умовами якого відповідач зобов'язався продати позивачці земельну ділянку площею 0,06 га та садовий будинок № 119 в садівничому товаристві „Будівельник" в м. Хмельницький, за ціною 345200 грн., що еквівалентно 45421 дол. США. При цьому в день укладення попереднього договору ОСОБА_2 сплатила ОСОБА_8 64000 грн. в якості попередньої оплати вартості майна.

Після укладення попереднього договору ОСОБА_2 з дозволу дружини позивача вселилась в будинок та проживає в ньому на теперішній час.

Однак в послідуючому договір купівлі-продажу садового будинку між сторонами укладений не був.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 7 травня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області, було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 64000 грн., які були передані відповідачу при укладенні вищевказаного попереднього договору.

При цьому, суди виходили з того, що договір купівлі-продажу вищевказаного садового будинку та земельної ділянки не був укладений в звязку з порушенням ОСОБА_5 своїх зобовязань, що витікають з попереднього договору від 28 травня 2009 року.

На неодноразові вимоги власника звільнити будинок ОСОБА_2 відмовляється виселятись з будинку та проживає в ньому, чим перешкоджає власнику будинку розпоряджатись та користуватись будинком.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та поясненнями сторін.

Відповідно до ст. 1 першого протоколу Європейської конвенції про захист прав та основних свобод громадян кожна фізична особа має право володіти своїм майном.

Згідно вимог ст. ст. 317, 319, 321, 391 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За таких обставин справи, змісту та вимог позовної заяви, норм чинного законодаства колегія суддів приходить до висновку, що відповідач, проживаючи та користуючись спірним садовим будинком, перешкоджає позивачу як власнику майна у його законному праві користування та розпорядженням своїм майном, позивачем у відповідності до норм Цивільного кодексу України правильно обраний спосіб захисту порушеного права, а тому рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги, що, оскільки, апелянт сплатила позивачу за попереднім договором грошові кошти та фактично стала власником частини спірного садового будинку, а тому немає підстав для її виселення слід відхилити.

У відповідності до ст.ст. 334, 657 Цивільного кодексу України в редакції на час укладення попереднього договору право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Між сторонами нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу садового будинку укладений не був, право власності на частину будинку за ОСОБА_2 у встановленому порядку зареєстровано не було, а тому відсутні підстави стверджувати, що остання набула право власності на частину спірного садового будинку.

Також слід відхилити твердження апелянта про пропуск позивачем строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або особу, яка його порушила.

Згідно ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Будучи власником спірного будинку, позивач у вересні 2015 року двічі звертався до відповідача з вимогою про звільнення належного йому майна, оскільки, на його думку, вона проживає в будинку незаконно, однак відповідач його вимоги не виконала. Таким чином власник майна має право в будь-який час поставити питання про захист свого права власності, оскільки таке порушення його прав є триваючим.

Крім того, саме в 2015 році позивач звернувся до відповідача про виселення з будинку та фактично отримав відмову в цьому.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта на відсутність в неї іншого житлового приміщення.

Як вбачається з повідомлення міграційної служби місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано в ІНФОРМАЦІЯ_1 з 30 червня 1996 року.

Згідно ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання фізичної особи - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово; реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.

Таким чином з врахуванням норм чинного законодавства, матеріалів справи апелянт має право користування або право власності на житлове приміщення в с. Райківці. При цьому апелянт не надала до суду жодних доказів щодо правового статусу цього житла, в якому зареєстровано її місце проживання.

Безпідставними є також посилання ОСОБА_2 на незастосування судом при вирішенні спору норм Житлового кодексу України.

В зазначеній цивільній справі позивач захищає своє право власності, виселення з садового будинку є лише способом захист порушеного права власності, а не виселенням в розумінні норм Житлового кодексу, вказані правовідносини між сторонами врегульовані саме нормами Цивільного кодексу України, які підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.

При цьому, в своїй позовній заяві позивач посилається саме на норми Цивільного кодексу України, а не просить суд виселити вказаних осіб з садового будинку судовим рішенням згідно норм житлового законодавства.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли цивільно-правові відносини щодо права користування та розпорядженням власником своїм майном, а не житлові правовідносини, як про це фактично зазначає апелянт.

Крім того, хоча садовий будинок відповідно до наказу Фонду державного майна, Державного комітету з питань житлово-комунального господарства № 2929/227 від 23 грудня 2004 року призначений для сезонного використання при веденні городнього, садового чи іншого індивідуального господарства, фактично відповідачі використовують даний садовий будинок для постійного проживання як жиле приміщення, що суперечить нормам житлового законодавства.

Не спростовують рішення суду й інші доводи апеляційної скарги.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 17 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : (підпис) Судді : (підписи)

З оригіналом згідно : Суддя А.М. Костенко