Рішення № 5589931, 06.08.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2009 р. Справа № 62/30-09

вх. № 5017/4-62

Суддя господарського суду Суярко Т.Д.

при секретарі судовогозасідання Ліпчанська В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Молочко Н.Г., дов. №1275 від 04.03.09р. відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "Міський інформаційний центр", м. Харків

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Харків

про стягнення 4972,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач КП «Харківський міський інформаційний центр» звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення з відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості за користуваня місцем в сумі 170,35 грн., 41,82 грн. пені за неповну сплату платежів, 342,76 грн. пені за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу, 4417,32 грн. пені за прострочення повернення місця, а також зобов»язання повернути на підставі акту прийому-передачі місце за адресою: АДРЕСА_1, обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням з боку відповідача умов договору № 6980 від 09.06.08р. про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, укладеного з КП "Міський інформаційний центр".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.06.09р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.07.09р. о 15:30. У звязку з неявкою представника відповідача у судове засідання, необхідністю уточнення його адреси на момент розгляду справи, а також ненаданням сторонами документів, необхідних для розгляду справи по суті, судове засідання було відкладене на 06.08.2009р. У судовому засіданні 06.08.2009пр. була оголошена перерва для виготовлення повного тексту рішення.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримує і просить суд задовольнити його у повному обсязі.

Відповідач у призначені судові засідання не з'являвся, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, вказаною у Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Враховуючи те, що норми ст.38 ГПК України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору,

кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а також вважає за можливе розгляд справи за позовною заявою позивача за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

09.06.2008 року між Комунальним підприємством "Міський Інформаційний центр" (позивачем у справі) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (відповідачем у справі) було укладено договір № 6980 про надання у користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.

Відповідно до Договору та Акту прийому-передачі від 09.09.2008 року позивач надав в експлуатацію відповідачу місце, що знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальної конструкції кронштейн на фасаді (0,80х1,30х2) за адресою: АДРЕСА_1 строком з 09.06.2008 р. по 31.12.2008 р. (п 1.4 Договору).

На підставі Довідки відділу реклами управління містобудування та архітектури про встановлення пріоритету від 09.06.2009р. фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 встановлено пріоритет на розміщення спеціальної конструкції: кронштейн на фасаді (0,80х1,30х2) за адресою: АДРЕСА_1 на три місяці до отримання дозволу на її розміщення.

Відповідно до п.п. 3.4.6., 4.1, 4.5. Договору та додатку № 1 до Договору №6980 від 09.06.08р. відповідач зобов'язався кожний місяць здійснювати оплату за користування наданими йому місцями авансом до 25 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата, у розмірі 224,64 грн., у тому числі ПДВ 20%.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що з дня укладання Договору і до отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами на спеціальних конструкціях, які встановлюються на місцях, наданих за Договором (в період дії пріоритету на місце), "Користувач" (відповідач у справі) щомісячно вносить плату за користування місцем за Договором у розмірі 25% від суми, передбаченої п. 4.1. Договору, і складає 56,16 грн. на місяць, у тому числі ПДВ 20%.

Однак, як стверджує позивач та не спростовано відповідачем і матеріалами справи, відповідач не виконав взятих на себе зобовязань за Договором щодо оплати за місце, надане у користування, і не вносив відповідну плату з червня по вересень місяць 2008 року, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаними платежами у розмірі 170,35 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, не допускається. Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 170,35 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 41,82 грн. пені за неповну сплату платежів, 342,76 грн. пені за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу та 4417,32 грн. пені за прострочення повернення місця.

Відповідно до ч.3 ст.14 ЦК України, виконання цивільних обовязків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 6.1. Договору за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів, передбачених Договором, відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені,

передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на наведене, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 41,82 грн. за несвоєчасне внесення відповідачем платежів, передбачених Договором, є законною та обґрунтовано, тому підлягає задоволенню.

Пунктом 6.3 Договору встановлено, що відповідач, у разі порушення зобов'язань, передбачених підпунктом 3.4.2 п. 3.4 розділу 3 Договору, сплачує позивачу пеню у розмірі плати за користування місцями, встановленої п. 4.1 цього Договору, пропорційно часу розміщення спеціальних конструкцій з порушенням зобовязань.

Спеціальну конструкцію відповідачем було встановлено на місці, переданому в користування 25.07.08р., що підтверджується Актом встановлення спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами від 09.09.08р.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не отримав дозволу на розміщення зовнішньої реклами, у звязку з чим позивачем обґрунтовано нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за період з 25.07.08р. по 09.09.08р. у розмірі 342,76 грн.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення відповідачем наданого у користування місця в розмірі 4417,32 грн., суд зазначає наступне.

Статтею 785 ЦК України передбачено обовязок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ.

Відповідно до абз.3 п.8.2. спірного договору: «У разі припинення дії цього договору з підстав, передбачених підпунктом 8.1.5. пункту 8.1. розділу 8, договір вважається таким, що припинив свою дію з дня, наступного за закінченням строку, на який було встановлено пріоритет». Листом Відділу реклами Управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування та земельних відносин Виконавчого комітету Харківської міської ради №4246 від 09.09.08р., позивача було повідомлено про те, що у звязку із закінченням терміну дії пріоритету та не отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами та на підставі п.6.1.6. «Правил розміщення зовнішньої реклами в м. Харкові», пріоритет на місце розташування, встановлений за заявкою, відповідачеві скасовано. Таким чином, 10.09.2008р. договір №6890 від 09.06.08р. припинив свою дію.

Відповідно до п. 5.1. спірного договору, протягом семи календарних днів після припинення договору користувач зобовязаний звільнити надані в користування місця і передати їх КП «МІЦ». Повернення місць здійснюється на підставі актів прийому-передачі, які складаються користувачем та підписуються уповноваженими представниками КП «МІЦ» та Користувача. Таким чином, сторони погодили, що повернення місць здійснюється на підставі актів прийому-передачі, обовязок скласти які покладено на користувача відповідача у справі.

Як стверджує позивач та не спростовується відповідачем, останній не виконав умову укладеного договору щодо повернення місць позивачеві на підставі актів приймання-передачі.

Згідно з п. 6.2. Договору у разі прострочення повернення місць, наданих у користування, "Користувач" сплачує пеню у розмірі 7% від розміру плати за користування місцями за кожний день затримки повернення місця, у зв*язку з чим позивачем було нараховано пеню за несвоєчасне повернення відповідачем наданого у користування місця в розмірі 4417,32 грн.

Відповідно до пункту 1.1. спірного договору, КП «МІЦ» надає в користування користувачу місця, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій. Таким чином, вказаним договором та орендними правовідносинами взагалі (ст.759 ЦК України), опосередковується передача права

користування майном, у даному випадку права користування місцями для розташування спеціальних конструкцій.

Як стверджує представник позивача у судовому засіданні, своїх поясненнях та що підтверджується матеріалами справи, спеціальна конструкція для розміщення зовнішньої реклами була самостійно демонтована відповідачем. Так, направлене відповідачеві повідомлення №6294 від 29.09.2008р. не містить вимоги про демонтаж спеціальної конструкції для розміщення зовнішньої реклами (арк.с. 20); позивачем не надано доказів її демонтажу у певний час власними силами (п. 3.4.8. спірного договору) не складено відповідного акту та не нараховано відповідачеві витрат, повязаних з демонтажем; позивачем заявляється вимога про стягнення з відповідача пені за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу за період з 25.07.2008р. по 09.09.2008р.

Отже, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідач користувався місцем для розміщення спеціальної конструкції після припинення договору з 10.09.2008р. та станом на 17.09.2008 року - тобто, по закінченню строку для повернення місць позивачу, передбаченого п.5.1. спірного договору. Відповідно до ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимими доказами довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач звільнив надані йому у користування місця для розміщення спеціальних конструкцій, надавши позивачеві можливість вільно користуватись належним йому майном, проте порушив умови договору щодо складання та підписання актів приймання-передачі, за що укладеним між позивачем та відповідачем договором передбачено нарахування пені у розмірі 7% від розміру плати за користування місцями за кожен день затримки повернення місця, що, за розрахунками позивача, складає 4417,32 грн.

Проте, вирішуючи питання про стягнення з відповідача вказаної суми пені, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 2 ст.616 ЦК України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобовязання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Обовязок відповідача передати місце за актом приймання-передачі, та, відповідно кореспондуюче йому право позивача вимагати повернення місця за актом-приймання передачі, виникли після припинення договору з 10.09.2008р. та мали бути реалізовані протягом 7 днів, тобто, до 18.09.2008р. Пеня за прострочку повернення місця нараховується позивачем за час прострочки 281 день за період з 17.09.2008р. по 24.06.2009р. Матеріали справи не містять доказів, що протягом вказаної прострочки виконання зобовязання позивач вживав заходів щодо зменшення, або принаймні, недопущення збільшення санкцій, крім звернення до відповідача з повідомленням №6294, датованим 02.10.2008р. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, право позивача на звернення до господарського суду за захистом свого порушеного права щодо повернення місця, наданого в користування для розміщення спеціальних конструкцій, виникло ще 17.09.08р., однак позивач з позовом до суду звернувся лише 02.07.09р., що, звичайно ж, є його правом, проте призвело до значного збільшення розміру штрафних санкцій, зокрема, пені за несвоєчасне повернення відповідачем наданого у користування місця. Позивачем не доведено та матеріали справи не свідчать, що позивач (кредитор) вживав будь-яких заходів щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Згідно з ч.2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахування інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Обставини справи свідчать, що відповідач добровільно звільнив спірні місця та

надав можливість користуватися ними позивачу (в тому числі і надавати їх в оренду іншим субєктам господарювання), позивачем не зазначалося та не доведено, що через неповернення відповідачем вказаних місць за актами-прийому передачі, власне позивачем чи іншим учасниками господарських відносин понесено збитки.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені, заявленої позивачем до стягнення з відповідача за несвоєчасне повернення відповідачем наданого у користування місця з 4417,32 грн. до 2876,76грн., розрахувавши вказану суму пені за період прострочки 6 місяців.

Враховуючи, що сплата штрафних санкцій не звільняє боржника від виконання обовязку в натурі (ст.234 ГК України), вимога позивача про зобовязання відповідача повернути за актом приймання-передачі місце за адресою: АДРЕСА_1, підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 170,35грн. заборгованості за щомісячне користування місцем; 41,82 грн. пені за неповну сплату платежів; 342,76 грн. пені за розміщення спеціальної конструкції на місці без отримання дозволу; 2876,76грн. пені за прострочення повернення місця; зобовязання відповідача повернути на підставі актів прийому-передачі місце, яке знаходиться у комунальній власності, та було надане відповідачеві у користування для розміщення спеціальних конструкцій, за адресою: АДРЕСА_1, обґрунтованими, такими, що відповідають вимогам чинного законодавства, та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог витрати по сплаті державного мита у сумі 129,06грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 215,68грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.526, 530, 623, 785 ЦК У країни, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов*язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний № НОМЕР_1) повернути Комунальному підприємству "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, р/р 2600030114375 в АКБ "Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 32135675) на підставі акту прийому-передачі місце, яке знаходиться у комунальній власності, для розміщення спеціальних конструкцій, за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний № НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Міський інформаційний центр" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 38, р/р 2600030114375 в АКБ "Золоті ворота" м. Харків, МФО 351931, код ЄДРПОУ 32135675) заборгованості за користуваня місцем в сумі 170,35 грн., 41,82 грн. пені за неповну сплату платежів, 342,76 грн. пені за розміщення спеціальної

конструкції на місці без отримання дозволу, 2876,76грн. пені за прострочення повернення місця; 129,06 грн. витрат по сплаті державного мита та 215,68 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Суярко Т.Д.

Рішення у справі №62/30-09 підписане 07.08.2009р.