Ухвала суду № 55900409, 09.02.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/4028/15-ц

Провадження № 22-ц/792/423/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Костенка А.М.,

суддів: Грох Л.М., Варвус Ю.Д.,

секретар Гриньова А.М.,

за участю : позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, їх представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, прокурорів Лапко О.В., Матус Т.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу 686/4028/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонногоь суду від 14 грудня 2015 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки і піклування Хмельницької районної державної адміністрації про припинення права на частку у спільному майні та за зустрічним позовом прокурора Хмельницького району в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки і піклування Хмельницької районної державної адміністрації, ОСОБА_4 про зобовязання до вчинення дій.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргоюколегія суддів

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1, ОСОБА_2, звертаючись до суду з позовом вказували, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 лютого 2011 року, вони, позивачі, та їх брат ОСОБА_6, успадкували кожен по ? житлового будинку з надвірними будівлями по вул. Шкільній, № 43 в с. Шаровечку Хмельницького району.15 червня 2011 року на ім"я ОСОБА_1 було видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частку від ? частини домоволодіння після смерті їх брата ОСОБА_7. Отже загальна частка ОСОБА_1 у спільному майні становить 3/8. При цьому, 1/8 частина домоволодіння, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_7 належить неповнолітньому - ОСОБА_5 У 2009 році опікуном ОСОБА_5 було призначено ОСОБА_4 Після цього, ОСОБА_5 став постійно проживати в ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання опікуна. В обґрунтування позову позивачі також вказували, що ОСОБА_5 не проживає у спірному домоволодінні з 2008 року, оскільки проживає разом з опікуном у належному їй домоволодінні, тобто належним чином забезпечений житлом. Мати ОСОБА_5 позбавлена батьківських прав та виселена із вказаного спірного будинку у встановленому законом порядку. Зазначали, що частка ОСОБА_5, що становить 1/8, є незначною, не може бути _____________

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8 провадження № 22-ц/792/423/16

Доповідач Костенко А.М. Категорія № 39

виділена йому в натурі у вигляді окремої частини будинку з дотриманням будівельних норм та правил. Крім того, у разі виділення в натурі частки ОСОБА_5 будуть порушені права інших співвласників будинку. Тому просили припинити право власності ОСОБА_5 на належну йому 1/8 частку у житловому будинку з господарськими будівлями № 43 по вул. Шкільній в с. Шаровечка Хмельницького району, визнати право власності на 1/8 частку у даному домоволодінні за позивачами в рівних долях по 1/6 частині кожному.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом прокурор Хмельницького району в інтересах ОСОБА_5, зазначав, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 30 липня 2008 року ОСОБА_9 позбавлена батьківських прав щодо ОСОБА_5 Згідно довідки Шаровечківської сільської ради неповнолітній ОСОБА_5 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою проживання свого опікуна. При цьому, місцем реєстрації неповнолітнього є вул. Шкільна, 43 в с. Шаровечка Хмельницького району. ОСОБА_5 зареєстрований за вказаною адресою та з реєстрації не був знятий. Прокурор вказував, що при ухваленні рішення про позбавлення батьківських прав не було вирішено питання щодо заборони відчуження майна належного неповнолітньому. Тому просив суд накласти заборону на відчуження житла, а саме : будинку по вул. Шкільній, 43 в с. Шаровечка Хмельницького району.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 14 грудня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено. В задоволенні зустрічного позову прокурора Хмельницького району в інтересах ОСОБА_5 відмовлено. Ухвалено повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 22964 грн., які були перераховані нею на депозитний рахунок суду, відповідно до квитанції № 96 від 14 грудня 2015 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, просять скасувати вказане рішення суду, ухвалити нове, яким задоволити їх позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права. Вказують, що при вирішенні спору суд не взяв до уваги висновок експерта про неможливість виділення в натурі частки ОСОБА_5 у житловому будинку. Також зазначають, що суд безпідставно не взяв до уваги факт забезпечення відповідача житлом в іншому місці. Також вказують, що висновок суду про не внесення всієї суми коштів вартості 1/8 частки домоволодіння є помилковим. Зазначають, що суд, при цьому, не взяв до уваги Звіт про оцінку вартості майна, яким було визначено ринкову вартість домоволодіння станом на листопад 2015 року.

Прокурор в апеляційному порядку рішення суду про відмову в задоволенні його позову в інтересах неповнолітнього ОСОБА_10 про накладення заборони на відчуження житлового будинку № 43 по вул. Шкільній в с. Шаровечка Хмельницького району не оскаржив.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_5 є неповнолітньою особою, ІНФОРМАЦІЯ_2, опікуном якого призначено ОСОБА_4

ОСОБА_5 в порядку спадкування є власником 1/8 частини житлового будинку № 43 по вул. Шкільній в с. Шаровечка Хмельницького району Хмельницької області. Місце проживання ОСОБА_5 зареєстровано саме в зазначеному житловому будинку.

ОСОБА_1 є власником 3/8 частини даного житлового будинку, а ОСОБА_2 власником 1/4 частини будинку.

На даний час ОСОБА_5 проживає без відповідної реєстрації місця проживання в житловому будинку, який належить його опікуну ОСОБА_4 в с. Панка Сторожинецього району Чернівецької області. Іншого житла, на яке має права власності або право користування неповнолітній ОСОБА_5, в нього немає.

Згідно ст. 247 Сімейного кодексу України дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право: 1) на проживання в сім'ї опікуна або піклувальника, на піклування з його боку; 2) на забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, вихованняі на повагу до її людської гідності; 3) на збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки або піклування. У разі відсутності житла така дитина має право на його отримання відповідно до закону; 4) на захист від зловживань з боку опікуна або піклувальника.

Згідно ст. 12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей (захист прав та інтересів дітей під час вчинення правочинів щодо житлових приміщень) : 1. Держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. 2. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. 3. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав та інтересів дітей. 4. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування.

У відповідності зі ст. 17 Закону України „Про охорону дитинства батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

За ст. 18 зазначеного Закону діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Відповідно до ст. 365 Цивільного кодексу України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

2. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Із змісту зазначеної норми закону випливає, що припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України випадку, але лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, має вирішуватись в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Нормами Сімейного кодексу, Законів України „Про охорону дитинства, „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей захищені майнові та житлові права дітей на житло.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиним житлом ОСОБА_5, на яке він має право власності у вигляді 1/8 частини та де зареєстровано його місце проживання є житловий будинок № 43 по вул. Шкільній в с. Шаровечка Хмельницького району. Інше житлове приміщення право власності або право користування на яке має ОСОБА_5 в нього відсутнє.

На даний час неповнолітній ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст. 247 Сімейного кодексу України тимчасово проживає в житловому приміщенні свого опікуна. Органи опіки і піклування категорично заперечують проти припинення частки неповнолітнього в спірному житловому приміщенні.

При цьому таке припинення частки ОСОБА_5 у спільному майні є прямим порушенням норм ч. 2 ст. 12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей щодо неприпустимості зменшення або обмеження прав та інтересів дітей на житло.

За таких обставин та вимог чинного законодавства колегія суддів приходить до висновку, що припинення частки ОСОБА_5 у спільному майні у вигляді житлового будинку завдасть істотної шкоди його законним правам та інтересам як власника житла, призведе до позбавлення його єдиного житлового приміщенням, при досягненні повноліття він стане бездомною особою, тобто особою, яка перебуває в соціальному становищі бездомності, а це згідно ст. 2 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей - соціальне становище людини, зумовлене відсутністю в неї будь-якого житла, призначеного та придатного для проживання.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги апелянтів, що припинення права власності відповідача на частку будинку не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, оскільки він у вказаному приміщенні з 2009 року не проживає і повністю забезпечений житлом у іншому місці слід відхилити.

Вказані доводи апелянта суперечать вищевказаним вимогам чинного законодавства щодо охорони майнових та житлових прав неповнолітнього, спростовуються вищенаведеними нормами права та встановленими судом обєктивними обставинами справи та не відповідають цим обставинам.

Неповнолітній ОСОБА_5 на даний час фактично тимчасово проживає по місцю проживання свого опікуна, після досягнення ним повноліття він може втратити право на користування житлом опікуна, якщо останній буде проти цього заперечувати, а тому твердження апелянтів щодо повного забезпечення його житлом є хибними.

Оскільки припинення права власності ОСОБА_5 на частку в спірному будинку завдасть істотної шкоди його інтересам, то не заслуговують на увагу й інші доводи апеляційної скарги щодо неможливості спільного користування майном, неподільності майна та розміру частки відповідача.

Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 14 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : (підпис) Судді : (підписи)

З оригіналом згідно : Суддя А.М. Костенко