Ухвала суду № 55895510, 11.02.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 463/4306/15 Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.

Провадження № 22-ц/783/466/16 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. М.

Категорія:30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Гриновця Б.М., Зверхановської Л.Д.,

при секретарі: Жукровській Х.І.,

за участю: апелянта - ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3 та представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2015 року,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" про стягнення страхового відшкодування, витрат на проведення експертного дослідження та послуг евакуатора - відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач ОСОБА_2.

В апеляційній скарзі, зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним внаслідок порушення норм процесуального права, та необґрунтованим внаслідок неповного та неправильного встановлення обставин, що мають значення для справи, через необґрунтовану відмову в прийнятті доказів та недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими. Зазначає, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування стало те, що, на думку Страховика, подія, яка відбулася 05.01.2015 р., не визнана страховим випадком на підставі п. 17.2.14 Договору. Зокрема, у п. 17.2.14 встановлено, що не є страховим випадком ДТП з урахуванням умов Договору, визначених як Застереження, а саме: - у разі страхування із застереженням маневр (а таке застереження було встановлене в 5.5 Договору) не є страховим випадком подія, яка відбулась внаслідок порушення чи невідповідності дій Страхувальника (водія транспортного засобу) нормам Правил дорожнього руху, що регламентують (встановлюють): допустиму швидкість руху; умови проїзду перехресть відповідно до р. 16 ПДР; правила обгону (відповідний дорожній знак або п. 14.6 ПДР); заборону виїзду на смугу зустрічного руху в місці, де такий виїзд заборонено (подвійна/одинарна лінія розмітки або відповідний знак). Оскільки подія, яка сталась з апелянтом, начебто підпадає під п. 17.2.14 Договору лише в частині заборони виїзду на смугу зустрічного руху в місці, де такий виїзд заборонено, базовим і ключовим предметом доказування у цій справі є факт порушення позивачем п. 11.4 ПДР, який і встановлює таку заборону - в місці, де сталась дорожньо-транспортна пригода, смуги для руху в протилежні сторони розділяються подвійною суцільною лінією розмітки, а також там по дві смуги для руху в одному напрямку. Суд першої інстанції вважає доведеним те, що позивач дійсно порушив п. 11.4 ПДР, оскільки це встановлено преюдиційно у постанові Шевченківського районного суду м. Львова від 16.03.2015 року, якою апелянта було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.

Не заперечуючи необхідність застосування правила про преюдиційність, встановленого у ч. 4 ст. 61 ЦПК, вважає, що суд першої інстанції безпідставно і необгрунтовано вважав доведеним те, що позивач дійсно порушив п. 11.4 ПДР.

Про недоведеність порушення позивачем п. 11.4 ПДР постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 16.03.2015 р. та необгрунтованість у зв'язку з цим висновків Залізничного районного суду м. Львова, викладених у рішення від 12.10.2015 р.. Також судом першої інстанції абсолютно необрунтовано не взято до уваги висновок експертного авто технічного дослідження №41-05/15 від 14.05.2015 року. Просить скасувати рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2015 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 до задоволення не підлягає із наступних підстав.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Також передбачено, що апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія судді вважає, що рішення таким вимогам відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом 05.01.2015 року близько 08:00 год. на вул. ОСОБА_5 (Винниця,31) у м. Львові сталася ДТП за участю автомобіля "ЗАЗ", номерний знак НОМЕР_1, під керуванням позивача, та автомобіля "ВАЗ 2108", номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_6

Згідно постанови слідчого СВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області від 14 лютого 2015 року про закриття кримінального провадження встановлено, що 05.01.2015 року близько 08:00 год. У м. Львові по вул. О.Ковача (Винниця, 31) відбулася дорожньо-травнспортна пригода (зіткнення) за участі автомобіля "ЗАЗ сенс", реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 В результаті даної ДТП, пасажир автомобіля "ВАЗ 2108" ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження, а транспортні засоби зазнали тілесних ушкоджень. Також, в даній постанові зазначено, що в ході досудового розслідування встановлено, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стали дії водія ОСОБА_2, які суперечили вимогам п.п.: 1.5; 2.3 (б,д), 11.4 та 12.1 ПДР України, тобто, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, під час руху не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати та керувати рух транспортного засобу, виїхав на зустрічну смугу руху по якій в цей час рухався автомобіль НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_8, що призвело до зіткнення.

Як вбачається з постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 16.03.2015 року по справі №466/1663/15-п ОСОБА_2 05 січня 2015року близько 08.00год., керуючи транспортним засобом марки "ЗАЗ ТF6984-сенс", номерний знак ВС 0715СО у м. Львові на вул. Винниця, 31, не вибрав безпечної швидкості руху, виїхав на зустрічну смугу руху, що призвело до зіткнення з автомобілем марки "ВАЗ-2108", номерний знак НОМЕР_4, завдавши автомобілям технічних пошкоджень, а пасажир автомобіля ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження. Даною постановою суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КупАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 гривень, яка набрала законної сили. При розгляді справи ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення.

Також судом встановлено, що 11.09.2014 року між ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №1525708-02-14-01, згідно умов якого цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована /а.с.6-11/.

Як вбачається із відповілі ПрАТ "Страхова компанія "ВУСО" №1646 від 08.04.2015 року, ОСОБА_2 було відмовлено у виплаті страхового відшкодування на підставі п.17.2.14 договору добровільного страхування наземного транспорту №1525708-02-14-01 та розяснено, що подія, яка відбулася 05.01.2015 року визнана не страховою.

Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні його позовних вимог про визнання неправомірним рішенням ПрАТ "Страхова Компанія" "ВУСО" про відмову у виплаті страхового відшкодування від 08.04.2015 року, стягненні страхового відшкодування, витрат на проведення експертного дослідження та послуг евакуаторі, суд виходив з тих підстав, що страховик правомірно відмовив страхувальнику у виплаті страхового відшкодування, в звязку з чим, позивачем не доведено підставності та обгрунтованості своїх позовних вимог.

З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст. 10 ЦПК України вбачається, щоцивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, щосуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.212 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.ст. 979, 981 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Зі змісту п.3 ч.1 ст. 988 ЦК України випливає, що страховик зобовязаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту №1525708-02-14-01 від 11 вересня 2014 року, випадки, які не є страховими, зокрема п. 17.2.14 "ДТП" з урахуванням умов договору страхування визначених як "Застереження", а саме у разі страхування із застереженням "маневр" не є страховим випадком подія, яка відбулась внаслідок порушення чи невідповідності дій страхувальника (водія ТЗ) нормам, Правил дорожнього руху, що регламентують (встановлюють) допустиму швидкість руху або заборону виїзду на смугу зустрічного руху в місці, де такий виїзд заборонено.

З врахуванням постанови слідчого СВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області від 14 лютого 2015 року про закриття кримінального провадження та постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 16.03.2015 року по справі №466/1663/15-п беззаперечно встановлено, що вищезгадана дорожньо-транспортна пригода сталася з вини позивача ОСОБА_2 (страхувальника), оскільки він порушив правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Дані постанови набрали законної сили та позивачем не оскаржувалися.

Відповідно до вимог ч.3ст. 61 ЦПК Україниобставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частиною 4 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені вироком у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою, не підлягають доказуванню.

Таким чином, вищезгадані обставини справи встановлені постановою слідчого СВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області від 14 лютого 2015 року про закриття кримінального провадження та постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 16.03.2015 року по справі №466/1663/15-п не можуть спростовуватися поясненнями позивача чи висновком експертного автотехнічного дослідження №41-05/15 від 14.05.2015 року яке проведене експертом поза межами розгляду даної справи без попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, в порядку, передбаченому ст.ст.384, 385 КК України, а також без усіх матеріалів, що стосувалися ДТП, в звязку з чим даний експерт був обмежений у вихідних даних представлених лише позивачем.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 жодним чином правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому у задоволенні такої скарги апелянту слід відмовити, а рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2015 року залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, п.1 ч.1 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 12 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : О.М. Ванівський

Судді: Б.М. Гриновець

ОСОБА_9