Постанова № 55897780, 18.02.2016, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/529/16-а

Провадження № 2-а/591/100/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2016 року Зарічний районний суд м. Суми в особі судді Бурда Б.В. розглянувши в порядку скороченого провадження матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Сумах про визнання дій протиправними, спонукання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що Постановою Верховної ради України від 23.12.1993 року він обраний суддею Сумського обласного суду та з 10.01.1994 року приступив до виконання обовязків судді. Постановою Верховної ради України від 18.03.2004 року він обраний безстроково суддею апеляційного суду Сумської області. 25 .03.2015 року ним була подана заява до Верховної ОСОБА_2 України про звільнення з посади судді у відставку та, відповідно до п. 9 ч. 5 ст. ст. 126 Конституції України до Вищої ради юстиції заяву про внесення подання про звільнення з посади судді апеляційного суду Сумської області у звязку із поданням заяви про відставку. З незалежних він нього причин, лише 16 липня 2015 року ОСОБА_2 України було прийнята Постанова, якою його було звільнено з посади судді у звязку з подання заяви про відставку. На підставі вказаної Постанови Верховної ОСОБА_2 України від 16.07.2015 року, 04 серпня 2015 року в.о. голови Апеляційного суду Сумської області було видано наказ про його звільнення з посади судді. 14.08.2015 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, але письмовою відповіддю від 20.08.2015 року йому було відмовлено. 14.01.2016 року він знову звернувся до відповідача із заявою про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді, але йому було відмовлено з посиланням на п. 5 Перехідних положень Закону України №213-МІІІ від 02.03.2015 року. Вважає вказане рішення відповідача протиправним, оскільки воно прийняте з порушенням вимог закону. Зазначив, що за законом чинним на час виникнення у нього права на відставку та, відповідно, отримання довічного грошового забезпечення судді він має право на призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання судді, оскільки його стаж роботи, якій дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового забезпечення, становить більше 30 років. Тому просить, визнати протиправними дії відповідача та його рішення від 19.01.2016 року про відмову у призначення довічного грошового утримання, зобовязати відповідача на підставі ч. 3 ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 року призначити йому та виплачувати з дня подачі позову довічне грошову утримання в розмірі 90% грошового забезпечення судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до довідки №8 від 28.01.2016 року.

Відповідач подав письмові заперечення в яких, не погоджуючись з позовними вимогами зазначив, що ним було прийняте рішення з дотриманням вимог закону, що діяв на час звернення позивача до органів пенсійного фонду. Просить відмовити у задоволенні позову.

Судом встановлено, що позивач народився 05 травня 1950 року та 05.05.2015 року він досяг граничного строку перебування на посаді судді, якій визначений ст. 126 Конституції України.

Постановою ОСОБА_2 України №3775-ХІІ від 23.12.1993 року позивач був обраний суддею Сумського обласного суду, а Постановою Верховної ОСОБА_2 України №1633-IV від 18.03.2004 року позивача було обрано безстроково на посаду судді Апеляційного суду Сумської області.

На реалізацію положень п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, 25 березня 2015 року позивач звернуся до Верховної ОСОБА_2 України із заявою про звільнення з посади судді Апеляційного суду Сумської області та до Вищої ради юстиції з письмовою заявою про внесення подання про звільнення його з посади судді Апеляційного суду Сумської області у звязку із поданням заяви про відставку.

Постановою Верховної ОСОБА_2 України від 16 липня 2015 року №636-VІІІ «Про звільнення суддів» відповідно до пункту 9 частини пятої статті 126 Конституції України позивач звільнений з посади судді, у звязку з поданням заяви про відставку. На виконання даної Постанови Верховної ОСОБА_2 України в.о. голови Апеляційного суду Сумської області 04.08.2015 року був виданий наказ про звільнення позивача з посади судді та відрахування зі штату суду у звязку поданням заяви про відставку.

14.08.2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. 20.08.2015 року на вказану заяву відповідачем була надана відповідь про поновлення позивачу виплати пенсії за віком та відмову у призначенні щомісячного довічного грошового забезпечення.

14.01.2016 року позивач подав відповідачу повторно заяву про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, але Рішенням відповідача №808532 від 19.01.2016 року відповідачем було відмовлено у призначення довічного грошового забезпечення з посиланням на п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 за яким з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються відповідно до (серед інших) Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Судом встановлено, що з даним позовом позивач звернувся до суду 04 лютого 2016 року.

З наданого суду розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, вбачається, що станом на 04.08.2015 року зазначений стаж позивач становить 30 років 4 місяці та 10 днів.

Статтею 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції на дату подання позивачем заяви про звільнення з посади судді у відставку, визначено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. …. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку».

Розгляд питання та прийняття Верховною ОСОБА_2 України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, регулювався ст.111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частиною шість якої передбачено, що повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної ОСОБА_2 України.

Як вже встановлено раніше судом, 05.05.2015 року позивач досяг шістдесяти п'яти років.

Статтею 102 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції на дату досягнення позивачем шістдесяти п'яти років, встановлено, що Суддя звільняється з посади за віком з наступного дня після досягнення ним шістдесяти п'яти років. Вища кваліфікаційна комісія суддів України не пізніш як за місяць до дня, зазначеного у частині першій цієї статті, зобов'язана повідомити Вищу раду юстиції про наявність підстави для звільнення судді. Вища рада юстиції вносить подання про звільнення судді у зв'язку з досягненням ним шістдесяти п'яти років до органу, який обрав або призначив суддю, не пізніш як за п'ятнадцять днів до дня, зазначеного у частині першій цієї статті. Якщо суддю з будь-яких причин не звільнено з посади, він не може здійснювати свої повноваження зі здійснення правосуддя з наступного дня після досягнення шістдесяти п'яти років»

Таким чином, право на відставку у позивача виникло набагато раніше ніж було прийнятий Закон на якій відповідач послався в обґрунтування свого рішення.

Суд вважає, що несвоєчасне вирішення органами державної влади заяви позивача про звільнення відбулося з підстав, незалежних від волі позивача та жодним чином не впливає на наявність у позивача права на щомісячне грошове утримання судді.

Доводи відповідача про те, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213, з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне утримання призначаються, зокрема відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд вважає безпідставними, оскільки право позивача на щомісячне довічне грошове утримання суддів виникло до набрання зазначеним Законом чинності (Закона набрав чинності з 01.04.2015 року). Тому, на думку суду, положення цього Закону не можуть бути поширені на спірні правовідносини.

Слід зазначити, що у редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка була чинною на момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді, тобто серпень 2015 року, та в редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка діє на теперішній час, регламентовано право судді у відставці на отримання вказаного утримання; дана норма у встановленому законом порядку не скасована та, відповідно, є чинною і підлягає виконанню.

Окрім того, суд зазначає, що не можливо ототожнювати поняття пенсії та щомісячного довічного грошового утримання судді, оскільки зазначене утримання є не різновидом спеціальної пенсії, а є гарантією суддівської незалежності.

Аналогічну правову позицію займає й Конституційний суд України. Так, у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 Конституційним Судом України наведено тлумачення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що визначається як забезпечення всіх суддів, у тому числі суддів у відставці, яке є гарантією їх незалежності, як елемент статусу судді, що є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності суддів і надається для гарантування верховенства права. Також, Конституційний суд України зазначив, що довічне грошове утримання судді є однією з гарантій незалежності суддів, які не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів та внесення змін до чинних

Таким чином, на дату виникнення права позивача на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, підлягають застосуванню положення статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону №2856-УІ від 23.12.2010 року, якою визначено, що судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання…Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку. Довічне грошове утримання суддям загальної юрисдикції виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів державного бюджету, за винятком суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів, яким грошове утримання виплачується цими судами. (частина п'ята статті 138 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 23.12.2010 р. № 2856-VI)».

З огляду на наведені норми права та обставини справи, суд вважає, що відповідачу були подані достатні матеріали для прийняття рішення про призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, але відповідачем протиправно відмовлено у цьому.

Стосовно вимог позивача щодо покладення на відповідача обовязку призначити та виплачувати спірне грошове утримання саме в розмірі 90 % грошового утримання судді, якій працює на аналогічній посаді, суд вважає за необхідне зазначити.

Даний спір між сторонами виник у звязку з прийняттям відповідачем рішення про відмову у призначенні позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді, в якому відповідачем вирішено лише питання щодо відсутності права на призначення позивачу вказаного утримання, а не його відсоткового розміру.

Водночас, з приводу відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, про яке просить позивач, відповідачем жодного рішення не приймалось, правовідносини між позивачем і відповідачем саме з цього питання на момент його звернення до суду з даним позовом не виникали.

Відповідно до Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_3 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З огляду на викладене суд вважає, що заявлені позовні вимоги в частині визначення конкретного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді є передчасними та їх розвязання в даний час призведе до невиправданого втручання в дискреційні повноваження відповідача.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача .

Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати в сумі 551,20 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 159-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах №808532 від 19.01.2016 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Сумах призначити та виплачувати з 04 лютого 2016 року ОСОБА_1 щомісячне грошове утримання судді у відставці.

В задоволенні адміністративного позову в іншій частині відмовити за необґрунтованістю вимог.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 551,20 грн.. в рахунок відшкодування понесених по справі судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя