Ухвала суду № 55893501, 18.02.2016, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

69009 Україна м. Запоріжжя вул. Лізи Чайкіної 65 тел.(061) 236-59-98

Справа № 332/958/15-к

Провадження №: 1-кп/332/86/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 р.

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - Сінєльніка Р.В.,

при секретарі - Васильченко Н.О.,

за участю прокурора Ахметової Я.І.,

за участю захисника ОСОБА_1,

за участю обвинуваченої ОСОБА_2,

за участю потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 4201408001000019за обвинуваченням:

ОСОБА_2, 26.11.1984р.н., громадянки України, яка має вищу освіту, не працює, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України,

ВСТАНОВИВ :

02.03.2015 року прокурор прокуратури Заводського району м. Запоріжжя направив до Заводського районного суду м. Запоріжжя обвинувальний акт, складений щодо ОСОБА_2, обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України.

Вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29.09.2015р. ОСОБА_2 була засуджена за ч.1 ст.366 КК України та виправдана за ч.1 ст.364 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 26.01.2016р. вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 29.09.2015р. відносно ОСОБА_2 скасовано, а справа передана до суду першої інстанції на новий розгляд.

В підготовчому судовому засіданні прокурор вважав, що підстав для повернення справи прокурору немає, справа підсудна Заводському районному суду м. Запоріжжя, просив призначити справу до судового розгляду. Потерпілі в судовому засіданні підтримали думку прокурора.

Захисник ОСОБА_1 вважала за неможливе призначити справу до судового розгляду та просила повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки він не відповідає вимогам ст.291 КПК України, про що завила письмове клопотання. Обвинувачена ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримала думку захисника.

Заслухавши думку учасників провадження, перевіривши обґрунтованість доводів прокурора матеріалами справи, суд дійшов висновку про неможливість призначення справи до судового розгляду, адже наявні підстави для повернення обвинувального акту прокурору, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором та має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер, анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство), анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство), прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

Всупереч вимогам п.3 ч.2 ст.291 КПК України в обвинувальному акті не зазначена адреса реєстрації проживання потерпілих, а саме: АДРЕСА_2.

Окрім того, всупереч вимогам п.5 ч.2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт є неконкретним, оскільки не містить повного та докладного викладу фактичних обставин, які прокурор вважає встановленими, всіх інкримінованих ОСОБА_2 суспільно-небезпечних діянь. Фабула обвинувачення викладена не конкретно та має суттєві протиріччя.

Так, на 9-й сторінці в обвинувальному акті зазначено, що «ОСОБА_5, продовжуючи з метою досягнення свого корисного наміру, користуючись своїм службовим становищем виготовила підроблені офіційні документи, які посвідчують факти, що мають юридичне значення. Таким чином ОСОБА_5, продовжуючи реалізовувати свої злочинні наміри, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з корисливих мотивів, всупереч інтересам служби…, усунула всі перешкоди, які могли виникнути при здійсненні нею купівлі квартири № 48 в будинку 63-А а по вул. Республіканській в м. Запоріжжі» (т.1 а.с.10).

Таке саме формулювання обвинувачення було викладено у вироку Заводського районного суду м.Запоріжжя від 29.09.2015р. (т.3 а.с.123).

Але, як вбачається з ухвали апеляційного суду Запорізької області від 26.01.2016р. підставою для скасування вироку суду була, в т.ч., та обставина, що вищезазначена фабула обвинувачення є неконкретною та має суттєві протиріччя (т.3 а.с.177). Ця обставина вже встановлена судом апеляційної інстанції та зазначена в ухвалі, яка набула чинності на сьогоднішній день.

Наведена вище неконкретність предявленого обвинувачення, призводить до порушення права обвинуваченого на захист, закріплене ст. 20 КПК України, оскільки останній фактично не повідомлений стороною обвинувачення про конкретні обставини протиправних діянь, вчинення яких йому інкримінуються.

Пунктом «а» частини 3 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої верховною Радою України 17.07.1997 року, передбачено «що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього».

Згідно цього положення обвинувачений має право отримати більш точні та детальні відомості, аніж це вимагається у пункті 2 статті 5 Конвенції, зокрема, обвинувачений має право бути поінформований не тільки про матеріальні факти, тобто причини обвинувачення, але й про правову кваліфікацію цих фактів, тобто про характер обвинувачення, а також про наявні докази, які стали причиною винесення обвинувачення.

У будь-якому разі повідомлених обвинуваченому деталей повинно бути достатньо для того, щоб він міг підготувати свій захист.

На підставі частини п'ятоїстатті 9 КПК Україникримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За змістом вимог пунктів а) та b) частини третьої 3статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(ратифікованоїЗаконом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року), кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього; b) мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту. Європейський суд з прав людини у справі «ОСОБА_5 проти Росії» від 09 жовтня 2008 р. зазначив, що у контексті підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу.

Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії» № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд констатував, що положення підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може надати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52).

Таким чином, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, що відповідно до вимог ст. 314 КПК України є підставою для його повернення прокурору.

Керуючись ст. 314, 392, 395 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт щодо ОСОБА_2, обвинуваченої у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України - повернути прокурору Запорізької місцевої прокуратури № 1 Запорізької області.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Заводський районний суд м. Запоріжжя протягом семи днів після її оголошення.

СуддяР.В. Сінєльнік