Рішення № 55891813, 12.04.2011, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 2-1835/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя у складі судді Соловйова О. Л., при секретарі Андрійчук М. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Приват Банк»про захист прав споживачів та визнання кредитного договору від 20.10.2005 року недійсним ,-

ВСТАНОВИВ:

28.02.2011 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приват Банк»заборгованість у розмірі 13 696 грн. 32 коп. за кредитним договором від 20.10.2005 року та судові витрати, понесені позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до укладеного договору від 20.10.2005 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення , що відповідає строку дії картки. Відповідно до умов договору, Договір складається з Заяви позичальника,Умов надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою. У порушення зазначених умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв'язку з зазначеним порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 30.09.2010 року має заборгованість у розмірі 13 696 грн. 32 коп., яка складається з наступного:

-5 137 грн. 36 коп. заборгованість за кредитом;

-7 430 грн. 56 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом ; а ттакож штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

-500 грн. фіксована частина штрафу;

-628 грн. 40 коп. процентна складова штрафу.

18.03.2011 року від ОСОБА_1 до суду надійшла зустрічна позовна заява до Маріупольської філії ПАТ КБ «Приват Банк»про захист прав споживачів та визнання кредитного договору від 20.10.2005 року недійсним. Просив визнати недійсним кредитний договір від 20.10.2005 року укладений між ним та ПАТ КБ «Приват Банк». Застосувати наслідки нікчемності зазначеного правочину, а саме договору від 20.10.2005 року, укладеного між ним та ПАТ КБ «Приват Банк».

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 20 жовтня 2005 року між ним та ЗАТ КБ «ПриватБанк»було укладено кредитний договір. При укладенні зазначеного кредитного договору були значно порушені права ОСОБА_1, як споживача, зазначений кредитний договір є недійсним з наступних підстав. Як зазначається представником позивача ПАТ КБ «ПриватБанк»у позовній заяві та підтверджується копією заяви від 20.10.2005 р., вищезазначена Заява, Умови надання банківських послуг а Правила користування платіжною карткою є договором про надання банківських послуг. Згідно умов зазначеного договору ОСОБА_1 надавався кредитний ліміт в сумі 5 000 грн. У заяві від 20.10.2005 р. зазначено, що строк дії договору (кредитного ліміту) співпадає зі строком дії Кредитної картки. Проте, строк дії кредитної картки у зазначеній заяві не визначений взагалі, графа «строк дії картки»взагалі не заповнена, що є порушенням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, оскільки строк дії договору є обов'язковою умовою кредитного договору. Вважає, що відсутність у зазначеному договорі умов, які стосувалися б відповідальності банку, зазначення у Р. 8 договору «Відповідальність сторін», відповідальності лише клієнта банку, призводить до порушення його прав, як споживача, а отже й порушення норма Закону України «Про захист прав споживачів».

Своїми діями ПАТ КБ «ПриватБанк»порушує права споживачів, а саме, порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Ухвалою суду від 18.03.2011 року зазначений зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Приват Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, справи об'єднано в одне провадження.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги з зазначених у позові підстав. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 просила відмовити. Пояснила, що на підставі норм викладених у Цивільному Кодексі України ПАТ КБ «Приват Банк»були затверджені стандартні форми кредитного договору Умови та Правила надання банківських послуг, до яких приєднався ОСОБА_1 шляхом надання письмової заяви 20.10.2005 року на отримання кредиту у розмірі 5 000 грн. на умовах повернення кредиту та сплати відсотків у розмірі 3 % на місяць. Підписання зазначеного договору є підтвердженням згоди отримувача карти відносно встановлення Банком будь-якого розміру кредитного ліміту, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання послуг. Тобто Банком при укладені зазначеного Договору були виконанні вимоги діючого законодавства щодо письмової форми договору , зміст якого зафіксований у кількох документах. Вважає посилання ОСОБА_1 на порушення норм, викладених у ст. 18, ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»безпідставними, оскільки дані статті викладені у редакції, яка набрала чинність лише з 05.01.2006 року, тоді як оскаржуваний Договір укладався між сторонами 20.10.2005 року, отже зазначені норми Закону не можуть бути застосовані у даному конкретному випадку.

Відповідач та його представник за довіреністю ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приват Банк»з підстав недійсності цього Договору, оскільки він суперечить нормам діючого законодавства. Зазначили, що представник позивача належним чином не обґрунтовує правомірність нарахування відсотків за зазначеним Договором за період з 28.01.2009 року по 30.09.2010 року, оскільки в січні 2009 року ПАТ КБ «Приват Банк»вже звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у сумі 7 697 грн. 92 коп., з приводу чого 28.01.2009 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 20.10.2005 року у сумі 7 697 грн. 92 коп. Вважають, що позивач використав надане йому право дострокового розірвання договору, а отже з 28.01.2009 року нарахування відсотків за цим Договором є неправомірним, оскільки фактично Договір було розірвано. Звертали увагу суду на пропущення позивачем строків позовної давнини , що стосується вимог Банку про стягнення заборгованості за період 2005-2008 років. З зазначених підстав просили в задоволенні позову ПАТ КБ «ОСОБА_4 відмовити»Зустрічний позов ОСОБА_1 підтримали на підставах, викладених у зустрічному позові, просили його задовольнити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Приват Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню, щодо зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Приват Банк»про захист прав споживачів та визнання кредитного договору від 20.10.2005 року недійсним, то суд приходить до переконання , що в задоволенні зустрічного позову треба відмовити. При цьому суд виходить з наступного.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 20.10.2005 року між ПАТ КБ «Приват Банк»з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони було укладено договір, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5 000 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення , що відповідає строку дії картки. Кредитний договір від 20.10.2005 року було укладено у письмовій формі шляхом надання ОСОБА_1 письмової заяви, згідно з якою він погодився з тим, що його заява разом із запропонованими ПАТ КБ «Приват Банк»Умовами та Правилами надання банківських послуг складає договір про надання банківських послуг /а.с. 8-10/ Цей факт не заперечується й самим відповідачем, тому не потребує додаткового доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі , якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах.

Згідно із ст. 633 Цивільного Кодексу України (далі за текстом ЦК України) публічним є договір , в якому одна сторона підприємець, взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

Статтею 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлено однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору вцілому.

Відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність комерційні банки самостійно встановлюють умови надання кредиту.

На підставі зазначених норм законодавства ПАТ КБ «Приват Банк»були затверджені стандартні форми - Умови та Правила надання банківських послуг, підписані Головою Правління банку.

Згідно із п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг підписання договору кредиту є фактом наявності згоди отримувача кредитної карти відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком.

Пунктом 3.1 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що датою укладення договору є дата відкриття рахунку, яку зазначено у розділі «Відмітки Банку»в заяві про отримання кредиту, яку було підписано ОСОБА_1 У даному конкретному випадку датою укладання договору є 20 жовтня 2005 року.

Проаналізувавши зазначені положення законодавства суд приходить до висновків щодо відповідності договору кредиту, який було укладено між сторонами нормам діючого законодавства.

У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв'язку з зазначеним порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 30.09.2010 року має заборгованість у розмірі 13 696 грн. 32 коп., яка складається з наступного:

-5 137 грн. 36 коп. заборгованість за кредитом;

-7 430 грн. 56 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом ; а ттакож штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг:

-500 грн. фіксована частина штрафу;

-628 грн. 40 коп. процентна складова штрафу.

Це підтверджується наданим ПАТ КБ «Приват Банк»розрахунком заборгованості за договором від 20.10.2005 року станом на 30.09.2010 року /а.с.6-7/

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогам Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст. 549 ЦК України боржник у разі порушення ним зобовязань повинен сплатити кредитору неустойку (штраф, пеня), розмір якої відповідно зі ст. 551 ЦК України може бути встановлена договором.

Згідно із ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати відсотків

За таких обставин з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приват Банк»підлягає стягненню сума заборгованості у розмірі 13 696 грн. 32 коп.

Щодо посилань ОСОБА_1 на застосування до вимог ПАТ КБ «Приват Банк»про стягнення відсотків за кредитним договором за період з 2005 по 2008 роки строків позовної давності, передбачених ст. 257 ЦК України суд приходить до переконання що вони не можуть бути застосовані у даному випадку.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже строк позовної давності у даному випадку починається з 29.02.2008 року - дати, коли відповідач припинив виконання зобов'язань, покладених на нього кредитним договором.

Ці обставини також підтверджуються зверненням ПАТ КБ «Приват Банк»28.01.2009 року до Іллічівського районного суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором. Даний судовий наказ було скасовано за заявою ОСОБА_1 25.10.2010 року, про що в матеріалах справи міститься ухвала суду (а.с.20) За таких обставин слід зазначити , що мав місце факт переривання обчислення строку позовної давності.

Статтею 203 ЦК України передбачені вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. До цих вимог входять зокрема: наявність у особи, яка вчиняє правочин необхідного обсягу цивільної дієздатності; наявність вільного волевиявлення учасника правочину, встановлена письмова форма правочину та інше.

Відповідач та його представник не надали суду жодного об'єктивного доказу в підтвердження порушення ПАТ КБ «Приват Банк»вимог, викладених у ст. 203 ЦК України.

Суд приходить до висновків щодо необґрунтованості посилання відповідачів на істотне порушення Закону України «Про захист прав споживачів»при укладанні спірних договорів кредиту.

Суд приходить до переконання, щодо необґрунтованість доводів ОСОБА_1 викладених у його зустрічній позовній заяві щодо порушення Банком при укладанні договору кредиту Закону України «Про захист прав споживачів, а зокрема ст. 18 цього Закону.

Відповідно до ст. 18 зазначеного Закону Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Відповідачем не доведено наявність факту порушення Банком його прав, як споживача, несправедливість умов укладеного з Банком кредитного договору, отже в задоволенні його позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь ПАТ КБ «Приват Банк»підлягають стягненню судові витрати: державне мито у сумі 136 грн. 96 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 120 гривень.

Також з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню державне мито у розмірі 8 гривень 50 копійок.

Керуючись ст.ст. 10,60,88,212,213,215,218 ЦПК України, ст. ст. 203,207,257, 261, 526, 549, 633, 634, 1050 ЦК України, Законом України "Про банки і банківську діяльність", Законом України «Про захист прав споживачів»,-

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Приват Банк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Приват Банк»(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.50 код ЄДРПОУ 14360570 , р/р №29092829003111, МФО №305299 ) суму заборгованості за кредитом в розмірі 5 137 грн. 36 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 7 430 грн. 56 коп., штрафи, відповідно до умов договору: фіксовану частину в розмірі 500 грн. та процентну складову у розмірі 628 грн. 40 коп., всього стягнути 13 696 (тринадцять тисяч шістсот дев'яносто шість) гривень 32 копійок

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк „ПриватБанк (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд.50 код ЄДРПОУ 14360570 р/р № 64993919400001, МФО №305299) судові витрати: судовий збір у розмірі 136 гривень 96 копійок, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судови збір у розмірі 8 гривень 50 копійок.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційного Банку «Приват Банк»про захист прав споживачів та визнання кредитного договору від 20.10.2005 року недійсним відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

СуддяО. Л. Соловйов