Ухвала суду № 55892836, 15.02.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/5676/13-ц

У Х В А Л А

Іменем України

15 лютого 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області

у складі : головуючого судді Мацунича М.В.

суддів : Куштана Б.П., Панька В.І.,

з участю секретаря : Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 24 грудня 2015 року за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини та подружжя, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року ОСОБА_2 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_1 в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1000 грн. щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення сином повноліття та стягнути з відповідача аліменти на її утримання в розмірі 500 грн. щомісячно до досягнення сином трьохрічного віку.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 24.12.2015 року позовні вимоги ОСОБА_1, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн. щомісячно і до досягнення ним повноліття, починаючи з 15.08.2013 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить змінити рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів стягнутих на утримання сина ОСОБА_4 та ухвалити нове рішення, яким стягнути аліменти у розмірі ? частини від його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції не в повній мірі було прийнято до уваги матеріальний стан та стан здоровя платника аліментів, та необґрунтовано визначено розмір аліментів.

Сторони у судове засідання апеляційної інстанції не зявилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що стверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення. Про причини неявки апеляційний суд не повідомили. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 305 ЦПК України та зважуючи на приписи ст. 303-1 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне розглядати скаргу за їх відсутності.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб (а.с.5). Від даного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7). Позивач проживає та зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_3 разом зі своїм малолітнім сином ОСОБА_3 (а.с.8).

На підставі довідки, виданої ТОВ «І.Т.В. Сервіс» встановлено, що відповідач не працює з 03.09.2012 року (а.с.54).

Також встановлено, що ОСОБА_1 хворіє на кіфосколіоз грудного відділу хребта без видимого порушення функцій, остеохондроз грудного відділу хребта (а.с.55).

У звязку з тим, що відповідач відмовився підтримувати сімю матеріально, мотивуючи тим, що у нього немає коштів і він ніде не працює, а гроші ОСОБА_2 потрібні для повноцінного харчування сина, для купівлі дитині одягу, іграшок, сама вона ніде не працює, так як перебуває у відпустці по догляду за дитиною, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи й перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла до думки, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступних мотивів.

За правилами ч. 1 ст. 303 ЦПК України - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

А виходячи з положень ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводом апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не в повній мірі було прийнято до уваги матеріальний стан та стан здоровя платника аліментів, та необґрунтовано визначено розмір аліментів. Судом неправильно та не в повному обсязі досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.

Проте такі доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 p., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 р. та набула чинності для України 27 вересня 1991 p., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

А ст. 8 ЗУ Про охорону дитинства також передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобовязані піклуватись про здоровя дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Виходячи із правил ст. 180 СК України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Зазначена норма передбачає, що обовязок утримувати дитину є рівною мірою обовязком як матері, так і батька. Та являється при цьому особистим, індивідуальним обовязком, і не залежить, ні від віку батьків, чи їх фізичного стану, а ні від матеріального становища.

За змістом ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд ураховує в тому числі : стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, інші обставини, що мають істотне значення по справі.

До підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі ст. 184 СК України відносять: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів суд враховує : стан здоровя та матеріальне становище дитини; стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 СК України.

У відповідності до ст. 7 ЗУ Про Державний бюджет України на 2015 рік у 2015 році встановлено, що прожитковий мінімумдля дітей віком до 6 років: з 1 січня 2015 року - 1032 гривень, а з 1 вересня - 1167 гривень.

Також, ЗУ Про Державний бюджет України на 2016 рік встановлено прожитковий мінімумдлядітей віком до 6: з 1 січня 2016 року - 1167 гривень, з 1 травня - 1450 гривень, з 1 грудня - 1550 гривень.

Згідно довідки ТзОВ Закарпатська продовольча група, ОСОБА_2 не отримувала у 2015 році доходи, через перебування у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, а.с. 53.

Оскільки, позивачка через перебування у відпустці по догляду за дитиною не в змозі зі свого боку забезпечити дитині навіть той прожитковим мінімум, який передбачений Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. А тому, такий обовязок лягає на відповідача у переважній більшості.

Відповідно до Листів Державної служби статистики України від 12.01.2015 р. N 11.1-3/1-15 та від 11.01.2016 р. N 11.1-5/6-16, встановлено, що індекс споживчих цін за 2014 рік становив 124,9 %, а за 2015 рік становив 143,3 %.

Зазначена обставина у звязку із тим, що грошова одиниця, щорічно знецінюється внаслідок інфляції не може залишитись без уваги суду, що свідчить про те, що навіть та сума у розмірі 800 гривень, яку визначив суд першої інстанції, внаслідок підвищення індексу споживчих цін не буде забезпечувати дитині той прожитковий мінімум, необхідний їй для забезпечення певного рівня життя, який повязаний з її фізичним, розумовим, духовним, моральним, і соціальним розвитком.

Відповідач зазначив у скарзі, що свої доходи отримує від тимчасових заробітків на будівництві, але, що такі становлять суму не більшу мінімального розміру заробітної плати, нічим не підтверджується, і це при тому, що відповідач погоджується сплачувати аліменти у розмірі 600 гривень. Дана обставина свідчить про те, що останній не буде обтяжений сумою, яку визначив суд першої інстанції, яка не є тією сумою, яку відповідач не спроможний буде сплачувати, тобто, надмірною для нього.

За даної обставини не можна погодитись із посиланням відповідача на поганий стан здоровя, який не передбачає інвалідності останнього. Та зважуючи на відсутність інших утриманців у відповідача, наведене у сукупності не може являтись тією перепоною, яка б давала відповідачу підставу для сплати аліментів у меншому розмірі ніж визначено судом першої інстанції. Зазначені доводи на думку суду, свідчать про намагання останнього у такий спосіб уникнути від обовязку батька брати участь в утриманні своєї дитини у достатньому розмірі.

Посилання ОСОБА_1 на той факт, що починаючи з січня 2016 року працює у Приватному підприємстві Лілія на посаді охоронця не може являтись підставою для задоволення позовних вимог у відповідності до частки доходу з тих підстав, що апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. На час ухвалення рішення суду, ОСОБА_1 не мав місця роботи, а тому, суд і задоволив частково позовні вимоги, шляхом стягнення аліментів у твердій сумі в розмірі 800 гривень.

Оскільки, дитина у будь-якому випадку повинна бути захищена та отримувати належне утримання від батьків, яке гарантовано як нормами СК України, так і ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року. То наведені вище обставини вказують на те, що ОСОБА_1 може надавати матеріальну допомогу на утримання дитини у сумі 800 грн. щомісячно, що відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості,оскільки такий розмір аліментів є обєктивним за наведених обставин справи.

Виходячи з встановлених обставин справи, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку щодо стягнення з відповідача аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 800 гривень, оскільки така сума буде становити той мінімальний розмір, який повинен сплачувати на утримання дитини один з батьків для забезпечення такій фізіологічного розвитку.

Позаяк доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та вище наведеного, а тому колегія суддів у відповідності до вимог передбачених статтями 213, 308 ЦПК України дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Ураховуючи наведене та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315 і 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1, відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 24 грудня 2015 року, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили.

Головуючий : _______

Судді : _______

_______